Держава пропонує житлові ваучери, сертифікати та пільгові програми для придбання житла. Однак отримати його виявляється значно складніше, ніж здається на перший погляд: черги, складні процедури, зростання цін і жорсткі умови участі стають для людей серйозним випробуванням. Чи допоможуть житлові ваучери повернути переселенцям відчуття стабільності та впевненість у завтрашньому дні — питання, на яке поки що немає простої відповіді.
Ваучер замість втраченого дому
Проблема забезпечення житлом ВПО з тимчасово окупованих територій залишається однією з найгостріших в Україні. Станом на травень 2026 року, за оцінками фахівців, нового житла потребують близько 2,5 мільйона родин.
Наразі для переселенців діє кілька державних програм підтримки: “єВідновлення” — компенсація за знищене житло, пільгова іпотека “єОселя”, субсидії на оренду, а також програми тимчасового й соціального житла, зокрема у модульних містечках. Окремі проєкти реалізуються за підтримки міжнародних партнерів через Держмолодьжитло.
Одним із нових механізмів стала програма “Житло для ВПО з ТОТ” у межах “єВідновлення”. Вона передбачає видачу житлових ваучерів переселенцям, які виїхали з тимчасово окупованих територій. Подати заяву через “Дію” можна було вже наприкінці 2025 року, а з 1 травня 2026-го запрацював механізм бронювання коштів.
Переселенці з тимчасово окупованих територій, які мають статус учасника бойових дій або інвалідність внаслідок війни, можуть отримати ваучер на суму до 2 мільйонів гривень. Ці кошти дозволяється використати на придбання квартири чи приватного будинку. Головна перевага програми — людина самостійно обирає житло, а держава оплачує його вартість у межах визначеної суми.
Втім, навіть після запуску нових програм придбати власне житло вдається далеко не всім переселенцям. Для багатьох родин ВПО квартирне питання залишається недосяжним.
Чому вимушеним переселенцям непросто отримати допомогу
Державні програми компенсацій та житлових ваучерів насамперед розраховані на внутрішньо переміщених осіб із тимчасово окупованих територій та людей, чиє житло було зруйноване внаслідок бойових дій. Скористатися програмою можуть переселенці, які мають статус учасника бойових дій або інвалідність внаслідок війни.
Із перших днів травня розпочалося активне фінансування житлових ваучерів. За свідченням рієлторів, після бронювання коштів гроші доволі швидко надходять на рахунок власника сертифіката. Однак на практиці отримати таку допомогу виявляється значно складніше.
Найперше люди стикаються з проблемою підтвердження права власності на житло, яке залишилося на тимчасово окупованій території. Частина будинків і квартир свого часу не була внесена до Державного реєстру речових прав, а багато переселенців виїжджали з окупації поспіхом — без документів. До того ж частина архівів залишилася на окупованих територіях або була втрачена під час бойових дій.
“Ми втратили дім, але тепер найважче — довести, що він у нас був”, — сказала переселенка з Каховського району лівобережної Херсонщини, яка звернулася до юристів за допомогою.
Ще одна складність — підтвердження факту руйнування житла. Якщо будинок чи квартира залишилися на тимчасово окупованій території, часто провести обстеження або отримати відповідний акт та довести й оцінити цю втрату - просто неможливо.
Та навіть за наявності всіх документів процедура оформлення залишається тривалою. Необхідно пройти розгляд комісії, дочекатися позитивного рішення, після отримання ваучера забронювати кошти через “Дію” і встигнути знайти житло у визначений термін. На все це держава відводить лише 60 днів.
Переселенці зізнаються: за два місяці непросто знайти квартиру чи будинок, які відповідатимуть потребам родини та сумі компенсації, а також оформити угоду купівлі-продажу.
Окрема проблема — ситуація на ринку нерухомості. Власники житла швидко зрозуміли: якщо покупка відбувається за державним ваучером, ціну можна підняти вище ринкової. До того ж багато продавців неохоче погоджуються працювати з державними програмами через додаткові процедури та очікування перерахування коштів. Більше хочуть готівку.
Саме тому навіть ваучер на 2 мільйони гривень далеко не завжди гарантує можливість швидко придбати житло. Часто переселенцям доводиться шукати додаткові кошти, адже реальна вартість квартир виявляється значно вищою за суму компенсації.
Житло стає недосяжним навіть із ваучером
Як бачимо, попри запуск державних програм, виникає чимало проблем.
Самі ж переселенці головними викликами називають обмеження участі в програмах, складні процедури, черги та невідповідність компенсацій реальним цінам на житло.
Після початку повномасштабної війни ринок нерухомості у відносно безпечних регіонах України змінився кардинально. У містах, куди переїхала велика кількість переселенців, попит на квартири різко зріс, а разом із ним — і ціни.
Ріелтори підтверджують: особливо помітним подорожчання стало після запуску державних програм компенсацій. Власники квартир почали масово переглядати ціни, розуміючи, що покупці приходять із державними ваучерами.
“За житло, яке раніше продавалося за 35 тисяч доларів, сьогодні просять щонайменше 45 тисяч. Таку ціну власники правлять навіть за ті квартири, які роками не могли продати”, — розповіла рієлторка з Миколаєва.
