Нещодавно світ побачив англомовний документальний фільм про двох греко-католицьких священників, які не залишили своїх вірян у час російської окупації частни південнх областей Украіни. Стрічка вийшла на каналі “A Faith Under Siege” і розповідає про служіння, страх, вибір і віру, яка вистояла навіть під тиском репресій. Головними героями фільму стали отець Олександр Богомаз та отець Петро Креніцький — священники Української Греко-Католицької Церкви, які служили у Мелітополі (Запорізька область) та Нижніх Сірогозах (Херсонська область) з перших днів повномасштабної війни.
Хто повідомляє: за інформацією Українського католицького університету
Залишитися з людьми
Отець Олександр Богомаз народився і виріс в Нижніх Сірогозах. Навчався у Мелітопольському педагогічному університеті, а потім — Київській Трьохсвятительській духовній семінарії. Після її закінчення, у травні 2016 року, Олександра рукопоклали на священика. Він повернувся в рідне селище де став настоятелем Парафії Святого Олександра патріарха Царгородського Української греко-католицької церкви. Також він ніс службу Божу в Мелітополі в церкві Різдва Пресвятої Богородиці та був душпастирем ще двох парафій у навколишніх селах. Після початку повномасштабного вторгнення він ухвалив свідоме рішення не покидати місто, залишившись разом із людьми, які не мали змоги евакуюватися.
Олександр Богомаз — настоятель Парафії Святого Олександра патріарха Царгородського (Нижні Сірогози) та церкви Різдва Пресвятої Богородиці (Мелітополь) Української греко-католицької церкви. Скриншот відео
“Тут так багато людей, які просили сповіді, Святого Причастя, вінчання, хрестин — хто буде їм служити, якщо мене тут не буде?” — пояснював отець Олександр.
Отець Олександр Богомаз залишився в окупації, щоб підтримувати вірян. Скриншот відео
На Сірогозщині та у Мелітополі його називали просто — отець Сашко. Він служив разом з отцем Петром Креніцьким, у якого був сотрудником упродовж трьох років.
“Три роки я був сотрудником отця Петра Креніцького — дуже багато перейняв від нього і дуже йому за це вдячний. Отець Петро за 10 років свого служіння у Мелітополі заснував багато парафій”, — згадує священник.
1 грудня 2022 року окупаційна влада депортувала отця Олександра з міста, а парафію УГКЦ фактично закрила.
Тиск на священослужителів УГКЦ посилився після псевдореферендумів, коли, незважаючи ні на що, священники відмовлялися визнавати російську владу і продовжували служіння тим, хто залишився в окупації. Скриншот відео
“Священник, який пахне хлібом”
Отець Петро Креніцький служив у Мелітополі понад десять років. Він зізнається: ще до початку війни усвідомлював небезпеку, яка може чекати на Церкву в разі окупації.
Отець Петро Креніцький в час війни прийняв рішення бути зі своїми вірними до останньої можливості. Скриншот відео
“Коли я прибув до Мелітополя, то дуже боявся та хвилювався, бо знав, що якщо місто потрапить під окупацію — церкву закриють і будуть репресії”, — розповідає він.
З перших днів війни отець Петро взявся допомагати людям у селах, де бракувало найнеобхіднішого.
“З самого початку війни в селах не було ліків, хліба. Тож я зголосився допомогти. Я завантажив мініавтобус хлібом і почав розвозити його туди, де він був потрібен”, — згадує священник.
На блокпостах російські військові швидко його запам’ятали.
“На контрольно-пропускному пункті російські солдати називали мене “священник, який пахне хлібом”. Іноді вони могли знущатися, принижувати, погрожувати. Через тиждень після окупації почалися репресії”, — розповідає отець Петро.
Церква, яку намагаються знищити
Про життя під окупацією та служіння в умовах постійної небезпеки отці Олександр і Петро свідчать у документальному відео для каналу «A Faith Under Siege».
Історія мелітопольських священників — це не лише про війну сьогодення, а й про системне переслідування Української Греко-Католицької Церкви, яке триває століттями. На цьому наголошує митрополит Філадельфійський Борис Ґудзяк.
Борис Ґудзяк — архієпископ і митрополит Філадельфійський у США, засновник та президент Українського католицького університету. Скриншот відео
“Бути українцем-католиком на окупованій росією території, безумовно, небезпечно. Царський режим у XVIII і XIX століттях, радянський режим у XX столітті, а тепер Путін у XXI столітті забороняють нашу Церкву і фактично знищують її. Вона змушена піти в підпілля, в катакомби”, — підсумовує митрополит.
Андрій Зелінський — священник УГКЦ, член чернечого згромадження «Товариство Ісуса», радник Глави УГКЦ зі стратегії комунікації, військовий капелан, викладач Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ. Скриншот відео
“Католиків переслідувала Російська імперія навіть у 19 столітті, але особливо в Радянському Союзі це було повністю заборонено. Тим не менш, церква перейшла в підпілля в Україні, але після розпаду Радянського Союзу в 1991 році відновилася. Ми живемо в багатоконфесійній країні, де люди приходять з різних релігій, з різних християнських конфесій, різних церков, і ми живемо в мирі”, — додав священник УГКЦ та громадський діяч Андрій Зелінський
Історії отців Петра Креніцького та Олександра Богомаза — це свідчення живої віри, яка не відступає перед страхом, і служіння, що триває навіть тоді, коли церкву намагаються змусити мовчати.
