Попри заяви окупаційної влади про розвиток туристичної галузі, масштабні плани та вкладення в нову інфраструктуру, туристичний сезон-2026 на окупованій частині Херсонщини фактично провалився. У розпал літа тут не працював жоден офіційний пляж, значна частина туристичних об'єктів простоювала, а проблеми з безпекою, транспортом, пальним та інфраструктурою відлякували потенційних відпочивальників.
Хто повідомляє: про це йдеться в дослідженні Нижні Сірогози.City.
До війни: туризм, який приносив мільйони
Туристична Херсонщина до 2022 року була значно більшою, ніж просто морські курорти. Її привабливість формували Чорне й Азовське моря, Сиваш, Арабатська Стрілка, термальні джерела та лікувальні грязі, острови Джарилгач і Бірючий, природні парки, Асканія-Нова, Олешківські піски, історичні пам'ятки, зелений та гастрономічний туризм.
Область мала потужний природно-рекреаційний потенціал: близько 80 об'єктів природно-заповідного фонду, унікальні солоні озера, термальні та мінеральні води. Саме це сформувало основу туристичної економіки регіону.
Показовим став навіть пандемічний 2020 рік. Попри карантинні обмеження, за даними моніторингу мобільного оператора “Київстар”, за 11 місяців Херсонщину відвідали понад 3,8 млн людей, серед них майже 57,4 тисячі іноземців. Туристичний збір за рік становив близько 4,5 млн грн, а суб'єкти туристичної діяльності сплатили до бюджетів майже 37 млн грн. Ще близько 1,36 млрд грн надійшло від супутніх сфер — торгівлі, транспорту, харчування, розваг та відпочинку.
У 2021 році туристичний потік зріс майже до 4,8 млн осіб. Причому найбільшими туристичними центрами стали саме території, які нині перебувають під російською окупацією.
Скадовський район прийняв близько 1,1 млн внутрішніх туристів, Генічеський — близько 1 млн. Разом це майже половина туристичного потоку, зафіксованого в розрізі районів.
Іноземна аудиторія також була цілком реальною: серед країн, громадяни яких найчастіше відвідували Херсонщину, були Польща, США, Німеччина, Франція, Італія, Велика Британія, Естонія, Швеція, Туреччина та Нідерланди.
Це важливо для розуміння масштабу втрат. Йдеться не про зникнення кількох літніх баз відпочинку, а про руйнування цілої економічної системи, яка включала житло, харчування, транспорт, торгівлю, розваги, оздоровлення та природний туризм.
2022 рік: туристичний сезон, якого не стало
Після початку повномасштабного вторгнення популярні курорти лівобережної частини Херсонщини опинилися під російською окупацією. Генічеськ, Арабатська Стрілка, Скадовськ, Лазурне, Залізний Порт, Хорли та інші курортні території, які ще напередодні приймали сотні тисяч людей, опинилися в зоні воєнних ризиків.
Перші місяці окупації показали, що про звичний курортний сезон на Херсонщині у 2022 році не йдеться. Приміром уже на початку квітня у Лазурному були порожні вулиці, зачинені магазини та практично повна відсутність людей у громадських місцях. Хоча за мирних часів в цей період уже починали приїжджати перші відпочивальники.
Порожні вулиці тимчасово окупованого селища Лазурне, Херсонської області. Квітень 2022 року
Скадовський блогер Олексій Саврак розповідав, що місцеві мешканці продовжували займатися господарством, але підготовку до туристичного сезону фактично призупинили, а частина людей взагалі виїхала з району та області. За його словами, якби не війна, підготовка до сезону розпочалася б ще взимку.
Наприкінці квітня ситуація була такою самою і в Скадовську. Місцеві згадували, що у попередні роки в цей період місто вже приймало перших туристів.
