Масштабна війна та теракт на Каховській ГЕС знищують унікальні екосистеми південної України. Під загрозою опинилися рідкісні види тварин і рослин, а 70% світової популяції мишівки Нордмана можуть зникнути назавжди. Як війна перетворюється на екоцид —розповідаємо у нашому матеріалі.
Крихка рівновага біотопів
В умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну більшість бойових дій припадає на області степової зони України: Миколаївську, Херсонську, Запорізьку, Луганську, Донецьку та Харківську. Ці території знаходяться під обстрілами і бомбардуванням військ РФ, їх мінують, проводять земляні роботи, зокрема, будують фортифікаційні споруди і риють величезну кількість окопів. Це прямі воєнні загрози, які знищують і змінюють навколишнє середовище.
Поблизу Довгенького Харківської області інтенсивний артилерійський обстріл часто є більш концентрованим, ніж щільність нір таких охоронюваних видів, як звичайний та сірий хом’яки. Джерело: Maxar Technologies, 2022.
Також завдав серйозної шкоди біорізноманіттю півдня України теракт на Каховській ГЕС, який здійснили окупаційні російські війська у червні 2023 року. Він поставив на межу зникнення унікальні види, які трапляються тільки в Україні, під загрозою знищення опинилися сотні видів живих організмів. З них 71 вид тварин та 32 види рослин включені до Світового Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (МСОП), а також Європейського Червоного списку, Червоної книги України та Червоного списку Херсонської області.
Загалом на затопленій території опинилися понад 50 об’єктів природного заповідного фонду України. Зокрема, унікальна природна екосистема заплавної частини Дніпра від Нової Каховки до Дніпровсько-Бузького лиману — понад 80 тисяч гектар природної території ”Нижньодніпровський”. Її фактично було знищено. Залило водою більшу частину ареалу проживання таких гризунів, як сліпак піщаний, мишівка Нордмана та ємуранчик Фальц-Фейна — ендемічних видів українського степу, які зустрічаються лише на цих територіях. Останні два види в Червоній книзі визначені як такі, що перебувають під загрозою зникнення.
“Відбувся катастрофічний вплив на популяції глобально вимираючих видів ссавців. Так, затопленні 70% світової популяції мишівки Нордмана, що може призвести до її зникнення в майбутньому. Знищено до 50% популяції сліпака піщаного, до 50% популяції ємуранчика Фальц-Фейна”, — розповів про наслідки підриву греблі Каховської гідроелектростанції для дрібних ссавців голова Української природоохоронної групи Олексій Василюк.
Внаслідок швидкого затоплення території ці дрібні істоти у більшості випадків не встигли мігрувати. Такі тварини не вміють плавати, тому вони були приречені на смерть у результаті такого затоплення. Та й ті гризуни, що врятувалися від затоплення, навряд чи змогли вижити на новому, не придатному для цього місці.
“Види змушені були піти з одних умов і потрапили в абсолютно нові незрозумілі для них умови, до яких вони не пристосовані, тож не зможуть там вижити. Ймовірно загинуло до 70-80% особин більшості біотичних груп”, — вважають екологи.
Проте дослідити це немає можливості так як на цих територіях ще продовжуються обстріли, дистанційне мінування і бойові дії.
Війна, як фактор екологічної кризи
Затоплення після підриву ГЕС. Фото: t.me/novinach
Нещодавно науковці Української природоохоронної групи долучились до розробки нового видання червоного списку Європи під егідою Міжнародного союзу охорони природи (IUCN).
В цьому поважному виданні вперше зазначені наслідки війни та російський теракт на Каховській ГЕС як загрози зникнення шести видів ссавців. Це новаторське оновлення розкриває новий погляд на воєнні дії, що стають безпосереднім фактором загрози для біорізноманіття. Практично всі види, що потрапили до нового видання, суттєво погіршили свій охоронний статус. І хоч війна виступає одним з важливих факторів зникнення цих видів, у той же час не слід забувати, що навіть більшу загрозу для дикої фауни становить розорювання останніх залишків степів.
До цього списку потрапили такі види гризунів як:
— ховрах малий (категорія “Критично загрозливий”),
— ховрах крапчастий (категорія “Критично загрозливий”),
— ємуранчик звичайний (категорія “Вразливий”),
— тушканчик великий (категорія “Близький до вразливого”),
— сліпак подільський (категорія “Загрожуваний”),
— сліпак піщаний (категорія “Загрожуваний”),
— мишівка Нордмана (категорія “Критично загрозливий”).
Це оновлення має важливий глобальний контекст: наслідки війни вперше офіційно внесені як фактор, що безпосередньо впливає на ризик зникнення видів. Раніше обговорювались лише загальні тенденції негативного впливу військових дій на біорізноманіття в місцях довготривалих військових конфліктів.
Очікується, що українські види тварин інших груп також можуть змінити свій статус на більш загрозливий через вплив воєнних дій.
Ховрах крапчастий
Крапчастий ховрах, Очаківський аеродром, Миколаївська область, до війни.Фото: Михайло Русін
Ховрах крапчастий (лат. Spermophilus suslicus) — гризун з родини Вивіркові (Sciuridae). Нині занесений до Червоного списку МСОП, до категорії “Критично загрозливий”, як вид, що потребує особливої охорони відповідно до Бернської конвенції.
Основною загрозою для виду на всій території розповсюдження вважають втрату звичних природних біотопів. На початок ХХІ століття в України залишилося не більше тисячі дорослих особин ховраха крапчастого, що розпорошені по кількох колоніях. Причинами різкого падіння чисельності стало, насамперед, безпосереднє знищення, а також деградація природних для цього виду біотопів, розорення цілинних ділянок.
Суттєво постраждав цей вид ховрахів під час воєнних дій. Є кілька колоній ховрахів крапчастих неподалік від місць, які зазнали сильних артилерійських і повітряних обстрілів у період з лютого по вересень 2022 року. Принаймні дві колонії були розташовані поблизу аеродромів у Миколаєві та Очакові. Ці колонії були настільки малі, що одна потужна авіабомба, наприклад ФАБ500, могла легко знищити все оселення ховраха крапчастого. Адже російські війська на самому початку вторгнення намагалися захопити миколаївський аеродром, і там точилися запеклі бої.
На сьогодні науковці за супутниковими знімками Sentinel ретельно дослідили цю територію і не виявили видимих ознак знищення цих колоній.
Також виведення Росією військ із Херсона у листопаді 2022 року зменшило ризики прямого знищення колоній ховраха крапчастого. Інша загроза для цих дрібних гризунів полягає в потенційній деградації середовища існування. Обидві колонії процвітали завдяки випасу худоби. Випас на пасовищах має вирішальне значення для ховрахів: їм потрібні пасовища з низькою травою, а скорочення випасу призводить до заростання пасовищ високою травою. Такі оселища, в свою чергу, не підходять для ховрахів. Не відомо, чи продовжувався випас на цих ділянках у наступні роки, адже вони розташовані безпосередньо біля військових об’єктів.
Ховрах малий
Ховрах малий, або ховрах сірий (лат. Spermophilus pygmaeus) належить до родини Вивіркові (Sciuridae). У 2021 році в Україні ховрах малий був внесений до Червоної книги, так як його чисельність значно скоротилася протягом останніх 20 років. В умовах війни популяція ховраха малого катастрофічно знизилася і нині його занесено до Червоного списку МСОП, до категорії «Критично загрозливий», як вид, що потребує особливої охорони.
Причиною суттєвого зменшення популяції цих дрібних гризунів у довоєнний час стало масове застосування в сільському господарстві пестицидів і зрошення полів. Істотний внесок у зниження її чисельності робить зміна клімату. Також збільшення кількості опадів негативно впливає на життя ховраха малого. А надмірне зволоження ґрунту ускладнює їм будівництво підземних комунікацій.
Нині ховрах малий зараз зберігся лише на окупованих територіях України. Відомо про наявність кількох колоній у Криму (дані спостережень з iNaturalist). Більшість колоній, відомих у 2009 році в Херсонській, Запорізькій та Донецькій областях, згодом виявились покинутими. Залишається невідома доля колоній, які зараз знаходяться на землях так званих “ДНР” і “ЛНР”.
Всі вцілілі колонії ховрахів дуже малі й ізольовані, легко руйнуються будь-якими діями, особливо через будівництво укріплень і бомбардування. Мінування саме по собі не загрожує ховрахам, але може призвести до припинення випасу худоби і, таким чином, швидкого погіршення оселищ ховрахів.
Тушканчик великий
Тушканчик великий (лат. Allactaga major) — гризун, що належить до родини стрибакові (Dipodidae).
Ще десять років тому в Україні мешкало кілька тисяч особин цих гризунів. Їх колонії були на півострові Ягорлицький Кут, що в північній частині Чорного моря (Херсонська область) — чисельність становила близько 300 особин та в Чорноморському заповіднику — близько 5 тисяч особин. Найбільше тварин мешкало в Криму, де було понад 40 осередків.
