Раптова та невблаганна смерть нашого дорогого однокласника та учня Миколи Володимировича Кишканя стала для всіх нас важким ударом і непоправною втратою.
З глибоким болем і невимовним сумом ми отримали раптову звістку про передчасну смерть нашого дорогого однокласника — Кишканя Миколи. Важко знайти слова, які могли б передати всю гіркоту цієї втрати. У наших серцях назавжди залишиться світла пам’ять про добру, щиру й надзвичайно світлу людину, яка залишила по собі вагомий слід у житті кожного, хто її знав.
За роки навчання в школі Микола зарекомендував себе як щирий, надійний і вірний друг, а також чудовий однокласник, якого ми всі щиро цінували та поважали. Він був справжньою “енциклопедією”: багато читав, цікавився природничими науками, мав глибокі знання у багатьох сферах та вражав своєю ерудицією і вчителів, і однолітків. Ще зі шкільної парти було зрозуміло, що він обере шлях служіння людям і присвятить своє життя добру.
Микола Володимирович став лікарем від Бога, фахівцем із “золотими руками”, які творили справжні дива, полегшуючи людський біль і повертаючи надію. Він створив прекрасну родину, в якій панували любов, злагода та взаєморозуміння. Особливо боляче усвідомлювати, що підступна смерть так раптово й несправедливо обірвала це молоде, сповнене сил і планів життя.
Висловлюємо глибокі та щирі співчуття від імені класного керівника та всіх однокласників:
— дружині Юлії Валеріївні, доньці Єлизаветі та синові Андрію;
— батькам Володимиру Володимировичу та Наталії Миколаївні;
— братові Сергію з родиною.
Світла пам’ять про дорогого друга, доброго учня, турботливого сім’янина та авторитетного лікаря назавжди залишиться в наших серцях. Нехай Господь прийме його світлу душу у Свої обійми та дарує йому Царство Небесне.
У глибокому смутку — класний керівник та однокласники, випускники 2004 року.
