Окупований Бердянськ (Запорізька область) переживає безпрецедентну водну кризу — через критичне обміління водосховища місто може залишитися без питної води вже за кілька місяців. Зниження рівня води у Бердянському водосховищі, спричинене руйнуванням Каховської ГЕС. Бердянську загрожує екологічна катастрофа, а дії окупаційної влади поглиблюють кризу.
Бердянське водосховище під загрозою: рівень води продовжує стрімко знижуватися
На північному узбережжі Азовського моря, між Бердянською і Обитічною косами, на березі затоки розташоване місто-курорт Бердянск. З лютого 2022 року воно окуповане військами Російської Федерації. До повномасштабного вторгнення, починаючи з 2004 року, вода до курортного міста Запорізької області подавалася через майже 200 км водогону з Каховського магістрального каналу (Каховський магістральний канал — канал у Херсонській і Запорізькій областях. Бере початок з Каховського водосховища. — Ред.). До цього воду для потреб Бердянська брали з Бердянського водосховища та свердловин села Азовського. Ці джерела водопостачання після будівництва водогону використовувалися як резервні.
Однак сьогодні Бердянськ та навколишні населені пункти перебувають на межі екологічної катастрофи, адже водоподача з Каховського магістрального каналу припинилося, а Бердянське водосховище і річка Берда, яка його живила, — критично обміліли.
Так зараз виглядає Бердівське водосховище Фото: окупаційні Telegram-канали
“Берда отримує воду декількома способами: атмосферні опади, підземні води й річки малі — Берестянка, Каратиш тощо. Оскільки Берда дуже легко замулювалася, то на держзамовлення кожного року проводилися меліоративні роботи з розчистки її русла. Нині малі річки зовсім не потрапляють у Берду, — розповідає екологиня та доцентка Бердянського державного педуніверситету Тетяна Шаповалова, і називає ще одну причину, що призводить до низького дебету води у Берді. — Йде війна: риють окопи та внаслідок бойових дій утворюються вирви. Це руйнує підземні води, призводить до їх замулювання, внаслідок чого не дає можливості виходу до річки Берди”.
Всі ці причини спричинили катастрофічне зниження води у Бердянському водосховищі, яке живить річка Берда.
Останні місяці рівень води у водосховищі знижувався на 3 сантиметри кожного дня і досяг позначки 19,38 метра. Це найнижчий показник за останні 4 роки! Критичний рівень — 18 метрів. Саме через це окупаційна влада прийняла термінове рішення знизити тиск подачі води на місто. Це трохи допомогло загальмувати зниження рівня води, тепер він падає на 1-2 см в день, але процес обміління водосховища не припиняється.
Екологи прогнозують, що через 2-3 місяці Бердянськ може залишитися зовсім без води. Якби не підірвали Каховську ГЕС, то зниження рівня води у Бердянському водосховищі та річці Берді не було б такою важливою проблемою для Бердянська. Адже води з Дніпра найближчі десятиріччя не буде, а водні запаси водосховища зменшуються швидкими темпами внаслідок інтенсивного водозабору для потреб міста.
Початок водно-екологічної кризи: як зниження рівня Каховського водосховища вдарило по Бердянську
Проблеми з водозабезпеченням Бердянську почалися ще наприкінці 2022 – на початку 2023 років. Вони були спричинені відкриттям шлюзів на Каховській ГЕС (взимку 2023 року через обстріли ворога пошкодили деякі запірні шандори Каховської ГЕС, і тому рівень води у Каховському водосховищі стабільно знижувався — Ред.). Вже тоді йшла мова, що, окупанти остаточно довели Бердянськ до справжньої катастрофи в сфері водопостачання.
У лютому 2023 року до Бердянська із Каховського водосховища надходило менше 40% води, 4% — з свердловин села Азовське (Луначарський водозабір), а решта — з Бердянського водосховища і річки Берди. Якість води у кранах бердянців вже тоді була гірше ніж будь-коли.
Від основного джерела до резервного запасу: як змінювалася роль Бердянського водосховища
До повномасштабного російського вторгнення Бердянське (Бердівське) водосховище було резервним для постачання води в Бердянськ (водосховище стало резервним після пуску водоводу з Каховського магістрального каналу. — Ред.). Воно використовувалося для зрошення полів, мало статус санітарної зони та низку закритих для вільного доступу ділянок. Решта водосховища — була зоною туристичного і курортного відпочинку.
