Донбас — регіон великих заводів та шахт. Через бойові дії частина з них припинила роботу. Затоплені шахти Донбасу стають джерелом токсичних вод, що загрожують забруднити річки, ґрунти та питні горизонти не лише регіону, а й сусідніх областей України. А бойових дії на Донеччині та Луганщині наближають масштабну екологічну катастрофу, яка може вийти за межі України.
Інфраструктура Донбасу під тиском війни і техногенних ризиків
Екологічна ситуація на території Донецької та Луганської областей, які стали театром військового конфлікту з активними бойовими діями в 2014-2024 роках та частково опинились під владою окупаційних сил, значно погіршилась за останні роки, набувши ознак екологічної катастрофи.
Донбас — регіон із давніми шахтарськими традиціями. Фото: Guillaume Plek
Загроза від екологічних та техногенних ризиків на території Донеччини і Луганщини визнавалася ще до початку збройного конфлікту на сході України. Це зумовлено значним індустріальним навантаженням та щільним розташування підприємств хімічного, металургійного і вугільного профілю.
Початок війни значно загострив існуючі ризики внаслідок неконтрольованого закриття і затоплення шахт, руйнування природних екосистем, порушення інфраструктури промислових підприємств та водопостачання. Під загрозою опинилося не тільки довкілля, але й життя населення на території Донецької та Луганської областей.
На території Донецького вугільного басейну (басейн головною частиною розташований в Луганській, Донецькій та Дніпропетровській, частково у Полтавській та Харківській областях України, а також у Ростовській області Росії — ред.) на даний момент знаходиться 220 вугільних шахт, 97 з яких експлуатується, 14 знаходиться у водовідливному режимі, 39 — в процесі затоплення, 70 шахт перебувають на стадії ліквідації, і всього 2 шахти зняті з обліку у зв’язку із закінченням ліквідаційних робіт.
Особливістю шахт даного регіону є те, що багато з них поєднані гідрологічними зв’язками під землею, зокрема, ті шахти, що знаходяться по різні боки лінії фронту. Наприклад, шахта “Південна” (м. Торецьк), де зараз точаться інтенсивні бої і шахта імені Гагаріна (м. Горлівка — непідконтрольна територія).
Загальною ж характеристикою є той факт, що усі шахти регіону відносяться до об’єктів критичної інфраструктури, а відтак, є потенційно небезпечними об’єктами. На жаль, на окупованих територіях опинились місця найбільшого скупчення та інтенсивності видобутку вугілля: Донецьк, Макіївка, Горлівка, Єнакієве…
У зв’язку з військовим конфліктом показники діяльності шахт зазнали суттєвих змін. Однак ситуація з шахтами на непідконтрольній території достеменно не відома, оскільки жодного доступу до самих об’єктів немає, а будь-яку інформацію доводиться отримувати з відкритих джерел відповідних “офіційних” органів або із тематичних груп користувачів соцмереж.
Радіоактивна капсула у шахті “Юнком”: чи загрожує Донбасу нова трагедія?
На окупованій території Донецької та Луганської областей знаходиться близько 5 тисяч підприємств, які у разі пошкодження можуть принести значну шкоду природі та місцевим жителям.
Деякі об’єкти вже несуть загрозу не тільки для окупованого Донбасу, а й для всієї України. Наприклад, шахта “Юний комунар”, що в місті Бунге (Юнокомунарівськ), Єнакієвської міськради, Донецької області.
Шахту запустили в роботу у 1911 році і вона була дуже загазована.
Шахта Бунге, потім перейменована на Юнком. Фото: з відкритих джерел
Наприклад, тільки за період із 1959 по 1979 роки було зафіксовано 235 викидів газу, 28 з яких закінчилися смертю шахтарів.
16 вересня 1979 року на шахті здійснили підземний ядерний вибух, після чого її закрили та ізолювали.
За офіційними повідомленнями радянської влади ядерний вибух необхідно було провести нібито для того, щоб знизити напруження у гірських масивах, зменшити вірогідність раптових викидів метану та підвищити безпеку виробки вугільних пластів. Однак існує версія, що насправді таким чином випробовували ядерну зброю. Документи щодо цього вибуху досі засекречені.
