Лідії Давидівна Грушко у своєму віці може бути прикладом для дівчат, як виглядати відповідно до віку, але стильно та елегантно. Зараз їй майже 80. Хоча виглядає вона значно молодшою і залюбки пробує свої сили в якості фотомоделі
З роками людина стає щасливішою
Старість лякає. Зморшки, хвороби, притуплення почуттів — вони завжди асоціюється з невдачами, лікарнями та стражданням. Від старості не очікують багато. Але, можливо, є й інший бік медалі для тих, хто вже вступив до сивоголових лав? Останнім часом з'являється все більше свідчень про те, що з роками людина стає щасливішою, розумнішою і більш задоволеною навіть своїм життям.
”Час має дивну властивість над пам’яттю, — розповідає Лідія Давидівна. — У деталях легко згадується все, що відбувалося 40-50 років тому, але швидко забуваєш вчорашні події. Я нині краще почуваюсь, ніж в 60”.
Лідія Давидівна має спортивну статуру, доглядає за собою, належно дбає про своє здоров'я.
“Постійно бути в русі”, — саме таким девізом характеризує своє життя пенсіонерка.
“Життя – все-таки непередбачувана річ”
Нещодавно вона завітала до редакції Нижні Сірогози.City і поділилася окремими епізодами зі свого життя.
Та ні про що з минулого вона не жалкує, бо, як каже: “Життя — все-таки непередбачувана річ. Тож все, що відбувається з нами, мусимо сприймати належно, бо так і мало бути”.
Вона народилася в далекому 1939 році в Нижніх Сірогозах і була єдиною донькою у своїх батьків. Хоч мама Євдокія Михайлівна і тато Давид Тарасович були простими селянами, але дуже любили доньку і завжди виконували всі її забаганки. Тож уже з раннього віку Ліда була неабиякою модницею і їй заздрили усі подружки.
З юності дівчина вбиралася яскраво і не нехтувала макіяжем. Вона з тих, хто і сміття не піде викинути, не причепурившись. Це при тому, що в радянські роки, на які припала юність Лідії Давидівни, нічого справді модного в магазині було не купити.
Тож Ліда, аби виглядати стильно, перешивала і доповнювала яскравими аксесуарами непримітні “сіряки” з магазину. Ця звичка залишилася в неї і донині. Вона частенько бере в руки голку й нитку, аби “оживити” кофтину чи спідницю. А ще має кілька перук в арсеналі, чимало біжутерії. Жалкує, що вже не може взути туфлі на високих підборах, які вона дуже полюбляє.
Того, кого б любила все життя, так і не зустріла
Закінчивши школу, Ліда Грушко вступила до училища і отримала спеціальність бухгалтера. Після завершення навчального закладу працювала в Новій Каховці на заводі “Електромаш” контролером ОТК. Цій справі вона віддала майже все життя. За сумлінну роботу відповідальна й старанна працівниця неодноразово отримувала відзнаки. Сімейне життя так і не склалося, бо завжди принципово вважала, що справжній чоловік — той, якому все по плечу, а не по барабану. Уміє слухати, чути і розуміти. Стислий у словах і безмежний у вчинках. Не підкоряє собі жінку. Такого чоловіка, якого любитиме і не захоче бачити нікого, окрім нього, Лідії Давидівна так і не зустріла.
У 1994-му році вона повернулось до Нижніх Сірогоз, де й зосталось на постійне проживання.
“А що може бути кращим, аніж час, проведений у рідному селищі в колі гарних друзів”, — з теплотою в серці і щирою усмішкою на вустах каже пані Лідія.
“На хворобах ставлю хрест!”
“Я ніколи не сиджу вдома. Саме активний і здоровий спосіб життя допомагає мені не піддаватись хворобам, — наголошує Лідія Давидівна. — На хворобах ставлю хрест”, — напівжартома говорить вона.
Кожний день пенсіонерки розпочинається о 7.30 і закінчується майже затемна. Зранку — обов'язкова зарядка.
А ще триматися бадьоро Лідії Грушко допомагає почуття гумору. Вона знає безліч анекдотів і майстерно їх розповідає. Кілька років тому навіть виграла конкурс в одному з Всеукраїнських видань на кращий анекдот.
З почуттям гумору вона поставилися й до пропозиції зробити фотосесію. І з задоволенням позувала перед об’єктивом фотоапарату. Спочатку хвилювалася, що на фото буде помітно зморшки на обличчі. А потім почала поводитися більш розкуто і невимушено. Впевненості їй додали слова, що фігура в неї така, що й молоді дівчата позаздрять! Після фотозйомки із задоволенням переглядала фото на моніторі комп’ютера.
Акуратно підведені губи і брови, струнка фігура і щасливий погляд — ця жінка доводить, що у 80 життя не закінчується. А лише відкривається “друге дихання”.
Лідія Давидівна без усілякого перебільшення — яскравий приклад, як потрібно жити, любити життя, оточуючих і не забувати про себе.
