Реаліями сьогодення стала боротьба не за території, а за мізки і душі людей, що їх населяють
Інформація сприймається населенням України по різному і залежить від джерел її отримання
В ході гібридної війни, яку веде Російська Федерація проти України, Кремль через підконтрольні медіа поширює в український інформаційний простір свої наративи (від автора: наратив — розповідь, оповідання), які деморалізують суспільство. Мета — зламати волю народу до спротиву агресії. А ще — посіяти страх, розгубленість, зневіру й ненависть всередині українського суспільства.
Вже кілька років поспіль російські спецслужби такими чином впливають на різні соціальні групи населення в нашій країні. За допомогою фейків (від автора: фейк — завідомо неправдива інформація, вигадка), перекручування фактів, висловлень псевдо експертів вони викривляють на свій лад події в Україні.
Маніпуляції громадською думкою стосуються не тільки військово-політичної та економічної сфер, а й майже всіх площин життя суспільства, причому не тільки українського. Це робиться для того, щоб “розколоти” Україну і дати ще більший простір для подальших маніпуляцій та дезінформації.
Про це регіональним журналістам, учасникам конференції “Дезінформація та кібербезпека під час виборів в Україні: уроки 2019 року”, що пройшла в Києві за підтримки Українського кризового медіа-центру (Ukraine Crisis Media Centre), Естонського центру Східного партнерства (Estonian Center of Eastern Partnership) у співпраці з CybExer Technologies (CybExer), розповів експерт із медіа та стратегічних комунікацій Естонського центру Східного партнерства Ільмар Рааг.
Ільмар Рааг
— Над питаннями кібербезпеки Естонія почала працювати ще з 80-х років минулого сторіччя і нині вважається однією з лідерок в цьому напрямку, — розповідає пан Ільмар. — Країні довелося зазнати багато кібератак у різних сферах. Проте це дало нам поштовх вчитися, розвиватися і набувати досвіду в протистоянні та протидії кібератакам. І тепер ми ділимося цими наопрацюваннями зі своїми українськими колегами.
Ільмар Рааг представив учасникам конференції результати проєкту із протидії кіберзагрозам та дезінформації в Південних і Східних регіонах України. Це дослідження лише підтвердило, що інформація сприймається населенням України по різному і залежить від джерел її отримання. Умовно можна виділити дві групи.
— Перша група — це патріотично налаштовані громадяни, які прихильно ставляться до української влади. Друга — це скептики, які ставлять під сумнів дії будь-якої влади. Вони негативно оцінюють дії Кремля, проте київській владі також не довіряють, — зауважив експерт. — Це свідчить, що є чимала група соціально і політично невизначених людей. З ними необхідно знайти порозуміння. Найліпше це зробити на ґрунті спільних цінностей.
На думку Ільмар Раага слід розбудовувати систему комунікації між різними групами суспільства: журналістами, місцевою владою, громадськими активістами. А також впроваджувати кращі практики протидії дезінформації та підвищувати медіаграмотність.
— Коли експерти запитували журналістів: що вас і вашу аудиторію найбільше хвилює? Почули у відповідь, що це не війна, бо до неї вже звикли, а соціальні питання. Тобто реальність, яку бачать люди, завжди перемагає пропаганду. Тож важливим чинником у протистоянні дезінформації є високий рівень життя громадян, — констатував експерт.
Ми потопаємо в інформації і все важче розібратися де правда, а де ні
Вікторія Романюк, заступниця директора Могилянської школи журналістики та заступниця головного редактора сайту StopFake розповіла, що організація StopFake займається розвінчуванням дезінформації, спростуванням фейків, моніторингом російських ЗМІ і реалізацією проєктів з медіаграмотності в Україні.
Вікторія Романюк
— Проаналізувавши величезну купу російських ЗМІ на сьогодні маємо близько 3 тисяч матеріалів і їх розвінчувань на нашому сайті. Очевидно ми говоримо про наративи російської пропаганди, сталу систему проганування і донесення до різних аудиторій певних меседжів, які є цікавими для Кремля і пропагандистських ЗМІ, — зазначила експертка.
Вона розповіла, що нині потрібно усвідомити, які зміни відбулися в інформаційному просторі. Журналісти втратили роль головних комунікаторів. Інформацію просувають не лише вони, а й блогери, лідери думок, керівництво країни. А це — різні точки зору та різні думки розібратися в яких доволі складно.
— Всі ми потопаємо в інформації і з кожним днем стає все важче й важче розібратися де правда, а де ні, — говорить Вікторія Романюк. — Ми знаходимося в інформаційно-психологічній війні. І потрібно розуміти, що всі фейки побудовані таким чином, щоб вразити аудиторію емоційно і спровокувати якусь емоційну реакцію. Фейки побудовано на базових людських потребах таких як їжа, фізичне благополуччя, життя, здоров'я, газ, тепло, або загальнолюдських цінностях — культурі, мові, традиціях і таких поняттях як батьківщина та мир. Саме ці речі є важливими для кожного з нас, незалежно від того в якому регіоні України ми проживаємо. Тож ними і жонглюють пропагандисти.
Вікторія Романюк навела дані аналізу фейків в Україні за минулий рік. Вони стосувалися топ-тематики 2018 року: зубожіння та бідності в Україні, медичної реформи. Тобто базових потреб, або інших цінностей. Однак визначити де правда, а де ні, не так вже й складно. Для цього є певні методи і інструменти. Насправді складніше працювати саме з реакцією людей на новини — емоційною складовою. Адже люди нині фактично дезорієнтовані.
