Цікаві справи, винахідливі люди... Домашня сироварня із загадковою назвою “Гарбузовий Рай” розташована в селі Мильчиці Городоцького району на Львівщині. Цікава ще й тим, що крафтовим бізнесом займаються фаховий стоматолог Ігор Рева та його дружина-піаністка Соломія Братах, які змінили міське життя на сільське, обладнали свій виробничий “Рай” у старій школі, де виготовляють до 15 видів сиру на різні смаки, проводять дегустації та майстер-класи.
Ігор Рева з таким артистичним запалом розповідав журналістам про свою справу, що на перший погляд здавалося, все так легко робиться. Втім історія шляху сільського життя не була такою вже й простою. Подружжя, справді, продало квартиру в центрі Львова і купило дім у селі за 20 кілометрів від міста, де обладнали сироварню.
Ігор Рева розповідає журналістам про створення свого підприємства
Але спочатку було інше село за 30 км від Львова. Тут вони пробували себе у різних заняттях — вирощуванні курей, кролів, качок, кіз, свиней.
— За перший сезон ми виростили півтори тисячі качок, — пригадує Ігор Рева початок свого фермерського підприємництва. — Через деякий час порахували, що це нерентабельно, і зрозуміли, якщо чимось займатись, то воно мусить тебе годувати. Треба від чогось відмовлялися, а щось навпаки розвивали. Так почали займатися переробленням молока на сир.
Протягом кількох років варили сири вдома у невеликих кількостях — як каже пан Ігор, тоді вдома все було в молоці та сироватці. Згодом замовлень більшало, тоді й вирішили знайти окреме приміщення для сироварні та відкрити повноцінне виробництво сиру.
Знайшли у селі Мильчиці 150-літню будівлю австро-угорської школи, де не було ні даху, ні перекриття, ні вікон... Купили за 12 тисяч доларів, ще вклали стільки ж — відремонтували та реставрували, зберігши автентичність.
Будівлю старої школи перетворили на сироварню
Обладнали там виробничий простір, який назвали “Гарбузовий рай” (хоча гарбузи тут ні до чого — то вже інша історія), де варять сир і варення за традиційними і власними рецептами. Купили кіз. Їх було спочатку чотири, потім 20, потім 40. Хотіли відкрити тут овечу молочну ферму, але не вдалося, бо немає в селі робочих рук. Були розчарування.
— А остаточно не витримав, коли одного вечора я заклав сад, витративши на саджанці 15 тисяч гривень, а наступного ранку кози його з’їли, — говорить пан Ігор з усмішкою. — За два тижні ми їх позбулися! На цій земельній ділянці висадили ружу. А для варіння сиру почали закуповувати коров’яче молоко з ферми, якості якої довіряємо — молочній фермі Крехівського монастиря.
Починали зі ста літрів, а бувало сироварня переробляла від 500 літрів до 1,5 тонни молока на день. І так аж до повномасштабного російського вторгнення.
Процес варіння сиру. Фото з Фейсбук-сторінки “Гарбузового Раю”
Під час війни, коли були блекаути переробляли лише 500 літрів молока на тиждень. Тобто, була єдина варка, коли потрапляли в графік подачі електроенергії. Наразі до попередньої потужності ще не повернулися, але все ж кількість варок зростає.
— На сьогоднішній день ми робимо три варки на тиждень та отримуємо від 150 до 300 кілограмів сиру. Сироварня такий бізнес, де занадто багато ризиків, де довге замороження коштів — сир визріває щонайменше два місяці. Рентабельність цього бізнесу маємо 30-35 відсотків, — пояснює Ігор Рева.
З'ясувалося, щоб отримати кілограм сиру, треба в середньому 10 літрів молока. Усі сири виготовляються за авторською рецептурою. Господар сироварні має і секрети виробництва цього продукту.
Загалом на сироварні «Гарбузовий рай» виробляється близько 15 видів сирів. Серед них — свіжі, напівтверді, з пліснявою, сири для смаження, розсільні та зі спеціями.