На запитання, чому так відбувається, відповідає просто: «Ваучер же у вас на два мільйони… То яка вам різниця?»
Особливо відчутне зростання цін на вторинному ринку житла у західних та центральних областях. За даними аналітичних платформ, станом на травень 2026 року Львів став найдорожчим містом за вартістю однокімнатних квартир, випередивши навіть Київ. Середня ціна однокімнатного житла у Львові становить 72,8 тисячі доларів, у Києві — 72 тисячі, в Ужгороді — 69 тисяч доларів.
Натомість у прифронтових містах житло суттєво дешевше. У Запоріжжі однокімнатну квартиру можна придбати в середньому за 15,5 тисячі доларів, у Миколаєві — за 20 тисяч, у Харкові — за 23,5 тисячі доларів. Херсон, через безпекову ситуацію, залишається одним із найдешевших міст України за вартістю житла: однокімнатні квартири на вторинному ринку коштують від 15–16 тисяч доларів.
У результаті виникла парадоксальна ситуація: суми державних компенсацій дедалі частіше не відповідають реальній вартості житла у безпечних регіонах.
Доступне житло сьогодні — майже на вагу золота. Квартири за адекватною ціною довго на ринку не затримуються, а високий попит лише підштовхує нове зростання вартості. У виграші — продавці та посередники. Натомість переселенці, які отримали житлові ваучери, дедалі частіше стикаються з розчаруванням: знайти житло у межах компенсації стає все складніше.
Реальність, у якій можливостей бракує
Війна в Україні радикально змінила ситуацію на ринку житла та призвела до масштабних руйнувань житлового фонду. За оцінками, потреби на відбудову вже сягнули 588 мільярдів доларів. За цією цифрою — знищені міста, спалені квартали і понад 3 мільйони втрачених осель: квартир, приватних будинків та гуртожитків. Масштаби руйнувань настільки великі, що, за оцінками експертів, перевищують увесь житловий фонд окремих європейських країн, зокрема Данії.
На цьому тлі забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб залишається одним із головних викликів для держави. Водночас обсяги фінансування поки що не відповідають реальним потребам, тому зараз на системну допомогу можуть розраховувати лише окремі категорії, зокрема учасники бойових дій. Решта ж залишаються сам на сам зі своїми проблемами.
За останніми даними державні житлові програми мають охопити понад 41 тисячу ВПО. Йдеться не лише про придбання житла, а й про механізми соціальної оренди та пільгового кредитування.
Зокрема, на фінансування житлової програми — ваучерів для переселенців із тимчасово окупованих територій — уряд передбачив 6,6 мільярда гривень. Однак, цього вистачить лише приблизно для 3,3 тисячіродин ВПО. Попит на програму значно перевищує її можливості.
На початок травня подано близько 37 тисяч заяв на отримання житлового ваучера. Понад 30 тисяч із них уже розглянуто, майже 27 тисяч — погоджено. Водночас підтвердження фінансування та можливість безпосередньо переходити до придбання житла наразі отримали трохи більше 3 200 заявників.
На Херсонщині, за інформацією обласної військової адміністрації, заявки на участь у програмі житлових ваучерів подали 1029 ветеранів із числа ВПО з тимчасово окупованих територій. Наразі комісії вже опрацювали 849 заяв. Із них 813 учасників бойових дій, отримали позитивне рішення та житлові ваучери на придбання житла.
Втім, навіть ці цифри демонструють масштаб проблеми: кількість людей, які потребують нового житла, у рази перевищує можливості нинішнього фінансування. Саме тому держава змушена шукати додаткові ресурси та нові механізми підтримки переселенців.
Між очікуванням і надією
Експерти визнають: житлова проблема внутрішньо переміщених осіб залишатиметься однією з найгостріших ще не один рік. Сотні тисяч людей, які втратили домівки на тимчасово окупованих територіях, досі не мають зрозумілого механізму компенсації за втрачене майно.
Наразі системну допомогу можуть отримати переважно окремі категорії переселенців, зокрема учасники бойових дій. Водночас більшість ВПО змушені самостійно вирішувати житлові проблеми.
Додаткові суперечки викликає і законопроєкт №13435 “Про оцінку майна”, який перебуває на розгляді у Верховній Раді. Зокрема, документ передбачає оцінку майна лише за можливості сформувати “об’єктивне професійне судження”. Однак зробити це щодо житла на окупованих територіях, куди немає доступу, фактично неможливо.
У результаті більшість людей з окупованих територій, які втратили дім через війну, ризикують залишитися без права на справедливу компенсацію. Переселенці та правозахисники сподіваються, що парламент ухвалюватиме рішення, які допоможуть людям, а не створюватимуть нові бар’єри.
Все ж, попри всі труднощі, для окремих родин житловий ваучер або сертифікат уже стали першою реальною можливістю отримати власний дах над головою після втрати дому.
Звісно, державні програми поки не можуть повністю вирішити житлову проблему переселенців, та все ж чимало людей мають шанс почати життя заново і отримати хоча б якусь впевненість у майбутньому.
