У квітні цього року науковці та природоохоронці з Херсона і Києва провели експедицію до національного природного парку “Кам'янська Січ”, щоб дослідити і зафіксувати, як війна вплинула на природоохоронну територію. Ця наукова експедиція стала п’ятою з часу деокупації правобережжя Херсонської області.
Дев’ять місяці окупації “Кам’янської Січі”: наслідки для довкілля
Один з наймолодших національних природних парків України “Кам’янська Січ” у квітні 2024 року відзначив п’яту річницю з часу створення. На жаль, в його літописі є сумна статистика — практично половину свого віку парк існує в умовах війни.
Національний природний парк “Кам’янська Січ”. Скріншот uk.wikipedia.org
І хоча “Кам’янську Січ” звільнили в листопаді 2022-го, однак за майже 9 місяців окупації російськими військовими, двічі природоохоронною територією прокотилася лінія фронту, залишивши по собі незліченні сліди: нацпарк забруднено, заміновано, вирубано дерева, знищено тварин, збудовано фортифікаційні споруди та інше. До сьогодні “Кам’янська Січ” перебуває під регулярними обстрілами військ РФ. Адже лінія фронту проходить зовсім недалеко від території нацпарку — на протилежному лівому березі спустошеного Каховського водосховища.
До проблем, які залишила по собі окупація “Кам’янської Січі” додалися ще й наслідки підриву Каховської ГЕС.
Учасники експедиції на “Кам’янську Січ”. Березень 2023 року. Фото з Facebook-сторінки Івана Мойсієнка
У 2022 та 2023 роках науковці Херсонського державного університету, Інституту ботаніки НАН України, Української природоохоронної групи провели чотири експедиції на територію деокупованої “Кам’янської Січі”, яка розташована у Бериславському районі Херсонської області. І не так давно організували — п’яту поїздку до нацпарку. Результатами цієї експедиції вони поділилися під час колективного інтерв’ю організованого Українським кризовим медіа центром.
Учасники колективного інтерв’ю в УКМЦ: Андрій Лопушинський, Анна Куземко, Іван Мойсієнко, Сергій Скорик, Катерина Полянська. Фото пресцентр УКМЦ
Іван Мойсієнко, член правління Української природоохоронної групи, професор Херсонського державного університету є одним з ініціаторів створення національного природного парку “Кам’янська Січ”. Тож і не дивно, що він був у числі перших, хто ступив на деокуповану природоохорону територію, щоб зафіксувати факти наруги над довкіллям, завдані російськими окупантами.
Член правління Української природоохоронної групи, професор Херсонського державного університету Іван Мойсієнко. Фото пресцентр УКМЦ
За словами науковця буквально з перших днів війни парк опинився в епіцентрі бойових дій. Лінія фронту двічі прокотилася через його територію — на початку березня 2022 року коли парк був окупований, і в листопаді того ж року, вже під час звільнення.
Другий раз фронт котився нацпарком досить тривало і тяжко.
“Наші сили оборони доволі швидко звільнили північ Херсонської області і лінія фронту більш ніж на місяць зупинилась якраз на межі національного парку “Кам'янська Січ”. Власне на території парку російські окупанти будували численні фортифікаційні споруди. Тут відбувалися важкі бої”, — розповідає професор Мойсієнко.
Науковцям вже вдалося зафіксували факти впливу бойових дій російської армії на природоохоронну територію. Умовно вони об’єднали їх у десять груп.
Пожежні
Причина їх виникнення — обстріли і бомбардуванням. До того ж деякі ділянки “Кам’янської Січі” зазнали повторного ураження і вигорання.
Замінування
Територія нацпарку була тотально замінована, і нині триває його дистанційне мінування, внаслідок артилерійських обстрілів військами РФ.
Фактично по Дніпру проходить лінія фронту. Тож “Кам’янська Січ” знаходиться від російських позицій, що на лівому березі Дніпра, в середньому на відстані 5 – 6 кілометрів. Мінімальна ж відстань майже на половину менша — 3,3 кілометри, а в одному місці навіть 1 кілометр 300 метрів.
