Хімічна атака: як розпізнати і що робити аби вижити

З початку повномасштабного вторгнення російські окупаційні війська здійснили в Україні 626 атак із застосуванням боєприпасів, споряджених отруйними хімічними речовинами. З них 51 — від початку січня 2024 року.

Про це повідомили в Генеральному штабі Збройних сил України. Зазначається, що динаміка застосування хімічних речовин з боку військ РФ зростає. Щодня Сили оборони фіксують до 10 таких випадків. 

“Найчастіше ворог використовує гранати, такі як К-51, РГР, які скидає з БПЛА. Проте, застосовуються і саморобні вибухові пристрої, споряджені речовинами подразнювальної дії. А також здійснюються артилерійські обстріли снарядами із вмістом хімічно небезпечних речовин. 14 грудня 2023 виявлено застосування нового типу спеціальних газових гранат РГ-ВО з вмістом хімічної речовини CS”, — йдеться у повідомленні. 

Про те, що російське окупаційне військо використовує проти бійців української армії хімічну зброю, окупанти самі публічно підтвердили факт порушення Конвенції про заборону хімічної зброї під Кринками на Херсонщині, пише у свіжому звіті Інститут вивчення війни (ISW). 

Аналітики зазначають, що “радикальною зміною тактики”, а саме застосуванням ручний аерозольних гранат К-51, відкрито похизувались бійці 810-ї бригади морської піхоти Чорноморського флоту рф. 

“У дописі (у Telegram-каналі бригади — ред.) стверджувалося, що підрозділи 810-ї морської піхотної бригади провели ротацію в районі села Кринки і застосовують нову тактику “скидання гранат К-51 з безпілотників” на українські позиції, щоб викурити українські сили з їхніх позицій і наразити їх на вогонь з різних видів озброєння”, — вказано у звіті. 

Допис окупанти супроводили відеороликом, на кадрах якого наочно зображено процес скидання аерозольних боєрпипасів.

У гранатах К-51 міститься подразнюючий газ CS (хлорбензальмалонодинітрил). Це газ, який також називають “Бузок” (“Сирень”) є бойовою отруйною речовиною, що відноситься до групи іритантів комплексної дії. Його застосування забороняється Конвенцією про заборону хімічної зброї, державою-учасницею якої є Російська Федерація.

Хімічна зброя — вид зброї масового ураження, дія якої заснована на токсичних властивостях хімічних речовин, що використовується для завдавання умисної смерті або шкоди через свої токсичні властивості. 

Найбільш розповсюджені речовини, які використовуються під час хімічних атак: фосфор, аміак, хлор, зарин, іприт.

Визначальними складовими хімічної зброї, є так звані бойові отруйні речовини, носії хімікатів (найчастіше — хімічні снаряди), а також відповідні прилади і пристрої керування, які використовуються для доправлення хімічної зброї до цілі.

У порівнянні з вогнепальною зброєю хімічна зброя має ряд особливостей. 

Отруйні речовини та різноманітні ядохімікати можуть масово уражати людей, тварин, заражати місцевість, джерела води, продовольство, фураж, викликати загибель рослинності. 

В разі її використання, все навколишнє середовище стає джерелом ураження людей. Зокрема стійкі отруйні речовини заражають місцевість на довгий час. Більшість отруйних речовин, які не мають кольору та запаху, важко виявляються, що дозволяє використати їх приховано та несподівано й одночасно з іншими видами озброєння. Це дуже затрудняє захист від них, організацію медичної допомоги та лікування уражених. 

Отруйні речовини можуть проникати в організм через органи дихання, шкірні покриви, слизові оболонки очей і ротової порожнини, крізь рани і шлунково-кишковий тракт. Отруйні речовини, які проникли у організм, всмоктуються у кров, розповсюджуються органами та тканинами. 

Бойовий стан отруйної речовини — такий стан речовини, за якого її застосовують для досягнення якнайбільшого ефекту в ураженні людей. 

Види бойового стану отруйної речовини: пара, аерозоль, краплі.

Отруйні речовини у стані пари чи тонкодисперсного аерозолю заражають повітря й вражають людей через органи дихання (інгаляційна поразка).

