Родина Мартинюків (прізвище змінено з метою безпеки) з Чорнобаївки жила щасливим життям. Олександр — приватний підприємець, Олена — домогосподарка. Син Артем, якому 12 років, захоплювався футболом і мріяв стати професійним гравцем, донька Аліна, 9 років, гарно навчалася в школі, займалася бальними танцями і гімнастикою. Чорнобаївка була гарним, затишним селом, де всі знали один одного та допомагали в скрутні часи.
Війна та окупація
24 лютого о шостій ранку їх розбудив дзвінок свекрухи, вона повідомила, що почалася війна. За декілька хвилин пролунали вибухи, горів аеропорт, діти прокинулися та були дуже налякані. Маючи підвальне приміщення, родина швидко облаштувала його як укриття, в якому перебували під час обстрілів.
Олена Мартинюк розповідає, що спочатку вони не хотіли виїжджати, не вірилося що війна затягнеться надовго.
“Ми прості люди, хотіли жити в своєму будинку і працювати на рідній землі. Та коли в село зайшли окупанти стало дуже страшно. Вони ходили вулицями та стріляли в різні сторони: по хатах, парканах, людях, тваринах. Коли надумали виїхати, було лячно за дітей. Розповідали про те, як окупанти розстрілювали машини, які намагалися виїхати, люди днями стояли в полі без їжі та води. Тому від’їзд постійно відкладався”, — згадує Олена.
Окупована Чорнобаївка. Фото: CNN
Під час окупації, родина намагалася жити автономно: без потреби не виходили в село, дітей з двору майже не випускали. За словами жінки, діти важко переживали зміни в їхньому житті.
“Істерика змінювалася депресією. До війни в дітлахів було активне насичене життя і раптом все зникло. Ні друзів ні улюблених занять. Шкільного навчання на початку не було. Потім почалися онлайн уроки, але через відключення електрики навчальний процес був нестабільний. Я допомагала дітям з навчанням”, — розповідає Олена.
Згодом, оговтавшись від першого шоку, чоловік Олександр почав “партизанити” — спостерігав за переміщеннями окупантів та їх техніки. Інформацію передавали знайомим військовим у вільну України. Раділи коли ЗСУ вдавалося знищувати техніку окупантів.
Після звільнення Чорнобаївки, життя поступово почало відновлюватися, але жити в розрусі дуже важко. Оселя Мартинюків була частково зруйнована. Родина почала відновлювати своє господарство.
“Сільська рада видала на відновлення рейки, плівку, листи ОСБ, цвяхи, але цього не вистачає для нормального ремонту даху. Нам потрібні будматеріали та дрова для опалення на зиму. Переїжджати на чужину ми не плануємо. Тут ми маємо хоч побиту, зате свою хату. Наразі нас продовжують щодня обстрілювати, тож найбільше переживаю за безпеку дітей. Вони знаходяться в постійному стресі, їм не вистачає живого спілкування з друзями, позашкільних гуртків, діти вже скучили за звичайною школою”, — розповідає жінка.
Рятівні ковчеги для дітей та дорослих
Діти займаються в одному з укриттів в навчальному закладі, Херсонщина, 23 липня 2024 року. Суспільне Херсон
Школи в прифронтових районах були змушені адаптуватися до нових реалій та перейти на повне дистанційне навчання. Найбільші труднощі, які ускладнюють офлайн-навчання, наразі пов’язані з безпековою ситуацією у громадах. Дошкільні заклади освіти у прифронтових територіях просто немає можливості відкрити.
Як розповів начальник Чорнобаївського відділу освіти Олег Касаткін, до війни на території громади проживало майже 18 тисяч осіб, зараз залишилось близько 36% довоєнного населення, з них — 721 дитина.
За словами Олега Касаткіна, кожна дитина в громаді під особливою опікою. Відразу після звільнення територій Херсонщини місцева влада приділяла велику увагу організації навчального процесу та облаштованою укриттів у навчальних закладах. І хоча спочатку в сховищах не була передбачена організація креативних просторів, але за допомогою громадських організацій та благодійних фондів були створені хаби, в яких обладнані освітні та ігрові зони, встановлені автономні джерела живлення. В хабах дітям та їх батькам надаються різноманітні послуги, в тому числі психологічна та реабілітаційна допомога. Особливо важливими хаби стали для малюків 5-7 років.
“Це місце, де діти можуть відчути себе в безпеці, отримати підтримку. За 6 місяці роботи у Чорнобаївському хабі побувало майже півтори тисячі відвідувачів. Робота проводиться як в стаціонарному приміщенні, так і під час виїздів мобільних бригад”, — говорить Олег Касаткін.
Позитивні зрушення щодо організації дозвілля дітей та позашкільної освіти відбулися і в Білозерській громаді.
Як розповіла директорка Миролюбівського ліцею Лариса Рибачук, сховище площею 160 кв. м, яке відкрили минулого року в ліцеї, перетворилося на простір, де життя кипить і вирує.
Простір у сховищі Миролюбівського ліцею, Херсонщина, червень 2024 року. Фото з Фейсбук-сторінки Миролюбівського ліцею
“Ми маємо декілька приміщень. Це ігрові та освітні зони, де діти можуть відволіктися від жахіть війни. Комфорту додають зручні пуфи, м’які тотамі та телевізор створюють атмосферу затишку. Облаштовані туалетні кімнати, окремо для дівчаток та хлопчиків, бойлер та кулер — все продумано до дрібниць, щоб забезпечити людям максимально комфортні умови перебування в укритті».
