Першопокровчани та жителі навколишніх сіл зібралися на березі балки Великі Сірогози, щоб відзначити Водохреще
Святкування Водохреща в Першопокровці проходить, як для Нижньосірогозького району, по-особливому. Адже русло балки, що протікає по території цього населеного пункту завжди з водою. Тож сюди на святкове богослужіння приїздить чимало гостей. Нинішній рік не виключення.
Спочатку місцеві віряни й гості села — жителі Дем’янівки, Анатолівки, Верхніх та Нижніх Сірогоз, Новоолександрівки, Верб, Вільного, Мусіївки Запорізької області, з поміж яких багато молоді, пішли до церкви на святкове богослужіння та чин великого освячення води, яке провів отець Анатолій. Потім всі попрямували на берег балки.
Тут священослужитель благословив охочих зануритися в Йорданську купіль, попросив у Бога для всіх них лише здоров’я. За народною традицією, хто у Водохреща зануриться в крижану воду, той набереться сил.
Цього ж року навіть серед гостей, які приїхали на свято до Першопокровки, знайшлися охочі пірнути в крижану воду балки Великі Сірогози. Це начальник Нижньосірогозького відділення поліції Валерій Метель та його син Владислав — учень сьомого класу Нижньосірогозької школи та інспектор сектору реагування патрульної поліції Нижньосірогозького відділу поліції Сергій Селезньов.
Чимало охочих зануритися в йорданську воду знайшлося і серед чоловіків, і серед жінок, і серед дітей.
Наймолодші купальщики — Сашко Голубіцький і Яна Чумак.
Потім усіх, хто скупався в балці, запросили до палатки, встановленої на берегу балку, щоб обсушитися під УФО і зігрітися гарячим чаєм та поділитися враженнями від пірнання.
До речі, ідея щодо встановлення палатки та драбини в воду, щоб зробити купання комфортним для прихожан, виникла минулого року.
«Все, що ми пообіцяли в минулому році — палатку для переодягання, гарячий чай, сходинки в балку — ми зробили, — розповідає Наталія Здоровець, директор Першопокровського сільського будинку культури, одна з організаторів святкування. — Також звучала весела музика та пісні про хрещення, колядки і обрядові пісні. Неподалік водойми ми поставили стіл, притрусили його сіном, поставили ікону, кутю, узвар.
Головне ж — люди, що прийшли, згуртувалися душею, залишили в минулому негатив і негаразди, зарядились вірою у краще майбутнє упродовж цілого року, до чергових свят».
