Україна збільшує частку власної зброї на фронті: зараз понад 40% озброєння — вітчизняного виробництва. Це наслідок різкого зростання оборонної промисловості та розвитку нових ракетних програм.
Успіхи в оборонній галузі
15 січня 2025 року Президент України Володимир Зеленський озвучив, що близько 33-34 відсотків зброї, яка використовується на полі бою — українського виробництва, понад 30 — європейської та ще 40% — американської. Але після низки відомих політичних подій ситуація змінилася і, мабуть, змінюватиметься далі. Україна активно збільшує виробництво власних бойових ресурсів. На сьогодні країна застосовує у війні проти Російської Федерації понад 40 відсотків зброї власного виробництва. За словами Президента України Володимира Зеленського, зараз у країні виготовляють понад тисячу видів озброєння: від артилерійських снарядів до ракет, далекобійної зброї та дронів.
Ще у липні минулого року Зеленський повідомив про успіхи у розробці та виробництві в країні власних далекобійних ракет. На сьогодні 19 українських компаній займаються виробництвом ракет різних типів — від малих для дронів до балістичних та крилатих. Як повідомляє віце-прем'єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій, міністр цифрової трансформації Михайло Федоров, минулого року оборонний кластер Brave1 надав перші гранти для розвитку цього напряму. Наступний крок — ще більше грантів, розробка авіаційних та переносних зенітних ракет. Вони нещадно вражатимуть ворожі об'єкти, які поки що не досягаються для дронів, і захищатимуть небо України.
21 лютого 2025 року на Міжнародній виставці Defense Tech Innovations Forum уперше показали українську ракету Трембіта. Зазначається, що ця українська ракета летить зі швидкістю до 400 км/год і дістає стратегічні цілі противника.
У лютому поточного року міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Герман Сметанін заявив, що за період повномасштабного вторгнення Російської Федерації можливості української оборонної промисловості зросли у 35 разів.
У країні активно впроваджують проєкт “Ракетна програма України”, який розробили на початку російсько-української війни. У рамках програми успішно масштабовано серійне виробництво крилатих ракет “Нептун” з удосконаленням для поразки цілей на далекіших відстанях. А найпотужнішою крилатою українською ракетою на сьогодні є “Грім” — оперативно-тактичний ракетний комплекс на базі твердопаливної балістичної ракети. Характеристики комплексу дозволяють вражати наземні, морські та повітряні цілі.
Також Україна виробляє 9 видів протитанкових ракетних комплексів та 9 видів Реактивних систем залпового вогню.
Нещодавно Україна створила нову ракету під назвою “Барс”. Серед нових розробок також “Ад”, “Паляниця”, “Рута”. За словами Германа Сметаніна, ще два роки тому Україна мала лише одну власну розробку — “Нептун”.
Щомісяця Україна виготовляє десятки дронів, які є аналогами іранських безпілотників-камікадзе “Шахед”. Також у країні розробляють та створюють самохідну артилерію, міномети, снаряди, патрони, системи зв'язку.
Фінансування озброєння
Україна виробляє широку лінію військової техніки та боєприпасів. Це мільярди доларів, сотні компаній. Інвестиції потрібні не лише у виробництво, а й для розробки зброї. Народження нової військової техніки може коштувати сотні тисяч чи навіть мільйони доларів. Конструкторські роботи в Україні фінансуються державою, кластер Brave1, або ж виробники зброї розробляють її власним коштом.
До 2022 року головним інвестором у розробці нової зброї було Міністерство оборони України. Потім з'явився вищезгаданий проєкт виробництва крилатих ракет, у рамках якого розробили та налагодили виробництво САУ “Богдана”.
На жаль, бюджет Міноборони України на програми створення крилатих ракет значно нижчий, ніж міг би бути у країни, що воює. У 2024 році він становив 37,5 мільйонів доларів. До фінансування розробок нової техніки також приєднався державний defence tech кластер brave1, який роздає гранти приватним компаніям. Оборонна компанія може отримати від brave1 до 200 тисяч доларів, але перед цим вона проходить “фільтр”, щоб не допустити аферистів та отримує позитивну оцінку від експертів Генерального Штабу України, а потім звітує за витрачені гроші. Найперспективніші компанії можуть претендувати на фінансування та супровід технологій.
Оскільки бюджетні ресурси не великі, а виробники суттєво наростили прибутки, останні два роки ініціативу у розробці зброї взяли самі зброярі. Зараз оборонні компанії самі шукають гроші та інвестиції на конструкторські роботи та самі їх розробляють.