Будівництво водосховища на річці Берда та магістрального водопроводу для постачання питної та технічної води для міста Бердянська і зрошення полів розпочали у 1955 році. Цей масштабний проєкт отримав характерну для того часу назву — “Бердобуд”.
За 300 метрів від села Осипенка спорудили земляну греблю для створення водосховища, дзеркало якого склало 18 кілометрів завдовжки і завширшки близько 400 метрів.
Щоб досягти мети, працівники розробили близько 500 тисяч кубометрів ґрунту, проклали в траншеях 50 кілометрів труб, збудували три резервуари для води, три насосні станції, водонапірну вежу, споруди для очищення води.
14 липня 1958 року будівельники перекрили верхову перемичку на річці Берді і ложе майбутнього водосховища почало наповнюватися водою. Повний обсяг водосховища становив 18,69 млн куб. м, площа водного дзеркала — 357 га, максимальна глибина — 14 метрів, середня глибина — 5,25 м.
Пуск води в основну греблю відбувся 4 грудня 1958 року.
Після завершення будівництва водосховища, будівництва насосної станції водопостачання міста нормалізувалося.
Серед робіт останнього часу, які проводяться на Берді, слід згадати розширення та поглиблення обвідного каналу на водосховищі у 1987 році. Усі сили будівельників були спрямовані на те, щоб паводкові води пішли каналом і не завдали шкоди самій греблі. Глибина створеного у гранітних скелях каналу складала до 8 метрів, ширина — 20-25 метрів, довжина близько кілометра. Його пропускна спроможність — майже півтора мільйони кубометрів води на день.
Після пуску 1 вересня 2004 року найдовшого в Європі 175-кілометрового водоводу з Каховського магістрального каналу Бердівське водосховище стало резервним і використовувалося час від часу. Такі випадки траплялися при аваріях чи профілактичних роботах Дніпровського водоводу.
Виснаження підземних вод і забруднення річкових ресурсів: екологічні наслідки водопостачання Бердянська
За повідомленнями фахівців водоканалу, які достовірно володіють ситуацією, за станом на початок березня 2023 року на 90% місто Бердянськ забезпечується водою з річки Берда. У невеликій кількості домішується вода зі свердловин, які зазвичай використовуються тільки при аварійних ситуаціях та не призначені для системного водопостачання міста.
Воду, яка надходить з річки Берда, зараз не очищують, оскільки в окупаційної влади немає хімікатів, реагентів, щоб її правильно очищувати, знезаражувати Після грубої фільтрації воду просто подають в крани бердянців.
“Ще до теракту на Каховській ГЕС перебої з водопостачанням у Бердянську і в Бердянському районі почалися дуже серйозні. Вода до цивільного населення поступала вкрай низької якості. Якість погіршувалася. Потім почалися дуже серйозні перебої з водопостачанням. Відключалися цілі райони або невеличкі населені пункти, які живилися цією водою. А потім з’явилася взагалі інформація, яка шокувала місцеве населення – подача води по графіку. І вже потім, коли підірвали Каховську ГЕС і Каховське водосховище обміліло, то взагалі закінчилося це водопостачання”, — каже заступник голови Бердянської районної ради Віктор Дудукалов.
Дудукалов розповів, з яких джерел зараз намагаються забезпечити водою жителів Бердянська. Так, за його даними, частково у колишній водогін постачається вода зі свердловин, які йдуть вздовж нього. Крім того, є кілька свердловин, які свого часу існували навколо міста. Переважно це артсвердловини в селі Азовське, який ще називають Луначарський водозабір.
“Луначарський водозабір — люди з нього беруть воду. Але вона теж на сьогодні більш солона. Хоч і не технічна, питна, але все-таки солоність більша”, — зауважила екологиня Тетяна Шаповалова.
“В самому Бердянську, ближче до населення, неможливо робити свердловини, тому що під ґрунтом морська вода. Цей ґрунт не відповідає стандартам, щоб можна було там робити свердловини. І окупанти почали дуже активно використовувати воду з річки Берда, яка проходить біля міста. Свого часу там була інфраструктура, яка дозволяла забирати воду звідти. І сьогодні люди мають в кранах таку суміш бердівської води й трохи води з різних свердловин”, — пояснює пан Дудукалов.
Очільник Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров прокоментував ситуацію щодо використання артезіанської води для заповнення зрошувальних каналів, які обміліли після підриву росіянами Каховської гідроелектростанції:
“Заявили (окупанти — ред.), що заповнюватимуть зрошувальні канали артезіанською водою. В майбутньому це призведе до вичерпання запасів підземних вод”, — йдеться в повідомленні.
