Виїзд із тимчасово окупованих територій — це складний і багатоступеневий процес. Розповідаємо про варіанти маршрутів через Грузію, Туреччину, Азербайджан і Казахстан, особливості перетину кордону й реальні історії евакуації.
Шлях до безпеки: як люди в окупації знаходять інформацію про виїзд
Найчастіше про можливість виїхати люди дізнаються через “сарафанне радіо”, адже на окупованих територіях обмежений мобільний зв’язок та інтернет, тому знайти інформацію про евакуацію на українських сайтах чи в соцмережах складно. Для людей в окупації джерелом інформації про виїзд стають переважно ті, кому вже вдалося евакуюватися, або рідні, які перебувають у більш безпечних регіонах України і звертаються до організації за допомогою.
Одним з шляхів для евакуації для громадян України, яких змусили отримати паспорт РФ, можна виїхати з тимчасово окупованих територій через територію Росії та через треті країни. Зокрема йдеться про Грузію, Вірменію, Туреччину та Казахстан.
Особливості перетину кордону
Грузія:
В’їзд на підставі будь-яких паспортних українських документів (закордонний паспорт громадянина України, внутрішній паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво на повернення в Україну, тощо) та наземним шляхом, літаком на підставі російських документів (за наявності).
Посольство України в Грузії: м. Тбілісі, просп. Іллі Чавчавадзе, 76г.
Туреччина (авіатранспортом):
В’їзд на підставі закордонного паспорта громадянина України та паспорта громадянина України ID-картки (проте з Туреччини виїзд без закордонного паспорта громадянина України неможливий).
Посольство України в Туреччині: м. Анкара, Sancak Mahallesi 512, буд. 17.
Азербайджан (авіатранспортом):
Виїзд можливий лише за допомогою авіатранспорту. Із документів мати при собі закордонний паспорт громадянина України (біометричний або небіометричний). Потрібен також чинний сертифікат про вакцинацію від COVID-19.
Адреса українського посольства в Азербайджані:
м. Баку, вул. Ю. Везірова (Чеменземінлі), 49.
До уваги! Азербайджан не відкриє кордону до 1 січня 2025 року через COVID-19. Спеціальний карантинний режим, введений через ковід 4 роки тому, знову було продовжено. Азербайджан єдина країна у світі, в якій ще діють подібні обмеження через коронавірус.
Наразі в країні скасовано практично всі карантинні обмеження, у тому числі масковий режим, вимогу про пред'явлення в аеропортах ковід-паспорту при в'їзді в Азербайджан для громадян іноземних держав, а також відвідування великих торгових центрів, ресторанів і кафе, готелів. При цьому закритими для перетину залишаються виключно сухопутні кордони республіки. Потрапити в країну можна тільки літаком, а виїхати іноземці можуть і суходолом.
Сухопутні кордони Азербайджану з Росією, Грузією та Іраном закриті з квітня 2020 року.
Обмеження на кордонах залишаються фактично єдиним чинним карантинним заходом. Баку заявляє, що зберігатиме карантинний режим, запроваджений через пандемію коронавірусу, «стільки, скільки це буде потрібно».
Казахстан:
Виїзд можливий через 51 пункт пропуску, з яких 20 — залізничних, 30 автомобільних та 1 річковий. Із документів мати при собі чинний закордонний паспорт громадянина України (біометричний або небіометричний).
Адреса українського посольства в Казахстані:
м. Астана, мікрорайон Караоткель, вул. Жилой, 12.
Історія перша — виїзд на власному авто
Сім'я — чоловік-пенсіонер та дружина виїжджали своєю машиною на українських номерах, але з російськими правами. Усі мали повний набір паспортів — і російські, і українські, і внутрішні, і закордонні. З собою везли собаку, у неї також були всі документи — паспорт із щепленнями та чіп.
Наш маршрут: їхали через Чонгар, Джанкой, Керч, далі кримським мостом, потім Краснодар, Кропоткін, Владикавказ…
Чонгар пройшли без проблем. Оскільки раніше, у березні, вперше вже проїжджали, коли їздили до Ялти. Тоді пройшли фільтрацію досить швидко. Загалом 30 хвилин очікування, 10 хвилин розмови. Питання були стандартні: “Звідки та куди їдете?” Відповіли: “Із Запоріжжя до Ялти на відпочинок”.
КПП Чонгар. Жовтень 2023 року. Фото: Ілля Андрейченко
Ми мали броню на Booking.com, заздалегідь забронювали еко-готель “Поляна Казок”. Поїхали туди спеціально, щоб вперше пройти перевірку в Чонгарі, і потрапити зі своїми документами до російської бази даних. Бо планували подальшу поїздку до Тбілісі.
Під час поїздки до Грузії ночували один раз за Краснодаром, зупинилися при дорозі у гостьовому дворі. Заплатили по тисячі рублів із людини за ніч. Стан номера — краще промовчати. Так як постіль на ліжку, я так зрозуміла, там давно не міняють, я лягла у своєму халаті з капюшоном на голові, щоб не спати на брудній подушці. Біля гостьового двору є їдальня, в принципі з нормальною їжею.
Російсько-грузинський кордон проходили через КПП “Верхній Ларс” (Республіка Північна Осетія — Аланія) — КПП “Даріалі” (Грузія). Це єдиний на сьогодні діючий сухопутний коридор між Росією та Грузією.
КПП “Верхній Ларс” (Республіка Північна Осетія — Аланія). Фото з соцмереж
На російському кордоні теж особливих питань не було. У чоловіка у паспорті записано місце народження Тбілісі. Тож на питання: “Ціль поїзди?” Сказав, що їде на батьківщину. У мене спитали: “Ти з чоловіком?” Я відповіла: “Так”. Також запитали, чи є у нас українські закордонні паспорти. Ми відповіли: так, але ми їх не взяли, хоча ми їх і брали.
Перевірили машину, речі сказали не діставати. Запитали, скільки є валюти, повірили на слово, не перераховували. Загалом ми пройшли російську митницю за 30 хвилин.
Грузинську митницю чоловік проходив у машині. Грузинську страховку на машину робили на сайті “Верхній Ларс Чат”. Це коштувало 35 ларі (грошова одиниця Грузії — ред.), заплатили українською картою.
Я проходила через кордон пішки із собакою.
Запитань до мене і до чоловіка під час проходження кордону не було.
КПП “Даріалі” (Грузія). Черга на паспортний контроль для в’їзду в Грузію. Липень 2024 року. Фото з соцмереж
У Грузії скрізь, де це було можливо, покупки і послуги оплачувати українською карткою. Також знімали готівку при необхідності в банкоматах з української картки.
За всю дорогу заправлялися кілька разів до повного бака на території РФ, а в Грузії, машина стояла на стоянці. Витрати на солярку 15 000 рублів.
Дорогою кілька разів нас зупиняли: і ми показували особисті документи, документи на машину українські, російські права. Коли питали страховку на авто, відповідали, що ми живемо на лінії бойового зіткнення за п'ять кілометрів від Нікополя, на протилежному березі Каховського водосховища, тож страхові компанії до нас не заходять, бояться втратити гроші.
Історія друга — виїзд із перевізником
Виїхала із Запорізької області разом із перевізником комфортним автобусом. До КПП Чонгар доїхали швидко. За цю частину переїзду заплатила 4 тисячі рублів.
Диспетчер, яка займалася поїздкою, сказала, що на Чонгарі ми пересядемо на іншу маршрутку, але її треба трохи почекати. У підсумку я чекала з 11:00 до 14:00 години.
На Чонгарі майже не було зв'язку та інтернету. Іноді на кілька секунд інтернет з'являвся і це була можливість зв'язатися з диспетчером. Вона написала, що нас відвезуть до Сімферополя, і на заправці “АТАН” знову треба буде пересісти на інший транспорт. Проте нас довезли до Джанкоя і висадили зі словами “чекайте”.
Чекати довелося 3,5 години. До того ж, приїхав зовсім інший автобус, не той, що обіцяли. Приїхати він приїхав, але був несправний, і нам довелося чекати, поки його відремонтують. Та тут чекати було веселіше, ніж на Чонгарі, нас було вже шестеро бажаючих дістатися до Грузії.
