Минулого тижня відбулася знакова подія у незвичному, але надзвичайно символічному форматі — телеміст, який поєднав навчальні заклади двох громад з різних регіонів. Ця зустріч пройшла в межах національного проєкту “Пліч-о-пліч: згуртовані громади”, що сприяє народженню нових партнерств, зміцненню зв’язків та будуванню мостів довіри.
Дві громади — одна мета: розвиток освіти попри відстань і війну
На символічному онлайн-зв'язку зустрілися представники Нижньосірогозької селищної територіальної громади Генічеського району Херсонської області та Іванківської селищної територіальної громади Вишгородського району Київської області. Метою заходу було ближче познайомитися, поділитися досвідом, цінностями та ідеями, що об’єднують громади навколо освіти, дітей і майбутнього.
Скриншот презентації онлайн-зустрічі
Раніше громади зробили важливий крок, підписавши Меморандум про співробітництво, а телеміст став продовженням цієї співпраці.
В освітньому блоці зустрічі взяли участь чотири навчальні заклади: Опорний заклад “Нижньосірогозький ліцей” Нижньосірогозької селищної ради та навчальні заклади Вишгородського району — Іванківський ліцей, Обуховицький ліцей та Іванківський ліцей №2.
Скриншот презентації онлайн-зустрічі
“Сьогодні ми об’єдналися у незвичному, але дуже символічному форматі — телемосту, який поєднує дві громади, дві області, десятки сердець, сповнених натхнення і віри в спільну справу”, — такими словами розпочала онлайн-зустріч директорка Опорного закладу “Нижньосірогозький ліцей” Ольга Клочко.
Освітній діалог, що долає кордони та обставини
Під час телемосту, який об’єднав Нижньосірогозьку та Іванківську громади, учасники говорили про спільні виклики й досвід життя в умовах окупації. Директорка Опорного закладу “Нижньосірогозький ліцей” Ольга Клочко представила історію та сьогодення Сірогозщини, використавши платформу ArcGIS для візуалізації даних.
Іванківщину презентувала Тамара Берегова, заступниця директора з навчально-виховної роботи Іванківського ліцею №2, розповівши про особливості громади та її сучасний шлях.
До розмови долучилася й Ірина Білохвост, директорка Іванківського ліцею, яка підкреслила важливість налагодження партнерства між громадами.
Своїм досвідом поділилася також директорка Обуховицького ліцею Оксана Отрошенко, розповівши про життя закладу та ключові напрямки його діяльності.
У зустрічі взяли участь учні та педагоги обох громад, які засвідчили готовність продовжувати співпрацю та розвивати спільні освітні ініціативи попри всі випробування. Та поділилися розповідями про свій край і власними життєвими історіями про перебування в окупації.
Сірогозщина: степовий край
Сірогозький край розташований на відкритому степовому просторі північного Приазов’я. Територія має сухий клімат, з літніми спеками та пронизливими зимовими вітрами. Це земля ковили й типчаку, насичена історичною пам’яттю.
Скриншот презентації онлайн-зустрічі
Територія сучасної Сірогозщини століттями перебувала на перехресті шляхів кочових племен. До сьогодні тут збереглося понад 200 скіфських курганів, що датуються IV ст. до н. е. Серед них — найбільший в Європі царський курган Огуз (можливе поховання скіфського царя Атея). Ще один царський курган — Козел та Діїв курган — перше незаймане поховання шляхетної скіф'янки.
Скриншот презентації онлайн-зустрічі
Герб Нижніх Сірогоз, що повторюється на прапорі, вибудований на поєднанні степової символіки та давньої історичної пам’яті, містить зображення золотого скіфського бика, адже «сірогоз» у тюркських мовах означає «бик».
Скриншот презентації онлайн-зустрічі
Селище Нижні Сірогози виникло в 1812 році як поселення державних селян у межах колонізаційної політики Російської імперії, спрямованої на заселення степових територій колишніх кочових зон.
Територія сучасної Нижньосірогозької громади має багатовікову історію адміністративних трансформацій. У ХІХ столітті вона входила до складу Мелітопольського повіту як окрема волость.
Згодом, у різні періоди ХХ століття, ці землі почергово перебували у складі Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей.
Попри зміни адміністративної належності, місцевість зберегла свій первозданний степовий характер — відкритий, просторий і насичений історичною пам’яттю.
У 2020 році, в рамках адміністративно-територіальної реформи України, була створена Нижньосірогозька селищна територіальна громада, до якої увійшли селище Нижні Сірогози та 22 навколишні села.
Скриншот презентації онлайн-зустрічі
Сірогозщина є прикладом гармонійної багатонаціональної спільноти, де протягом століть живуть українці, росіяни, білоруси, поляки, турки-месхетинці та інші народи.