За його словами, використання артезіанської води для зрошення ґрунтів може призвести до проблем з водопостачанням на півдні Запорізької області та зруйнує систему підземних вод в регіоні.
Екологи ж стверджують, що використання артезіанської води для зрошення ґрунтів може викликати низку екологічних та економічних проблем:
1. Виснаження підземних водних ресурсів
Артезіанська вода є обмеженим і важковідновлюваним ресурсом, накопиченим у підземних шарах протягом тисячоліть. Інтенсивне використання для зрошення призводить до швидкого виснаження цих запасів, що ускладнює відновлення підземних вод і ставить під загрозу водопостачання.
2. Погіршення якості питної води
Зниження рівня артезіанських вод може призвести до засолення та забруднення інших джерел, оскільки виснажені запаси змінюють тиск у водоносних шарах. Це може привести до інфільтрації забрудненої води в резервуари, зокрема морської води в прибережних районах, що різко знизить якість підземної питної води.
3. Руйнування екосистем
Підземні води підтримують екологічний баланс багатьох природних екосистем, зокрема вологих луків, водойм і лісів, що залежать від ґрунтової вологи. Виснаження артезіанських водних шарів може призвести до загибелі таких екосистем, втрати біорізноманіття та зміни локального клімату.
4. Засолення ґрунтів
Вода з глибинних артезіанських джерел часто має підвищений вміст мінералів, включаючи солі. Полив такою водою може призвести до засолення ґрунтів, що знижує їхню родючість і придатність для вирощування культур. З часом це може спричинити деградацію земель і зниження врожайності.
5. Економічні витрати на відновлення запасів
Відновлення підземних вод вимагає десятиліть, а іноді й століть. Для підтримання водопостачання після виснаження підземних джерел може знадобитися будівництво дорогих інфраструктур, таких як системи фільтрації, знесолення та очищення води, що створить додаткові фінансові навантаження.
Та й окупаційна влада визнає, що склалася критична ситуація із водозабезпеченням Бердянська і довколишніх населених пунктів та екологічним станом водойм.
Призначений Росією виконувач обов'язків “губернатора” окупованої частини Запорізької області Євген Балицький 14 липня у своєму телеграм-каналі повідомив, що окупаційна влада створила робочу групу щодо забезпечення водою населених пунктів Якимівського, Мелітопольського, Приазовського, Приморського районів та міста Бердянська, де складна ситуація з водопостачанням. За його словами, насамперед окупаційна влада розглядає питання забезпечення населення водою з підземних джерел. Тому у регіоні мають провести ревізію свердловин і проаналізувати якість та кількість підземних вод.
Окупаційний чиновник також зазначив, що у Бердянську підживлення розглядатиметься з урахуванням власних джерел та трьох нових на Луначарському родовищі (так окупанти називають свердловини у селі Азовське Бердянського району, яке до 2016 року носило назву Луначарське. — Ред.), а також там планують будівництво водоводу довжиною 15 км. Про перебіг або результати цих робіт Балицький не повідомляв.
Бердянськ під загрозою зневоднення: окупанти відновлюють донний водозабір
Окупанти пропонують й надалі тримати місто в стані обмеженого водопостачання. Нині “Бердянськводоканал” приступив до відновлення на водосховищі донного водозабору. Це дозволить брати воду навіть якщо рівень водосховища впаде до позначки 15,6 м. Наразі критична точка – 18 метрів. Роботи мають бути завершені на початку листопада. За словами фахівців це ще більше позначиться на якості води.
Також окупанти обіцяють найближчими тижнями завершити водовід від водозабору села Азовське. За їх прогнозами це дозволить подавати до міста до 5 тисяч кубів води зі свердловин. За останньою інформацією місто споживає десь 28 тисяч кубів води на добу. Такий великий показник повʼязаний з тим, що значна кількість води просто виливається на вулицю через постійні пориви на водоводах. До окупації місто споживало 17 тисяч кубів води на добу.
Крім того, місцеві колаборанти заявляють, що ухвалили рішення звернутися за допомогою та підтримкою до окупаційного уряду Запорізької області, щоб провести розчищення верхів'я річки Берда та приток до неї.
За оцінкою експертів такі дії призведуть лише до відстрочки моменту, коли місто залишиться без води. Після руйнування системи постачання дніпровської води в місто, Бердянськ надовго залишиться на межі постійного риску зневоднення.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції
