Руйнування Каховської ГЕС у червні 2023 року стало не лише гуманітарною, а й масштабною екологічною катастрофою. Разом зі зникненням величезного водосховища на поверхню вийшли десятиліттями накопичені токсичні відклади. Вчені називають це явище “токсичною бомбою уповільненої дії”, наслідки якої відчуватимуться десятиліттями.
Невидимий “спадок” на дні водосховища
Протягом понад 60 років у рукотворне Каховське море потрапляли стічні води промислових підприємств, відходи побутового походження, пестициди та добрива з сільськогосподарських земель.
Основні забруднення надходили не з Нікополя чи Марганця, які розташовані на середній ділянці правого берега Каховського водосховища, а з верхів'я Дніпра — з великих промислових міст: Дніпра, Запоріжжя та Кам’янського. Саме тут працюють підприємства, що скидають у воду токсичні речовини, зокрема, важкі метали, які швидко осідали разом із дрібними частинками. Значна частина такого забруднення переносилася течією вниз — у Каховське водосховище. Там у глибоководних ділянках поступово накопичився шар мулу завтовшки від одного до півтора метрів.
Тож коли окупаційні війська Російської Федерації, у ніч на 6 червня 2023 року, цілеспрямовано підірвали греблю Каховської ГЕС — це перетворило друге за величиною в Україні Каховське водосховище, яке містило 18,2 кубічних кілометри води, у пустелю, а небезпечні речовини опинилися на поверхні без захисного водного прошарку.
Чорнобиль на Півдні України
Перенесення мулу потоком води з Каховського водосховища. 18.06.2023. Фото: Sentinel
Влітку 2023 року Українська природоохоронна група дослідила проби ґрунту з дна водосховища: у понад 90% зразків було зафіксовано перевищення допустимих концентрацій токсичних речовин. Це було одне з перших досліджень після руйнування Каховської греблі, що призвело до осушення водосховища та спричинило затоплення значних територій нижче за течією і забруднення прісної води та морського середовища Чорного моря.
“Важкі метали та інші токсичні речовини роками осідали, накопичуючись на дні моря. Їхнє вивільнення є найбільш загрозливим наслідком підриву ГЕС”, — пояснює еколог, голова ГО “Українська природоохоронна група” Олексій Василюк.
У березні 2025 року в авторитетному виданні Science опублікували статтю “Environmental effects of the Kakhovka Dam destruction by warfare in Ukraine” (“Екологічні наслідки руйнування Каховської греблі під час війни в Україні”), яку підготувала міжнародна група дослідників з Німеччини, України, США, Нідерландів, Туреччини, Аргентини під керівництвом Інституту прісноводної екології та внутрішнього рибальства імені Лейбніца (IGB). Це були результати моніторингу і вивчення екологічних наслідків обвалення Каховської греблі. Серед авторів публікації — фахівці з Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України й Інституту гідробіології НАН України.
Дно колишнього Каховського водосховища. Вересень 2023 року. Фото з експедиції науковців Інституту гідробіології НАН України
Команда українських науковців внесла ключові дані у міжнародне дослідження. Зокрема, вони поділилися результатами багаторічного моніторингу, що ведеться ще з 1987 року: базою даних про забруднення води й донних відкладів, моделями поведінки важких металів у системі “вода — завислі речовини — донні відклади”, результатами нових експедицій уже після катастрофи.
Теплохід-лабораторія Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України. Каховське водосховище. 2020 рік. Фото з експедиції науковців Інституту гідробіології НАН України
Науковці оцінили, що у відкладах дна, які вийшли на поверхню, міститься близько 83,3 тисяч тонн важких металів, азоту та фосфору. І під час прориву греблі було змито менш ніж 1% цих небезпечних речовин.
Олександра Шумілова, провідна авторка дослідження IGB, розповіла, що з 1950-х років у Каховському водосховищі накопичилося близько 1,3 – 1,7 кубічних кілометрів дрібного мулу, розмитого з берегів. Ця “гігантська губка” утримувала забруднюючі речовини з промислових та сільськогосподарських районів у водозбірному басейні Дніпра. Та після підриву дамби Каховської ГЕС на місці колишнього водосховища утворилася величезна “оголена” забруднена територія. Іншими словами, майже вся “отруйна спадщина”, яка була на дні, тепер опинилася на поверхні.
“Під прошарком води ці речовини не становили небезпеки, але тепер вони здатні поширюватися повітрям і водою”, — зауважує Шумілова.
Науковиця попереджає що токсичні речовини вимиваються вниз за течією Дніпра під час сезонних повеней і можуть накопичуватися у рослинах, тваринах, передаватися людям, адже вони використовують воду для поливу городів. За її оцінкою це проблема на десятиліття.
До речі, науковці порівнюють ситуацію на дні зневодненого Каховського водосховища з Чорнобильською катастрофою за масштабом впливу на довкілля, наслідки якої ми почали відчувати лише через деякий час вже у 90-х.
Природа і токсини: хитка рівновага
Попри катастрофу, природа почала відновлюватися. На оголеному дні вже з’являються ліси та зарості. Провідна наукова співробітниця Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного, учасниця експедиції Укранської природоохоронної групи, Анна Куземко підкреслює роль рослин у поглинанні токсикантів:
“Токсинів на дні водосховища і справді дуже багато. Ми вважаємо, що значна частина їх наразі акумулюється рослинністю. Наприклад, верба добре поглинає важкі метали”.
Дійсно, ця швидкоросла рослина, здатна поглинати важкі метали з ґрунту та води через кореневу систему, накопичуючи їх у своїй біомасі. Тож верба може слугувати частиною біологічних систем очищення, які допомагають видаляти важкі метали з навколишнього середовища, що робить її корисною у сфері відновлення довкілля.
Але небезпека зберігається. Каховське водосховище, стало символом того, як техногенні системи можуть перетворюватися на “екологічні пастки” для наступних поколінь.
“Якщо ліс зрубати або знову затопити території, усі акумульовані отруйні речовини вивільняться назад у довкілля”, — попереджає Куземко.
Опустелювання дна Каховського водосховища. Фото: Анна Куземко
Загроза для сусідніх країн
З оприлюднених фактів видно, що токсичні донні шари, колись захищені товщею води, тепер відкриті і уразливі до розповсюдження водою, вітром, сезонними паводками. Висока ймовірність, що ці контамінації потраплятимуть вниз за течією — аж до дельти Дніпра і навіть Чорного моря. Адже токсини поступово вимиваються вниз за течією Дніпра, особливо під час сезонних повеней. Все це створює ризики не лише для України. Забруднені води потрапляють у Чорне море, звідки можуть поширюватися на екосистеми Туреччини, Болгарії, Румунії та Грузії.
Науковець Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України відбирає проби води колишнього Каховського водосховища. Жовтень 2023 року. Фото з експедиції науковців Інституту гідробіології НАН України
Таким чином, проблема виходить далеко за межі України і стає питанням міжнародної безпеки. Це не просто екологічна катастрофа — це довгострокова проблема, що потребує наукового моніторингу, міжнародної уваги, екологічних і правових рішень. Вона вимагає системного міжнародного підходу, що включає дослідження і локалізацію небезпечних зон та довгострокове відновлення природних екосистем. Без цього наслідки можуть залишитися з людством на десятиліття.
На можливі наслідки цих проблем звертають увагу у Звітах підготовлених спільно з урядом України та експертами ООН, Світового банку та Європейського Союзу. Зокрема, експерти пропонують низку заходів для зменшення ризиків:
Створення бар’єрів та фільтраційних систем на ключових ділянках Дніпра для затримання мулу.
Висадка рослин-фіторемедіаторів (здатних поглинати токсини, наприклад, верби та тополі).
Локалізація найнебезпечніших ділянок за допомогою геотекстильних покриттів, щоб запобігти розповсюдженню токсичних пилів.
Моніторинг рівня важких металів у ґрунті та воді з регулярним оприлюдненням результатів.
Через транскордонний характер проблеми вчені закликають до створення міжнародної програми моніторингу. Її учасниками мають стати Україна, ЄС, країни Чорноморського регіону та міжнародні екологічні організації.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції
