“Дарують свято” — так можна сказати про невеличку творчу справу Людмили Кацики з Князе-Григорівки Каховського району. Сьогоднішня розповідь про цю невгамовну енергійну жінку, яка виїхала з тимчасово окупованої Херсонщини, подолала труднощі і знайшла справу для душі — створила новий вокальний колектив та разом з ним репрезентує українську культуру
В Одесі внутрішньо переміщені особи, котрі тікали від війни та виїхали з тимчасово окупованих територій, організували вокальний ансамбль “Чорноморочка”. Про це повідомило видання Intersos Odesa.
Ініціатором створення стала творча, закохана в музику Людмила Кацика — завідувачка філії “Князегригорівський сільський Будиноку культури” комунального закладу “Великолепетиський центральний Будинок культури”. Жінка переїхала в Одесу з окупованої Князе-Григорівки, що на лівобережжі Херсонської області. Їй вдалося згуртувати своїх земляків та переселенців з інших регіонів, які хотіли знайти собі справу до душі. Тож разом почали підкорювати мистецтво вокалу та дарувати людям українські пісні.
“Заняття проходять в INTERSOS з Людмила Кацика, де в складі ансамблю “Чорноморочка”, учасники виконують українські пісні, які вражають своєю красою та мелодійністю. Усі дуже задоволені, адже завдяки співу наші учасники легко подолають стресові ситуації. Це не просто заняття, а справжній творчий процес, який дарує нам радість і взаєморозуміння. “Чорноморочка” — це не лише назва нашого ансамблю, це емоційна платформа, яка об'єднує нас у прекрасному світі української музики” — йдеться в повідомленні Intersos Odesa.
Людмила Кацика зі своїми колежанками по пісенній творчості
Ми поспілкувалися з Людмилою Кацикою, керівницею вокального ансамблю “Чорноморочка”. Вона розповіла, що в складі творчого колективу є люди з Херсону та області, з Лепетихи, з Князе-Григорівки, Харкова, Одеси, Донецька. Їм добре разом, вони можуть творити й ділитися цією творчістю з іншими. І це справді для ВПО дуже потрібно — говорять, пісня допомагає пережити стреси та розлуку з рідним домом.
— Колектив створили на базі організації “Intersos”, для переселенців. А в Одесі багато земляків, навіть односельців. Я їм запропонувала, і вони з радістю почали ходити на репетиції. Працюємо лише місяць, за 6 занять розучили обряди колядування та щедрування. Всім дуже сподобалося, люди щасливі, у деяких навіть депресія пройшла. Можливо хтось скаже, що не на часі, але я впевнена — саме зараз на часі. Думаю, що це дуже корисна справа. Назвали вокальний ансамбль , “Чорноморочка” — адже ми на Чорному морі. Нині вчимо пісню “Чорноморець іде чорноморочку веде” — це буде візитна картка колективу”, — впевнена жінка.
Перший виступ вокального ансамблю “Чорноморочка”
Пані Людмила повідала, як доля привела її до Одеси. Говорить, що 24 лютого по трасі біля Князе-Григорівки вже їздили російські танки. Наступного дня вони вже заїздили до села. Потім зник інтернет. Тоді вже ніхто не думав про роботу — думали як вижити. Виїхала з окупації у липні 2022 року.
— Два місяці я була в Польщі, але мене дуже “тягнуло” додому, — згадує Людмила Богданівна. — То для мене була чужина. І коли нарешті я приїхала в Одесу, хоча це і не рідна Херсонщина, але стало легше дихати, і сонечко яскравіше світить, і пташки співають краще. Одним словом, своє рідне. Мені пощастило: я відразу, влаштувалася в італійську організацію Intersos, яка в Одесі благодійно допомагала переселенцям. Наше завдання — ходити на пункти гуманітарної допомоги та інформувати людей ВПО про різні можливі послуги, які діють в Одесі. А також, коли Херсон потерпав від обстрілів, ми на залізничному вокзалі зустрічали евакуаційні потяги, автобуси та підсобляли розселяти людей. Декому допомагали робити довідки ВПО, давали адреси, де людина може отримати різного виду допомогу: медичну, правову, психологічну, гуманітарну, тимчасове житло.
Коли Херсон потерпав від обстрілів, зустрічали евакуаційні потяги, автобуси та підсобляли розселяти людей
За словами Людмили Кацики, при Intersos почали працювати гуртки для переселенців, в'язання, поробки своїми руками, настільні ігри, квести, йога. Була також організована група “Жіночі посиденьки”. Всі ці заняття допомагають людям впоратися із психічними розладами. З огляду на таку організацію роботи, пані Людмила запропонувала створити вокальний ансамбль, бо вважає, що пісня теж допомагає виробленню в організмі людини дофаміну — гормону радості та задоволення.
Працювала Людмила Кацика і в проекті “IYCF” Міжнародний медичний корпус інтерв'юером. Їздили по трьох областях України — Львівська, Київська, Одеська, робили опитування ВПО-матерів з грудними дітками. Також волонтерила благодійному фонді “Мами Одеси”.
Сьогодні вона займається улюбленою справою, якою займалася вдома — веде вокальний ансамбль. І хоча це безоплатна робота, вона неабияк задоволена, що може, як і раніше, приносити радість таким же переселенцям, як і сама. Ансамбль ще не має сценічних костюмів (придбали тільки хустки), та пані Людмила не засмучується: “Ми всі закохані в українську пісню, в традиції та обряди нашого народу, тому будемо потихеньку щось робити для того, аби придбати сценічні костюми”.
Немає сумнівів, що в неї все вийде. Знаючи свою Богданівну, в цьому впевнені і її земляки з Великолепетиської громади. Під світлинами новоствореного аматорського колективу в Одесі на сторінці у Фейсбук вони висловили своє захоплення:
Світлана Кумановська: “Які молодці. Талант в душі не задавиш, Боже, допоможи в розвитку вашої команди”.
Олена Арєшкіна – Вітковська: “Щось "Чорномарочка” схожа на “Князегригорочку”, одні князівські дівчата... Розумнички. Скучаю за вашим запалом і гумором. Тримаймося разом”.
***
До вторгнення росіян на Херсонщину Людмила Кацика займалася улюбленою справою — управляла культурою у своєму рідному селі Князе-Григорівка. Створила декілька вокальних колективів, організовувала свята і пропагувала українські традиції та обряди.
Вишитий Людмилою рушник — оберіг села
Водночас, виступи сільських аматорів не обмежувалися тільки своїм селом. Автор цих рядків неодноразово чула ці співочі колективи. Адже практично кожне свято в Горностаївці не обходилося без участі вокального ансамблю з Князе-Григорівки — чи то День села, чи Фестиваль “Опалені війною”, чи ювілей народних ансамблів.
Вокальний ансамбль “Слобода” Князегригорівського СБК на святкуванні Дня селища Горностаївка
З Горностаївським народним ансамблем народної пісні “Заспів” у Князегригорівських аматорів сцени були особливо дружні стосунки: вони ділилися досвідом, змагалися, проводили спільні концерти та свята.
На сцені Горностаївського СБК два вокальні колективи: Князегригорівський “Слобода” та Горностаївський “Заспів”
Земляки, з якими вдалося поспілкуватися, відгукуються про жінку, як ентузіастку та творчу людину.
“Людмила Богданівна була для нас взірцем, як треба працювати. Вона встигала все: і до свят готувати свої колективи, і толоки організовувати. Її талант зробив ансамблі улюбленцями земляків та всіх глядачів. Ми раді, що і в умовах війни вона не зраджує своєму покликанню — дарувати людям радість”, — сказала Олена Шеховцова, провідний спеціаліст комунального закладу “Великолепетиський центральний Будинок культури” під час спілкування телефоном.