Історія Сірогозького краю нагадує про незламність і боротьбу за свободу, а також про дві страшні окупації, схожі за своєю жорстокістю. Перша окупація німецько-фашистськими загарбниками розпочалася у 1941 році і принесла розстріли, вивезення до Німеччини та голод. Край був звільнений восени 1943 року.
Через вісім десятиліть, у 2022 році, історія повторилася, і на українську землю прийшов новий окупант. Проте на поневоленій Сірогозщині люди чекають і сподіваються на визволення.
Релокована Нижньосірогозька селищна рада та створена у жовтні 2022 року Нижньосірогозька селищна військова адміністрація, підтримують зв’язок із мешканцями громади та координують роботу релокованих закладів і установ, зокрема освітніх — Опорного закладу Нижньосірогозький ліцей і Вільненського ліцею, які продовжують свою діяльність, організовуючи навчальний процес для дітей громади.
Іванківщина: перлина Полісся
Іванківська селищна територіальна громада розташована на мальовничих просторах Київського Полісся, вздовж річки Тетерів, що несе свої води до Дніпра. Це найбільша громада в Україні за площею — 3,62 тисячі квадратних кілометрів, що об’єднує 81 населений пункт і налічує близько 29,5 тисячі жителів. Природа краю, його багаті ліси та річки здавна формували особливий поліський характер, однак історія неодноразово випробовувала цей край на міцність.
Скриншот презентації онлайн-зустрічі
Поворотним моментом для Іванківщини став вибух на Чорнобильській АЕС у 1986 році, який поділив життя громади на “до” і “після”. Іванків розташований усього за 50 кілометрів від станції, тому наслідки радіаційного забруднення торкнулися всіх без винятку мешканців. Десятки сіл було остаточно втрачено. Сьогодні третина площі громади входить до Чорнобильської зони відчуження, а Чорнобиль і Прип’ять — міста-привиди — територіально лежать у її межах.
Скриншот презентації онлайн-зустрічі
Символом пам’яті про трагедію та надії на відродження стала скульптура “Яйце життя” на околиці Іванкова, подарована німецьким архітектором Арміном Кьольбі. Вона вціліла навіть під час бойових дій 2022 року, набувши нового, ще більш глибокого змісту.
Скриншот презентації онлайн-зустрічі
Іванківщина є батьківщиною всесвітньо відомої художниці Марії Примаченко. У селі Болотня вона прожила все своє життя, а її роботи, створені у стилі наївного мистецтва, мандрували світом — Канадою, Японією, Китаєм, США, Польщею та багатьма іншими країнами. 2009 рік ЮНЕСКО проголосило роком Марії Примаченко.
Скриншот презентації онлайн-зустрічі
На початку повномасштабного вторгнення російський обстріл спричинив пожежу в Іванківському історико-краєзнавчому музеї, де зберігалися її картини. Завдяки сміливості місцевих жителів значну частину експозиції вдалося врятувати.
До окупації 2022 року Іванківська громада мала розвинену освітню, культурну та спортивну інфраструктуру. Працювало 20 закладів освіти, позашкільний заклад, інклюзивно-ресурсний центр, 16 будинків культури, 31 клуб, 43 бібліотеки, школа мистецтв, оркестр духових інструментів, спортивні заклади та комплекс. Проте частину будівель було пошкоджено російськими військами, а шкільні підвали використовувалися як бомбосховища.
Скриншот презентації онлайн-зустрічі
Іванківська громада стала однією з перших, куди російські війська увійшли 24 лютого 2022 року, намагаючись здійснити наступ на Київ через Чорнобильську зону. З перших днів люди залишилися без електрики, тепла, водопостачання, мобільного зв’язку та інтернету. Понад місяць громада перебувала в повній блокаді, а магазини спорожніли вже через тиждень.
Скриншот презентації онлайн-зустрічі
Окупація тривала 36 днів і спричинила величезні людські та матеріальні втрати. Загинуло 44 мирних жителі, серед них двоє дітей. Було знищено або пошкоджено тисячі будинків: близько 2300 житлових споруд дістали ушкоджень, 481 будинок згорів або був зруйнований вщент, а 178 потребували капітального ремонту.
Скриншот презентації онлайн-зустрічі
Два села — Підгайне та Захарівка — були стерті з лиця землі авіабомбардуваннями. Загалом 47 із 81 населеного пункту громади зазнали значних руйнувань. Зірвано 12 мостів, знищено історико-краєзнавчий музей і Центр надання адміністративних послуг, розграбовано комунальні підприємства.
Після деокупації Іванківської громади розпочалася масштабна робота з ліквідації наслідків бойових дій та відновлення життєдіяльності. Одним із першочергових завдань стало забезпечення постраждалих жителів тимчасовим житлом.
Практично знищений окупантами Обуховицький ліцей, після деокупації відновили за кошти міжнародних грантів. Скриншот презентації онлайн-зустрічі
Громада продовжує відбудовувати житловий фонд, ремонтувати інфраструктуру, відновлювати техніку та мережі комунальних підприємств, які були знищені під час російської окупації. Важливим викликом залишається розмінування територій — лісів, полів та населених пунктів, що досі приховують смертельні залишки війни.
До початку повномасштабного вторгнення громада розвивала екологічне сільське господарство, переробку, модернізувала соціальну інфраструктуру та культивувала туристичний потенціал.
Сьогодні, попри втрати, Іванківська громада не відмовляється від цих планів, поступово повертаючи до життя освітні, культурні та соціальні установи. Важливу роль відіграє співпраця з міжнародними партнерами, підтримка яких допомагає долати наслідки руйнувань та формувати новий етап розвитку.
Іванківщина пережила трагедії, що назавжди змінили її обличчя — Чорнобиль, окупацію, руйнування. Але громада довела, що її сила — у людях, які здатні відбудовувати, захищати й відроджувати свій край. Сьогодні це територія незламності, пам’яті, культури та надії, яка впевнено рухається шляхом відновлення та майбутнього розвитку.
Іванківщина освітня: сильні школи, творчі діти та громада, що підтримує
Про освіту Іванківщини розповіла Вікторія Дегтяр, начальник відділу освіти Іванківської селищної ради. За інформацією посадовиці у 15 школах громади навчається 2509 школярів. Однак після окупації та повномасштабного вторгнення значна частина дітей разом із батьками покинула територію, тож нині заклади заповнені менше, ніж дозволяє їхня потужність. Черги до дитсадків фактично відсутні — окрім Іванкова, де працює лише один садок із трьох. До багатьох шкіл дітей підвозять із п’яти, шести, а подекуди й дев’яти сіл. Щодня шкільні автобуси транспортують близько 700 дітей та 120 педагогів, для чого громада утримує парк із 20 автобусів і постійно оновлює його через участь у співфінансованих програмах.
У громаді діє потужний Центр дитячої та юнацької творчості, що об’єднує 1800 дітей у 127 гуртках, які працюють на базі всіх закладів освіти. Учні активно беруть участь у Всеукраїнській грі “Сокіл” (“Джура”) та у спортивних шкільних лігах, де команди громади регулярно здобувають призові місця. Попри традиційно складну ситуацію зі здоров’ям дітей після Чорнобиля, масові спортивні змагання дозволяють залучати учнів з різним рівнем підготовки.
У громади є заклади, що входять до рейтингу 100 найкращих шкіл України, а також беруть участь у міжнародних програмах і грантах. Частина шкіл змушена працювати в орендованих приміщеннях через відсутність укриттів, але педагогічні колективи та батьки активно долучаються до облаштування захисних споруд і створення безпечних умов навчання. Завдяки зусиллям освітян і підтримці громади освітні установи Іванківщини продовжують розвиватися навіть у складний воєнний час.
Досвід Іванківщини, як приклад для Нижньосірогозької громади
Під час онлайн-зустрічі представник Нижньосірогозької селищної військової адміністрації висловив вдячність Іванківській громаді за готовність до партнерства та обмін досвідом. Він підкреслив, що національний проєкт “Пліч-о-пліч” дозволяє громадам підтримувати один одного, відновлювати громадські простори та об’єднувати зусилля задля спільної мети — сильної та єдиної України.
Особливо важливим є досвід Іванківської громади, яка з початку повномасштабного вторгнення перебувала під окупацією ворожих формувань і добре знає, що таке життя в умовах окупації. Цей досвід для Нижньосірогозької громади є безцінним і слугує прикладом стійкості та ефективної організації у складних обставинах.
Символічний телеміст наголосив на важливості єдності в умовах війни. Про це зазначила Наталія Вязова, керівниця відділу освіти Нижньосірогозької селищної ради, і висловила надію на майбутнє: “Сподіваємося на те, що ми скоро побачимося не в дистанційному форматі, а на нашій рідній землі. І, як сказали колеги з Іванківщини, то вони обов’язково приїдуть до нас у Нижні Сірогози, поділяться досвідом відновлення після деокупації”.
Підсумовуючи зустріч, директорка Опорного закладу “Нижньосірогозький ліцей” Ольга Клочко зазначила: “Сьогодні ми з вами довели, що навіть кілометри не є перешкодою, коли серця б’ються в унісон. Наш телеміст став не просто онлайн-зустріччю — це міст дружби, підтримки й довіри між двома громадами: Нижньосірогозькою на Херсонщині та Іванківською на Київщині. Разом ми — сила. Разом ми — Україна!”
