Де б не були українці, вони знаходять спосіб співати. У німецькому Брауншвейзі два унікальні хорові колективи, “Українська душа” та “Синергія”, об’єднують біженців, зокрема, з Херсонщини, які вимушено покинули рідні домівки внаслідок війни, через пісню вони зберігають національну ідентичність, підтримують одне одного та знайомлять світ із глибинною красою української культури.
Пісня, що об’єднує, надихає та зберігає національну ідентичність
Українці завжди співають, і в радості, і в смутку. А що для України в час війни можна зробити в іншій країні проти Росії, яка просто хоче знищити нас — то це зберігати нашу мову, нашу пісню, нашу культуру.
Хоровий колектив “Українська душа”. Фото з Facebook-сторінки “Українська душа”
Знаходячись за тисячі кілометрів від рідної України та дому, біженці шукають своїх, шукають те, що їх може об'єднати. Такими унікальними, що поєднують українців у місті Брауншвейг, стали два хорових колективи “Українська душа” та “Синергія”, які своєю творчістю показують людям з різних країн, що Україна та її культура живі. З-поміж них і наші землячки, активні учасниці Людмила Філімонова та її донька Юлія, з якими вдалося поспілкуватися.
Хоровий колектив “Синергія”. Фото з Facebook-сторінки Synergie Chor
Співають душею — а пісня може про багато що розказати
На жаль важкі часи для нашої України не минають. І дуже важко й відповідально розповідати історії українців, які пережили страх війни та окупації, стали вимушеними переселенцями чи біженцями в інші країни. Водночас приємно усвідомлювати, що багато хто з них знайшли в собі сили подолати різні перепони, і не лише вибудувати своє життя далеко від рідного дому, а ще й зуміти згуртуватися і репрезентувати Україну.
Сьогодні розповідь про тих, хто знайшов прихисток у Німеччині. Вони з різних куточків України — з Києва, Дніпра, Ізюма, Покровська, Одеси, Вінниччини, Львівщини, Херсонщини та інших областей, які постраждали від військової агресії Росії — з місць, де було і є небезпечно. У кожної своя болюча історія. Хтось втратив житло, у когось чоловік, брат чи син воює, а в когось зник безвісти з поля бою... Але кожна мусить собі нагадувати, що вони незламні.
Різні за характером та уподобаннями, жінки, які розкрилися по своєму через пісенну та національну творчість — створили вокальний, хоровий та театральний колективи, щоб знайомити світ з Україною.
Хоровий колектив “Українська душа”. Фото з Facebook-сторінки “Українська душа”
Назвали свій колектив “Українська Душа”. Вони пам'ятають: українці — це саме та нація, яка зростала на своїх піснях, яка вкладала в слова пісень усі переживання, душевні потрясіння; а українська пісня — це бездонна душа народу, це його мова, занотоване сховище народного звичаю та життєвої мудрості. Вони розуміють наскільки відповідально, в такий важкий для кожного українця час, зігрівати своєю мовою та народними піснями серця людей які опинилися на чужині, передавати українську душу іноземцям.
Тут створили свій ферайн (це як у нас громадська організація), що працює на розвиток української культури та займається благодійністю. Очолює її Марина Ліждвой.
Сьогодні перебуваючи через війну далеко від рідних домівок, цих жінок поєднує пісня та бажання розповісти якою цікавою й багатою є українська культура — себто про душу України і за що вона бореться.
Кожна учасниця колективу має свою історію життя
Керівниця хору Марина Ліждвой до повномасштабної війни працювала керівником двох ансамблів у селі Гатне, що під Києвом. Коли приїхала в Брауншвейг, відчувала що їй не вистачало цієї творчої роботи, тож почала думати, як зібрати тут людей, які теж хотіли б співати.
“На той час у мене було кілька знайомих українок. Даша одна з них. Вона підтримала і стала зі мною вчити пісні. Ми жили кілька місяців на території цирку, туди приходили жінки зі своїми дітьми на заняття в цирку та в акторську студію (“Aktors Studio”). Спілкувалася з ними, запрошувала. Так до нас доєдналися Люда Степаненко, Світлана Масник, а згодом Софія та Олеся. А коли у церкві святили паски на Великдень, там було багато українців. Я підходила до людей і питала, чи не хочуть вони співати в хорі народні пісні. І запрошувала до нас”, — пригадує пані Марина.