За тактичним призначенням і за характером вражальної дії отруйні речовини поділяються на групи:

— смертельні або летальні (для смертельного ураження чи виводу з ладу людей на тривалий термін),

— що тимчасово виводять з ладу або інкапаситанти (діють на нервову систему і викликають психічні розлади),

— подразнювальні і навчальні або ірританти.

За фізіологічною дією на організм отруйні речовини підрозділяють на:

— нервово-паралітичної дії, 

— шкірнонаривної, загальноотруйної, 

— задушливої дії, 

— психохімічної дії,

— подразнювальної дії.

На стійкість отруйної речовини впливає велика кількість чинників і тому її точне визначення надзвичайно ускладнене. Стійкість залежить, зокрема від агрегатного стану отруйної речовини, її хімічної активності, таких умов навколишнього середовища як погода, температура повітря, вологість, інтенсивність сонячного випромінювання, характер контактної поверхні та ґрунтів, застосування у приміщенні чи на відкритому повітрі, інтенсивність вентиляції та швидкості вітру, тощо. 

Низька температура повітря може подовжити дію отруйної речовини, натомість висока температура може призводити до швидкого її руйнування. Наприклад, зарин (агент GB) може становити загрозу протягом 30 діб в холодному кліматі (температура не вище –10°C), але розкладатись протягом 30 хвилин у теплу погоду (понад +15°C). Навіть випадання снігу може істотно підвищити стійкість отруйної речовини. 

Також на стійкість отруйної речовини може впливати і спосіб застосування: змішування із розчинником може зменшувати стійкість, із згущувачем може навпаки, підвищити її.

Залежно від зазначених чинників і тривалості збереження вражальної здатності отруйні речовини поділяють на дві групи: 

— стійкі, які зберігають свою вражальну дію від декількох годин і доби до декількох тижнів; 

— нестійкі, вражальна дія яких зберігається кілька десятків хвилин після їхнього застосування.

Отруйні речовини у вигляді грубодисперсного аерозолю чи крапель, заражають місцевість, устаткування, техніку, одяг, засоби захисту, водойми і здатні вражати незахищених людей як у мить осідання хмари зараженого повітря, так і після опадів часток отруйних речовин унаслідок їхнього випару із заражених поверхонь, а також у разі взаємодії людей з цими поверхнями і вживанні заражених продуктів харчування та води.

Атака хімічною зброєю відбувається у два етапи: доставка та поширення.

Фаза доставки відноситься до запуску ракети, бомби або артилерійського снаряда.

Фаза розповсюдження включає розсіювання хімічного агента зі зброї.

Хімічну зброю можна доставляти за допомогою різноманітних механізмів, включаючи, але не обмежуючись ними; балістичні ракети, гравітаційні бомби, скинуті з повітря, ракети, артилерійські снаряди, аерозольні балончики, міни та міномети.

Основні засоби доставлення й застосування хімічних речовин:

— авіаційні бомби;

— керовані та некеровані ракети;

— міни, торпеди, фугаси;

— артилерійські снаряди;

— гранати, шашки.

— Уникайте паніки. З одержанням повідомлення (по радіо або інших засобах оповіщення) про викид (розлив) в атмосферу небезпечних хімічних речовин (НХР) та про небезпеку хімічного зараження, виконайте рекомендовані заходи. 

— Надягніть засоби індивідуального захисту органів дихання та найпростіші засоби захисту шкіри. 

— По можливості негайно покиньте зону хімічного забруднення. 

— Якщо засобів індивідуального захисту немає і вийти із району аварії неможливо — залишайтесь у приміщенні і негайно загерметизуйте його! Зменшіть можливість проникнення НХР (парів, аерозолів) у приміщення: щільно закрийте вікна та двері, димоходи, вентиляційні люки, заклейте щілини в рамах вікон і дверей, вимкніть джерела газо- і електропостачання та загасіть вогонь у печах. Чекайте повідомлень органів влади з питань надзвичайних ситуацій по засобах зв'язку. 

— Знайте, що вражаюча дія конкретної НХР на людину залежить від її концентрації у повітрі та тривалості дії. Тому, якщо немає можливості покинути небезпечну зону, не панікуйте і продовжуйте виконувати заходи безпеки. 