На місці керованого підземного атомного вибуху у свердловині шахти на глибині 937 м утворилася скляна капсула діаметром приблизно 30 м — так званий “об’єкт Кліваж”.
Потужність ядерного заряду становила 0,2-0,3 Кт тротилового еквівалента. Під час вибуху сформувалась капсула з оплавленими до скла стінками, в якій накопичилась вода з радіоактивними стронцієм, цезієм та іншими елементами.
У 2002-му році, шахту закрили як неперспективну і відтоді вона працювала в режимі водовідливу.
Шахта “Юнком”. Фото: fedor_vic
До війни з Росією із шахти постійно відкачували ґрунтові води, аби радіація не потрапила у водоносні горизонти. Адже потрапляння радіоактивної рідини з капсули у водні ресурси місцевості через грунтові води може спричинити екологічну катастрофу, яка полягатиме у радіоактивному хімічному забрудненні, в тому числі і екосистеми Азовського моря.
Однак з 2014 року шахта “Юнком” опинилася на окупованій території, і з 2017 року бойовики перестали відкачувати воду, нібито через брак коштів.
Ватажки угруповання “ДНР” запевняли: ліквідація шахти шляхом повного її затоплення “не призведе до жодних екологічних наслідків”. Про це вони заявили на початку 2018 року. У повідомленні також було сказано, що “теперішня радіаційна обстановка на вугільному підприємстві відповідає природному радіаційному фону”, а припинення відкачки води «не призведе до виходу радіонуклідів на поверхню землі, до ґрунтових вод». Тож до кінця місяця із шахти буде прибрано усі насоси для відкачування води.
Вхід на територію шахти “Юнком” заборонено. Скриншот Youtube
Сьогодні шахта “Юнком” закрита. Інформацію підтвердили також комісія ОБСЄ. За станом на початок 2020 року шахту затопили радіоактивною водою, яка вже потрапляє у водоносні горизонти. Радіонукліди, як-от стронцій та цезій, із шахти “Юнком” можуть підійматися до поверхні впродовж 8-12 років. Ще 3-10 років піде на те, щоб вони через ґрунтові води потрапили в річки: Сіверський Донець та Кальміус. Але вода може прорватися й у зовсім несподіваному місці. Або ж вона переважно залишиться під землею. Як наслідок — можливі землетруси та провалля.
За фактом затоплення шахти “Юнком” прокуратура Донецької області внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ст. 441 (екоцид) Кримінального Кодексу України. В публікації на сайті від 23 травня 2018 року зазначено, зокрема, таке: “Установлено, що в квітні поточного року представники так званої “ДНР” прийняли рішення та анонсували припинення відкачування води з єнакіївської шахти “Юнком”, яка розташована на тимчасово окупованій території в селищі Бунге (колишній Юнокомунарськ)”.
Про це 23 травня 2018 року, повідомив тодішній прокурор Донецької області Євген Бондаренко на своїй сторінці у Facebook.
“Окупаційна адміністрація Російської Федерації розуміє, що такі дії можуть спричинити екологічну катастрофу, яка буде полягати в радіоактивному, хімічному забрудненні грунтових і поверхневих вод місцевості і, як наслідок, забруднення екосистеми Азовського моря”, — йдеться в повідомленні.
Досудове розслідування у цій справі здійснюють управління СБУ в Донецькій і Луганській областях під процесуальним керівництвом прокуратури.
Шахта “Первомайська” затоплюється, “Золоте” на межі…
З вересня 2015 року затоплюється шахта “Первомайська”, що розташована у місті Золоте Луганської області. Через бойові дії поблизу шахти, на ній вийшла з ладу система енергозабезпечення.
Шахта “Золоте” на Луганщині. Фото: gorlovka-news.su
Ще одна шахта, яка працює на території цього ж міста – це шахта “Золоте”. Нині вона працює на піку своєї потужності. Тут встановлені додаткові насоси для відкачування води, яка надходить з непідконтрольної території з усіх затоплених шахт. Скидає їх у цю річку без фільтрації та очищення.
Затоплення шахти “Золоте” на Луганщині. Фото: gorlovka-news.su
Зношена й недофінансована шахта працює на водовідлив. Очисних споруд тут немає. Є лише невеликі відстійники.
З 2018-го шахта “Золоте” качає 1200 кубометрів води щогодини. З припливом понад 1500 вона вже може не впоратися.
Водночас “Золоте” — це класична ілюстрація того, що під землею шахти Центрального (Донеччина) та Східного Донбасу (Луганщина) — єдина система, схожа на дірявий голландський сир. Вони мають суміжні виробки та з'єднані між собою ходами й тріщинами у породах.
Саме через такі спільні виробки та коридори вода з підземель так званої “ЛНР” прорвалася в шахту “Золоте”.
Різниця між рівнем води в шахті та рівнем, коли вона почне витікати на поверхню, становить всього 14 метрів. Якщо, наприклад, один насос вийде з ладу, вода дуже швидко подолає ці 14 метрів і підтопить територію, виносячи всі ці речовини на поверхню.
На відмітці 157 метрів є підземний зв’язок між шахтами “Первомайська” та “Родіна”. І вже з шахти “Родіна” вода перетікатиме на діючу шахту “Золоте” через виробки горизонту на відмітці — 163 метри між шахтами “Родіна” і “Золоте”.
Якби воду тут не викачували в річку, вона б забруднювала підземні води та питну воду в колодязях. Таким чином, обрали найменше зло з можливих, пояснюють в ДП “Первомайськвугілля”. Фактично від цієї шахти залежить стан довкілля і якість питної води.
Шахти Донбасу під водою: загроза екокатастрофи для питної води та ґрунтів
Шахта “Голубівська” затоплюється з 24 жовтня 2016 року. На ній існує загроза раптового прориву води з боку затоплюваної шахти “Первомайська”.
Окупаційна адміністрація зупинила суху консервацію шахти “2-біс”, яка входила до складу “Микитівського ртутного комбінату”, який закрили ще 1995 року. У жовтні 2017 року так звана “влада ДНР” звільнила всіх працівників, які обслуговували і експлуатували насосні установки, а на початку листопада 2018 року було зупинено відкачування води з гірських виробок шахти “2-біс” і “Нова”.
Експерти заявили, що затоплення ртутної шахти може призвести до просідання ґрунту під річищем каналу “Сіверський Донець — Донбас” і руйнування водоводу.
До об’єктів, які несуть загрозу екології, відносяться й шахти у стані ліквідації. Це, зокрема, шахта “Південна”, яка перебуває біля лінії розмежування.
З іншого боку — окупаційна адміністрація припинила відкачувати воду з шахти “Романівська”. Раніше воду з неї направляли у місцеве водосховище, зараз же вона йде просто в шахтні виробки.
Закривши та затопивши десятки шахт, окупанти поставили під загрозу джерела питної води, якими користується близько 800 тисяч осіб. За інформацією Центру громадського здоров’я, на Донбасі близько 40-60 шахт уже затоплені, вода з них може потрапити у криниці звичайних людей.
Так виглядає шахтна вода на поверхні землі
За кілька місяців ми матимемо екологічну катастрофу на окупованих територіях Донбасу та у південних районах Ростовської області.
Об’єкти підвищеної небезпеки також знаходяться у містах Новолуганське, Авдіївка, Маріуполь та Торецьк. Однак поки що радіаційний фон там у межах норми.
Небезпечні речовини з шахт, які не були виведені з експлуатації належним чином, можуть потрапляти до водоносних горизонтів та до джерел питної води. А це, в свою чергу, загрожує екологічною катастрофою для жителів не тільки Донецької області, а і всієї території України.
З труби в річку спадає токсична шахтна вода, яку викачують з тимчасово окупованих територій
Як довго ситуація залишатиметься стабільною — невідомо. На відміну від підконтрольної частини Донбасу, оцінити екологічну ситуацію в ОРДЛО («Окремі райони Донецької і Луганської областей» — ред.) неможливо. Вже десять років туди не можуть потрапити ані офіційні представники України, ані міжнародні експерти.
