Попри втрату обох рук, ноги, ока та частини слуху, ветеран ЗСУ Захар Бірюков зумів піднятися на Говерлу — і став першим, хто здійснив це після трьох ампутацій. 17 листопада у Винниках його подвиг офіційно визнали національним рекордом.
Новий національний рекорд
Про унікальний рекорд повідомила керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова, зазначивши, що досягнення Захара Бірюкова зафіксоване у найпрестижнішій категорії — перше сходження на вершину Говерли людини з трьома ампутаціями кінцівок.
“Це неймовірний рекорд нашого мужнього воїна, відомого своєю незламною силою волі”, — написала напередодні Лана Вєтрова у Facebook.
Захар Бірюков на вершині Говерли. Фото: Facebook Лана Вєтрова
37-річний ветеран у 2022 році під час бойових дій втратив обидві руки, ногу, око та частину слуху, однак після тривалого лікування і протезування здійснив підйом на найвищу вершину України.
“Життя не закінчилося, все тільки починається”, — сказав Захар, підкоривши вершину.
За словами Вєтрової, рекорд має важливу місію: «Це досягнення — не тільки особиста перемога Захара. Воно показує, що фізична сила піддається внутрішній волі, і надихає всіх військових, які проходять шлях відновлення».
Мобілізація
Коли Росія розв’язала війну проти України, Захарові Бірюкову було 25. Він народився й виріс на Житомирщині, закінчив дев’ять класів місцевої школи й вирішив присвятити себе залізничній справі.
Спочатку навчався у Київському електромеханічному технікумі залізничного транспорту, після його закінчення ступив до Української державної академії залізничного транспорту в Харкові. У цивільному житті працював електромонтером у “Київпастрансі”.
В січні 2015 року, під час четвертої хвилі мобілізації, добровольцем прийшов у військкомат. Так почався шлях Захара у 73-му морському центрі Сил спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого.
Для Захара Бірюкова війна розпочалася у 2015 році
Шість з половиною років служби — це бойові завдання, навчання та інструкторська робота. Захар закінчив міжнародну школу інструкторів і здобув підготовку одразу за кількома напрямами: снайпер, інженер, водолаз, сапер, десантник.
Влітку 2021 року він звільнився в запас, одружився з коханою Юлією, планував мирне життя. Проте вже за сім місяців війна знову настигла його.
24 лютого 2022 року, коли Росія почала повномасштабне вторгнення, Захар був на батьківщині, у батьків, звідти й вирушив на Запорізький напрямок — до своїх побратимів.
Поранення, як початок нового життя
17 липня 2022 року під час виконання бойового завдання стався трагічний випадок. Захар Бірюков, на псевдо “Беркут”, налаштовував вибухове начиння для безпілотника-”скиду”. У цей момент неподалік розірвався ворожий артилерійський снаряд. Від ударної хвилі спрацював тактильний датчик на пристрої — боєприпас вибухнув просто в руках військового.
Захара тримав у руках 300 грамів чистого пластиду — це еквівалент пів кілограма тротилу, його вибух еквівалентний п’яти гранатам РГД-5 (ручна граната, що має заряд вибухової речовини — тротил, вагою 110 г. — Ред.)
Побратими оперативно надали «Беркуту» першу домедичну допомогу, наклали джгути, і за 15 хвилин доправили до травмпункту. Тут його стабілізували і організували евакуацію до Запоріжжя. Менше ніж через дві години він уже був на операційному столі в міській лікарні.
Внаслідок вибуху Бірюкову ампутували обидві руки та праву ногу. Він втратив праве око і слух на ліве вухо. Отримав опіки ІІІ ступеня, контузію голови та легень, масивні ушкодження м’яких тканин і щелепи.
Два тижні Захар провів у тяжких галюцинаціях, а коли прийшов до тями — думав, що минуло кілька місяців.
Повернення…
Після стабілізації в Україні Захара відправили на тривале лікування та протезування в Німеччину. Там він пройшов шість операцій із протезування ноги — для формування кукси та адаптації протезів потрібен час і точність.
Захару Бірюкову довелося пройти стабілізацію і численні лікувально-відновлювальні курси
У січні 2024 року в межах благодійної ініціативи “Врятуй красу” йому провели перший етап реконструкції обличчя. Далі була імплантація ока, встановлення сучасних протезів обох рук, численні пластичні операції на обличчі, відновлення зубів, робота з рубцями та м’якими тканинами.
Захар не дозволив війні забрати найголовніше — віру в себе.
У 2024 році він вступив на магістратуру Університету Григорія Сковороди у Переяславі за спеціальністю “Практична психологія”. Так як чоловік з родиною живе в Києві — навчається дистанційно. Каже, що хоче допомагати військовим, адже сам пройшов їхній шлях.
Захар разом з дружиною знялися для проєкту «Скульптурний».
Улітку 2024 року фотохудожниця Марта Сирко зняла його разом із дружиною Юлією для проєкту “Скульптурний”. Чуттєва серія змінила ставлення багатьох людей до ветеранів із ампутаціями: у них побачили не лише рани війни, а й силу, красу, любов.
Сьогодні Захар із родиною живе в Києві, продовжує лікування та навчається. І незважаючи на все пережите, він зберіг гумор, мудрість і неймовірну внутрішню рівновагу.
