“Для людей, які під час війни втрачають не тільки дім, а й власне місто, корені, зв’язки, роботу — бажання мати своє житло загострюється, — розповідає журналістка Любов Рудя. — Так і для мене, вимушеної переселенки з тимчасово окупованої лівобережної Херсонщини ця тема болюча. Я хочу жити у своєму домі... Та не маю змоги, бо вимушена була тікати від війни. Тож перебуваючи в престурах в різних регіонах України, кожного разу цікавлюся, як же живуть люди зі статусом ВПО, як громади вирішують проблеми з житлом для вимушених переселенців. Про цікаві проєкти щодо житла для ВПО дізналася на Тернопільщині”.
На Тернопіллі одна з кращих ситуацій з житлом для переселенців
На жаль, у багатьох українців та українок війна забрала можливість жити у власному будинку. І не скрізь, куди вони переселяються є житло, крім орендованого та тимчасових прихистків.
Та вартість оренди, особливо в західних регіонах, дуже зросла, тож багато хто сьогодні немає фінансової можливості винайняти житло. Є випадки, коли люди повертаються до небезпечних районів на сході та півдні України.
Отже сьогодні найбільша проблема для людей, які переїхали в більш безпечні регіони — житло. І не скрізь знаходять шляхи розв'язання цієї проблеми. Приміром, про те, що саме відсутність житла заважає вимушеним переселенцям інтегруватися у Миколаївську міську територіальну громаду (м. Миколаїв, де нині перебуває, як ВПО, авторка цих рядків), неодноразово йшлося на засіданнях Ради ВПО. Хоча слід зазначити, що кількість ВПО тут дуже значна — у Миколаївській області понад 126 тисяч, а в міській територіальній громаді близько 48 тисяч вимушених переселенців.
На Тернопільщині, де наразі перебуває 68 тисяч вимушених переселенців, вишукують можливості вирішення житлової проблеми ВПО. І ситуація з облаштування місць проживання переселенців одна з кращих в Україні, — про це сказав Уповноважений Верховної ради України з прав людини Дмитро Лубінець, перебуваючи в Тернополі: “Щодо місць тимчасового проживання, ми провели моніторинги і побачили всі ці місця. Порівняно з іншими областями, в Тернопільській — одна із найкращих ситуацій”.
Побачили деякі з цих місць і журналісти під час престуру на Тернопільщину.
“Будинки для ВПО” — унікальний проєкт Копичинецької громади
Ми дізналися про цікавий проєкт “Будинки для ВПО”, який запровадили в Копичинецькій громаді. Вони перші в Україні започаткували ремонт покинутих будинків та квартир, заселили туди вимушених переселенців. Головна ідея проєкту в тому, аби забезпечити людей приватним простором, де вони можуть облаштувати побут та краще інтегруватися в громаду.
Як виник у в Копичинецькій громаді проєкт “Будинки для ВПО”, чому переселенцям важливо брати участь у житті громади і як громаді допомагає американський кіноактор Шон Пенн — про це розповідав журналістам з 10 областей України на пресбрифінгу міський голова Копичинецької територіальної громади Богдан Келічавий.
Міський голова Копичинецької територіальної громади Богдан Келічавий
Копичинецька громада в перші дні вторгнення російських військ прийняла у себе близько 700 внутрішньо переміщених осіб. За станом на липень 2024 року в громаді мешкає 850 ВПО. Люди спочатку приїжджали до родичів, до знайомих, які могли їх прихистити. А вже потім почали приїздити ті, які просто хотіли бути якомога далі від війни. Спочатку прибулих розміщували в “колективних центрах” — міському дитсадку або парафіяльному будинку, дехто орендував житло.
Але згодом громада знайшла спосіб, як розв’язати житлову проблему: за донорські кошти ремонтують будинки, в яких вже не живуть власники, на рік передають їх переселенцям у безоплатне використання, аби вони не тіснилися у місцях компактного проживання, чи не орендували його за завищеною ціною.
Цей проєкт започаткували з травня 2023 року за проєктом американської організації “CORE Response”. Ремонт здійснюється за кошти двох міжнародних донорів. Один з них — благодійний фонд американського актора Шона Пенна, який інвестував 110 тисяч доларів. До слова, саме фонд Шона Пенна раніше спонсорував облаштування дитсадка у колективний центр. Тепер організація підтримує унікальний проєкт Копичинецької громади з робочою назвою “Будинки для ВПО”.
“Наша територіальна громада започаткувала проєкт “Будинки для ВПО”, аби допомогти вимушеним переселенцям. Ми виявили понад 400 будинків, в яких тривалий час ніхто не живе: їхні власники або за кордоном, або померли, або мешкають в інших регіонах України, а родичі чи співвласники нічого не роблять з будинком і він зазвичай пустує, навіть в оренду не здають. Ринкова ціна таких будинків — 20−30 тисяч доларів. Та покупців немає, бо до обласного центру добиратися годину-півтори, а в селищах не густо з роботою. За проєктом донори роблять капітальний ремонт, зокрема, прокладення водопостачання, водовідведення та тепломережі. Укладається угода з власником на річну безоплатну оренду житла”, — розповів міський голова Копичинецької територіальної громади Богдан Келічавий.
Отже, рік живуть безкоштовно, сплачуючи лише комунальні послуги. Якщо забажають залишитися на довше, то треба буде платити щомісячну оренду в розмірі 8 тисяч гривень. Також власник житла має право відмовити ВПО (після року безкоштовної оренди) і сам заселитися в оновлені квадратні метри.
За словами Богдана Келічавого, цей проєкт гарний, бо допомагає ВПО інтегруватися в громаду, а громаді отримати нових людей.
“Вимушені переселенці не витрачають ресурси на пошук житла, працевлаштовуються в громаді, розвивають бізнес, працюють в соціальній сфері, сплачують податки”, — констатує керівник громади.
Водночас зауважує, що попри позитив цього проєкту, є й деякі мінуси: ремонт просувався повільно, бо майстри не закордонні. А нині через мобілізацію важко знайти майстрів, зокрема для прокладення мереж каналізації та водовідведення.
За час дії проєкту вдалося відремонтувати 30 будинків та переселити до них 130 вимушених переселенців.
У Чорткові перетворили старий гуртожиток на квартири для ВПО
Триповерхова будівля колишнього гуртожитку Чортківської гімназії №3 — саме тут відкрили в травні цього року новий соціально-житловий комплекс “Чортків єднає”. І саме сюди нас, журналістів, привів міський голова Чорткова Володимир Шматько, щоб показати, як у їхній громаді створюють умови для проживання переселенців.
Міський голова Чорткова Володимир Шматько відповідає на запитання журналістів
Гуртожиток було реконструйовано та енергоефективно модернізовано завдяки програмі “Підтримка ЄС для задоволення нагальних житлових потреб внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні”, що фінансується Європейським Союзом та реалізується під управлінням НЕФКО. До справи також підключилися й інші донорські структури.
Соціально-житловий комплекс “Чортків єднає”
У гуртожитку провели повну термомодернізацію будівлі та підвалу, замінили дах, усі вікна та двері, збудували захисне укриття (яке слугуватиме також і учням Чортківської гімназії №3), встановили нову систему опалення, індивідуальний тепловий пункт, нові твердопаливні котли, зробили внутрішні ремонти, придбали у кожну квартиру меблі, побутову техніку та сантехніку, облаштували дитячий простір всередині будівлі та дитячий майданчик надворі. На даху будівлі встановили сонячні панелі, що зробить її менш залежною від зовнішніх джерел струму.
Тепловий пункт у соціальному-житловому комплексі “Чортків єднає”
Приміщення перепланували під smart-квартири для нових мешканців громади.
“Перебудова та модернізація коштували майже 2 мільйона євро. У межах бюджету було створено 44 квартири, з них 39 –smart-квартири для родин, чотири окремі кімнати для людей з інвалідністю та одна — загального типу. Тут житло отримали понад 40 родин ВПО”, — розповів Володимир Шматько.
Житло для ВПО у соціально-житловому комплексі “Чортків єднає”
Першочергово ключі для проживання надали людям з інвалідністю, сім’ям, де чоловіки або дружини воюють на фронті, які втратили рідних на війні, які офіційно працюють у Чортківській громаді та одинокі матері з дітьми.
