На Херсонщині є величезна кількість прекрасних місць, до яких прагнуть приїхати сотні тисяч “голодних” до нових вражень туристів. А ось журналісти з Великолепетиського, Горностаївського і Нижньосірогозького районів влаштували екскурсію за альтернативним і унікальним туристичним маршрутом вихідного дня місцями сили, слави, душевної гармонії і абсолютної любові. Таким місцем на карті Херсонської області є селище Горностаївка — в давнину золотоординське місто Рохат-кермен, а згодом — козацький форпост
Зазвичай туристи подорожують розкрученими і популярними маршрутами. Тож такі селища, як Горностаївка, з багатою минувшиною і вражаючими природними об’єктами, залишаються поза увагою.
Журналісти районних видань “Сільські новини”, “Червоний промінь” і “Таврійські вісті” вирішили зламати цей стереотип. Вони приїхали у Горностаївку на екскурсію, аби подивитися, а потім розповісти про цю “білу пляму” на туристичній мапі Херсонської області.
Горностаївські кручі
Екскурсію для журналістів районних видань провела берегиня горностаївських старожитностей, директорка місцевого краєзнавчого музею Олена Ташкінова.
Олена Ташкінова
Розпочався туристичний маршрут на березі Дніпра.
— На лівому — обривистому і крутому, — уточнила пані Олена. — Століттями вода і вітер розмивали вапнякову породу і завдяки цьому утворилися знамениті горностаївські кручі.
Після прогулянки колишньою горностаївською набережною журналісти оглянули краєзнавчий музей, який розмістився на другому поверсі районного Будинку культури.
Краєзнавчий музей
Тут зібрані унікальні археологічні, палеонтологічні та геологічні колекції.
Є чимало побутових предмаетів пов’язаних з розвитком ремесел на Горностаївщині.
А ось експонати політехнічної виставки — це наша недалека минувшина. Тут представлені ретро програвачі, радіо, платівки, друкарські машинки, телефони, годинники та ще чимало іншого.
В експозиції про героїчне минуле і сьогодення Горностаївського району зібрано експонати років Другої світової війни та речі нинішніх оборонців — учасників АТО. Є велика колекція військової форми часів Радянського Союзу.
— Всі наші горностаївські музеї контакті, — зауважила Олена Ташкінова. — А значить все можна не лише фотографувати, а й брати в руки та приміряти.
Від цієї спокуси журналісти не втрималися в Музеї народної творчості та побуту, що розміщений у приміщенні старої школи. Бо дійсно, дуже хотілося взяти до рук вироби горностаївських каменярів, ковалів, бондарів, столярів, ткачів, а також майстрів лозоплетіння. А ще — поколихати справжню колиску, на собі перевірити чим відрізняється рибацький ослінчик, від звичайного, перебрати нитки на ткацькому станку, загляну в справжню бабусину скриню.
Та не лише експонатами минувшини багатий Музей народної творчості. Є тут витсавка арт-мистецтва, де зібрано картини херсонських і місцевих художників, яких надихали на творчість горностаївські краєвиди.
Також в музеї зібрано чималу колекцію вишитих рушників, подушок, одягу, килимів ручної роботи. Всі ці вироби представлені у відділі музею, який називається “Світлиця баби Даші”.
Назвали світлицю на честь односельчанки, майстрині-умілиці Дарії Терентіївні Куліш, хата якої була справжнім зібранням вишиванок. На простирадлах, серветках, рушниках селянка з любов’ю витинала незвичайні візерунки, сюжети, портрети. З особливою проникливістю вишивала Терентіївна рушники для проводів у армію, для хрещення, весілля.
Освятив світлицю голова ради Свято-Покровської церкви отець Микола Куліш — онук баби Даші.
Свято-Покровська церква знаходиться неподалік Музею народної творчості та побуту
Зайшли журналісти і в Свято-Покровську церкву, яка знаходиться неподалік Музею народної творчості та побуту.
Також цього дня запросили їх на гостину козаки Горностаївського куреня Війська Запорізького Низового.
Отаман куреня Олександр Слісаренко, як гостинний господар, спочатку пригостив журналістів смачним кулішем, а вже після цього розповів про історію горностаївського козацтва.
Згадав про його засновника — першого отамана Горностаївського куреня Війська Запорізького низового Леоніда Баранова, лікаря-хірурга за фахом.
Леонід Баранов стояв біля витоків створення горностаївського козацького куреня
До речі, ми завжди згадуючи козаків, найчастіше уявляємо гетьманів, козацьку старшину та воїнів, які вправно володіють саблями і списами, джигітують на баских конях, долають бурхливе море на козацьких чайках. Але крім того, з посеред козаків були знані майстри пера. Згадаймо, хоча б відому картину Іллі Рєпіна “Козаки пишуть лист турецькому султану”. Тож без писарів, уявити існування Війська Запорізького, неможливо. І горностаївське козацтво має писаря і “Козацьку канцелярію”. До речі, єдину на Херсонщині і в Україні.
Далі за маршрутом вихідного дня — прогулянка центром Горностаївки. Журналісти поклали квіти до пам’ятного знака учасникам АТО, воїнам-афганцям та ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Сфотографувалися біля інсталяції “Я люблю Горностаївку”, яка з’явилася в центрі селища не так давно.
Інсталяцію відкрили в 2020 році напередодні 9 Травня
Велику подяку великолететиські, горностаївські та нижньосірогозькі журналісти висловлюють директорці краєзнавчого музею Олені Ташкіновій, яка незважаючи на зламану ногу, провела для них екскурсію рідним селищем та музеями.
Олена Ташкінова
Неподалік горностаївської набережної