“Цьогоріч у Скадовську теж весна. Але без туристів, розваг і пікніків”, — написала Олександра Яблонська, авторка блогу “Скадовська толока”
Попри реальну ситуацію, російські окупанти вже навесні 2022 року почали створювати пропагандистську картинку нібито мирного життя на захопленій території. Одним з елементів цієї кампанії мав стати туристичний сезон. І для цього у травні вони організували престур тимчасово окупованою Херсонщиною для російських та іноземних журналістів. До програми включили, зокрема, туристичні локації Нової Каховки та Скадовська, а також місцевий дельфінарій. Для участі було акредитовано 46 представників медіа з різних країн.
Журналіст-колаборант з Херсонщини Олег Грушко (на фото праворуч), долучився до пропагандистської піар-кампанії туристичного сезону на ТОТ Фото: з окупаційних соцмереж
Чинний міський голова Скадовська Олександр Яковлєв у травні 2022 року розповідав, що окупанти планували розміщувати на місцевих туристичних базах дітей з окупованих частин Донецької та Луганської областей.
За його словами, щоб надання туристичних послуг, хоча б виглядало легальним, росіяни почали примушувати підприємців курортних населених пунктів окупованої Херсонщини примусово проходити “реєстрацію”.
Туристична інфраструктура на той момент залишалася переважно неушкодженою, однак працювати у звичайному режимі вона не могла. Через окупацію виникли проблеми з комунальними послугами, оплатою електроенергії та загальним функціонуванням баз відпочинку. Та й дороги до курортних зон були небезпечними, тож говорити про нормальний відпочинок у таких умовах було нереально.
У другій половині травня ситуація стала ще очевиднішою, що туристичний сезон не розпочнеться. Більшість телефонних номерів готелів і баз відпочинку не відповідали, так як власники туристичного бізнесу або виїхали, або не планували відкривати сезон. А курортна інфраструктура почала використовуватися окупаційними військами — у готелях, пансіонатах, санаторіях та приватних будинках вони облаштовували військові штаби, казарми та склади боєприпасів. Також надходити численні повідомлення про пограбування баз відпочинку, готелів і приватних будинків.
2022 рік кардинально змінив роль туристичної сфери Херсонщини і став першим етапом масштабної трансформації курортів під час окупації — від порожніх пляжів і закритих готелів до мілітаризації туристичних об'єктів, захоплення майна та фактичного знищення звичного туристичного життя.
2023-й: 12 тисяч замість мільйонів
У березні 2023 року навіть російські медіа, описуючи підготовку до нового туристичного сезону, визнавали існуючі проблеми з безпекою на курортних територіях тимчасово окупованої частини Херсонської області. Водночас окупаційна влада вже тоді намагалася створити видимість туристичного життя в регіоні.
“У нас є два моря — Чорне та Азовське, Дніпро, заповідники, у тому числі “Асканія-Нова” та інші природні парки. Є на що подивитися”, — заявляв так званий губернатор Херсонської області Володимир Сальдо.
Однак наявність природних та рекреаційних ресурсів не означала існування повноцінного туристичного ринку. Російські медіа визнавали, що через безпекову ситуацію очікувати масового приїзду відпочивальників не варто, а статистика, оприлюднена самою окупаційною адміністрацією, якнайкраще демонструвала масштаб падіння туристичної сфери.
“2023 року, за нашими розрахунками, близько 12 тисяч туристів відвідали регіон. Це і туристи, що проїжджають, і туристи нашого регіону, а також Республіки Крим та Запорізької області”, — повідомив тодішній так званий міністр курортів і туризму Сергій Гришин.
Втім, навіть ця цифра не відображала реального туристичного потоку. До неї окупаційна влада зараховувала людей, які просто проїжджали територією, а також мешканців Херсонщини, Криму та Запорізької області. Тобто йшлося радше про внутрішні переміщення та транзит, ніж про масовий організований відпочинок.
