Приємну зустріч з колегами редакції найтиражнішої в регіоні газети “Сільський господар” мали медійники з 10 регіонів України під час престуру на Тернопільщину. Окрім обміну думками про діяльність редакції в екстремальних умовах, оглянули виставку-музей друкованих видань Тернопільщини та України “Історія в слові — слово в історії”. Багатьом з редакторів та журналістів, це близька і болюча тема, адже газети останнім часом почали зникати.
Вигляд офісу редакції приємно вразив — на стінах панувало друковане слово України, яке вмістило понад столітню історію, написану літописцями сучасності, (так в усі часи називали журналістів). Увесь простір заповнюють газети та журнали, починаючи з 1918 року — періоду Української Народної Республіки. В експозиції — понад 400 найменувань різних видань, з них 250 виходили на Тернопільщині. Багато з них зникли, деякі функціонують понині.
Виставка-музей друкованих видань Тернопільщини та України “Історія в слові — слово в історії”
“Сільський господар” — газета всеукраїнська, видається в обласному центрі — Тернополі, наклад тижневика понад двадцять тисяч примірників.
Про створення експозиції-музею розповів головний редактор газети “Сільський господар”, Заслужений журналіст України Богдан Новосядлий. За його словами, мета виставки — привернути увагу до важливості засобів масової інформації й водночас до критичної ситуації з друкованою пресою в Україні.
Головний редактор газети “Сільський господар”, Заслужений журналіст України Богдан Новосядлий
— Ми вирішили привернути увагу громадськості до важливості друкованих ЗМІ, зібрати і зберегти для наступних поколінь наших краян потужний інформаційний, інтелектуальний, духовний та ідеологічний арсенал, яким упродовж століття була багата Тернопільщина і вся Україна, — сказав пан Богдан. — Усі видання систематизовано у 20 розділів. Тут представлені часописи радянської доби, обласні, районні, міські газети, політична преса, патріотичні, освітні, духовні, культурницькі, рекламні видання, а також галузеві багатотиражки — промислових підприємств, агроформувань обласних відомств і територіальних громад. Вони різні за кольором, форматом, змістом, але їх об'єднує те, що всі вони паперові.
Найстаріша газета, представлена в експозиції — “Діло” 1918 року. Вона виходила у Львові і в ній друкувався Іван Франко. А найстарша газета, яка була надрукована в Тернополі, — “Українські вісті” за 1919 рік. Обидва видання редакції подарував письменник, краєзнавець Іларіон Пилипець.
Своєрідним патріархом преси є часопис “Сільський господар”, який з 1926 року виходив у Львові для Галичини та Волині й користувався особливою популярністю. Сьогоднішня редакція вважає себе її послідовниками.
Також в експозиції є підшивки газет і журналів, що вийшли у світ ще до другої світової війни: “Золотий колос”, “Хліборобська молодь”, “Сільський господар” та інші.
Виставка-музей друкованих видань Тернопільщини та України “Історія в слові — слово в історії”
Окрім преси Тернопільщини на виставці є всеукраїнські видання, газети з інших регіонів, які нині друкуються в Тернополі, з прифронтових, східних теренів України, а також закордонні часописи. Наприкінці минулого року редакція отримала примірник газети “Свобода”, яку видає Український народний союз в Америці понад 130 років.
Є особливий розділ — “Прифронтові видання”. Тут дехто з колег побачив і свої газети, які видають, можна сказати, під ворожими обстрілами в прифронтових областях. Є й релоковані з тимчасово окупованих та деокупованих регіонів. Приємно було побачити на чільному місці газету нашої Херсонщини “Новий день”.
Виставка-музей друкованих видань Тернопільщини та України “Історія в слові — слово в історії”
За словами Богдана Новосядлого, до формування музею експозиції долучилися понад 50 мешканців Тернопільщини. З-поміж них і радіожурналіст та краєзнавець Роман Островський з Копичинців, який подарував музею 90 екземплярів різних газет. До слова, пан Роман доєднався до нашого престуру, й під час зустрічі передав ще з десяток друкованих видань.
Богдан Новосядлий і Роман Островський
— Понад 30 років я збираю ці газети вдома, у Копичинцях. Я довгий час думав про те, де вони можуть знадобитися. І ось зараз вони розміщені в цій експозиції. Моя праця не пропала даремно. Пишаюся, що дотичний до створення музею і дякую редакції газети “Сільський господар”, що такий скарб зберігають, – сказав Роман Островський, передаючи цінні екземпляри газет.
Під час огляду експозиції та спілкування журналістів, особливо гостро звучали тези: для збереження друковані ЗМІ потребують підтримки держави, меценатів, адже газета чи журнал у бібліотеці чи архіві, то не інтернетні публікації, що часто бувають одноденками. Вони зберігають історію. І така експозиція особливо вагома у наш час, коли ми маємо з одного боку інформаційну війну, а з іншого — масове закриття друкованих видань.
З інформаційного простору зникла більша частина газет і журналів — деякі через фінансові проблеми, інші самі закрилися разом з партіями та підприємствами. Частково вплинули роздержавлення, децентралізація, пандемія. Інтернет також упевнено відвойовує собі життєвий простір обміну інформацією та реклами, а в цій ситуації багатьом газетам і журналам доводиться конкурувати. Та найвагоміша причина занепаду преси — багаторічний партнер “Укрпошта” “допомагає” знищувати друковані видання своїм безвідповідальним ставленням до передплати і доставки газет на місцях.
— Останнім часом в Україні значна частина друкованих видань закрилися, — розповідає пан Богдан. — Тернопільщина не виключення. Колись в нашій області успішно існувало до трьох десятків газет. Майже всі, на жаль, закрилися. Сьогодні з колишніх 17 “районівок” видаються лише дві — у Чорткові та Шумську. Зрештою припинили видаватися навіть центральні друковані видання, такі як “Голос України” та “Урядовий кур’єр”. І регулярно надходять до читачів лише 6 обласних, у тому числі наша Всеукраїнська газета. До речі, ми працюємо паралельно, маємо сайт газети і друковане видання.
...Попри жахливу війну та труднощі, журналісти продовжують творити, розповідати про подвиги українських захисників, залишати через слово пам’ять про події, з якими ми щоденно стикаємося, про світ, в якому ми живемо. І саме через друковане слово це залишиться як літопис для наступних поколінь.
А цей музей може стати туристичною родзинкою Тернополя і місцем, де збиратимуться пошановувачі друкованої преси та журналістики. Також це справжнє місце історичної пам’яті про журналістику та журналістів.
Авторка Любов РУДЯ
Світлини авторки та колег по престуру за сприяння Харківського пресклубу