Цей гризун перебував під охороною в державних заповідниках “Асканія-Нова”, Чорноморський, Луганський, Український степовий та на території інших об'єктів природно-заповідного фонду.
Однією з найважливіших територій для цього виду є сухі степові оселища поблизу озера Сиваш. На сьогоднішній день там не велося активних бойових дій, тому на даний момент вони мають бути в безпеці. Доля колоній, розташованих на землях, захоплених “ДНР” і “ЛНР” у 2014-2015 роках, невідома.
В умовах війни, як вид, популяції якого скорочуються, тушканчика великого занесли до Червоного списку МСОП до категорії “Близький до вразливого”, та до Червоної книги України.
Тушканчик великий стикається з приблизно такою ж ситуацією, як і ховрахи малий та крапчастий. Він також потребує випасу.
Зазвичай цей гризун не утворює таких густонаселених колоній, як ховрахи, тому можна припустити, що тушканчик великий все ж менше постраждає від активних боїв.
Сліпак піщаний
Сліпак піщаний (лат. Spalax arenarius Reshetnik) — гризун, що належить до родини Сліпакові (Spalacidae).
Ендемік півдня України, а саме нижньодніпровського піщаного лісостепу й лук, насамперед, Козачелагерської та Челбаської арен. Основна частина цих гризунів перебуває в межах Чорноморського біосферного заповідника. За межами заповідника розселення сліпака піщаного дуже фрагментоване.
До початку повномасштабної війни в Україні налічувалося близько 100 тисяч особин сліпака піщаного, у тому числі на території Чорноморського біосферного заповідника — 7-9 тисяч. Середня щільність заселення становила 0,3 особини на 1 га, а в біотопах, яким сліпак надавали перевагу, — до 1 особини на 1 га.
Внаслідок бойових дій в південних областях України чисельність сліпака піщаного скоротилася. Нині цей вид занесений до Червоної книги України, за останнім зведенням МСОП має категорію “Загрожуваний”.
Сліпак подільський
Сліпак подільський (лат. Spalax zemni) — гризун родини сліпакові (Spalacidae). Ендемік Правобережної України, де зустрічається досить спорадично
У Запорізькій області східною межею ареалу виду є річа Дніпро. У північній частині Запорізького Правобережжя є звичайним видом ссавців долин всіх річок і великих балок з прилеглими плакорними ділянками; на південь від р. Нижня Хортиця зустрічається рідко. Входить до складу фауни Національного заповідника “Хортиця” (острівна популяція).
Основним середовищем проживання цього виду є незайманий степ з прилеглими суходільнолучними ділянками. Також може жити біля доріг, у лісосмугах, сільськогосподарських угіддях, був знайдений на колишніх військових полігонах. Не уникає піщаних ґрунтів.
У 2022 році бойові дії точилися в районах, де мешкає сліпак подільський, а саме на південному сході Миколаївщини та західній частині Херсонщини. Наслідки цих боїв невідомі, але, сподіваємось, сліпаки виживуть. Науковці отримали кілька повідомлень про спостереження сліпаків поблизу українських позицій влітку 2022 року.
Внаслідок бойових дій в південних областях України чисельність сліпака подільського скоротилася. Нині цей вид занесений до Червоної книги України, за останнім зведенням МСОП має категорію “Загрожуваний”.
Ємуранчик звичайний
Кандибка пустельний, ємуранчик звичайний, трипалий земляний заєць (лат. Stylodipus telum) — гризун родини стрибакові (Dipodidae). Його ще місцеві називають маленьким українським кенгуру.
До повномасштабного російського вторгнення цей гризун мав в Україні поширення обмежене аренами нижнього Дніпра (Херсонська область, частина Миколаївської області на Кінбурнському півострові).
Український підвид Stylodipus telum falzfeini рідкісний: площа його ареалу становила 8000 км², при чому площа розселення була фрагментована і знижена в результаті втрати місць проживання і деградації, причиною чого стало заліснення та розорювання Нижньодніпровських територій, скорочення випасу.
Тому вид ємуранчик звичайний перебував під охороною в Чорноморському біосферному заповіднику. Його занесено до Червоної книги України та за останнім зведенням Червоного списку МСОП має категорію “Вразливий”.
Мишівка Нордмана
Мишівка Нордмана, або мишівка південна (лат. Sicista loriger) — гризун родини Мишівкові (Sminthidae).
В Україні основний ареал розселення цього гризуна — Нижньодніпровські піски (Херсонська область). Тут зустрічалося приблизно 60-70% усієї відомої світової популяції мишівки Нордмана.
