1 жовтня 2025 року в Російській Федерації стартує черговий осінній призов. Кремль традиційно наголошує, що кампанія є “плановою” та “не пов’язана з війною проти України”. Водночас планові показники і практика останніх двох років свідчать про зворотне.
Рекордні масштаби призову
За інформацією Центру Національного спротиву цього року РФ планує призвати 133 000 осіб — це найбільша кількість за останні 14 років. Строк служби офіційно залишається 12 місяців, але правозахисники та родини військовослужбовців неодноразово повідомляли, що строковиків після короткої підготовки переводять на статус “контрактників” і відправляють на фронт.
Ця практика фактично робить призов прихованою формою мобілізації, оскільки держава використовує призовників для поповнення втрат на війні.
Примус на тимчасово окупованих територіях
Особливе занепокоєння викликає ситуація на тимчасово окупованих територіях України. Тамтешніх мешканців примушують з’являтися до військкоматів через систему тиску — від роботодавців, лікарень і соціальних установ до блокпостів.
За нормами IV Женевської конвенції (1949), стаття 51, держава-окупант не має права примушувати населення окупованої території служити у своїх збройних силах. Проте Росія системно порушує цю норму, фактично використовуючи українських громадян як додатковий мобілізаційний ресурс.
Наслідки для регіону
Демографічні втрати. Примусовий призов призводить до зменшення працездатного населення на ТОТ і руйнує місцеву економіку.
Зростання напруги. Насильницькі дії окупаційної адміністрації сприяють соціальній нестабільності й опору.
Воєнні злочини. Примусова мобілізація цивільних осіб може кваліфікуватися як воєнний злочин відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
Осінній призов у РФ — це не звичайна адміністративна кампанія, а інструмент поповнення армії для війни проти України. Особливо небезпечним є поширення цієї практики на окуповані території, що становить серйозне порушення міжнародного права і загрожує безпеці місцевого населення.