Для комфортного проживання тут створені всі умови. Міні квартира схожа на квартиру-студію, але в меншому масштабі. У ній поєднуються зручність і функціональність на площі 20-30 квадратних метрів.
Зі слів міського голови, житло для людей з інвалідністю має інше планування: кімнати облаштували на першому поверсі, у кімнатах є індивідуальний холодильник, шафи та ліжка. Ванні кімнати та вбиральні облаштували спеціальними поручнями. Мають люди і доступ до пральної машини та сушарки.
У кожній smart-квартирі є лічильник на електроенергію та водопостачання. Переселенці сплачують за комунальні послуги відповідно до показників. Суму за опалення та вивіз сміття розділяють на кількість мешканців.
“Цей проєкт цінний для нашого міста, адже завдяки йому з’явилося житло, а ще він привів гроші в місцеву економіку — для людей, які тут живуть, працюють в місцевих комунальних підприємствах, малому бізнесі та міській раді”, — зазначив міський голова Чорткова.
Він зауважив, що наразі 495-та постанова Кабміну не дозволяє передавати квартири в подібних проєктах у безпосередню власність жильців. Вони лишень можуть мешкати там, сплачуючи тільки за комунальні, до закінчення військового стану. Міський голова Чорткова припускає, що можливо з часом уряд запропонує варіанти приватизації цих квартир, і тоді в людей, які втратили своє житло на сході та півдні, буде можливість жити у власній квартирі.
Чортківський проєкт не лише підтримує надання основних послуг внутрішньо переміщеним особам, але й забезпечує нових мешканців можливістю стати частиною життя громади, підсилюючи колективну силу міста.
Переселенці з Херсонщини знайшли прихисток та надію в Чорткові
Чортківській міській раді вдалося також залучити грант від спільної ініціативи ЄС та ПРООН — проєкту “Мери за економічне зростання” (M4EG). Завдяки цьому було відкрито Центр соціального обслуговування, де облаштовані робочі місця для людей зі сходу та півдня України. Вони офіційно працюватимуть у перукарському салоні, ательє з ремонту одягу та у майстерні з ремонту взуття, надаючи послуги за соціальними цінами. Розташовані майстерні та салони на першому поверсі оновленої будівлі, оснащені необхідним обладнанням.
Центр соціального обслуговування м. Чортків
Саме в перукарському салоні та майстерні з ремонту взуття зустріла земляків-херсонців.
Це родина Кончаковських, яка евакуювалася з окупованого Херсона у квітні 2022 року. Віктор та Ірина з двома дітьми спочатку приїхали у Львів, там прожили близько двох років. За словами Ірини, їм зателефонували з центру зайнятості й запропонували приїхати в Чортків. І вони переїхали на Тернопільщину в січні цього року, винайняли житло та встали на чергу на соціальне житло для переселенців.
Ірина Кончаковська
“Ми не хотіли залишатися в окупованому Херсоні — там було небезпечно. Росіяни постійно вимикали зв’язок, інтернет, аптеки та магазини були порожні, а про медичну допомогу годі й говорити. Ми боялися, що не зможемо знайти необхідні ліки для дітей та надати допомогу за потреби. Виїхати та облаштуватися у нових містах допомагали волонтери. Майже все довелося залишити у Херсоні і почати з нуля. Орендувати житло і сплачувати за комунальні послуги досить таки дорого. Наприклад, нам обходилося в 10 тисяч гривень. Тут нам усе дуже подобається. Ми маємо гарне житло, роботу, діти мають можливість відвідувати дитсадок та школу”, — розповіла Ірина під час нашого спілкування.
Віктор Кончаковський
Віктор та Ірина працюють за новими професіями, що опанували безкоштовно за пропозицією центру зайнятості. Їм також запропонували роботу — Ірина працює перукаркою, а Віктор майстром з ремонту взуття в цій же будівлі. У майстерні та салоні є необхідне обладнання.
На запитання, чи думають повернутися в Херсон, відповіли, що повертатися немає куди: в будинок у Херсоні влучили три ракети, і одна стирчить з даху. Тож хочуть залишитися в Чорткові назавжди, працювати, жити: “Нашій родині подобається тут, а діти почуваються як удома. Бо вся Україна – наш дім!”
Авторка Любов РУДЯ