Виробництво зброї — сама по собі галузь складна, а враховуючи те, що країна воює і потребує не тільки великої кількості, а й якості зброї, від чого безпосередньо залежить доля країни, під час розробки виробники радяться з військовими командирами, оборонними відомствами і отримують від них технічні завдання. Під час консультацій інженери отримують інформацію, на якій частоті повинен літати дрон, яку прохідність повинна мати машина, наскільки уламків має розірватися боєприпас та інші технічні завдання. Як тільки закінчується технологія, техніка проходить процедуру допуска до експлуатації. Держава перевіряє наскільки нова зброя є ефективною та безпечною у використанні. І вже після цього держава укладає контракт на масове провадження. На час війни процедуру перевірки максимально спростили, щоб без тяганини давати “зелене світло” виробництву більш ефективної зброї.
2024 року на виробництво української зброї було витрачено 6 мільярдів доларів. Найбільшим замовником зброї виступило Міністерство оборони України, яким на виробництво, ремонт та удосконалення військової техніки було передбачено близько 656 мільярдів гривень, проте не всі ці гроші пішли на фінансування виробництва української зброї. З цієї суми фінансувалося покупка Міноборони зброї за кордоном. Наприклад, на купівлю 155-міліметрових снарядів, яких не виробляють в Україні у достатній кількості. Проте з початку 2024 року 70 відсотків нових контрактів на виробництво зброї укладено з українськими виробниками.
Також близько 40 мільярдів гривень на виробництво безпілотних систем розподіляє Державна служба спеціального зв'язку України. Також з початку минулого року з'явилися донорські гроші на українську зброю від західних партнерів. Близько 25 мільярдів гривень на виробництво техніки одержано від Євросоюзу, Данії, Канади. Нідерландів та інших країн.
Фінансує виробництво вітчизняної зброї та Національна гвардія України, яка розпоряджається десятками мільйонів гривень на озброєння. У рази менші бюджети на озброєння мають силові структури: поліція, прикордонники, служба безпеки, Головне розвідувальне управління, проте вони також є інвесторами у розвиток оборонної промисловості України.
Ще 9,6 мільярда гривень безпосередньо на купівлю зброї витрачають військові частини. Ці гроші виділяються окремо, щоб військові могли здійснювати термінові придбання, не чекаючи на постачання Міноборони. Гроші на зброю військові частини одержують не лише з Міноборони. Їх фінансують міста та громади самоврядування, які у свою чергу виділяють їх не лише з місцевих бюджетів, а й збирають під час волонтерських акцій. Донати українців відіграють дуже вагому роль на ринку озброєння.
Ціна зброї
Зрозуміло, що коли йдеться про озброєння країни, що воює, то це нечувані гроші і чи не першим постає питання: хто регулює ціни на зброю, чи не може це бути лазівкою для корупціонерів? В Україні ціни на закупівлю зброї регулюються двома указами Кабінету Міністрів №1275 та №256, згідно з першим документом ціна формується за ринковим принципом. Другий указ профільний і стосується придбання безпілотних систем. Згідно з документом, ціна на них формується за принципом: собівартість плюс прибуток не більше 25%. Несумлінні виробники іноді намагаються обійти обмеження, завищуючи вартість матеріалів, але такі контракти перебувають на контролі СБУ. Як результат, одному з підприємців, який ризикнув та вкрав на різниці цін компонентів кілька мільйонів гривень, зараз загрожує до 12 років ув'язнення.
Регулювання цін для імпортної зброї немає. Все, що приходить з-за кордону, купують за ринковими цінами.
Хто виробляє зброю
2024 року в Україні налічувалося 500 державних та приватних оборонних компаній, на яких працювало 300 тисяч осіб. 70 ключових оборонних підприємств входять до акціонерного товариства “Укроборонпром”. Приватний сектор представляють як великі підприємства з мільярдними доходами і невеликі виробництва.
Що стосується виробників, то 80% це приватні виробництва, але за кількістю продукції лідирують державні виробники, які мають більш високі потужності. На українському ринку також з'являються іноземні компанії, які планують розгорнути виробництво та ремонт техніки. Також зростає кількість спільних проектів із закордонними партнерами в українській оборонній промисловості. “Тенденція незмінна: Україна робитиме більше і більше, щоб забезпечити свою безпеку самостійно та разом із партнерами”, — заявив Зеленський.
