Щоб у новому році жителі Сірогозщини не пізнали лиха, а жили в мирі та достатку, за народною традицією щедрувальники віншували господарів і колективи Нижньосірогозької громади з Різдвом та Старим Новим роком. Бажані гості завзято і весело співали, водили Маланку та Козу.
Щедрувальники та маланкарі були одягнені у чудернацький одяг, повивертали кожухи, розмалювали обличчя, виготовили страшні маски, у руках мали дзвіночки, калатала, батоги, дехто носив з собою баян і бубон — все це для того, щоб відігнати від односельців лихо та негаразди.
Маланка з Василем і веселою ватагою заходили у всі відчинені двері — щоб подарувати людям добрий настрій та усмішки.
Щедрують учні Нижньоторгаївської школи
Пустіть до хати Маланочку…
Пустіть до хати погріти п’яти,
Пустіть до груби погріти зуби,
Пустіть до печі зігріти плечі.
З такими словами культпрацівники і аматори Новоолександрівського старостинського округу за давнім народним звичаєм, “водили Маланку” і щедрували.
А верхньоторгаївські щедрувальники бажали землякам:
Щоб були усі здорові,
Сповнені рум’янку!
Щоб стелилась ваша доля,
Наче вишиванка!
Слайд Верхні Торгаї
Верхньоторгаївські щедрувальники
— Я щедрівочку свою добрим людям роздаю! — натхненно співали гуртківці Нижньосірогозького будинку творчості дітей та юнацтва. — Щедрий вечір! Добрий вечір і дорослим, і малечі! Щастя, радості, любові, щоб завжди були здорові! І багаті, і веселі, щоб Господь оберігав ваші душі і оселі!
В Першопокровці Маланку та Козу водили не лише діти, а й дорослі.
— Що не кажіть, Україна — країна унікальна: і Різдво ми два рази на рік святкуємо, і Новий рік до нас приходить двічі. Але, напевне, і краще, що є такі розбіжності між юліанським і григоріанським календарем, адже вони спонукають нас, українців, оберігати і відтворювати народні звичаї і обряди, створювати свято для тих, хто поруч з нами, — розказує Наталія Здоровець, директорка Першопокровського сільського будинку культури.
Цікавими фактами про свято Маланки в Україні поділилася керівниця театру книги “Дивоцвіт”, бібліотекарка Нижньосірогозької селищної бібліотеки Ірина Кутіщева, яка у ватазі щедрувальників виконували роль Солохи.
— Традиції святочного маскараду в Україні не менш цікаві за британський Хеловін або італійську комедію дель Арте, — ділиться пані Ірина. — Звичай водити Козу, з 13 на 14 січня, — це містичне дійство, що прийшло до нас ще з дохристиянських часів і продовжує жити в обрядових дійствах сучасних колядників і щедрувальників. Різдвяний Святвечір в українських сім’ях традиційно відзначали у тихому сімейному колі: готували 12 страв і носили хрещеним вечерю. А після Різдва наступали святки: час веселощів, імпровізованих вистав і масок.
Етнографічний колектив “Веретенце” з Вільного влаштував справжній “десант” щедрувальників у Нижніх Сірогозах.
Вільненці веселою ватагою пройшлися вулицями селища та відвідали цілу низку установ і закладів: селищну раду, ЦНАП, відділ освіти культури, молоді та спорту, Центр культури і дозвілля, ПриватБанк та кілька магазинів.
Аматори з Вільного щедрували за всіма правилами — у Маланку вбрали парубка, який вміє “штуки викидати” — добре жартує та ще й співає.
Вільненська Маланка – Аліхан Ахмедов
Та й ходила Маланка не сама, — її супроводжував Василько. Також вона мала свій неабиякий “почот”: лікарку, фотографа, чорта, циган, козу та інших персонажів обрядового дійства. Супроводжувала щедрувальників і маланкарів Діва Марія з немовлям.
Співали щедрувальники під “живу” музику — їм акомпонувала на баяні директорка Вільненського сільського будинку культури Наталія Черевко.
Наталія Черевко
Цього ж дня завітали щедрувальники з колективу “Веретенце” до військовослужбовців Угруповання військ “Південь”, які базуються в Новомиколаївці, привітали їх зі святом піснями-щедрівками, побажати миру, добра і благополуччя.
Хай же будуть в році новім
Мир і щастя в вашім домі!
Щедрий вечір, добрий вечір
Добрим людям на здоров'я!
Побажали всім землякам добра і миру в новому році культпрацівники Степненського сільського будинку культури:
Славою лине пісня солов’їна,
Хай розквітає наша Україна!
З Новим роком, з новим щастям!