— Швидко зберіть необхідні документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води, інші необхідні речі у герметичну валізу та підготуйтесь до евакуації.

— Попередьте сусідів про початок евакуації. Надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу. 

— Залишаючи квартиру, (будинок) вимкніть джерела електро, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть засоби захисту.

 — Виходьте із зони хімічного зараження в бік, перпендикулярний напрямку вітру та обходьте тунелі, яри, лощини — в низинах може бути висока концентрація НХР. 

— При підозрі на ураження НХР уникайте будь-яких фізичних навантажень. Необхідно пити велику кількість рідини (вода, чай, молоко, сік) та звернутись до медичного закладу. 

— Покинувши зону зараження, зніміть верхній одяг, ретельно промийте очі, ніс та рот, по можливості прийміть душ з використанням миючих засобів. 

— З прибуттям на нове місце перебування, дізнайтесь у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню. Основним способом захисту від небезпечних хімічних речовин для населення є евакуація з небезпечної зони і повернення тільки тоді, коли концентрація небезпечних хімічних речовин у повітрі зменшиться до нормальних границь. Виходити із зони зараження (виводити людей) треба у напрямку перпендикулярному до напрямку вітру.

Хлор: пахне відбілювачем, має жовто-зелений колір. Він стелиться по землі, тому треба також піднятися на високу точку. Якщо відчули себе погано, подихайте парами води. Шкіру, рот і ніс промийте розчином питної соди (на 0,5 літра води візьміть 1 ст. л. соди) або водою з милом. Пийте воду і молоко з содою.

Ознаки отруєння хлором: під час вдихання парів хлору виникає ураження легень, яке супроводжується набряком киснево-поглинальних альвеол, які під час кашлю можуть розірватися з виділенням мокроти з кров'ю, внаслідок чого людина гине від нестачі кисню.

Перша допомога при отруєнні хлором: одягніть протигаз і виведіть ураженого на свіже повітря. Робити штучне дихання не можна, необхідно у важких випадках застосувати кисневу інгаляцію. Повний спокій. Для зменшення подразнення — вдихання парів нашатирного спирту, промивання очей, рота, носа 2% розчином харчової соди.

Дії в осередку зараження хлором:

— Заплющити очі та затримати дихання.

— Закутатися у верхній одяг і дихати крізь нього (можна змочити водою).

— Не бігти.

— Спробувати визначити напрямок вітру.

— Виходити з зони зараження в бік, перпендикулярний вітру.

— За неможливості вийти, спробувати залізти на високий предмет (стовп, драбину тощо), адже хлор стелиться по землі.

— При виявленні будь-якого виду зараження — негайно дзвоніть за телефоном 101.

— При отруєнні хлором потерпілого потрібно винести із зони зараження. При зупинці дихання — зробити штучне дихання. Шкіру, рот, ніс промити 2% розчином питної соди або водою.

Аміак: при викиді може диміти, має запах нашатирю. Якщо знаєте, що у повітрі саме він, спускайтеся до підвалу, бо аміак дуже легкий. Якщо надихалися ним, промийте шкіру, рот, ніс водою, закапайте в ніс олію. Змочіть тканину розчином кислоти (на 0,5 літрів води 1 ст. л. лимонної чи оцтової кислоти), прикладіть до обличчя.

У випадку розливу рідкого аміаку і його концентрованих розчинів не можна торкатися розлитої рідини.

Ознаки отруєння аміаком: нежить, кашель, важке дихання, задуха; підвищене серцебиття, порушена частота пульсу; при контакті з рідким аміаком виникає обмороження, можливий опік з пухирями, виразки.

Перша допомога при отруєнні аміаком:

— Одягніть протигаз і виведіть ураженого на свіже повітря;

— Дайте подихати зволоженим повітрям (теплими водяними парами 10%-ного розчину ментолу в хлороформі);

— Дайте ураженому теплого молока з “Боржомі” або харчовою содою;

— При задусі необхідний кисень;

— При спазмі голосової щілини забезпечте тепло на ділянку шиї, теплі ванночки, інгаляцію;

— При зупинці дихання проведіть серцево-легеневу реанімацію;

— При потраплянні в очі промийте водою або 0,5-1%-ним розчином квасців, вазеліновою або оливковою олією;

— При уражені шкіри — обмийте чистою водою, зробіть примочки з 5%-ного розчину оцтової, лимонної або соляної кислоти.

Фосфор: якщо відбувся вибух фосфорної бомби, ви відчуєте запах часнику і побачите у небі купу білих часток. Вони прилипають і викликають дуже серйозні опіки. 

Як фосфор впливає на організм? 

При потраплянні на відкриті ділянки шкіри частинки фосфору викликають важкі опіки. Білий дим проникає в легені та випалює їх (якщо його вдихнути поряд із вибухом або він зайде у приміщення). Після потрапляння фосфору всередину організму відбувається отруєння, за ним слідує смерть. Смертельна доза для людини становить 0,05 — 0,15 г.

Перша допомога при ураженні фосфором: загасіть отруту, довго поливаючи водою чи засипаючи мокрим піском або ґрунтом, щоб не надходив кисень. Зніміть або зріжте одяг, де він прилип, не чіпайте руками, тільки пінцетом (температура фосфору ― 800 градусів). Опіки промийте розчином соди чи холодною водою, перекисом ― не можна, оскільки виділяється кисень, при якому горить фосфор. Накладіть вологу пов’язку (не ватну) чи тримайте частину тіла у воді. Прийміть сорбент, знеболююче, випийте воду без газу чи молоко.

Зарин: ви не відчуєте його запах і не побачите. Якщо почули по радіо чи телебаченню, що це зарин, спробуйте піднятися на верхні поверхи чи дах будівлі, тобто якомога вище. Викличте швидку, якщо стало зле, ― вам дадуть антидот.

Ознаки отруєння зарином: найбільше зарин впливає на нервову систему, надмірно її активуючи, що супроводжується різноманітними симптомами.

В першу чергу людина, отруєна зарином відчуває: закладеність носа; сльозотечу; біль в очах, зір порушується, зіниці звужуються; сильне слиновиділення та пітливість; відчуття скованості в грудях, кашель; дихання пришвидшується; нудоту, блювання, діарею, біль в животі; надмірне сечовиділення; головний біль, слабкість, запаморочення; серцебиття пришвидшується або, навпаки, сповільнюється; тиск знижується або, навпаки, підвищується; навіть мінімальна доза крапля зарину, яка потрапить на шкіру, може спричинити пітливість та посмикування м'язів в місці, де відбувся контакт.

Подальший перебіг отруєння супроводжується сплутаністю свідомості яка закінчується судомами, конвульсіями, зупинкою дихання, паралічем та смертю.

Перша допомога при ураженні зарином

— Негайно покиньте місцевість, де був здійснений викид зарину.

— Піднімайтеся якомога вище, так як зарин важчий за повітря і опускається до нижчих шарів атмосфери. 

— Використовуйте протигаз, а при його відсутності — ватно-марлеву маску, змочену водою. 

— Коли ви опинилися в безпечному місці, негайно звільніться від одягу, на який потрапив зарин. Не знімайте одяг через голову, а краще розірвіть чи розріжте. 

— При потраплянні на шкіру негайно змийте залишки речовини зі своєї шкіри великої кількістю води з милом. 

— Волосся та нігті, які були відкриті та уражені зарином, необхідно зістригти. Так ви зменшите прояв симптомів. Якщо отрута потрапила до ротової порожнини, рекомендується якнайшвидше промити шлунок — слабким лужним розчином. Пізніше потрібно дати постраждалому активоване вугілля.

— Якщо зарин потрапив в очі — промийте їх під проточною водою або фізіологічним розчином кімнатної температури протягом 10 – 15 хвилин. Закрапайте очі 1% розчином атропіну. Якщо ви носите контактні лінзи, зніміть їх перед промиванням очей і не одягайте опісля. 

— Якщо зарин проник у ваш організм аліментарним шляхом — не потрібно викликати блювання та вживати воду чи будь-що інше.

— Якнайшвидше введіть антидоти (діазепам, антропін).

— При судомах введення бензодіазепінів (діазепам, гідазепам).

PS. Сподіваємося, що ці поради ніколи вам не знадобляться. Але хто попереджений — той озброєний.