“Говерла” — сир, який повністю відповідає своїй назві. Фото з Фейсбук-сторінки “Гарбузового Раю”
Пан Ігор каже, що справжніми фаворитами є кисло-ферментні сири середньої витримки з різними додатками. “Годз” — це сирні кульки з часником і чорним перцем. “Маґура” — пірамідки з тархуном, травами і копченою паприкою. І “Верде” — кульки з волоським горіхом, базиліком та орегано. Влітку популярним є халумі, тому що добре пасує для гриля.
Сир «Верде». Фото з Фейсбук-сторінки “Гарбузового Раю”
До речі, вироблені у сироварні “Гарбузовий рай” сири — свіжий витриманий “Говерла” та з білою пліснявою “Лісова пісня” — отримали срібну нагороду на міжнародному конкурсі World Cheese Awards, що проходив торік у Норвегії.
Сир “Лісова пісня”. Фото з Фейсбук-сторінки “Гарбузового Раю”
У конкурсі брали участь сировари з 43 країн світу, всього тут були представлені 4,5 тисячі сирів і 23 з них — з України. Українські сири отримали 13 нагород.
На сироварні Ігор опікується виробництвом, а Соломія — маркетингом та продажами. Тобто, чоловік займається виготовленням продукції, а дружина має її продати. Так у сім’ї розділили обов’язки. Та продажі — то не лише прийняти дзвінок і відправити товар. Соломія вивчає ринок, досліджує, який сорт сиру бажають люди сьогодні, також вона спілкується з клієнтами, бо для Ігоря, як сам зізнається, це трохи складно.
Крім прямих продажів і місцевих ярмарків, їхня продукція доступна також на полицях мережевих супермаркетів. Постачають у спеціалізовані сирні та деякі винні магазини, ресторани Львова та Закарпаття. Найдорожчі види сирів “Говерла” і “Довбуш” — 750 грн/кг.
Власник «Гарбузового раю» розповідає, що, крім виготовлення сиру, мають ще одне хобі: займаються вирощуванням дикої ружі та готують джеми, сиропи та соуси з незвичними поєднаннями.
З дикої ружі варять конфітюр. Фото з Фейсбук-сторінки “Гарбузового Раю”
Вирощують цей вид дикої троянди на невеличкій земельній ділянці розміром понад два гектари. Кущі підживлюють, окроплюючи сироваткою, що мають від виробництва сиру.
За словами Ігоря Реви, у майбутньому хочуть розширити плантацію ружі до тридцяти гектарів з тим, щоб виготовляти такі товарні партії конфітюру, з якими можна буде виходити на європейські ринки.
Конфітюр з дикої ружі гарно смакує з сиром. Фото з Фейсбук-сторінки “Гарбузового Раю”
— На даний час ми є найбільшим виробником варення з дикої ружі в Україні. Пелюстки ружі не варимо, а перетираємо з цукром, тому це не варення, а конфітюр. Маємо джеми власного приготування — два солодких і один кисло-гострий. Багато робимо для популяризації цієї троянди і вже домоглися визнання ружі кулінарною спадщиною України в Європі. А загалом, ружа — це справа, завдяки якій мене, сподіваюся, будуть пам’ятати, і яку я зможу й дітям передати.
“Гарбузовий Рай” — найбільший виробник конфітюру з дикої ружі в Україні. Фото з Фейсбук-сторінки “Гарбузового Раю”
Про переїзд, говорить Ігор, вони не пошкодували жодного разу. Попри те, що власний бізнес іноді змушує недосипати ночами, все ж вдається отримувати від справи задоволення.
— Я наразі не уявляю своє життя без того, чим ми займаємося. Я кайфую від виготовлення сиру. Кайфую, коли до мене приїжджають гості, і коли кайфують від того, що вони їдять — ділиться з журналістами своїми відчуттями.
Є тут і дегустаційний зал. Його стіни прикрашають численні дипломи, сертифікати, подяки, які свідчать про успішність роботи підприємства. Водночас підтверджують: українці можуть пишатися своєю кулінарною спадщиною та більше цінувати те, що є тут, а не десь там...
В “Гарбузовому Раю” завжди раді гостям
У “Гарбузовому Раю”, завдячуючи Харківському пресцентру, побувала Любов Рудя