На базі укриття працює соціальний хаб. Батьки з дітьми приходять сюди на різні просвітницькі заходи, які проводять громадські організації — це арттерапія, психологічні та інформаційні тренінги”, — проінформувала директорка.
За даними Херсонської ОВА області до нового навчального року вже підготовлено понад 40 укриттів у закладах освіти. Це справжні рятівні ковчеги для дітей та дорослих.
Допомогу родинам з дітьми які проживають в Херсонській області надає чимало громадських організацій та благодійних фондів. Їх робота націлена на відновлення психологічного стану та реабілітацію дітей і родин, які перебували в окупації. Тож благодійники у співпраці з місцевою владою потурбувалися про літній відпочинок для дітей з Херсонщини. Були організовані відпочинки та поїздки за кордон. Діти мали можливість відвідати Польщу, Литву, Туреччину, Грецію, Італію, Азербайджан, Румунію відпочити в таборах і санаторіях Західної України.
Діти з Херсонщини поїхали на відпочинок до Польщі, серпень 2024 року. Фото: Херсонська ОВА/Telegram
Не всі сядуть за парти
У новому навчальному році 2024-2025 на правобережній Херсонщині деякі заклади освіти планують організувати навчальний процес у змішаному форматі. Умови, за яких діти зможуть відвідувати школу, — це навчання в укриттях та віддаленість від лінії фронту.
Музиківський в новому навчальному році продовжить дистанційне навчання. Фото: gov.ua
Директор Музиківського ліцею Василь Славич щиро ділиться своїми переживаннями щодо отримання знань онлайн. На сьогодні в ліцеї навчаються 277 учнів. Однією з чималих проблем є дистанційне навчання. Діти позбавлені спілкування між однолітками, яке так важливе для їхнього розвитку. Тепер левову частку відповідальності за навчання несуть батьки. А в них не завжди вистачає знань, вільного часу, щоб здійснювати контроль. Тож успішність у деяких учнів знизилась. Викладацький склад ліцею робить все можливе, щоб допомогти учням та батькам у цей складний час.
“Проводимо онлайн-консультації, надаємо методичну допомогу батькам, організовуємо психологічну підтримку для дітей та дорослих. Але наразі безпека школярів понад усе”, — підкреслює директор ліцею.
За словами профільного заступника голови Херсонської ОВА Володимира Клюцевського 180 шкіл, які заходять у новий навчальний рік, будуть продовжувати працювати онлайн. Із них 5-6 навчальних закладів у змішаному форматі.
“Діти дуже хочуть сісти за парти, але на жаль, бойові дії нам не дозволяють. У школах, де укриття належним чином облаштовані, ми хочемо ввести змішану форму, по 2-3 години по кілька днів на тиждень. Це дозволить соціалізувати дітей. Херсонщина через невелику кількість населення, не є енергоємною територією тому з онлайн навчанням проблем не має бути”, — каже Володимир Клюцевський.
В деяких громадах області знаходять можливість відкриття позашкільних гуртків. Відсутність можливості вільно виходити на вулицю змусила батьків та педагогів шукати нові форми активностей.
За словами начальника Білозерського відділу освіти Олександра Василенко в Білозерці частково відновили роботу позашкільні гуртки: «З минулого року в онлайн форматі працює Білозерська мистецька школа, багато дітей виявили бажання там навчатися. Цього навчального року ми продовжимо навчання школярів у мистецькій школі».
Доступність лікування
Жителі не всіх населених пунктах Херсонщини мають постійний доступ до медичних закладів. Тож в області нині реалізовують проєкт “Піклуємося про здоров’я дітей разом”. Завдяки проекту діти, які не можуть відвідати медзаклад, мають можливість отримати якісну медичну допомогу.
Фахівці Херсонської дитячої обласної клінічної лікарні відвідали село Суханове Милівської громади. Виїзд здійснено у межах проєкту “Піклуємося про здоровʼя дітей разом”. Херсонщина, серпень 2024 рік. Фото: Милівська СВА
За повідомленням очільника Херсонської ОВА Олександра Прокудіна на сторінці Фейсбук — “бригади лікарів приїжджають у громади, проводять обстеження, консультують та надають лікування. У складі медичної бригади — педіатр, ЛОР, хірург, лікар УЗД, стоматолог”. Ініціативу впроваджують у життя ОВА разом із Херсонською обласною дитячою лікарнею.
Безпека дітей — понад усе
Війна нещадно “пройшлася” по Херсонщині. Окупанти продовжують щоденно вбивати мирних людей та дітей. За офіційною інформацією ювенальних прокурорів, Херсонська область займає третє місце по кількості загиблих та постраждалих дітей під час війни — понад 160 дітей. В області найнижча народжуваність в Україні. Торік народилося — 452 дитини (не враховуючи частину тимчасово окуповані території).
За таких сумних обставинах першочергове завдання влади — максимально убезпечити населення прифронтової зони. З цією метою військові адміністрації не лише облаштовують укриття, а й закликають перш за все родини із дітьми евакуюватися з найбільш небезпечних населених пунктів.
“Безпека дітей – понад усе, — говорить начальник Херсонської районної військової адміністрації Михайло Линецький. — Найпершим пріоритетом стала евакуація дітей з небезпечних районів. Завдяки активній роз'яснювальній роботі та тісній співпраці з громадами, вдалося вивезти з Дар'ївської громади всіх дітей на більш безпечні території. Наразі ми продовжуємо роботу з евакуації в Білозерській та Станіславській громадах”.
Авторка Алла Дігтяренко