— Чому інтелігентні, розумні, освічені люди почали довіряти якійсь брехливій інформації? — зауважує Романюк. — Саме тому, що будь-який факт можна подати різними способами. І проблема не в тому, що він викривляється, а що ним довго жонглюють і маніпулюють. Отже, з моєї точки зору, в роботі журналіста слід звертати увагу на цільову аудиторію. Говорити про зміни в споживацькій культурі інформації та ставлення до інформації.
Кількість можливостей для нових маніпуляцій зростає
Любов Цибульська, членкиня групи аналізу гібридних загроз Українського кризового медіа-центру зазначає, що дезінформація є лише одним з компонентів гібридної агресії.
Любов Цибульська
— Варто пам’ятати, якщо ми говоримо про Росію, то інформаційні операції згідно з усіма російськими стратегічними документами, зокрема, з Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації, передбачають постійну активність, — інформує пані Любов. — Якщо на Заході інформаційні операції зазвичай супроводжують бойові дії (наприклад якщо це операція в Сирії, то підключаються інформаційні війська, що працюють з різними аудиторіями), то в Росії це постійна активність, яка не залежить від стосунків між країнами.
Умовно кажучи, якщо у Російської Федерації є дружні стосунки з іншою країною, то це не означає, що російські спецслужби там не проводять інформаційні операції. Тож гібридна агресія проти України не є чимось новим. Це велика, скоординована система, яка давним давно таргетує в Україні. І в останні роки все це набуло фізичних рис — люди вмирають, їх почали вбивати.
Любов Цибульська додає, що якщо почитати підручники Комітету держбезпеки, послухати його агентів, то можна дізнатися, що поняття підриву іншої країни доволі стале і старе та має декілька фаз.
Перша фаза — деморалізація. Вона триває кілька років, навіть десятиліть та є найнебезпечнішою, так як призводить до відчаю, зневіри, втрати здатності мислити критично. Ця фаза інформаційної операції проводилася не тільки над українцями. Варто звернути увагу на процеси, що відбуваються з російським населенням. Зокрема на те, що їм говорять, як працюють їхні медіа. Внаслідок чого громадяни цієї країни нездатні критично мислити. Останні опитування показали, що тільки 3 відсотки росіян вірять, що за спробою вбивства Скрипаля стоїть Москва, 28% — вважає що це британці, 56% — думають що це може бути будь-хто. Це і є прикладом відчуття хаосу та втрати мислити критично і середовищем, в якому легко впроваджувати маніпулятивні механізми.
Друга фаза — дестабілізація. Для неї характерним є підключення заходів економічних, енергетичних, банківських на фоні деморалізованого суспільства.
Третя фаза — створення кризи, що призводить до військової агресії та сутичок. Зазвичай вона надзвичайно швидка і коротка.
Четверта фаза — нормалізація стосунків шляхом примусу до миру на умовах противника, який спровокував три попередніх фази.
— Це така ось методичка від російських спецслужб. Я нічого нового не кажу, — зауважує експертка. — Відповідно Кремль не робить нічого нового, так як кількість можливостей для нових маніпуляцій зросла. Та ситуація змінюється, хоч як би спецслужби не старалися.
Після заборону в Україні російських соцмереж, які перебували під цілковитим контролем ФСБ і несли фізичну небезпеку українським військовим (за допомогою соцмереж дані військових викрадали та визначали їх геолокацію) Кремль відшукав інші методи впливу — через традиційні медіа та телебачення України.
На підтвердження цих слів Любов Цибульська навела статистичні дані: в 2016 році російські телеканали дивилися 6 відсотків населення України, нині ця цифра становить 13 відсотків. До речі, цікава деталь, на російському телебаченні значно зросла кількість гумористичного контенту. У 2014 році він становив 20 відсотків, у 2019 році — зріс до 56 відсотків. І цьому є просте пояснення: пропаганда краще “заходить” через гумор. Попри збройну агресію в Україні, за останні п’ять років кількість гумористичних передач на українському ТV також має тенденцію до зростання.
— Ми не можемо застосовувати пропаганду проти росіян, у нас ніколи не буде таких ресурсів, як у Москви, — зазначає експертка кризового медіа-центру. — Але ми могли б формувати стратегію у позиціонуванні України, всередині країни і за кордоном. Така собі протиотрута, позитивна наративізація. Нам треба показувати успішні речі, як то: ми вистояли, у нас сильна армія, ми поступово змінюємо бізнес-клімат. З тими загрозами і ситуацією 2014-го — просто не порівняти. Все це варто пояснювати. Так би нам вдалося вилікувати деморалізоване населення, яке відчуває відчай і зневіру. Такою має бути інформаційна стратегія на рівні держави.
P.S. Або як не потрапити на інформаційний “гачок”
Учасники конференції
Порада читачам Нижні Сірогози.City від експертів — учасників конференції:
— важливо отримувати інформацію з традиційних медіа, які роками вибудовували свою репутацію і свій авторитет;
— бути обережними в соціальних мережах, насамперед, не додаватися до випадкових груп,
— не слухати “фейкових” експертів.
Матеріал створено за підтримки Українського кризового медіа-центру https://uacrisis.org/ru/about (Ukraine Crisis Media Centre) та Естонського центру східного партнерства https://eceap.eu/ru/ (Estonian Center of Eastern Partnership)