У результаті приїхала інша маршрутка, і туди пересадили пасажирів зі зламаного автобуса та нас шістьох.
…Доїхали до Керчі, і там висадили деяких пасажирів. Далі — Кримський міст. Хоча вже була дев'ята вечора, проїхали цю ділянку шляху без проблем і досить швидко.
Перед Краснодаром ми зупинилися біля автозаправки. Там можна сходити в туалет, попити чаю, поїсти і т. д. І нас знову пересадили до чергової маршрутки. Слава Богу, що коли ми приїхали, вона на нас уже чекала.
У Краснодарі розплатилися за увесь проїзд, це 220 доларів. Платили в еквіваленті російськими рублями — 20 700 рублів.
До Владикавказу приїхали близько восьмої ранку. Пересіли до наступної маршрутки.
Обмінники валюти нам показав водій, тож за нормальним курсом я купила 100 ларі за 3,5 тисячі рублів.
КПП на Верхньому Ларсі проходили вранці. Черга була невеликою, і кордон пройшли відносно швидко. Із 9 осіб на фільтрацію пішли троє: у двох це був другий в'їзд до країни, у одного — перший. Вони мали російські закордонні паспорти, а місце народження — окуповані населені пункти України. В інших шести пасажирів — місце народження міста республік колишнього СРСР, тому вони пройшли перевірку без проблем. А ось перших трьох чекали з перевірки кілька годин.
Грузинську митницю пройшли всі без проблем та зайвих питань. Дорога від Даріалі до Тбілісі зайняла чотири години. Двічі були зупинки в туалет, поїсти, попити. Водій Гена дуже уважний, ввічливий, “роздав” за потреби інтернет пасажирам.
На грузинській стороні я зразу підключилася до зв’язку. Про це завчасно потурбувалася моя донька. Вона купила eSIM — це інтернет без роумінга, який діє в 150 країнах світу. Тож я просто активувала eSIMку на території Грузії.
Прибули до Тбілісі на автовокзал Дідубе, а не на автовокзалом Ортачала, як обіцяв диспетчер. Тож вийшла накладка — я попередньо замовила на Booking.com готель у пішій доступності від автовокзалу Ортачала, але довелося заплатити 25 ларі за проїзд на таксі від Дідубе до готелю, який я замовила.
Переночувавши в готелі “Ортачала Палас”, відгук залишила на Booking.com. Рано-вранці на таксі, яке викликала адміністратор готелю, дісталася аеропорту. Заплатила за цю поїздку 20 ларі, а якщо викликати таксі через Booking.com, там ціна на таксі 29 ларі.
Дочка купила мені квиток за моїм українським закордонним паспортом на літак Тбілісі – Стамбул – Бухарест.
Начитавшись у чатах Telegram-каналів, як і за яким паспортом в'їжджати та виїжджати з Грузії, я зробила висновок, що після перетину кордону за російським паспортом, його можна прибрати і далі їхати за українськими документами, я так і зробила. Поклала у валізу і здала її в багаж. Зареєструвалася на рейс за українським паспортом. Проте на паспортному контролі мене не пропустили і сказали надати документ, за яким я перетнула кордон РФ — Грузія. То був шок!
Я повернулася на стійку реєстрації, зі сльозами на очах попросила повернути багаж, щоб забрати російський закордонний паспорт. Дякую працівниці аеропорту, яка заспокоїли мене, і сказала, що мій багаж обов'язково повернуть і на рейс я встигну. Так і було. Але я чекала на нервах близько години.
Штамп про виїзд із Грузії мені поставили в російському паспорті, а штамп про прибуття до Румунії мені поставили до українського закордонного паспорта. Далі дорога до дочки на Кіпр…
Поради: готуйтеся до поїздки заздалегідь морально та фізично, запитуйте у чатах всю інформацію, уточнюйте всі деталі: пересадки, маршрут, ціна, інтернет та інше.
Проєкт реалізується за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network