Територія “Кам’янської Січі” донині перебуває під обстрілами військ РФ. Фото з Facebook-сторінки Івана Мойсієнка
“Коли ми перший раз приїхали на “Кам’янську Січ”, а це було через три тижні після звільнення, ми могли рухатись тільки по дорогах. А від дороги можна було відійти тільки в певних місцях і дуже на обмежену відстань. Бо була величезна кількість мін та боєприпасів біля покинутих позицій росіян. Також були розкидані ракети до “Градів”, снаряди до пушок. Їх була просто величезна кількість, цілі гори. Ми їх не рахували, але це були сотні і навіть тисячі мін і боєприпасів. Це просто те що ми бачили своїми очима”, — додав професор Мойсієнко.
Забруднення сміттям
Росіяни перетворили нацпарк у величезне сміттєзвалище. Фото з Facebook-сторінки Івана Мойсієнка
Значне забруднення на території “Кам’янської Січі” члени експедиції зафіксували в тих місцях, де таборувалися росіяни. Проте це більше нагадувало сміттєзвалище, ніж військовий табір.
“Просто величезна кількість сміття і, зокрема, залишків від харчування. А ще ми там бачили килими, столи та інші побутові речі — те, що військові РФ вкрали у місцевих жителів, аби обладнати свій побут”, — продовжив ділитися враженнями Іван Іванович.
Будівництво фортифікаційних споруд
Фортифікаційні споруди на “Кам’янській Січі”. Фото з Facebook-сторінки Івана Мойсієнка
У нацпарку залишилася велика кількість фортифікаційних споруд. Росіяни облаштували лінію оборони, бліндажі та капоніри внаслідок чого завдали значних ушкоджень степовому схилу берега Дніпра — зруйнували рослинний і грунтовий покриви та вапняковий шар, який знаходиться під ними.
Облаштовуючи лінію оборони росіяни завдали значних ушкоджень правому схилу берега Дніпра. Фото з Facebook-сторінки Івана Мойсієнка
Внаслідок такої руйнації природа самостійно відновитися не зможе. Ці глибокі пошкодження доведеться “лікувати” відновлюючи покриви в тому порядку, як вони були зняті: зразу складати вапняки, потім грунт, після чого засівати насінням рослин, що межують з ушкодженою ділянкою. Тобто процес загоєння “ран” внаслідок будівництва фортифікаційних споруд, буде досить тривалим і потребуватиме значних коштів на відновлення.
Проїзд військовою технікою
Важка військова техніка під час руху ущільнює грунт. Фото з Facebook-сторінки Івана Мойсієнка
Танки та інша важка військова техніка рухаючись по заповідній території місцями знищили рослинний покрив і суттєво ущільнили грунт.
Вирви
Після вибухів утворюються вирви різного діаметру та глибини. Фото з Facebook-сторінки Івана Мойсієнка
Після ракетних обстрілів на території нацпарку залишилися численні вирви, що мають і в діаметрі, і завглибшки по кілька метрів. А це також випалена земля, зруйнований грунтовий покрив, знищений рослинний і тваринний світ на цих ділянках.
Вирубування дерев
Росіяни вирубали у нацпарку більше тисячі дерев. Фото з Facebook-сторінки Івана Мойсієнка
Фахівці національного парку “Кам’янська Січ” вже порахували, що росіяни вирубали на природоохоронній території більше тисячі дерев. Вони використовували їх для будівництва, для розпалювання вогнища, для маскування техніки.
Знищена техніка
Знищена техніка — довготривале джерело забруднення довкілля. Фото з Facebook-сторінки Івана Мойсієнка
На території нацпарку та в його околицях є досить багато знищеної техніки. Члени експедиції вже зафіксували більше 10 одиниць.
Горіння техніки спричинило значне забруднення атмосфери і разом з тим ще й виливались пально-мастильні матеріали, які спричинили важке отруєння грунту.
На жаль, ця техніка досі залишається на території “Кам’янської Січі”, і внаслідок впливу атмосферних явищ продовжує забруднювати токсичними сполуками і важкими металами довкілля.
Коливання рівня води в Дніпрі
Професор Мойсієнко розповідає, що під час другого виїзду на територію деокупованого нацпарку, 27 березня 2023 року, науковці зафіксували доволі низький рівень води в Каховському водосховищі. Він тоді впав на один метр. А ось безпосередньо перед підривом дамби Каховської ГЕС, росіяни підняли рівень води у водосховищі до максимальної позначки. Вони свідомо готувалися до того, щоб завдати максимальної шкоди і людям, і довкіллю, нижче по течії Дніпра. Тому штучно збільшили об'єм води в Каховському водосховищі. Адже окупанти могли з легкістю регулювати рівень води — ще в перші дні повномасштабного вторгнення вони захопили Каховську ГЕС і Головну насосну станцію управління Головного Каховського магістрального каналу.
