“Ми зустрілися з “відьмочками” у невеликій кімнаті, де йде робочий процес — тут кожен з волонтерів робить свою справу, щоб в результаті вийшов маскувальний костюм для українських захисників, який в народі називають “кікімора”. З червня 2023 року вони виготовили та відправили військовим 416 маскувальних костюмів”, — розповідає авторка статті Любов Рудя, яка спостерігала за роботою майстринь та пройшла майстер-клас з виготовлення “кікімор”.
Цікавлюсь волонтерським шляхом “миколаївських відьмочок”. Рената Боднарчук пригадує, що волонтерки починали освоювати технологію плетіння “кікімор”, перебуваючи в різних західних регіонах як вимушені переселенці. А коли повернулися в Миколаїв, організувалися в групу, яку назвали “Миколаївські відьмочки” і спочатку працювали в школі, де вже волонтери плели сітки.
“Кожна з нас сюди прийшла зі своєю продукцією та технологією, — розповідає волонтерка. — Потім поступово “підтягнулися” наші друзі та знайомі. Колектив змінювався, дехто влаштовувався на роботу й пішов, хтось доєднувався. Є такі, кому зручніше працювати вдома, приміром нарізати стрічки. Є дівчина, яка вдома вечорами плете “кікімору”, бо в неї є основна робота. І тут є ті хто має роботу — приходять, коли є вільний час. Я теж працюю. Є пенсіонери у яких теж проблем “вище даху”, але вони не сидять на лавках, а приходять сюди працювати на перемогу”.
Пані Рената говорить, що наразі основний склад групи 15 осіб — переважно миколаївці, долучалися ВПО з Херсона та Очакова. Працюють щоденно, приходять ті, хто і коли має можливість. Буває й вимушений простій — це коли немає матеріалу.
Зрозуміло, на закупку матеріалів потрібні кошти. Саме їх сьогодні бракує, бідкаються волонтери. За словами Ренати Боднарчук, коштами переважно допомагають родичі та знайомі. Щоправда, зізнається, попервах більше було благодійників, а нині донатять мало — і це зрозуміло, бо людям сутужно живеться. На жаль, не долучаються організації та підприємства. Хоча попит у бійців на маскувальні костюми великий. А всі “кікімори”, які плетуть майстрині, передаються військовим безкоштовно.
“Коли ми починали, то нам з Польщі прислали рибацькі сітки, — пригадує волонтерка. — Вони були навіть із запахом тухлої риби. Ми їх розбирали, прали, різали і заплітали. Зараз немає вже рибацьких сіток, але якщо нам дадуть, то ми будемо дуже раді. Адже нам доводиться сітки теж купувати, як і спеціальну тканину спанбонд”.
Були у волонтерок проблеми з приміщенням. Коли їх “попросили” зі школи, два місяці не могли знайти, де розміститися. Допомогла вирішити питання депутатка міської ради Тетяна Домбровська, яка знайшла для волонтерів цю кімнату, де сьогодні працюють. І вони вдячні за сприяння.
Втім, (як мені здалося), кімната для роботи дуже маленька. Вона вміщує дві пари рам для в’язання і декілька столів. На одному з них нарізають смужки тканини. Немає зовсім простору, щоб розрізати тканину. Була б кімната просторіша, то можна було б долучити більше бажаючих.
“Кікімори” — це спеціальне вбрання для бійця, яке допомагає начебто «розчинитися» у просторі. Розпізнати його на місцевості дуже важко — костюм фактично зливається з фоном і приховує людину від очей ворога. Жінки говорять: “вони нас рятують, а ми їх маскуємо”.
Пані Рената стверджує, що процес створення такого маскувального одягу тривалий, а технологія складна й відповідальна:
“Кожен етап роботи має зміст. Треба закріпити сітку, нарізати смужки різних кольорів зі спеціальної тканини — спанбонду. Та потім ці смужки у кожен вузлик сітки вплести за схемою. До техніки плетіння маскувальних сіток потрібно пристосуватись — там свої секрети. Це відповідальна робота, адже ці костюми захищають українських захисників від ворожих очей. Їх ми формуємо таким чином: взимку багато білого, сірого, влітку — більше зелені і земляного кольору. Цій справі теж треба було вчитися. Втім, дівчата, як заправські майстрині вже так набили руку, плетуть швидко, що іноді хочеться їм сказати “зупиніться”, бо вже немає нарізаних стрічок. Результат кропіткої роботи — костюм, який повинен замаскувати військового від ворожих очей. Його треба викроїти та зшити”, — ділиться волонтерка.
Як бачимо, не така вона й проста справа — ці “кікімори”, якщо робити їх для військових справді зручними та безпечними. Та ентузіазму волонтерки не втрачають, адже їхня справа буквально рятує життя.
Вони переконані: жалітися під час війни на щось не варто — треба робити все можливе, щоб воїнам, завдяки яким в тилу є світло, тепло і все, що потрібне для життя, служилося краще.
“Миколаївські відьмочки” продовжують робити маскування нашим захисникам та захисницям. І нагадують, що збір коштів є постійним, адже завжди є потреба у нових матеріалах для вироблення кікімор.
Закликають: хто небайдужий, має бажання допомогти нашим бійцям на передовій — долучайтеся. Допомога дуже потрібна, і руками, і коштами для закупки матеріалу.
Хто бажає допомогти, реквізити:
4731 1856 2975 8183 — ПриватБанк
5375411208608039 — Банка МоноБанк
https://send.monobank.ua/jar/4S8N3fd2z3
Дізнатися більше про роботу волонтерок можна за посиланням: https://www.instagram.com/stories/highlights/18121927708354294/
