Осінні зливи та штормові вітри, що накрили узбережжя Чорного моря, стали каталізатором нової хвилі нафтових викидів. На пляжах Анапи і Севастополя знову з’явився мазут — наслідок аварії танкерів у Керченській протоці наприкінці 2024 року. Екологи пояснюють: зміна гідродинаміки, підняття донних відкладень і руйнування корпусів затонулих суден призводять до повторних витоків отруйних речовин.
Контекст: аварійне джерело забруднення
Плями мазуту знову викидає на узбережжя Краснодарського краю та Криму. Останній тиждень рясніє повідомленнями, що на пляжах Анапи і довколишніх населених пунктів, на прибережній території окупованих Севастополя і сіл Берегове та Углове Бахчисарайського району, фіксують викиди мазуту з танкерів, які наприкінці минулого року затонули в Керченській протоці.
Нафтові рештки на пляжах Анапи. Жовтень, 2025 рік. Фото з соціальних мереж
“Сьогодні (11 жовтня) нафтові рештки з'явилися на пляжах Анапи”, — повідомив місцевий блогер Юрій Озаровський. За його словами, найбільша кількість мазута в Анапській бухті, там від моря неприємно тхне.
Напередодні про збільшення викидів мазуту розповіли волонтери штабу “Дельфіни”, які ліквідують нафтові залишки у селищі Хвиля у Краснодарському краї. За їхніми словами, на березі знову з'явилися птахи, які забруднились у нафтопродуктах. А добровольці протягом трьох днів зібрали 167 мішків із мазутом.
“Здається, що масштаб катастрофи на Чорному морі досі недооцінений. Зрозумійте: мазут не зник, він залишається на дні, звідки його знову і знову викидає при південних вітрах. І доки не вивчено дно Темрюкського району, доки не зупинено витоку, викиди продовжуватимуться”, — написали волонтери.
Викиди мазуту на пляжах Анапи. Жовтень, 2025 рік. Фото з соціальних мереж
Нафтопродукти “з’являються заново” навіть після заходів очищення — ймовірно з донних джерел чи ємностей, які ще витісняють мазут.
Частину мазутних плям зафіксовано на супутникових знімках. Це свідчить, що навіть після первинної аварії відбувається нова “активація” забруднення.
Тож Росія продовжує нищити Чорне море, ігноруючи наслідки масштабної екологічної катастрофи, адже старі танкери, які так і не підняли з дна, продовжують отруювати море, а осінні дощі та шторми вивільняють нові об’єми токсичних залишків.
1 – У Севастополі на пляж Учкуївка викинуло мертвого дельфіна, тварина вся у мазуті. Жовтень 2025 року. Фото з соцмереж. 2 – Скриншот з Телеграм-каналу губернатора Севастополя Михайла Развожаєва. Жовтень 2025 року
Щоб зрозуміти, чому зараз спостерігаються плями мазуту, треба знати, що одне із ключових джерел цього забруднення — це аварія танкерів в Керченській протоці, що сталася 15 грудня 2024 року.
Під час шторму два старі танкери (Volgoneft-212 і Volgoneft-239) зазнали пошкоджень: один затонув, інший сів на мілину. Вони перевозили великі обсяги мазуту, частина якого потрапила у воду, а частина осіла на дно та залишається близько до поверхні у вигляді згустків, які можуть знову підніматися й рухатися до узбережжя.
І хоч аварія танкерів сталася майже десять місяців тому, проте уламки суден досі не підняли з морського дна. Наразі виявлено, що “крила” забруднення (залишки нафтопродуктів) досі можуть бути джерелом тривалих “витоків” або “спливати” через порушення ізоляцій корпусів чи руйнування решток на дні.
Приміром, явища “світіння” мазуту (його повторне підняття й переміщення) вже спостерігалися й у весняно-літній період у 2025 році. Отже, нинішні плями можуть бути “реанімацією” вже існуючого забруднення, а не новим масовим витоком.
Фактори, що активізували викиди мазуту в жовтні
Можна виділити кілька механізмів, які у жовтні могли активізувати видимі викиди нафтопродуктів на Чорноморське узбережжя.
Наявність тривалих джерел забруднення
Після великих аварій, а саме такою була аварія танкерів у Керченській протоці, частина мазуту залишилася у вигляді “депо” в уламках, в осадах дна і в прибережних шарах. Такі приховані запаси можуть “активуватися” через зовнішні впливи роками після аварії.
На зображенні з CEOBS видно затонулий танкер біля узбережжя й чорна пляма мазуту, що простягається від корпусу до берега
Уламки корпусів танкерів або дифузні герметичні резервуари з залишками мазуту, із часом можуть “протекти” — навіть через маленькі тріщини чи пористість, які з’явилися під дією корозії або фізичного впливу, наприклад, руху донного матеріалу. Якщо такі руйнування вже утворилия, сильні хвилювання або струси донних осадів дають змогу мазуту “витиснутися” з укритих порожнин і потрапити в товщу води. Тож навіть без явних нових аварій можна отримати “аварійні витоки” із тих старих джерел. Таким чином повторні знахідки плям на Чорноморському узбережжі у жовтні 2025 року вказують саме на такі довготривалі джерела викидів нафтопродуктів.
Локальні антропогенні фактори
Проходження суден, днопоглиблювальні роботи, прибережні будівництва або очищення уламків — усі ці роботи можуть порушувати донні відкладення і сприяти вивільненню мазуту, що до того були закриті шаром мулу.
Тож якщо якісь роботи або перевантаження, ремонти, відкачування або перекачування залишків мазуту ведуться непрофесійно або з порушенням технологій — це може бути джерелом нових несанкціонованих викидів.
Яка роль погодних умов?
На пляжах у Севастополі виявили нові плями нафтопродуктів. Фото з соцмереж
Погодні умови також можуть суттєво впливати на прояв викидів накопиченого мазуту.
Підвищена гідродинаміка
Під час штормової погоди, сильного вітру й хвиль, морська поверхня стає більш турбулентною, і до донного шару доходять збурення, внаслідок чого може відбуватися підйом і транспортування до берегів нафтових плям або мазуту, що “осіли” у донних шарах. Навіть без нових аварій такі явища здатні спричинити нові викиди (це загальний механізм, який підтверджено екологічними оглядами щодо Чорного моря).
Сезонні зміни температури та вертикальна стратифікація води
В осінньо-зимовий період можуть змінюватися температурні шари води (вертикальна стратифікація), що впливає на вертикальний транспорт речовин. Наприклад, коли верхній шар води остигне чи змішається з більш теплим, це призведе до порушення меж стратифікації, і речовини з глибших шарів, які раніше були стабільні, можуть піднятися.
Зменшення мікробної активності з охолодженням
Охолодження зменшує швидкість мікробного розпаду деяких фракцій нафтопродуктів. Тож з настанням холоднішої пори року активність мікроорганізмів, які могли би частково розкладати легші фракції нафтових продуктів, зменшується. Це означає, що забруднювачі можуть довше зберігатися, бути менш деградованими, і мати більший потенціал для переміщення (це підсилює ефект після збурення донних відкладень).
Зміни тиску, атмосферні фронти
Стрибки атмосферного тиску, фронтальні системи тощо впливають на рівень моря, циркуляцію води, припливно-відпливні рухи, що змінює транспорт домішок, у тому числі нафтових.
Сильні зливи та поверхневий стік з прибережної зони
Інтенсивні опади “змивають” забруднення з прибережної смуги (де могло накопичуватися мазутне сміття, плями, залишки) і несуть їх у море через систему стоків, канав і тимчасових потоків.
До прикладу, у випадку Одеси, де 30 вересня випала рекордна кількість опадів — 94 мм, що склало 224 % місячної норми для жовтня, це викликало масштабні стоки й підтоплення, посилило розмив берегових відкладень і сприяло транспортуванню забруднень у море. Одночасно підвищена хвильова і штормова активність і зміни в течіях Чорного моря сприяли ресуспензії донних “резервуарів” мазуту. Також регулярні повідомлення в жовтні про повторні плями в Анапі і біля Криму підсилюють цю картину. А сильні зливи в гірських районах і на крутих берегових ділянках (наприклад, в околицях Криму) призводять до зсувів й обвалів, що руйнують прибережні осади і можуть вивільняти забруднювачі, заховані в ґрунті або під рослинністю.
Море, що пам’ятає
Чорне море сьогодні — не лише свідок війни, а й жертва тривалої екологічної безвідповідальності. Аварія в Керченській протоці, яка сталася ще в грудні 2024 року, продовжує отруювати морські екосистеми, демонструючи масштабну кризу, яку Росія відмовляється визнавати та ліквідовувати.
Мазутна катастрофа у Севастополі. Фото з соцмереж
Понад десять місяців після катастрофи уламки танкерів Volgoneft-212 і Volgoneft-239 залишаються на дні, перетворившись на джерело безперервного “витікання” токсичних речовин. Ці приховані депо мазуту не лише знищують біоту, а й підживлюють довготривалий ланцюг забруднення — від донних осадів до прибережних пісків.
Осінні шторми, рекордні зливи й порушення природної стратифікації води лише пришвидшують цей процес, “розбуджуючи” токсичні залишки з глибин. Чорне море буквально дихає мазутом — і кожна хвиля нагадує про наслідки безкарності.
Та головна загроза полягає не лише у фізичному забрудненні. Відсутність реакції та прозорості з боку окупаційної влади робить моніторинг майже неможливим. Росія приховує масштаби катастрофи, не допускаючи міжнародних експертів і порушуючи базові норми морського права. У результаті, море стає заручником байдужості — і політичної, і екологічної.
Екологи попереджають: навіть якщо активні викиди припиняться, екосистема Чорного моря потребуватиме десятиліть, щоб повністю відновитися. Токсичний мазут осідає на дні, потрапляє у харчові ланцюги, вражає планктон, рибу, молюсків і, зрештою, людину.
Українські науковці наголошують на необхідності міжнародного екологічного контролю, супутникового моніторингу й спільних дій для недопущення подальшого поширення забруднення. Море не має державних кордонів — і отруєння його акваторії становить загрозу для всіх країн регіону.
“Море не забуває. Воно повертає нам усе, що ми в нього скидаємо — часом через місяці, іноді через роки”, — кажуть одеські екологи.
Тож історія Керченської катастрофи — це не лише історія двох старих танкерів. Це нагадування, що екологічні злочини не мають строку давності, а Чорне море, попри всі шторми, продовжує боротися за життя.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції
