З 1 березня 2026 року в Росії починає діяти закон, що зобов’язує використовувати російську мову у всіх публічних елементах — від вивісок і покажчиків до реклами, упаковки та інструкцій. Формально ці зміни стосуються бізнесу в самій РФ, однак Москва традиційно поширює дію власних законів і на тимчасово окуповані українські території.
Хто повідомляє: про це йдеться в окупаційних ЗМІ.
Цей крок є не стільки турботою про “захист державної мови”, скільки інструментом примусової русифікації, витіснення української мови та насадження російських культурних і політичних стандартів.
Політичний підтекст
Росія називає метою закону “захист російської мови та боротьбу з англіцизмами”.
Насправді ж ідеться про тотальний контроль над публічним простором: від фасадів магазинів до назв житлових комплексів.
На окупованих територіях це означає чергове обмеження української мови, адже російська версія тепер є обов’язковою, а українська може подаватися лише “як дублююча”.
Як виглядатиме на практиці?
Фото ілюстративне, згенеровано ШІ
Українські вивіски під забороною
Магазини, кав’ярні чи аптеки з назвами українською мовою будуть змушені дублювати їх російською. Без цього підприємців штрафуватимуть.
Витіснення англійських назв
Поширені англомовні слова (coffee, shop, sale) заборонені. Власники змушені будуть використовувати російські аналоги: “кофе”, “магазин”, “распродажа”.
Тотальна кирилизація
Усі нові житлові комплекси, торговельні центри чи забудови матимуть назви виключно кирилицею. Це удар не тільки по українській, а й по міжнародній комунікації.
Санкції за “неправильну мову”
— до 10 000 ₽ — для юридичних осіб без російського дублювання;
— до 300 000 ₽ — для підприємців та відповідальних осіб;
— до 500 000 ₽ — якщо реклама ЖК чи ТРЦ йде під іноземною назвою.
Тобто мова стає не лише культурним, а й фінансовим інструментом тиску.
Наслідки для окупованих територій
Фото ілюстративне, згенеровано ШІ
Маргіналізація української мови — українські назви виживатимуть лише як «додаток» до російських.
Інформаційна окупація — публічний простір підганяється під єдиний російський стандарт, знищуючи місцеву ідентичність.
Порушення міжнародного права — це суперечить праву людей на збереження та використання рідної мови.
Асиміляційна політика — мова стає інструментом тотального контролю та привласнення українських територій.
Закон про обов’язкову російську мову на вивісках є частиною ширшої стратегії Кремля — витіснення української мови та культури з окупованих територій. Це не лише юридичне нововведення, а й символічний крок: позбавити українців права бачити свою мову у публічному просторі та змусити їх до сприйняття нав’язаних “правил”.
Таким чином, “мовний закон” Росії — це ще один доказ того, що під гаслом “захисту російської мови” ховається цілеспрямована політика асиміляції та знищення української ідентичності.