Тож хор “Українська душа” був створений ще 2022 року. Одна з учасниць хору з Луганська в 2014 втратили там все і переїхали на Київщину, а 2022-го втратили житло й там. Роксолана Побережнюк приїхала з двома дітками і з двома сестрами з Вінниці. Ще доєдналися до хорового колективу Алла Гриша, Юля Бикадорова — вони теж мають свої історії. Світлана з Херсону — вона волонтерка, через неї організовують допомогу українським військовим.
Але всі хочуть повернутися додому, щоправда дехто думає, чи не залишитися тут, тому що немає куди повертатися.
Людмила Філімонова долучилася, до колективу “Українська душа” трохи пізніше, бо приїхала в жовтні 2022-го, а хор уже функціонував. На Херсонщині до повномасштабної війни була директором Будинку культури у селі Костянтинівці на лівобережній Херсонщині. Змістовними та цікавими заходами, участю в різноманітних фестивалях запам'яталися творчі колективи цього Будинку культури. Та російська окупація зруйнувала плани людей — вони були змушені тікати від війни та окупації. Так Людмила опинилася в Німеччині. Там знайшла прихисток і справу до душі.
“Наразі я займаюся тим, чим займалася вдома. Коли приїхала, не знала як втамувати біль, була внутрішня потреба психологічної та емоційної розрядки, опори. І коли доєдналася до колективу, відчула що маю робити те, що вмію. Я співаю у двох хорових колективах — “Українська душа” та “Синергія”, який створила моя донька Юля. А ще ми створили етнотеатр. І вже була премʼєра “Лісової пісні”. Я там граю одну з основних ролей.
Радію, що можу навіть у іншій країні через пісні та традиції передавати українську душу. І сама насолоджусь від співу рідною мовою”, — розповіла пані Людмила під час нашого спілкування онлайн.
Юлія Філімонова (Кравченко) — донька Людмили. Цю дівчину пам'ятаю ще з її дитинства. Вона приїздила в музичну школу за 30 кілометрів із степового села Костянтинівки, була зірочкою на сцені районного Будинку культури, потім її ім'я звучало вже на різних музичних фестивалях та конкурсах.
“Без музики я ніколи і точно ніяк не могла уявити своє життя, бо вона була моїм вірним товаришем з 4-х років. Як в найкращі, так і в найтяжчі часи це була моя віддушина. Моя музична біографія налічує 7 кавер бендів, філармонію, де я була солісткою, а також джазовий оркестр, з яким мені пощастило виступати цілих 10 років. Окрім співу, частину мого життя присвятила викладацькій роботі в Херсоні — працювала у приватній та державній музичних школах, а також в музичному училищі”, — ділиться спогадами Юлія.
Через війну юній співачці довелося попрощатися зі звичним життям — з рідними, друзями, роботою. Коли потрапила до Німеччини, говорить, відразу зрозуміла: розповідатиме людям про українську культуру та спадщину нашої нації й робитиме Україну в очах німців чимось більшим, ніж країною, про яку говорять у новинах. Наразі вона керує хоровим колективом та викладає вокал в двох вікових групах безкоштовно, щоб діти, які переїхали до Німеччини, не забували українську пісню.
“А тепер в мою музичну біографію додалось керування вокальним колективом. Це завжди було моєю мрією, і як класно коли мрії здійснюються. Але ми із задоволенням та натхненням робимо те, що приносить нам радість. Через ансамбль “Синергія” ми ділимося нашою творчістю, нашим баченням музики, нашою синергією зі слухачами”, — говорить Юлія Філімонова.
Від музикотерапії до співочого гурту “Синергія”
“Синергія” — молодий колектив, був заснований лише в лютому 2024-го. Тож великих здобутків ще не мають, хоча працюють всі натхненно та не пропускають можливості виступити перед глядачами.
А почалося все з музикотерапії. Як повідомила Юлія Філімонова вони з Уля Хухріна просто хотіли організувати психологічно-ресурсну групу для підтримки жінок, які живуть в Брауншвейзі, створити безпечний і комфортний простір, де кожна могла б розслабитися і забути хоч на короткий час про проблеми та адаптуватися в чужій країні. Згодом поєднали психологічний напрямок зі співом, тим більше, що до групи доєдналося багато талановитих жінок, та переформатувалися в гурт “Синергія”.
“У нас зародилася ідея показати, якою цікавою й багатою є українська культура. І ми в прекрасному місті Брауншвейг в Німеччині створили хор «Синергія», в якому співають біженці з України. І зовсім скоро після початку репетицій нас запросили на концерт. Там ми представляли спілку “Freie Ukraine”, і, власне, нашу українську культуру. Було відповідально, але скільки ж позитивних емоцій ми отримали. Радію, що можу навіть у іншій країні показувати через пісні українську душу. І сама насолоджусь від співу рідною мовою”, — ділиться думкою керівниця “Синергії”.
Хоровий колектив “Синергія”. Фото з Facebook-сторінки Synergie Chor
Хор “Синергія” став музичною частиною вечора, а також представив спілку «Freie Ukraine» для студентів із Білої Церкви і німецької публіки. І навіть ті, хто не розуміє української мови, були в захваті, бо українська пісня здатна торкнутися душі кожного.
Де українці бувають, там і пісні співають
Колективи не втрачають можливості знайомити з українською піснею в Німеччині. “Так Брауншвайг ще не співав!” — кажуть українці, які давно живуть у цьому місті.
Вже мають золото престижного фестивалю в Празі (Чехія) — хор “Українська душа” там здобув перемогу. Тоді, з- поміж іншого, виконували українську автентичну пісню “Ой, зійдімося роде”, українські колядки та “Щедрик”, і були високо оцінені членами журі та глядачами.
“Представники різних країн мали за честь показати частинку своєї культури на цьому фестивалі. Ми ж пишаємося тим, що могли заспівати і українські пісні тут, на чеській землі! Журі оцінили наші старання на премію першого ступеня, чому ми дуже раді! Україна продовжує звучати в різних куточках світу. Для самодіяльних артистів, які живуть далеко від рідної країни, це найкраща мотивація і подяка”, — говорять жінки.
“Українська душа” — хор, який мав уже багато концертів, часто їх запрошують на заходи. Минулого року відвідували будинки престарілих та брали участь в заходах з ознайомлення німецького населення із українською культурою, звичаями, кухнею, традиціями, загалом з Україною. Виступали на мітингах, зокрема біля розстріляної карети швидкої допомоги, виставку якої у травні 2024-го у Брауншвайгу організовувала українсько-німецька спілка “Freie Ukraine Braunschweig”. Там заспівали “Боже великий, єдиний, нам Україну храни”. Говорять, неймовірно приємно було бачити і чути як дружно співають з нами всі, хто доєднується до мітингів.
“Українська душа” на благодійному концерті хорових колективів, організованому Braunschweiger Männer Gesangverein von 1846 e.V., що відбувався у St. Magni Kirche. Фото з Facebook-сторінки “Українська душа”
Побували в гостях в релігійної громади Церкви святого Володимира в Ганновері, взяли участь в Екуменічній німецько-українській молитві за мир в Україні. Були запрошені на парафіяльне свято Введення Богородиці в храм. Це храмове свято співпало з Днем пам'яті жертв Голодомору в Україні.
У серпні доєдналися до святкування 20-річчя Кауфбару в якості хедлайнерів, взяли участь в карнавальній ході. На концерті у м. Вольфсбург окрім пісень також побалували італійських, німецьких гостей та дорогих співвітчизників смаколиками української кухні. Перше вересня ознаменувалося виступом на щорічному фестивалі “Kultur im Zelt”. Виступили і на фестивалі хорового співу в Зальцгіттері. Взяли участь у престижному XIV міжнародному фестивалі та конкурсі мистецтва, “Зимові зірки Дрездена”, який проводиться в Дрездені, культурній столиці Саксонії.
Запам'ятався і пікнік з “Українською душею” на Івана Купала, де презентували не лише пісні, а й українські звичаї та обряди.
"Українська душа" напередодні Дня Незалежності України мала свій 1,5-годинний бенефіс, де знайомили з українськими обрядовими піснями за спеціально підготовленою програмою.
Створили етнотеатр. Піврічна робота над виставою “Ми в серці маєм те, що не вмирає” за п'єсою Лесі Українки “Лісова пісня” увінчалась успіхом на сцені у вересні.
Хоровий колектив “Синергія”. Фото з Facebook-сторінки Synergie Chor
Листопад та грудень — дні коли готуються до Різдва. В ці дні колядки та щедрівки звучали на площах німецького міста у виконанні "Української душі". Влаштували благодійний вечір, гостями якого була “Синергія” (Synergie Chor) — молодий колектив талановитих, яскравих дівчат.
Ділячись у такий спосіб частинкою своєї української душі, традиціями, самодіяльні артисти кожного разу відчувають, наскільки цінні для українців пісня, мова та культура.
Допоки єднаємось, допоки стоїмо — ми незламні, ми незалежні
“Кожного дня наша Україна має багато переживань та сліз. Так само кожного дня десь народжується маленький українець, хтось одружується, хтось переживає свої моменти радості, яка в нашому житті стала такою недоречною. Та ми єдині в радісному очікуванні приходу Христа та перемоги Добра. У наш час важливо бути разом, підтримувати один одного в будь які моменти. Тож закликаємо єднатися, особливо в ці адвентові дні”, — написала Роксолана Побережнюк на сторінці “Українська Душа”, повідомляючи про Різдвяні концерти.
Людмила Філімонова говорить, що дуже важливо перебувати серед своїх людей у чужій країні. І вдячна тим, хто завжди підтримує. За її словами, їм дуже допомагають церкви та спілка “Frei Ukraine”, яку очолює Ігор Пірожик, він львівʼянин і живе в Німеччині вже 30 років.
А колектив українських самодіяльних артистів при будь якій можливості намагається зібрати благодійні кошти, щоб допомогти Збройним силам України. Використовують для цього фестивалі, влаштовують благодійні вечори, пригощають стравами української кухні. Так на День Незалежності, окрім концерту, господині колективу пригощали присутніх пиріжками та млинцями, пожертви за які передали нашим захисникам — бійцям 61-ї бригади. Організаційні моменти у справі допомоги ЗСУ за учасницею хору, волонтеркою Світланою з Херсона.
Хоровий колектив “Українська душа” на благодійному концерті. Фото з Facebook-сторінки “Українська душа”
Кошти, зібрані з пожертв, організатори направлять також на допомогу малозабезпеченим дітям як в Україні, так і в Брауншвейзі.
“Ми гуртуємось тут, попри дощ, сніг, холод, щоб нагадати про Україну, про наш біль та про нашу єдність. Заради тих хто там, попри біль, втому, за будь-яких умов боронить нашу Неньку-Україну”, — написала на своїй сторінці Юлія Філімонова.
Слід сказати, що українські співочі колективи, зокрема хор “Українська душа”, дуже люблять українці, які тимчасово переїхали до Німеччини. У коментарях пишуть:
“Ви виконуєте дуже потрібну роботу, яка дає глядачам за кордоном більше знань про Україну. Дівчатка, ви неймовірні! Дякую за вашу Українську Душу! Нехай українська пісня єднає та підтримує взірець для України. Ви також боретеся на своєму фронті”.
“Враження від вашого різдвяного концерту просто неймовірні! Так багато таланту, душевності й різноманіття музичних форм, які оживали у кожній колядці, щедрівці й віншуванні. Кожна пісня — це окрема історія, наповнена теплом і щирими побажаннями”.
Як бачимо, “Українська душа” та “Синергія” через концерти хору, різні акції, мотивують людей згадати, що навіть попри спокійне життя за кордоном, де немає обстрілів, повітряних тривог, такого стресу та жертв — все одно у нас вдома йде війна і не можна про неї забувати.
