Зі звичайної ідеї — до реального порятунку життів. Завдяки єднанню людей з різних країн, німецький лікарський задум перетворився на сучасний мобільний шпиталь, який уже працює у прифронтових районах Херсонської області.
Ідея створення кабінету на колесах — повноцінного мобільного шпиталю, оснащеного усім необхідним для надання допомоги українським військовим і цивільним у прифронтових зонах виникла у німецького лікаря Генріха Піха.
Кошти на реалізацію проєкту зібрала організація “Wir sind hier — Ми тут”. За них придбали вантажівку і передали її українським волонтерам.
Координаторка проєкту Тамара Охріменко об’єднала команди з різних країн, перетворивши ідею на реальний гуманітарний проєкт, до якого приєдналися десятки людей із різних країн.
Громадська організація “Самооборона” міста Рожище допомагала із донатами, логістикою та організаційними питаннями. Попри значні витрати, усіх об’єднувала віра в те, що разом можливо все — і ця віра принесла результат.
Були люди, які купували необхідне за власні гроші, хтось організовував збори.
За переобладнанням автомобіля взявся волонтер із Рожищенщини (Луцька область), який нині працює у Польщі, Андрій Максімов. І зробив із вантажівки сучасний медичний кабінет: провів комунікації, встановив меблі та медичне обладнання, створив умови для автономної роботи шпиталю навіть у польових умовах.
Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської єпархії УГКЦ, Уля Ваґнер — мама загиблої німецької лікарки Діани Савіти Ваґнер
Нещодавно мобільний шпиталь уже прибув на передову. Його доставили в Україну німецькі лікарі Піх і Єнс, а також Уля Ваґнер — мама загиблої німецької лікарки Діани Савіти Ваґнер, яка віддала життя, рятуючи інших.
Мобільний шпиталь — це подарунок у пам'ять про Савіту (1986–2024), громадянка Німеччини, яка стала українською військовою медикинею батальйону “Карпатська Січ”, воювала під позивним “Snake” (“Змія”).
Мобільний шпиталь — це подарунок у пам'ять про Савіту Ваґнер
Вона народилася в Бонні, навчалася на медичному факультеті, працювала викладачкою мов і веброзробницею. Після початку повномасштабного вторгнення приїхала в Україну, допомагала волонтерам, доставляла медичне обладнання, а також супроводжувала іноземних журналістів на деокуповані території.
Побачивши наслідки російської агресії, Савіта вирішила приєднатися до Збройних сил України. Два місяці військового вишколу — і у червні 2022 року німкеня вирушила на північно-східний фронт. Простою піхотинкою. Тож перш ніж стати бойовою медикинею, Савіта Ваґнер декілька тижнів тримала оборону в окопах.
Загинула під час артобстрілу, евакуюючи поранених колумбійських добровольців у Куп’янському районі Харківщини.
Її поховали на Алеї Слави Лук’янівського цвинтаря в Києві.
На корпусі мобільного шпиталю зображено портрет Савіти Діани Вагнер — на згадку про її мужність, жертовність і любов до України. Його поблагословили у Львові біля Собору святого Юрія.
Мобільний шпиталь уже працює на півдні України, допомагаючи тим, хто стоїть на лінії життя і смерті. Історія цього проєкту — ще одне нагадування, що навіть у час війни людяність здатна об’єднувати світи.
