Саме у квітні починають цвісти дикі іриси, які вибрали для себе сухі та добре освітлені схили балки Великі Сірогози.
Якщо ви хочете побачити цвітіння диких ірисів, то треба поспішити, оскільки цвітуть вони недовго — всього один — два тижні, а потім відмирають.
Є у диких ірисів одна перевага — вони тішать око майже на місяць раніше від культурних сортів, крім того, стійкі до хвороб, солоного середовища, посухи.
Ця весняна квітка відома під різними назвами: дикі іриси, степові іриси, пі́вники мале́нькі, а також пі́вники ка́рликові (Iris pumila).
В українській мові крім наукових відомі такі народні назви як коси́тень карлова́тий, коса́тик, пі́вники степові́, пі́внички, пітушки́.
В них терміни “півники”, “півнички” і “пітушки” (останнє від рос. петух) вказують на характерну форму трохи вигнутого листя, яке нагадує хвіст півня. Слова “коситень” і “косатик” проводять аналогію між формою листя і вигнутим лезом коси. Прикметникові епітети “карловатий” і “карликовий” (від слова ”карлик”) натякають на малу висоту рослини. Уточнення “степові” вказує на розташування оселищ цього виду в степах.
Цвітуть дикі іриси уздовж русла балки Великі Сірогози.
Квіти вибирають дикі умови, вони вередливі і бояться господарського освоєння територій, випасу худоби, степових пожеж…і людей, які інтенсивно знищують степові іриси — викопують і рвутть чи зрізають.
Однак варто знати, що дикі іриси в'януть відразу ж після зрізування, і, на відміну від садових, не зберігаються у вазі з водою.
Головне — не забувати, що дивовижні квіти занесені в Червону книгу. І краще відвезти з собою на пам'ять фотографії рослин, чим швидко в'янучі букети.