Скриншот статті з інтерв’ю з Володимиром Сальдо за підсумками туристичного сезону 2023 року Скриншот окупаційного ЗМІ
Через проблеми з безпекою та логістикою окупаційна влада намагалася переорієнтувати туристичну сферу на локальні поїздки. Зокрема, у Скадовському муніципальному окрузі запустили дві туристичні програми: “Від поля до столу” і “Епоха Скадовського”. Та як з’ясувалося, виникла складна ситуація з розміщенням туристів, адже у Скадовську на той час працював лише один гостьовий будинок, який пропонував розміщення за ціною близько двох тисяч рублів за добу.
Також російські ЗМІ пояснювали низький попит на туристичні послуги на ТОТ Херсонщині, насамперед безпековою ситуацією, адже перебування на окупованій території складно було назвати безпечним, тому очікувати масового приїзду російських туристів на місцеві курорти не доводилося.
Водночас мешканці окупованої частини Херсонщини, які хотіли відпочити або оздоровитися, частіше орієнтувалися на сусідній Крим. Наприклад, туристичні відомства Херсонської області та Севастополя домовлялися про спільну реалізацію програм військово-патріотичного виховання молоді, дитячого, ділового та інших видів туризму.
“Насамперед розраховуємо на даний момент на дитячий туризм культурно-просвітницької спрямованості, а також відпочинок історико-патріотичної спрямованості, яким багатий як Севастополь, так і Херсонська область. Бажаємо відправляти підростаюче покоління на відпочинок та оздоровлення до сусідніх регіонів, включаючи Севастополь”, — заявляв Сергій Гришин.
Таким чином, замість відновлення традиційного курортного туризму окупаційна адміністрація фактично пропонувала локальні екскурсійні маршрути, поїздки до Криму та заходи з виразним пропагандистським і військово-патріотичним компонентом. Тож говорити про розвиток цілорічного туризму на Херсонщині в умовах окупації практично неможливо. Водночас проблема сезонності існувала в регіоні й до повномасштабної війни.
Журналіст Центру журналістських розслідувань Олег Батурін зазначає, що туристична інфраструктура Херсонщини історично формувалася передусім навколо літнього відпочинку.
“Херсонщина історично була передусім регіоном курортного відпочинку. Ще з радянських часів її інфраструктура була орієнтована переважно на літній сезон — тут фактично не було умов для повноцінного цілорічного туризму. Лише в останні роки перед великою війною почали з’являтися спроби розвивати цілорічний відпочинок — зокрема у Щасливцевому, поблизу гарячого джерела. Але після окупації навіть ця тенденція була повністю зруйнована”, — говорить Батурін.
За його словами, окупаційна влада намагалася демонструвати окремі туристичні об’єкти як доказ нібито відновлення туристичної галузі. Зокрема, росіяни почали активніше заявляти про можливість відвідування біосферного заповідника “Асканія-Нова”, організовувати туди доступ і використовувати ці поїздки у своїй пропаганді. Водночас, за його словами, навіть “Асканія-Нова”, яку окупанти намагаються презентувати як один із найпривабливіших туристичних маршрутів, постійно потерпав від дій окупаційної влади.
Еталонні ділянки ковилових степів Причорномор’я, які є серцем біосферного заповідника “Асканія-Нова”, вигоряють у вогні. Масштабні займання пов’язані з російською воєнною діяльністю: ППО, ракети, фортифікації — все це руйнує біотопи, які охороняли понад століття Фото: окупаційні соцмережі
“Асканію-Нову, яку окупанти презентують як один із найпривабливіших туристичних маршрутів, вони продовжують систематично знищувати й обкрадати. А кількість туристів, які туди приїжджають, — просто смішна, — зауважує Батурін. — Тож говорити про повноцінний туристичний потік або тим більше про розвиток цілорічного туризму на тимчасово окупованій Херсонщині сьогодні не доводиться”.
Ще одним елементом окупаційної політики стало просування радянської та імперської символіки як своєрідного туристичного “бренду” регіону.
“Окупаційна влада також постійно робить акцент на пам’ятниках, пов’язаних із радянським та імперським минулим, на своїх імперських і радянських «ідолах». Але я взагалі не уявляю, щоб пересічний мешканець, скажімо, Тульської чи Амурської області їхав на окуповану Херсонщину заради того, щоб подивитися на ці потворні пам’ятники Леніну, які встановлюють на лівобережжі. Зрештою, особливо пишатися їм там більше нічим”, — говорить Батурін.
2024 рік: замість відновлення — спроба створити новий ринок
У 2024 році окупаційна влада активізувала заяви про відновлення туристичної галузі на тимчасово окупованій частині Херсонської області. Після провальних сезонів 2022–2023 років російські представники почали говорити не лише про залучення туристів, а й про фактичне створення нової туристичної інфраструктури.
Серед озвучених планів були автомобільні кемпінги, модульні готелі та облаштування пляжних територій. Окупаційне міністерство курортів і туризму шукало інвесторів, готових вкладати кошти у створення нових об’єктів розміщення. Водночас представники туристичного бізнесу визнавали, що в нових окупованих регіонах основний потік мандрівників формують переважно місцеві жителі. Великі готельні оператори не поспішали заходити на ці території через безпекові, майнові та санкційні ризики.
Окупаційна влада намагалася створити для туристів привабливі умови. Зокрема, напередодні літнього сезону переглядали режим комендантської години та обмеження на продаж алкоголю в курортних зонах. На думку окупаційних чиновників, такі заходи мали стимулювати туристичний потік.
Про перегляд режиму комендантської години та заборону на продаж алкоголю, повідомив так званий міністр курортів та туризму Херсонщини Сергій Гришин Скриншот публікації в ЗМІ
Певне зростання кількості відвідувачів у 2024 році окупаційна адміністрація пояснювала відносно меншою інтенсивністю обстрілів і начебто стабілізацією безпекової итуації. За підсумками туристичного сезону так званий губернатор Херсонської області Володимир Сальдо заявив, що курорти лівобережної частини області влітку відвідали близько 55 тисяч туристів.
Однак навіть ця цифра не свідчила про відновлення довоєнного туристичного ринку. За словами журналіста-розслідувача Олега Батуріна, в окупованому регіоні були фактично відсутні базові ознаки повноцінної туристичної індустрії.
“Я взагалі не зустрічав у російських джерелах жодного повідомлення про якогось щасливого власника готелю у Скадовську чи, наприклад, у Залізному Порту, який би, по-перше, активно рекламував свої послуги, а по-друге, показував: “Ось, дивіться, до нас почали приїжджати люди”. Жодних таких ознак немає”, — зауважує розслідувач.
За його словами, до повномасштабної війни туристи могли легко знайти інформацію про готелі, бази відпочинку чи приватне житло, порівняти ціни та умови проживання.
“У мирний час існувало безліч платформ із інформацією про оренду житла, умови відпочинку на курортах, різні формати туристичного відпочинку у Херсонській області. Були спеціалізовані ресурси, де можна було знайти готелі, бази відпочинку, приватне житло, ціни та умови проживання. В окупованій Херсонщині нічого подібного немає. І це також показник того, що реального туристичного життя там фактично не існує”, — говорить журналіст.
Паралельно окупаційна влада почала презентувати масштабні земельні та інвестиційні проєкти. У листопаді 2024 року заявлялося про намір розмежувати близько 1,4 тисячі гектарів пляжних територій уздовж Чорного та Азовського морів і передавати їх інвесторам для створення туристичних об’єктів.
Таким чином, у 2024 році окупаційна влада вже говорила не стільки про повернення довоєнної моделі туризму, скільки про її докорінне переформатування. Йшлося про нову інфраструктуру, земельні проєкти та залучення російських інвесторів, які мали б працювати за правилами окупаційної адміністрації.
Втім, заяви про десятки тисяч туристів і масштабні інвестиційні плани не супроводжувалися появою повноцінного туристичного ринку. Відсутність розвиненої системи бронювання та реклами, обмежена кількість місць розміщення, безпекові ризики й невизначеність із майном залишалися головними перешкодами для його відновлення.
2025-й: туристи чи родичі військових?
Саме у 2025 році статистика з аналізом туризму на тимчасово окупованій Херсонщині стає особливо суперечливою. Наприклад, окупаційна влада заявляла, що за рік регіон відвідали близько 100 тисяч туристів — на 17% більше, ніж у 2024-му. А Володимир Сальдо говорив про понад 100 тисяч туристів за літо і пояснював зростання популярністю регіону серед російських мандрівників.
Скриншот окупаційне ЗМІ
Однак інша заява окупаційного чиновника фактично демонструє, хто стоїть за значною частиною цього потоку, і це суттєво змінює сприйняття цифри.
“З початку 2025 року область прийняла близько 100 тисяч туристів, приблизно 90% з яких — родичі й друзі військовослужбовців та інших людей, які працюють у регіоні”, — повідомив Сергій Запускалов, який у 2024 году очолив окупаційне міністерство курортів і туризму Херсонщини.
Показово й те, що навіть у березні 2025 року місцевий турагент Оксана Шацило говорила про попит на житло, але зауважувала, що він не пов'язаний із туристами.
“Єдині люди, які справді приїжджають на окуповану Херсонщину, — це російські військові, члени їхніх родин, а також різні приїжджі працівники, які намагаються влаштуватися там лікарями, чиновниками або працювати в окупаційних адміністраціях. Але навіть вони не приїжджають туди як туристи — вони там працюють і живуть, — підтверджує ситуцію з туристичним ринком окупованої Херонщини журналіт-розслідувач Олег Батурін. — Показово, що навіть місцеві зрадники та колаборанти чомусь не обирають окуповану Херсонщину для відпочинку. І навіть не обов’язково їдуть до Росії. Дуже багато таких людей відпочивають в Індонезії, Індії, інших екзотичних країнах, а дехто — навіть у Європі. Таких випадків просто безліч. Наприклад, я пам’ятаю відомого колаборанта з Нової Каховки Олександра Шевченка, депутата Новокаховської міської ради від партії “Слуга народу”, який після початку окупації перейшов на бік Росії. На його фотографіях із відпочинку я не бачив ані Росії, ані окупованого Криму чи Херсонщини. Натомість він фотографувався, зокрема, з левами десь в Індії чи Індонезії”.
За словами Батуріна таких прикладів чимало, і йому не доводилося бачити навіть у самих колаборантів якогось інтересу до відпочинку на територіях, окупованих Росією. На Херсонщині вони просто не відпочивають, однак не полишають ідеї створити картинку “мирного і комфортного туризму” на загарбаних територіях.
Росіян заманювали на курорти низькими цінами на відпочинок на Херсонщині Скриншот окупаційне ЗМІ
Тож у 2025 році окупанти паралельно розгорнули масштабну кампанію з просування туристичного потенціалу регіону в рамках прийнятої державної програми туризму та індустрії гостинності в Херсонській області на 2025-2030 роки і формування нової туристичної інфраструктури.
16 грудня 2025 року окупаційна влада Херсонщини затвердила державну програму туризму та індустрії гостинності в Херсонській області на 2025-2030 роки Скриншот документа
Окупаційна влада заявила про передачу регіону 18 пляжних територій загальною площею 344 гектари, створення автомобільних маршрутів, кемпінгів і програм підтримки бізнесу. Окремо розглядали Сиваш як туристичний макрокластер, створення карти бальнеологічних ресурсів та розвиток зеленого поясу вздовж узбережжя. Навіть запропонували варіанти розвитку паломницького і молодіжного туризму.
“На даний момент у регіоні є потреба у розширенні готельного фонду та підвищенні рівня сервісу. Важливо розвивати інфраструктуру, створювати сучасні готелі та обладнані пляжі, щоби відповідати очікуванням туристів”, — заявляв віцепрезидент Альянсу туристичних агентств Росії Алексан Мкртчян.
Тобто у 2025 році туризм для окупаційної влади став частиною процесу інтеграції окупованої території у російський інформаційний, культурний та економічний простір.
Особливо показовим є арт-кластер “Таврида.Арт” у Щасливцевому, який окупаційна влада позиціонує як молодіжний культурно-освітній та туристичний простір Скриншот: окупаційні соцмережі
2026-й: туристів прогнозують сотні тисяч, але пляжів немає
У 2026 році суперечність між заявами окупаційної влади про розвиток туризму на Херсонщині та реальною ситуацією стала ще очевиднішою. На тлі прогнозів про сотні тисяч відпочивальників курортна інфраструктура залишається фактично паралізованою, транспортне сполучення — нестабільним, а безпекова ситуація не дозволяє говорити про повноцінний туристичний сезон.
Ще у жовтні 2025 року Сергій Запускалов заявляв про плани прийняти у 2026 році до 250 тисяч туристів. Для цього, за його словами, мали розвивати туристичну інфраструктуру та створювати нові місця розміщення, зокрема глемпінг у Каланчацькому районі.
Комісія Єдиного інституту просторового планування РФ досліджує можливості створення туристичних об’єктів у так званому Каланчацькому муніципальному окрузі Херсонської області Фото з окупаційних соцмереж
Однак уже у квітні 2026 року окупаційне Міністерство туризму скоригувало прогноз і заявило, що протягом року Херсонщину можуть відвідати щонайменше 120 тисяч туристів. Водночас у заявах окупаційної влади з'явилося важливе уточнення: значна частина прогнозованих туристів може бути фактично транзитними мандрівниками, які прямуватимуть через Херсонщину до Криму.
Ще промовистішим є інший показник. Із понад 1,5 тисячі об'єктів розміщення — пансіонатів, баз відпочинку, санаторіїв та інших закладів — більшість, за визнанням самих окупантів, наразі простоює.
Журналіст Олег Батурін наголошує, що говорити про масовий туризм на окупованій частині Херсонщини в умовах війни нереалістично.
“Туризму в окупації немає і бути не може, особливо під час гарячої фази війни. Це абсолютно нереальна історія. Я стежу за тим, що з цього приводу говорять Сальдо та інші посіпаки. Вони розповідають про небувале зростання туристичної привабливості. Але це не підкріплюється жодними фактами й залишається лише на рівні порожніх балачок”, — пояснює Олег Батурін.
За його словами, значна частина колишніх туристичних об'єктів Генічеського району нині використовується не за призначенням.
“Майже всі бази відпочинку в Генічеському районі захопили різноманітні російські міністерства й окупаційні установи та використовують їх для розміщення своїх працівників і представників окупаційної адміністрації. Також туристичні об'єкти окупованої Херсонщини зайняті військовими. Тобто місця, де раніше розміщували туристів, тепер використовують зовсім для інших цілей”, — зазначає журналіст.
Окремо він звертає увагу на ситуацію на Арабатській Стрілці та Джарилгачі.
“Арабатська Стрілка фактично стала військовою базою і транзитним коридором для військової техніки. Уся прибережна зона там — військовий об'єкт. Також росіяни перетворили острів Джарилгач на тренувальний майданчик: там постійно проводять військові навчання. Тож більшість курортів окупованої Херсонщини — це закриті для туристів території”, — говорить Батурін.
Безпекові ризики доповнюються проблемами з транспортом. Частина курортів окупованої Херсонщини, зокрема на узбережжі Азовського моря, розташована вздовж транспортного коридору, який з'єднує материкову частину окупованих територій із Кримом.
Через удари по військовій та транспортній інфраструктурі, загрозу атак безпілотників і посилення заходів безпеки пересування цими маршрутами стало складнішим. Окупаційна влада також запроваджувала обмеження на пасажирські автобусні та регулярні перевезення у напрямку Криму. Однією з причин став гострий дефіцит пального. Через нестачу бензину та дизельного пального на окупованій Херсонщині свого часу повністю припиняли роботу 27 пасажирських маршрутів. Згодом окупанти заявили про відновлення лише 14 із них.
Додаткові проблеми виникали через обмеження руху в районі Чонгара. Після пошкодження мостової інфраструктури транспорт перенаправляли через інші маршрути, зокрема Армянськ і Перекоп. Це збільшувало час у дорозі та створювало затори. На адміністративній межі між Херсонською областю та Кримом також діє особливий режим в'їзду та виїзду. На блокпостах проводять перевірки документів і речей, а рух поза визначеними пунктами пропуску обмежений.
У підсумку дефіцит пального, пошкодження транспортної інфраструктури, обмеження руху та безпекові ризики ускладнюють пересування не лише туристів, а й місцевих жителів.
На цьому тлі особливо показовою є ситуація з пляжами. У червні 2026 року регіональний главк МНС РФ повідомив, що на окупованій частині Херсонщини немає жодного офіційно відкритого пляжу.
За даними російського відомства, існувало понад 20 стихійних місць відпочинку біля води, однак вони не мали необхідного рятувального та медичного забезпечення.
У серпні ситуація не стала кращою. Росспоживнагляд повідомив про невідповідність санітарним нормам води у п'яти місцях масового купання в Генічеському районі. Серед них — зони біля Щасливцевого, а також Сиваш поблизу Стрілкового та Генічеської Гірки.
Таким чином, виникає очевидна суперечність: окупаційна влада прогнозує сотні тисяч туристів, заявляє про розвиток курортів і створення нових туристичних маршрутів, але в розпал літа не має жодного офіційно відкритого пляжу.
“Окупаційна влада не відкрила офіційно жодного пляжу на окупованому узбережжі. Жодного! То про який туризм тоді можна говорити?” — зазначає Олег Батурін.
Попри провал масового туризму, окупаційна адміністрація не відмовляється від масштабних планів щодо освоєння узбережжя. У Хорлах планують створити цілорічний морський курорт із готелями, яхтовою мариною, туристичним портом, центром відновлювальної медицини та грязелікарнями. Частину готелів нібито планують розмістити навіть на намивних островах. На Арабатській Стрілці окупаційна влада заявляє про намір створити курортну зону площею близько 390 гектарів навколо рожевого озера Сиваш.
Також розроблено п'ять туристичних маршрутів — природний, історичний, оздоровчий, пляжний та автомобільний. Вони мають об'єднати Асканію-Нову, Джарилгацький та Азово-Сиваський національні парки, Хорли, Арабатську Стрілку, Сиваш та інші локації.
Туристичні напрямки, які окупаційна влада Херсонщини планувала почати розвивати в 2026 році Скриншот з окупаційних соцмереж
Однак реалізація таких планів відбувається в умовах, коли частина цих територій недоступна для цивільного населення або має обмеження через безпекову ситуацію.
Паралельно окупаційна влада намагається поставити туристичний бізнес під повний адміністративний контроль. Готелі, бази відпочинку, санаторії, кемпінги та гостьові будинки мають пройти реєстрацію за російськими правилами. За роботу без відповідної реєстрації передбачені штрафи — до 70 тисяч рублів для фізичних осіб та до 450 тисяч для юридичних.
Скриншот Союз захисту прав суб’єктів туристичної діяльності
Таким чином, йдеться не лише про деклароване відновлення туристичної інфраструктури. Окупаційна адміністрація одночасно перебудовує правила роботи галузі, змушуючи місцевий бізнес входити в російську адміністративну та економічну систему.
Тож влітку 2026 року реальна ситуація на окупованій частині Херсонщини дедалі більше суперечить заявам про туристичний бум. Те, що відбувається у туристичній сфері, свідчить про фактичний провал туристичного сезону — навіть порівняно з попередніми роками окупації.