Звісно, що ці коливання рівня води вплинули на біологічне різноманіття та природні екосистеми.
Руйнування і пограбування інфраструктури
Національний природний парк “Кам’янська Січ”, ще дуже молодий, тож до війни не встиг обзавестися належною інфраструктурою. Офіс, частину транспортних засобів (квадроцикли, лодки) і техніку орендували. Проте під час окупації нацпарку росіяни наявну матеріально-технічну базу розграбували і зруйнували.
Новий світ колишнього Каховського водосховища
Анна Куземко, співзасновниця Української природоохоронної групи, докторка біологічних наук Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного Національної академії наук України розповіла, що вперше вона відвідала територію національного природного парку “Кам'янська Січ” в березні минулого року.
Співзасновниця Української природоохоронної групи, докторка біологічних наук інституту ботаніки ім. Холодного НАН України Анна Куземко. Фото пресцентру УКМЦ
“Я побачила всі цінні екосистеми вже пошкоджені бойовими діями, коли двічі лінія фронту пройшла через цю територію. А так як “Кам'янська Січ” це перший деокупований національний природний парк України, то саме його обрали, як модельний об'єкт для відпрацювання методик оцінки впливу воєнних дій на природні екосистеми”, — пояснює науковиця.
“Кам’янську Січ” доволі добре вивчили до повномасштабного вторгнення, провели багато досліджень флори і фауни, заклали моніторингові ділянки біорізноманіття, які включені до багатьох міжнародних баз даних. Приміром, у 2021 році науковці заклали ділянку прихованого біорізноманіття. Тому вихідний стан екосистем “Кам’янської Січі” добре задокументований. Також тут є всі факти впливу війни на природні екосистеми, які власне відбуваються під час бойових дій: пожежі, будівництво фортифікаційних споруд, забруднення, вибухи, замінування та інше.
Анна Куземко проінформувала про методологію дослідження цих впливів. Насамперед, вивчається дія на природні біотопи (екосистеми), або природні оселища — ліси, луки, водойми. Більша частина з них включена до Резолюції четвертої Бернської конвенції ратифікованої Україною. Тож наша держава відповідає за їх збереження на міжнародному рівні. Зараз створюється карта біотопів національного природного парку “Кам'янська Січ”.
“Коли ми створюємо ці карти, то бачимо, які площі займали петрофітні степи — дуже рідкісні справжні степи, і наскільки та який відсоток цих площ пошкоджений різними впливами. Також оцінюємо збитки”, — додала пані Анна.
Під час експедицій науковці визначають не лише збитки, завдані екосистемам, які охороняються на рівні всієї Європи, а й втрати екосистемних послуг: грунтоутворення, захист від стихійних лих та інше, все що знижує екосистемний добробут, тобто цінність екосистем.
За іншими методиками проводиться дослідження локальних впливів.
“Наприклад, ми заклали постійну моніторингову ділянку вирви і описуємо як відбувається відновлення рослинного покриву. Звісно, що там з'являються і рослини природні степові, і червонокнижні, і чужорідні рослини. Тому що тут пошкоджена дернина, тобто власне степовий рослинний покрив”, — пояснила Анна Куземко.
Науковиця зауважує, що після перемоги будуть проводитися роботи з відновлення цих екосистем. Але відновити їх до первісного стану, звісно ж не вдасться. Свідченням тому є постмілітарні території в Україні та Європі, що залишилися після Другої світової війни та більш ранні.
“Я була в Болгарії, біля міста Плевен, де відбулася відома битва (епізод Російсько-турецької війни 1877 – 1878 років — ред.) Майже 150 років пройшло з того часу, а степовий покрив так і не відновився до первісного стану. Там все одно рани та шрами на землі залишилися назавжди. Тому ми працюємо в цьому напрямку, документуємо всі екологічні злочини і напрацьовуємо методики, які можуть бути використані і для оцінки впливу воєнних дій на довкілля і на природні екосистеми в інших національних природних парках України”, — говорить Анна Куземко.
