Про переформатування підприємств під час карантину, настрої сірогозьких бізнесменів та нові правила ринкової “гри” в умовах карантину
Третій карантинний тиждень для підприємців позаду. “А збитки попереду”, — коментують нинішню ситуацію бізнесмени Сірогозщини. Адже запровадження карантинних заходів зачепило фінансові інтереси кожного. Більшість приватних підприємств у сфері торгівлі, харчування, надання послуг зупинили свою діяльність. Інші — почали продавати товари і послуги на онлайн-ринку. Є такі, хто перепрофілював своє підприємство на випуск іншої продукції. Однак проблеми нині спільні для всіх, хто веде власний бізнес.
“Лілія” пані Валентини
На трасі М-14 Одеса — Мелітополь — Новоазовськ в селі Нижні Торгаї працює кафе “Лілія”.
Кафе “Лілія”
Заклад доволі відомий серед далекобійників і водіїв міжміських автобусів. Адже тут можна смачно і дешево перекусити. Кафе, що працювало від початку 90-х років, нині закрито — карантин.
Валентина Буйна
— Водії за звичкою зупиняються пообідати, — розповідає господиня закладу Валентина Буйна. — Їх можна зрозуміти, їдуть здалеку. А на трасі нині всі кафе закриті. Проте хлопці з розумінням ставляться до запровадження карантинних заходів. Прочитають на дверях оголошення про карантин та й їдуть далі.
Для власниці кафе це непрості часи. Щоб зекономити на податках їй довелося з 17 квітня відправити у відпустку за власний рахунок двох помічниць.
— Це дасть можливість заощадити хоч трохи коштів. Сплачуватиму за час карантину єдиний податок лише за себе, — ділиться пані Валентина. — Та крім виплати податку потрібно ще розрахувалася з гуртовими базами за товар, який купили до карантину. Нікого не турбує те, що ми не працюємо. Відповідно товар не реалізований і немає доходів.
Щоб розрахуватися з гуртівнями підприємиці довелося скористатися своїми заощадженнями.
— Я пенсіонерка. Маю невеликі пенсійні накопичення. Планувала ці гроші витратити на літній відпочинок. Проте карантин вносить свої корективи в бізнес, тож відпочиватиму іншим разом.
Валентина Буйна розповіла, що після введення карантинних заходів щодо запобігання коронавірусу, фахівці Держпродспоживслужби проконсультували її щодо можливості надання послуг гарячих обідів “на винос”.
Валентина Буйна
— Зваживши всі за та проти я зробила висновок, що такий формат роботи абсолютно не підходить для нашого кафе, — ділиться пані Валентина. — Почну з того, що потрібно вести журнал реєстрації замовлень. А хто і яким чином робитиме замовлення, якщо кафе знаходиться на трасі? Тут зупиняється переважно транзитний транспорт. Алгоритм простий: водії пообідали і поїхали собі далі. Ми навіть не знаємо чи заїде ця людина ще колись до нашого кафе чи ні. По-друге, якщо вже організовувати приготування обідів “на винос”, то необхідно придбати спеціальний герметичний посуд і комплекти захисного одягу, такого як у медичних працівників — захисний халат чи комбінезон, маску, окуляри, рукавички, бахіли. А чи заробимо ми в умовах карантину скільки грошей, щоб покрити витрати на спецодяг та обладнання? Я вже не говорю про те, що потрібно було б придбати додаткове обладнання для кухні та регулярно дезінфікувати приміщення і обладнання. Тож прийняла рішення — призупинити роботу кафе на час карантинних заходів.
Кожен день карантину влітає підприємиці в копійку, але Валентина Буйна не з категорії тих людей, хто впадає у відчай. Вона звикла простягати іншим руку допомоги в складний час.
В 2014 році пані Валентина в числі перших жителів Сірогозщини почала надавати волонтерську допомогу українським військовим. А коли в липні 2014 року на 352 кілометрі автомобільної дороги М-14 Одеса — Мелітополь — Новоазовськ облаштували контрольно-пропускний блок пост, підприємиця за власний кошт організувала гарячі обіди для військових і правоохоронців, які там чергували. Після того, як збільшили кількість військовослужбовців які несли чергування на блок посту, колектив кафе “Лілія” продовжив готували обіди з продуктів, які привозили волонтери.
Також Валентина Буйна завжди приймає активну участь в заходах що проводяться в Нижніх Торгаях. Очолюваний нею колектив кафе “Лілія” переможень кулінарного батлу, який проводили до Дня села в 2018 році.
А на наступний день народження Нижніх Торгаїв пані Валентина разом зі своїми помічницями влаштувала для сільчан смачне пригощання за власний кошт. Наваристу шурпу з баранини смакували всі з великим задоволенням.
Є в пані Валентини ще одне хобі. Вона вболіває за нижньоторгаївський футбольний клуб “Хлібороб”. Тож коли на полі улюблена команда, пані Валентина залишає всі бізнесові та домашні справи і поспішає на футбол. На жаль, карантин вплинув і на розклад футбольних матчів.
Час вимушеного карантину Валентина Буйна сприймає спокійно та виважено. Говорить, що нарешті знайшовся час навести лад там, куди за браком часу руки не доходили. Тож без діла їй навіть вдома сидіти немає коли.
— Це не про мене — сидіти, склавши руки і чекати поки мине карантин, — зауважує пані Валентина. — Зупинити все дуже легко. А запустити знову — складний процес. І чим більша пауза, тим боліснішим буде відновлення.
Як затягнути пасок, щоб він не перетворився в зашморг
Ринок “Хортиця” в Нижніх Сірогозах це місце де бував кожен мешканець Нижньосірогозького району. Більшість з відвідувачів, які прийшли за бакалією, цукром чи мукою охоче купують цей товар у приватних підприємців Кутіщевих.
Біля торгового павільйону приватних підприємців Кутіщевих завжди черга
По-перше, — товар тут завжди свіжий. По-друге, — є чималий вибір продукції. По-третє, — помірні за сірогозькими мірками ціни.
Однак після введення карантинних заходів щодо запобігання коронавірусу вхід на територію ринку заборонено. Поодиноких відвідувачів, які за звичкою завертають на “Хортицю”, зустрічає великий замок.
Вхід на ринок “Хортиця”
— З часу карантину телефон в мене не змовкає, — розповідає Людмила Кутіщева. — Питають, чи не організували ми доставку товару. На жаль, ми такої послуги не надаємо.
Підприємиця зауважує, що майже весь товар залишився в магазинах на ринку.
— Спочатку оголосили, що карантин триватиме до 3 квітня. Ми вирішили, що три тижні це не такий вже й тривалий термін і товар не зіпсується. Тож вивозити його додому немає сенсу. Адже реалізуємо крупи, макаронні вироби, цукор, олію та інше, — ділиться пані Людмила. — А так як вимкнули холодильники, то вивезли додому лише товар, що швидко псується — масло, маргарин, майонез.
Людмила Кутіщева
Жінка зауважує, що вони з чоловіком прийняли рішення не припиняти підприємницьку діяльність на час карантину. Хоча можна було б скористатися податковими пільгами, що ввели на цей період.
— Вирішили затягнути паски і почекати. Наразі сплатили всі податки. Однак розуміємо, якщо карантин продовжать на більш тривалий час, це дуже боляче вдарить по бізнесу. Займаємось підприємницькою діяльністю вже кілька десятків років, тож добре розуміємось на підводних каменях малого бізнесу. Найстрашніше, що може бути внаслідок затяжного карантину, — зруйнуються роками вибудувані економічні зв’язки. І поновити їх буде доволі складно
— Немає попиту — немає економіки, — резюмує Людмила Кутіщева. — Тому всі країни світу створили програми підтримки економіки. Основна їхня суть — дати гроші, які створили б забезпечений попит. Далі економіка реагує на нього, випускає найнеобхіднішу продукцію, згідно з потребами населення. Таким чином запускається колесо економіки. В Україні, на жаль, немає таких можливостей. Більшість наших малих і середніх підприємців не мають фінансових “подушок безпеки”, щоб підстрахувати, насамперед, самих себе у форс-мажорних ситуаціях. Тож поки що, чекаємо коли закінчаться карантинні заходи і потихенько викидаємо товар, що зіпсувався.
Як три Наталки виробництво перепрофілювали
Наталія Сердюк, Наталія Дєєва, Наталія Казначєєва
Пошиття постільної білизни, виготовлення вишиванок і сценічних костюмів нижньосірогозькі швеї, які працюють під керівництвом Наталії Дєєвої, тимчасово припинили.
Хоча протягом останнього року вони вдягли у сценічні костюми та вишиванки чи не всі творчі колективи Нижньосірогозького району. До процесу створення сценічних образів аматорів сцени підійшли креативно і зі смаком. Пошили чимало комплектів гарних строїв в народному стилі.
Причина — карантин із запобігання коронавірусу. Але працівниці та швейні машинки не відпочивають. Замість постілі та стильного одягу — шиють маски.
— Наш швейний цех в цей складний час перепрофілювався на шиття стратегічно необхідних масок. Це тришарові захисні засоби для органів дихання багаторазового використання, виготовлені з якісних натуральних матеріалів. Собівартість однієї маски від 20 гривень, — розповідає господарка швейного бізнесу Наталія Дєєва. — Ми не збираємось заробляти на цих виробах. Зараз стоїть питання забезпечити людей засобами захисту. Адже без маски на вулицю не вийти. Вхід в установи, організації та магазини — теж обов’язково в масках.
На жаль, захисні медичні маски одноразового чи багаторазового використання зараз доволі складно придбати. Адже через підвищений попит їх фактично немає в продажу. Багато хто взявся самотужки виготовляти маски. А для тих, хто не вміє шити, або просто немає часу нижньосірогозькі швеї пропонують свої вироби.
Наталія Дєєва розповіла, що маски шиють з дуже якісних матеріалів, які закуплялись для постільної білизни. Це натуральний хлопок. Три хвилини і захисна маска готова. Адже вони доволі прості в пошитті.
— До речі, в нас вже є замовники, яким ми виготовили ексклюзивні маски з вишитими іменами та логотипами. Звісно, ціна на них вища, ніж на звичайні маски. Від 50 гривень, — додає підприємиця. — Також ми з дівчатами вже виконали кілька оптових замовлень — для Нижньосірогозької районної державної адміністрації та кількох сільських рад.
Наталія Дєєва розповіла, що переваги багаторазових маски полягають у тому, що їх можна прати, прасувати, і одягати знову. Адже при високій температурі й від мийних засобів віруси гинуть. Одноразову ж маску можна використовувати лише пару годин, потім вона працює в зворотному порядку — стає розсадником вірусів.
— Хоча під час карантину нам доводиться працювати в особливих умовах, — зауважує Наталія Дєєва. — Ми всі замовлення виконуємо вчасно і в повному обсязі. Зауважу, що пошив захисних масок — це соціальне замовлення. Грошей на їх виготовленні не заробиш, це навіть не покриває потреби у найнеобхідніших виплатах. Тож чекаємо коли закінчиться карантин і ми продовжимо шити одяг, сценічні костюми, постіль та вишивати рушники, серветки і сорочки.
Фото Нижні Сірогози.City