Світлана Павліченко з Великої Лепетихи також підтвердила, що це неординарна людина:
“Я Людмилу добре знаю, як активістку, вона за будь яку ініціативу гори зверне. Дуже позитивна, надзвичайно талановита сама і біля себе гуртує таких же однодумців. Завдяки їй Князегригорівські колективи сільського будинку культури завжди були най-най- найкращі не лише в нашому районі. Вони улюбленці обласних сцен. Скажу так: творчі колективи під керівництвом Богданівни — це наш “Лісапетний батальйон” обласного масштабу. А ще пам'ятаю, як вона на милицях ходила, бо ногу зламала, але на свята приїздила зі своїм колективом. Бо робота для неї — понад усе!”
І справді, не перелічити у яких різноманітних конкурсах та фестивалях зі збереження української культури та традицій брали участь вокальні колективи з Князе-Григорівки. Але мабуть, доречно нагадати про один з них, який відбувався вже в перші дні війни 22.02 – 28.02.2022 — дистанційно. Це був Міжнародний проект Україна-Іспанія за підтримки та сприяння головного управління культури міста Валенсія.
Вокальний ансамбль “Слобода” та їх керівник Людмила Кацика Князегригорівського СБК встигли взяти участь у Міжнародному багатожанровому конкурсі Valencia ART FEST — SPAIN 2022.
Здавалося, що через події, які відбуваються в Україні результатів не дочекаються. Та все ж, уже перебуваючи в тимчасовій окупації, нагороди отримали в електронному вигляді у березні 2022 року.
Вокальний ансамбль “Слобода” та їх керівник Людмила Кацика стали Лауреатами I ступеня міжнародного багатожанрового конкурсу Valencia ART FEST – SPAIN 2022.
Дипломи Лауреатів I ступеня міжнародного багатожанрового конкурсу Valencia ART FEST – SPAIN 2022
Дипломи Лауреатів I ступеня міжнародного багатожанрового конкурсу Valencia ART FEST – SPAIN 2022
***
Великий Приклад Об’єднання — так тепер в соцмережах розшифровують абревіатуру ВПО. Справді багато людей, які переїхали через війну та змогли побудувати життя на новому місці, поновили свою діяльність або знайшли нову справу, це підтверджують. Вони об'єднуються і не просто живуть, але й стають прикладом, переносять свій досвід в інші громади.
Переселенцям сьогодні важко. Важко і морально, і фізично. Але на даний момент нічого мабуть вже не страшно після того, як ти виїхав, все втратив, і частина твого життя лишилась там, вдома. І хоча й перевіз своє життя в інше місце, ти тримаєшся — сили дає мабуть віра у перемогу і віра в те, що все вийде.
Людмила Кацика впевнена, що пісня також допомагає виживати. Бо українська пісня — це своєрідний код нації. Вона об’єднує і допомагає жити, завжди звучить в серцях і думах. І сьогодні, співаючи, жінки у пісні звертаються до Бога, аби Він захистив наших військових та зберіг їхні життя.
Людей зі статусом ВПО, учасників вокального колективу, його керівниця називає незламними, активними, невтомними та творчими. Пані Людмила змогла їх, як вона говорить, “розшевелити та підтримати в них віру в нашу Перемогу”. І впевнена, що за будь яких обставин треба берегти українську пісню, одну зі святинь нашого народу, найцінніший духовний скарб, щоб передати нащадкам.
“Звісно, ми дуже чекаємо, коли можна буде повернутись додому. Чекаємо на деокупацію і той день, коли нарешті зможемо відновлювати нашу українську культуру. Хочу, щоб скоріше була наша Перемога, і тоді ми обов’язково будемо співати більше радісних пісень. Ми ж знаємо, якщо житиме українська пісня, то й Україна завжди буде”, — впевнена пані Людмила.
Авторка Любов РУДЯ
Світлини з архіву Людмили Кацики