Піщані степи є найбільш вразливими оселищами, які можуть бути легко зруйновані людською діяльністю, особливо війною. НПП “Олешківські піски”. Фото: Михайло Русін
Вихід російських військ з міста Херсона у листопаді 2022 року та всіх районів на захід від Дніпра призвів до активного будівництва кількох рубежів оборони окупантами. Хоча важко визначити точну форму цих ліній оборони, можна уявити довгу мережу окопів і бліндажів, з’єднаних між собою величезною мережею ґрунтових доріг. Деякі експерти надали карти цих ліній і показали, що лінії перетинають кілька природоохоронних територій, включаючи Чорноморський біосферний заповідник, Національний природний парк “Олешківські піски”, ландшафтний заказник “Саги” та кілька інших, усі вони дуже важливі для охоронюваних видів дрібних ссавців.
Три лінії оборони, які гіпотетично будували росіяни після відходу з м. Херсон. Джерело: Бенджамін Піттет, @Coupsureу Twitter
Копати пісок легко, тому так само легко знищити оселище гризунів. Нова мережа доріг, створена за допомогою важких транспортних засобів (як будівельної, так і військової техніки), призводить до утворення оселища, схожого на пустелю. Будівництво лише цих захисних ліній може призвести до катастрофічних наслідків для охоронюваних видів. Постійні обстріли та пожежі створюють ще більше загроз.
Мишівку Нордмана занесено до Червоної книги України та за останнім зведенням до Червоного списку МСОП до категорії “Критично загрозливий”.
Після підриву росіянами Каховської ГЕС основна українська популяція мишівки Нордмана опинилася під загрозою зникнення через затоплення.
На щастя, нещодавно теріолог Михайло Русін знайшов на Миколаївщині кілька раніше невідомих популяцій мишівки Нордмана. Цей факт дає надію на збереження виду попри війну.
На межі зникнення
Дрібні гризуни вбиті на покинутій російській позиції в Херсонській області, осінь 2022. Фото з соціальних мереж
Діяльність Росії в Україні, зокрема бойові дії та теракт на Каховській ГЕС, завдали серйозної шкоди біорізноманіттю, ставлячи на межу зникнення унікальні види, які трапляються тільки в Україні. Ці види потребують невідкладного захисту та заповідання ареалів, де вони проживають. Щонайменше, одним з напрямків їх збереження є значне збільшення територій природно-заповідного фонду і в тому числі в районах що поки є тимчасово окупованими.
Не дивно, що гризуни — домінуючі ссавці, що мешкають у степах — зіткнулися зі значним скороченням популяції та опинилися під загрозою. Наприклад, в останньому списку видів, що охороняються в Україні (Червона книга України), 25 видів гризунів визначені як такі, що знаходяться під загрозою зникнення. 18 видів із цих 25 представляють види, тісно пов’язані з євразійськими степами. Однак є деякі види, ендемічні для українських степів, і вони можуть легко зникнути, якщо щось піде не так. І не дивно, що окрім очевидної гуманітарної кризи, війна може мати величезний вплив на степові екосистеми, особливо на види, що охороняються.
“Дрібні ссавці, зокрема гризуни, в контексті охорони природи часто сприймаються як щось звичайне і банальне, щось що не потребує уваги. Хоча люди часто ставляться до них як до шкідників, зоологи та екологи підкреслюють величезну роль, яку ці крихітні тварини відіграють в екосистемах. У європейських трав’янистих екосистемах (які часто називають степами) гризуни можуть бути єдиним видимим диких ссавців, що ви побачите. І при цьому за певними підрахунками, євразійські степи є найбільш трансформованою екосистемою на планеті, але при цьому вони є найменш захищеними”, — вважає Михайло Русін, науковий співробітник Київського зоопарку та Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, який також досліджує дану тему.
Війна жахливо позначається на природоохоронній діяльності. Багато видів дрібних ссавців, що охороняються, мають фрагментарне поширення, займаючи невеликі та ізольовані колонії. Чим менша колонія, тим більша ймовірність її знищення під час війни. Більші снаряди та ракети можуть легко знищити цілу колонію деяких видів одним вибухом. Траншеї становлять загрозу майже кожному виду дрібних ссавців, що охороняється. Присутність багатьох озброєних людей, які живуть у надзвичайному стресі, може призвести до безпричинних вбивств багатьох тварин. Деградація оселищ є постійною загрозою. Час покаже, а моніторинг триває.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції
