На тимчасово окупованих територіях Херсонської області — демографічна катастрофа. Населення стрімко зменшується, люди масово покидають регіон, народжуваність падає, а рівень смертності невпинно зростає. Все це — прямий наслідок російської окупації, що перетворює села й міста на мертві зони без перспектив і життя.
Цифри, що шокують
У нещодавньому повідомленні так званого “Горностаївського муніципального округу” в Telegram зазначено:
“В Горностаевке, Каирах и Заводовке продолжают жить 2 900 человек. В этих населенных пунктах все еще проживают люди: 1 900 — в Горностаевке, 800 — в Каирах, и 200 — в Заводовке”.
Ці цифри — шокують. Адже ще до повномасштабного вторгнення в Горностаївці проживало понад 6,7 тис. людей, у Каїрах — більше 3 тис., у Заводівці — 1,1 тис. осіб. Таким чином, понад 60% населення виїхало або загинуло. Цей різкий спад — не просто цифри, це сигнал про глибоку кризу на окупованій території.
Народжуваність падає, шлюбів майже немає
На лівобережній Херсонщині, що перебуває під російською окупацією, демографічна ситуація невпинно погіршується. Люди змушені тікати з регіону через постійні обстріли, гуманітарну кризу, відсутність медичної допомоги та репресії з боку окупаційної влади.
Народжуваність практично зупинилася — немає ані умов для пологів, ані впевненості у завтрашньому дні. Смертність, натомість, зросла: відсутність медиків, зачинені лікарні, відсутність ліків. Жителі скаржаться, що у важких випадках доводиться долати 200–300 км, щоби отримати медичну допомогу в Криму чи Ростовській області.
“У лікарнях немає навіть найнеобхіднішого. А ті, хто міг — уже виїхали. Старші люди залишились самі, без догляду. Смерті трапляються постійно”, — розповідає місцева мешканка.
“А вас здесь быть не должно”
Мешканці окупованих населених пунктів повідомляють, що окупаційна адміністрація не лише не вирішує нагальних проблем, а й демонструє цинізм і зневагу до людей. Тих, хто звертається зі скаргами, часто принижують фразами на кшталт:
“А вас здесь быть не должно. Уезжайте…”
Це чітко демонструє ставлення окупантів до цивільного населення: людей не вважають суб’єктами з правами, а лише тими, хто “залишився випадково”.
Ілюзія турботи й реальність руїни
Російські чиновники обіцяють “розвиток”, “нові водопроводи” та “мирне життя”, однак усе обмежується пропагандистськими сюжетами. Реальність — це розбиті дороги, черги за водою, нестабільне електропостачання, повна відсутність зв’язку й інтернету.
Особливо критична ситуація — у сфері освіти. Українські школи заборонені. Дітей змушують навчатися за російською програмою, а батьків, які протестують, шантажують: “позбавимо батьківських прав, дітей заберемо в інтернат”.
Замість життя — виживання
У регіоні панує атмосфера страху й репресій. Російські військові самі ж обстрілюють території, а потім звинувачують ЗСУ. Люди бояться говорити правду навіть удома. Це не життя — це щоденне виживання.
Окупація вбиває майбутнє
Росія може міняти прапори, переписувати таблички на школах і проводити паради — але вона не може зупинити занепад. Тимчасово окуповані території Херсонщини — приклад того, як агресія й нехтування людьми ведуть до катастрофи.
“Демографія — не бреше. Якщо зникають люди, зникає і майбутнє”, — зазначають в аналітичному звіті Центру національного спротиву.
Україна обов’язково повернеться на ці землі. Але вже зараз треба усвідомлювати: окупація — це не лише порушення кордонів, це — вбивство життів і шансів на завтрашній день. І поки Херсонщина під тимчасовим контролем ворога — гине найцінніше: її люди.