Стосовно збитків завданих російськими окупантами довкіллю науковиця розповіла про вплив трагедії на Каховській ГЕС на національний парк “Кам'янську Січ”, який знаходиться вище греблі зруйнованої гідроелектростанції та на Нижньодніпровський національний природний парк, що розташований нижче греблі.
Вище греблі ГЕС залишилося без води Каховське водосховище, яке в районі “Кам’янської Січі” мало численні затоки. А нижче греблі територію затопив вал води, який скинули через зруйновану дамбу ГЕС. Внаслідок чого значні ділянки прилеглі до Дніпра, були затоплені, загинула величезна кількість наземних ссавців, непоправної шкоди було завдано цивільній інфраструктурі і спричинило загибель людей.
Зразу після теракту на Каховській ГЕС прогнози науковців були дуже песимістичні. Вони прогнозували, що на місці Каховського водосховища буде пустеля з частими пиловими бурями, які підніматимуть у повітря купу хімічних сполук, що накопичилися в мулі водосховища за 70 років. А також що згодом на цій території поширюватимуться чужорідні види рослин.
“Вже через три тижні після підриву дамби ми здійснили експедицію в національний природний парк “Кам'янська Січ”, заклали моніторингові ділянки для того, щоб слідкувати що буде з ними далі відбуватися. Ми зібрали дуже багато зразків ґрунту і проб грунтових водоростей. Власне описали те, що побачили на той момент, — розповідає Анна Куземко. — Ця територія вразила своїми марсіанськими пейзажами: дерева вкриті мушлями, які з’явилися на денній поверхні після сходження води, і цілковита відсутність рослинності. Ми бачили струмочки води, які витікали з днища водосховища. Але на мулистому дні вже тоді було видно, що воно все вкрито сіянцями якоїсь рослини. Тоді у нас були різні припущення стосовно того, що це може бути, зокрема, версії, що можливо це верби і тополі”.
Струмки грунтових вод. Фото Анни Куземко
Проте через три місяці, в жовтні 2023 року науковці знову відвідали територію зневодненого Каховського водосховища і побачили, що вона абсолютно зелена.
Вербові деревця на дні водосховища. Фото Анни Куземко
Почав відновлюватись рослинний покрив в якому переважає верба червоніюча (Salix x rubens) — це гібрид нашого аборигенного виду верби білої (Salix alba) і чужорідного виду який давно натуріалізувався в Україні — верби ламкої (Salix fragilis).
На моніторингових ділянках, які були вкриті дуже щільним шаром мулу і не покритих рослинністю утворилися такировидні грунти — щільні, не леткі, “порвані” на клапті, між якими були щілини. В червні їх глибина становила близько 30 сантиметрів, а в жовтні — навіть глибше одного метру.
Такировидні грунти на дві Каховського водосховища. Фото МБО “Екологія-Право-Людина”
Пані Анна розповіла, що в червні минулого року члени експедиції описали і зафіксували всі види судинних рослин які побачили на дні Каховського водосховища. Їх було 11 видів. А вже під час експедиції в жовтні їх було в сім разів більше.
“На ділянках в межах національного природного парку “Кам'янська Січ” ми провели аналіз флористичного складу, і виявили, що чужорідних видів там лише близько чверті. Тобто прогноз щодо того, що дно Каховського водосховища може стати вогнищем поширення чужорідних видів рослин не справдився”, — зауважила Анна Куземко.
У співпраці з експертами з геоінформаційних систем — Григорієм Коломицевим та Олегом Прилуцьким, зробили карту динаміки сходження води з Каховського водосховища та формування природної рослинності.
Порівняльна карта рослинності (переважно, верболозів) в районі Каховського водосховища — на території національного парку “Кам’янська Січ”, — яку підготував Григорій Коломицев
Також за допомогою методів дистанційного зондування землі із застосуванням методів машинного навчання (це методи з використанням штучного інтелекта — ред.) створили карту біотопів днища колишнього Каховського водосховища (за станом на листопад 2023 року). На ній видно, що сформувалася зімкнута рослинність, наближена до природної, яка приблизно займає 43%. Ще близько 40% під розрідженою рослинністю, яка формується на піщаних на мулистих відкладах. І близько 12% території колишнього водосховища займає вода.
“Ми плануємо продовжити далі досліджувати територію в межах національного природного парку “Кам'янська Січ”. Зауважу, що це доволі небезпечно. Адже під час візиту в жовтні 2023 року ми потрапили під обстріл, — ділиться Анна Куземко. — Проте ми хочемо закласти також моніторингові ділянки і на інших доступних для досліджень локаціях днища колишнього Каховського водосховища. Сподіваємося, що там відновлюватиметься природно заплавна рослинність. Але як показав минулий рік, прогнози в даному випадку робити складно, тож продовжимо моніторити ситуацію”.
Надважкі виклики воєнного часу для деокупованого нацпарку
Катерина Полянська, екологиня міжнародної благодійної організації “Екологія-Право-Людина”, яка також працювала у складі наукової групи на “Кам’янській Січі” та дні Каховського водосховища, розповіла, що одним із завдань експедиції була оцінка комплексного впливу на ландшафти “Кам'янської Січі” та дослідження динаміки змін у парку з часу його звільнення.
Екологиня міжнародної благодійної організації “Екологія-Право-Людина” Катерина Полянська. Фото пресцентр УКМЦ
Під час першої експедиції до нацпарку у грудні 2022 року, було зафіксовано велику кількість спаленої та підбитої техніки, нерозірваних вибухонебезпечних предметів.
Під час експедицій у 2023 році науковці моніторили динаміку ділянок, які співробітники нацпарку “Кам’янська Січ” очистили власними руками від сміття, залишеного росіянами, а також фіксували пошкоджені окупантами території внаслідок риття мережі окопів і будівництва фортифікаційних споруд, як і в народі вже нарекли “орколендами”.
“Просто величезна купа всього: сміття, нерозірвані снаряди, підбита техніка, капоніри, окопи, все що завгодно. Нам все це потрібно було зафіксувати і типологізувати, зокрема зробити фотофіксацію, скласти протоколи. Одним із завдань було вивчення хімічного впливу вибухових речовин на природні комплекси України, зокрема на територію “Кам'янської Січі”, — інформує Катерина Полянська.
Наприклад, описали різні типи вирв, що залишилися від різних видів снарядів: ракет С-300, “Градів”, артилерійських снарядів та мін. Було взято зразки грунту з місць вибухів і відправено їх на лабораторне дослідження.
Катерина Полянська фіксує вирви на природоохоронній території. Фото МБО “Екологія-Право-Людина”
“Деякі з результатів уже готові. Якщо гранично допустима концентрація цинку це 23 мг, то наприклад в одній з вирв на території “Кам'янської Січі” його концентрація 119 мг, — розповідає природозахисниця. — Також зафіксували перевищення міді: її гранична допустима концентрація — 3 мг, а на території нацпарку було 75. Перевищення свинцю і нікелю становить 23 мг. Зафіксовано перевищення по барію, фосфору, сурмі, та низці різних токсичних елементів. І це забруднення залишиться, навіть якщо прибрати з території Нацпарку підбиту техніку, бо залишаються плями розлитого мастила і палива, які є джерелом забруднення навколишніх екосистем”.
“Кам'янська Січ” пережила не тільки окупацію. Вона пережила ще й катастрофу спричинену підривом дамби Каховської ГЕС, що призвело до загибелі тисяч живих організмів. Адже коли вода зійшла з водосховища, і оголилося дно — загинули всі водні організми. Це тисячі молюсків, риб, земноводних, ракоподібних. Загинула й вся водна рослинність. Зникло середовище існування прибережних і водних птахів.
Після зневоднення Каховського водосховища загинули всі водні тварини і рослини. Фото МБО “Екологія-Право-Людина”
“Зараз ми простежуємо динаміку відновлення екосистем. На дні Каховського водосховища почав зростати вербовий ліс. Восени минулого року він вже був заввишки більше 2,3 м, і займав майже 90% цієї території. Поклади мушель також поступово починають заростати. Тому дуже важливо моніторити, як відчуватиме себе екосистема в подальшому, зокрема в різні пори року. Це дозволяє оцінити всі впливи, зібрати максимум інформації, типологізувати, виявити ризики, знайти шляхи очищення цих територій”, — зазначила Катерина Полянська.
Поклади мущель на дні Каховського водосховища почали заростати рослинністю. Фото МБО “Екологія-Право-Людина”
Природа оговтується після зими, а нацпарк після окупації
Професор Мойсієнко коротко розповім про нещодавню поїздку на територію національного парку “Кам'янська Січ”, що відбулась 11 квітня, саме в день п’ятої річниці з часу створення нацпарку.
