Відомо, що календарний рік має в своєму складі чотири пори року. Та якщо весна, літо та осінь бувають лише один раз на рік, то зима щорічно буває двічі. Рік починається з січня та лютого, а закінчується зимовим місяцем – груднем
“Поганенький олівець — краще самої хорошої пам’яті”
Що ж таке зима та які асоціації викликає у нас це поняття? Зима — це холод, мороз, сніг, хуртовина. А можна обійтися і одним сучасним словом — «дубарь».
На своєму віку я особисто пережив уже 81 зиму, і міг би поділитися з читачем своїми враженнями. Міг би, та, на жаль, пам'ять людська – «штучка» не дуже надійна. Відома така народна мудрість: самий поганенький олівець — краще самої хорошої пам’яті. Та хто ж із нас, шановні, постійно веде, бодай який-небудь щоденник? Отож бо. Крім того, не можна довірятися лише своїм враженням та відчуттям, адже одні люди з великим задоволенням купаються в ополонці, а інші навіть влітку надівають рукавиці.
На щастя, в нас все ж є можливість точно проаналізувати, якою ж буває сірогозька зима. Вже 130 років співробітники Нижньосірогозької метеостанції ведуть «щоденник погоди» та ще й діляться деякими спостереженнями в Інтернеті.
Відомо, що все пізнається в порівнянні. Щоб оцінити якою, скажімо, холодною чи теплою була та чи інша зима, її треба з чимось порівняти. Для об’єктивної оцінки прийнято порівнювати з середніми багаторічними показниками. Я дійшов висновку, що достатньо проаналізувати середні температурні показники сорока п’яти зимових місяців за останні п'ятнадцять років, що і було зроблено. При аналізі кожна зима розглядається як єдиний сезон (пора року), і позначається двома числами. Наприклад: зима 2005 – 2006 років включає грудень 2005 року та січень і лютий 2006 року.
Зимові максимуми і мінімуми
Аналіз 15-ти зим показав, що середня температура грудня за цей період становить +1,0°С, січня -2,3°С, лютого -0,8°С. А середня температура зими дорівнює -0,7°С. Ось це і є середні багаторічні показники. Тепер є з чим порівнювати та робити певні висновки.
Як бачимо, температура грудня (+1,0°С) виявилась не такою вже й зимовою. Для порівняння скажемо, що середньомісячна температура осіннього місяця листопада 2011 року також становила +1,0°С, а температура березня 2018 року була +1,2 градуса.
Найхолоднішою зимою зазначеного періоду була зима 2005 – 2006 років, її середня температура була -3,8°С, що на 3,1 градуси нижче середньої багаторічної температури.
Середня температура січня 2006 року сягнула -7,6°С, цей січень був найхолоднішим за останні 15 років.
А найтеплішою виявилася минула зима 2019 – 2020 років. Показово, що всі місяці цієї зими мали плюсову середню температуру. Таке трапляється вкрай рідко. Середня температура цієї зими становила +2,1 градуса, це, напевно, була найтепліша сірогозька зима за всі 130 років метеоспостережень. З історичної та мемуарної літератури відомо, що дуже теплою була зима 1943 – 1944 років. Це було в роки визволення України від німецько-фашистських загарбників, йшли запеклі бої на Нікопольському плацдармі, а військові літаки, що базувались на території нашого району, не могли злетіти з аеродромів із-за непролазної грязюки. Про це свідчили і старожили сіл району, які пішки носили артилерійські снаряди на Рубанівку. Та наша метеостанція в ті роки не діяла, тому точних даних про цю зиму ми не маємо.
Сірогозькі зими мають тенденцію до потепління
Треба зазначити, що середні температури необхідні для аналізу погодних умов, але ж людина судить про зиму на основі сприйняття фактичної температури, яка постійно змінюється протягом кожної доби. Що ж таке справжня зима спробуємо уявити на прикладі найхолоднішого місяця останнього п’ятнадцятиріччя. А найхолоднішим місяцем виявився лютий 2012 року, його середня температура була -7,8°С. Грудень і більша частина січня цієї зими були теплими. Лише в останні 7 днів січня температура повітря понизилась до 15-17 градусів морозу. А ось лютий з першого ж дня почався з двадцятиградусних морозів. Вже 2 лютого температура знизилась до -24,8°С, це дуже низька температура. Ось який він місяць зі «скромною» середньою температурою мінус 7,8 градуса.
При аналізі температури сірогозьких зим вбачається чітка тенденція до їх потепління. Якщо в перші 5 зим (2005 – 2010 роки) була лише одна зима з плюсовими середніми температурами, то з останніх 5-ти зим (2015 – 2020 роки) було аж 4 зими з середніми температурами від +0,2°С до +2,1 °С. А всього за 15 останніх зим було 17 місяців з плюсовою температурою та ще 7 місяців, середня температура яких не перевищувала 0,5 градусів морозу. Разом це становитиме 24 місяці, тобто в середньому більша частина зимового періоду проходить при плюсових, або близьких до нуля температурах.
Післявоєнний “дубарь”
Та цікаво, а якими ж були зими 60 – 70 років тому? Пам'ять таки зберегла деякі враження про зими того періоду, та надійніше зробити аналіз тих зим. Після визволення Сірогозчини від німецької окупації в 1944 році відновила роботу наша метеостанція. І ось переді мною таблиця середньомісячних температур за післявоєнне п’ятнадцятиріччя 1944 – 1959 років.
Зразу впадає в очі, що всі місяці перших трьох зим мають мінусову середню температуру, а всього таких зим виявилось шість, тобто вдвічі більше як у період 2005 – 2020 років. Та, головне, вражає підсумок: середня температура зим повоєнних років була на 2,2 градуса нижчою. Середні температури всіх зимових місяців також були нижчими – грудень на 2,3 градуса, січень — на 1,6 градуса, лютий — на 2,5 градуса. Та це ще не все, ми пам’ятаємо, що найхолоднішою з останніх зим була зима 2005 - 2006 років. Так ось в повоєнному п’ятнадцятиріччі було аж шість зим значно холодніших за неї.
Дуже холодною була зима 1946 – 47 років, її середня температура становила -6,4°С. Можна собі уявити, якою ж холодною була та зима, якщо вже 73 роки залишаються не побитими 9 рекордів мінімальної температури, встановлені тією зимою. Температура повітря в ті дні була від -19,5°С до -27,6°С.
Тієї зими я ходив до школи в перший клас. Школа була за кілометр від дому. Зі школи поверталися ватагою в 10 – 15 дітей. Часто йшли не вулицею, а балкою, щоб покататися на льоду, або на ковзанці, влаштованої на крутому та доволі височенькому березі балки. І були зовсім не рідкими випадки коли в когось з дітей помічали зовсім обезкровлені, побілілі від морозу вуха, кінчик носа та щоки. Постраждалому негайно розтирали снігом обморожені місця, і тільки після цього розуміли, що пора розходитися по домівках.
Та найхолоднішою зимою повоєнних років, а можливо і всього 130-річного періоду метеоспостережень, була зима 1953 – 1954 років. Обґрунтуванням такого висновку є те, що і до сьогодні не перевершені 18 рекордів мінімальної температури встановлені 66 років тому, саме тією зимою. Причому, температура тих рекордів, як по сірогозьким міркам, була надто низькою. Так, у грудні було два рекорди з температурою -20,8°С та -24,3°С, в січні 9 рекордів — від -20,4°С до -28,3°С, в лютому 7 рекордів — від -19,4°С до -26,5 градуса. Саме цієї зими, 13 січня 1954 року, була зафіксована найнижча температура за останні 130 років, і становила вона 28,3 градуса морозу. Шановні читачі, уважно вдивіться в ці «холодні» цифри та пригадайте, чи вам доводилося побувати на такому «дубарі». (До відома: в морозильній камері -18°С).