Передумови збільшення екологічних ризиків на Донбасі
Початок бойових дій у квітні 2014 року на сході України та просування військ РФ територією Донеччини та Луганщини під час повномасштабного вторгнення 2022 року, збільшили ризики неконтрольованого масованого забруднення довкілля в контексті вугледобувної специфіки регіону.
Варто зазначити, що ситуація, в якій через військовий конфлікт опинилися об’єкти гірничої промисловості на Сході України, викликають найбільшу стурбованість у фахівців-екологів — перш за все, через масштаб загрози довкіллю, а також через комплексність проблеми, складність в прогнозуванні і подоланні її наслідків та потенційний транскордонний характер поширення.
Є два основних фактори — прямих наслідків війни на Донбасі, — що негативно впливають на стан шахт й супутніх підприємств та можуть завдати значної екологічної шкоди.
По-перше, — це безпосередньо самі бойові дії.
По-друге — окупаційний режим на території зі значною концентрацією вугледобувних підприємств.
Екологи склали прогноз, якими можуть бути наслідки затоплення шахт через 10-50 років:
— Просідання та підтоплення ґрунтів, що робить землі непридатними для сільського господарства.
— Забруднення питної води в криницях та водоймах важкими металами й мінералами.
— Вихід на поверхню метану, зокрема його потрапляння в підвали. Цей газ може горіти та вибухати. Він не має запаху, а отже — його складно виявити.
— Утворення проваль над місцями просідання порід у виробках.
— Техногенні землетруси.
— Масове переселення людей.
Шахтні води Донбасу: токсичний коктейль, що загрожує всій Україні
Чинні шахти — це вугілля. Закриті й затоплені — це підземні води, що заповнюють їхні пустоти й вимивають важкі метали й солі з гірничих порід. Так утворюється “шахтна вода”. Їй потрібно кудись “діватися”. І тоді вона прокладає свій шлях, як зможе: у підземних виробках і ходах, фільтрується крізь піщаники. А тоді, зрештою, змішується з чистою підземною водою, утворюючи токсичний “коктейль”.
З шахтними водами приходить великий набір токсичних хімічних елементів. Таким чином якість води погіршується. Не слід забувати, що понад 70% шахт по той бік лінії розмежування, але стік спрямований до нас.
Вода із затоплених шахт ніколи нікуди з них не зникне. І завжди “прокладатиме собі дорогу”. Тому й потрібна довічна консервація шахт. Просте затоплення не можна вважати “мокрою” консервацією. Бо воду все одно треба відкачувати. Адже припинення відкачки шахтних вод призведе до забруднення ґрунтів і вод.
При затопленні немає жодного контролю підземних процесів, пояснюють гірничі інженери. Якщо воду відкачують, то вона з шахти виходить прозора. Якщо шахту затоплюють, вода стає токсичною.
Навіть найсучасніший насос ламається від перекачування такої води за лічені місяці. Сьогодні ж такі брудні потоки вже потрапляють у річки, звідки люди п'ють воду.
Індустріальна територія гірничовидобувних робіт — це приблизно 15 тисяч квадратних кілометрів, зона впливу із додатковим захватом складає приблизно 20 тисяч квадратних кілометрів, але є річковий стік, який розширить цю територію практично на 30 – 35 тисяч квадратних кілометрів, тобто на 50% загальної площі Донецької та Луганської областей, але населення сконцентровано переважно в індустріальній частині.
Комишуваха впадає в річку Лугань, а та — в Сіверський Донець. З Дінця ця вода тече в Дон, який впадає в Азовське море
Небезпечні відходи з шахт можуть потрапити у річку Сіверський Донець, звідки й в Азовське море. Це найбільш серйозна екологічна небезпека.
Майже немає сумнівів, що на Донбас чекає екологічна катастрофа. І вона зачепить не тільки тимчасово окуповану територію Донецької та Луганської областей. Фахівці не виключають, що існує загроза радіаційного забруднення як мінімум акваторії Азовського моря. І тут наслідки екологічної катастрофи торкнуться не тільки України, але й усього Чорноморського регіону — Румунії, Болгарії, Грузії й Туреччини.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції
