Поки справжні “Герані” атакують українські міста, їхні іграшкові копії тисячами продаються в Росії як дитячі забавки та сувеніри. Популярність таких моделей стала ще одним свідченням того, як війна дедалі глибше проникає у повсякденне життя і світ дітей.
Хто повідомляє: про це інформують проросійські медіа.
Мілітаризація дитинства в Росії набуває нових форм, і один із найяскравіших прикладів — стрімка популярність іграшкових безпілотників “Герань-2”, які масово продаються на російських маркетплейсах. Ці моделі, що точно відтворюють бойові дрони, які використовуються Збройними силами Росії, перетворюються не лише на товар, а й на інструмент формування сприйняття війни серед молодшого покоління.
Іграшкові “Герані” виготовляються з пінопласту та пропонуються у двох варіантах — із так званою “бойовою частиною” та без неї. У першому випадку мова йде про вбудовану петарду, яка імітує вибух при зіткненні з землею. Через це такі моделі мають вікове обмеження 18+. Водночас значно популярнішою є спрощена версія без петарди, яка офіційно дозволена для дітей від трьох років.
Факт, що діти можуть вільно гратися копіями бойових дронів, викликає серйозне занепокоєння. Адже йдеться не просто про іграшки — це репліки реальної зброї, яка використовується у війні. Таким чином, насильство та військова тематика поступово нормалізуються в дитячому середовищі, стаючи частиною повсякденних ігор.
Популярність цих товарів вражає: тисячі позитивних відгуків і десятки тисяч замовлень свідчать про високий попит. Частина покупців використовує ці моделі як сувеніри або елементи декору, розміщуючи їх поряд з іншими зразками військової техніки. Це ще раз підкреслює, наскільки глибоко військова символіка інтегрується у цивільне життя.
Експерти зазначають, що подібні явища є складовою ширшої політики мілітаризації суспільства. Через іграшки, освітні програми та медіа формується позитивне або нейтральне ставлення до війни, що особливо впливає на дітей, які ще не мають сформованого критичного мислення.
У підсумку, історія з іграшковими “Геранями” — це не лише про тренди на маркетплейсах. Це симптом глибших процесів, у яких війна перестає бути трагедією і дедалі більше сприймається як буденність — навіть у дитячому світі.