Особисто я був свідком тієї холоднечі. Навчався я тоді у 8 класі Нижньосірогозької середньої школи, а проживав на Зеленчуку (Авангард) за 3 кілометри від школи. Не стану вдаватися у спогади, скажу лише, що згідно з наказом директора школи ми кілька днів не вчилися по причині дуже сильних морозів.
Грунт теж “мерзне”
Є ще один метеорологічний показник оцінки зими, який дає уявлення не лише про силу морозу, а й про термін його дії. Це глибина промерзання ґрунту. Ось кілька показників, що характеризують зими, вказані в тексті. Так, у 2006 році земля промерзла на глибину 70 сантиметрів, у 2012 році — на 105 сантиметрів. На 109 сантиметрів було промерзання в 1954 році, а ось в січні нинішнього 2020 року — всього лиш на 8 сантиметрів. Ось і судіть самі.
«Піч зігріє і тіло, і душу»
Тепер коротенько про асоціації, які викликає у нас слово зима. В даному тексті це слово ще не згадувалося, та і для молодого покоління сірогозців ця асоціація буде незрозуміла. А ось мої ровесники та ті, кому за 60, обов’язково згадають її дорогеньку, яка зігрівала їх в холодні зими протягом усього дитинства. Так, це піч. В ті часи піч була в кожній сільській оселі. І служила вона не лише для випічки хліба та приготування їжі, а була і спальним місцем для дітей. Та й дорослі частенько грілись на печі. На печі швидше одужували від простуди. То як же не згадати про неї під час розмови про зиму.
Про сніг і хуртовину
Мої спогади про сніг і хуртовину. Було це, за моїми розрахунками, десь в січні 1950 року. Надвечір морозного дня пішов сніг та подув сильний східний вітер. Почалася хуртовина, та така, як говорили, що й світу білого не видно. Вітер не вщухав майже всю ніч. Вранці в хаті було тихо і чомусь темно. Та коли ми відкрили вхідні двері, то опинилися перед суцільною сніговою стіною. Батько совковою лопатою, яку завбачливо заніс з вечора в сіни, зробив у снігу східці аж на вершину замета. Я вийшов на цю гору снігу і побачив, що вся вулиця була заметена снігом. З-під снігу виднілись лише верхи покрівель з димарями. Сніг улігся так щільно, що ноги в нього зовсім не прогрузали. А на дорозі та на полі, що починалося за дорогою, снігу не було зовсім. Тато з сусідом пішли визволяти із снігового полону тих сільчан, в яких вхідні двері відчинялись назовні.
Вже зараз я поцікавився кількістю опадів що випали в січні 1950 року, виявилось — всього 10 міліметрів, тобто в три рази менше від норми. Зрозуміло, що увесь сніг змело в села та інші затишні місця, а міг би лежати на полях між вітровпорами. Та на той час від Мелітополя і до Сірогоз мабуть не було жодної лісосмуги. Та і зараз ми на шляху до того — рубають же «бісові діти». А ось і асоціація до такої ситуації — «Гуляйполе».
Ось така вона буває, наша сірогозька зима. Що ж, маємо те — що маємо.
Відомо що батьківщину не вибирають. Не є заслугою, чи провиною сірогозців те, що народилися вони близько 47-ї паралелі північної широти. Відстань від Нижніх Сірогоз майже однакова як до екватора, так і до північного полюса. Та на екваторі не буває зими, а на полюсах не буває літа. Тож виходить, що сірогозцям пощастило, у нас є все, і квітуча весна, і тепле літо, і щедра осінь, і помірна зима. В кожної пори року є своя чарівність. Тож бажаю всім здоров’я і бадьорого настрою за будь-якої погоди.
