Для когось це закуска до борщу, для когось — символ гостинності, а для всього світу — один із найвідоміших українських продуктів. Сало стало справжнім брендом України. Розповідаємо, чому воно набуло такого значення і які цікаві факти про нього ви могли не знати.
Історія та традиція
Сало здавна було одним із головних продуктів на українському столі. Його популярність пояснюється практичністю: воно довго зберігається, легко готується й надає організму багато енергії. У часи, коли холодильників ще не було, сало було ідеальним запасом їжі — його солили, коптили чи в’яленим зберігали на зиму.
У XVII–XVIII століттях сало вважалося символом добробуту: чим більше сала було в господаря, тим багатшою вважалася його родина.
Для українців сало стало не лише їжею, а й елементом культури та ідентичності. Його згадували в народних піснях, прислів’ях і навіть у козацьких переказах.
Про це свідчать і численні фольклорні приклади: словесні формули, що закріпилися в побутовій сфері: ”Я сало їв би і салом закушував”, “Живу добре — сало їм, на салі сплю, салом укриваюсь”, “Живе, як у салі”, “Як салом хто його помастив”, “Ні сіло, ні впало, дай, бабо, сала”.
Зібрано безліч приказок і прислів’їв про сало, які відображають ставлення до нього предмету пересічного українця: ”Бачить кіт сало, та сили мало”, “Добрався, як кіт до сала!”, “Дурне, як сало без хліба”, “Залив сала за шкуру”, “Знає кіт, чиє сало з'їв”, “Навчить біда коржі з салом їсти”, “Не для пса ковбаса, не для кицьки сало”, “Носиться, як кіт з салом”, “Хоч борщ без сала, аби душа пристала” (прислів'я про кохання).
Так само немало повсякденних — старих і сучасних жартівливих пісень, які зберегли стереотип уявлення про цей продукт: “Свіжина — сало” (народна весільна), “Горілка, сало, огірок” (народна застільна), “В нашого ґазди сало висіло” (народна), “Сало в шоколаді”, ”Сало” (сл. Наталія Багмут, муз. Юрій Пономаренко, з успіхом не раз виконував Михайло Поплавський), “Сало, сало, сало — Українське сало” (Сергій Брайлян), “Сало на базарі” (В’ячеслав Кукоба), “Хто має долар, сало їсть” (Іван Ганзера).
Є українські народні казки “Заяче сало”, “Сало з зайця”, “Казка про Вовка, що знайшов шматок сала”, “Як осінь сало забрала”.
А анекдоти про українця і сало виразно свідчать про знаковість цього продукту. Їх і переказувати не потрібно, бо всякий українець враз пригадає і про сало в шоколаді; й про сало-наркотик; і про те, що його і пробувати не треба — бо ж сало як сало. Та ще безліч інших. Або цей:
“Розмовляють двоє кумів:
— Куме Петре, чи чули ви, що від сала буває склероз?
— Ні, куме Миколо, не чув. Але ж по собі знаю, як тільки вранці поснідаю салом, то на цілий день забуваю про їжу!”.
Чому саме в Україні?
Релігійний чинник. У часи Османської імперії мусульманське населення, яке не вживало свинину, не забирало свиней у селян. Тому українці могли спокійно розводити свиней і робити запаси сала.
Клімат і господарство. В українських селах традиційно розводили свиней, бо це було вигідно: тварини швидко набирали вагу, а харчуватися могли навіть відходами.
Енергетична цінність. Сало давало багато калорій, що було важливо для людей, які працювали фізично на землі.
Зручність зберігання. Засолене сало могло лежати місяцями, а то й роками — і залишатися придатним до вживання.
Цікаві факти про сало
«Український енергетичний батончик». 100 грамів сала дають приблизно 800–850 ккал — цього вистачає, щоб працювати цілий день у полі.
Корисні жири. У салі є арахідонова кислота, яка допомагає серцю, мозку та імунітету. У помірних кількостях воно не шкодить, а навіть корисне.
Сало і козаки. Вважається, що козаки брали із собою в походи шматки сала, бо воно було поживним і довго не псувалося.
Національний гумор. Сало стало настільки «своїм» продуктом, що про нього існують анекдоти та жарти, які добре зрозумілі кожному українцеві.
Світове визнання. У Полтаві проводили “Фестиваль сала”, де можна було скуштувати десятки варіантів — від класичного засоленого до шоколадного.
Форми та способи приготування
Солоне сало — класика, яка залишається найпопулярнішою.
Копчене сало — має особливий аромат і може зберігатися роками.
Сало з часником і спеціями — традиційна закуска до борщу чи хліба.
Сало у шоколаді — сучасний кулінарний експеримент, який навіть став туристичною “родзинкою”.
Сало в стравах — його додають у каші, вареники, борщ, використовують як підсмажку.
Для українців сало — це не просто їжа. Це символ гостинності, добробуту та навіть своєрідний “національний бренд”. Воно увійшло в культуру, історію та фольклор, залишаючись продуктом, який знає і любить кожен українець.