“Ця поїздка відбулася весною, і зрозуміло, що кардинальних змін порівняно з осінню, не могло бути. Тому що взимку ми маємо несприятливий період для росту рослин. Це стан анабіозу. Тож заростання дна водосховища не змінилося, природа тільки починає пробуджуватися після зими, — розповідає науковець. — Нас цікавив стан вербових заростей на дні Каховського водосховища. Адже були версії, що вони можуть висохнути. Проте з вербою все гаразд. Вона повністю сформувала листки. Насадження гарно перезимували, не вимерзли і не висохли. Оскільки було досить потужне водопілля на території колишнього Каховського водосховища, то я думаю що верба отримала нові можливості до поширення. Маємо досить добре зволожені грунти, і на кінець травня — червень, коли у верби дозріє насіння, вона знову заселятиме біотопи, тож площа заростання дна Каховського водосховищі збільшиться”.
Фото з Facebook-сторінки Івана Мойсієнка
Професор Мойсієнко проінформував, що під час квітневої експедиції науковці також дослідили другу фортифікаційну лінію вздовж річки Кам'янки. Раніше ця ділянка була недоступна для досліджень через замінування.
“Я так розумію що коли Збройні сили України наступали з півночі, то росіяни облаштували першу лінію оборони по Милівській балці, а наступна за нею, через 10 км, — Кам'янська балка, мабуть була у них другою лінією оборони. Бо там дуже багато окопів і капонірів, а грунтовий покрив сильно пошкоджений”, — розповідає Іван Іванович.
Також учасники експедиції вивчали кам'янисті відслонення, які були раніше на дні Каховського водосховища. Зараз вони оголилися, на відміну від дна водосховища де зосереджені мули і яке дуже сильно заросло вербою і болотною рослинністю. Вапнякові ж схили дуже слабко зарослі. Це через те, що вони доволі сухі і круті.
Науковець додав, що до затоплення цієї території у 1958 році та створення Каховського водосховища, тут були степові ділянки. Тому в перспективі повинна відродитись петрофітно-степова рослинність, рослинність кам'янистих степів. Але нині це відбувається досить повільно.
“У 2023 році на дні Каховського водосховища ми знайшли тільки три види степової рослинності. Також є ще одна причина чому відновлення відбувається так повільно. Ймовірно тому, що берег Каховського водосховища був зарослий смугою очерету, верби і чагарників. А уже вище йшов степ. Тож виходить, що між цими вапняками, які зараз оголилися, і петрофітними степами, які збереглися, є смуга з заростей очерету і деревно-чагарникової рослинності. Саме вона заважає степовим видам проникати на оці вапняки. В принципі ця теорія підтвердилась — в одному місці ми знайшли ділянку де розріджені чагарникові зарості і степ доходять практично до урізу води колишнього Каховського водосховища, а нижче йдуть ці вапняки. І в цьому місці ми вже виявили близько десятка степових видів рослин”, — зауважив Мойсієнко.
Науковець вважає, що можливо після війни треба буде здійснювати певні біотехнічні заходи, щоб пришвидшити процес утворення цього біотопу. Він є дуже цінним, і якщо його площа збільшиться це буде дуже-дуже корисна річ.
Також у квітні було проведено дослідження однієї з типових пожеж на території парку. Всього ж на території нацпарку “Кам’янська Січ” у 2023 році зафіксували та ліквідували силами співробітників парку, 29 пожеж загальною площею більше 1000 гектарів.
“На ділянці згарища були практично відсутні однорічні рослини. Вони напевно загинули. Але однорічні рослини і ранньовесняні ефемероїди досить швидко відновлюються і серед них, як правило, немає рідкісних видів, — інформує Іван Мойсієнко. — А от багаторічні рослини, які складають скелет типового рослинного покриву, пережили пожежу і знаходяться в нормальному стані. Деякі з них, наприклад червонокнижний Астрагал Геннінга, на момент дослідження навіть квітував”.
Професор Мойсієнко запевнив, що спільна робота науковців і природозахисників з фіксації фактів окупації росіянами національного природного парку “Кам'янська Січ” та дослідження впливу руйнування Каховського водосховища продовжуватиметься.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції
