Сумуючі рідні сьогодні поминають батька і дідуся Чебукіна Анатолія Вікторовича, який рік тому назавжди залишив цей світ…
Ти в нашій пам’яті навічно…
26 грудня мине рік, як зупинилося любляче серце дорогого батька і найкращого дідуся
ЧЕБУКІНА
Анатолія Вікторовича
(09.07.1938 – 26.12.2020)
Рідненький, любий, дорогий,
тяжко згадувати і немає таких слів,
щоб передати наше страшне горе,
коли ти пішов від нас навіки…
Нестерпний біль пече душі, глибокий сум, чорна порожнеча розривають груди, бо тебе немає поряд. Щомиті шукаємо знайомий образ, прислухаємося до кожного звуку, чекаємо з тривогою, але марно. Тебе забрали небеса. Пусткою стала домівка, бо назавжди покинула її твоя світла душа.
Твоя смерть завдала нам пекучого болю, і з часом він стає все сильнішим. Так хочеться озватись до тебе, попросити поради, по родинному поговорити, зустріти в рідному домі. Та ти вже ніколи не прийдеш, не зустрінем твоєї усмішки, не почуємо ласкавого слова.
Спи з миром, рідненький. Нехай твої натруджені руки відпочивають, зболіле серце знайде мир і спокій у Царстві Божому. Схиляємо голови перед світлою пам’яттю про тебе. Молимося, щоб твоя щира душа була під покровом Матері Божої, а янголи прославляли твої добрі справи, які залишив по собі на цьому світі. Нехай усі, хто тебе знав, згадують добрим словом і посилають Царство Небесне.
