Перші окопні свічки Ірина Томич виготовляла разом зі своєю знайомою вдома, у квартирі. Потім створила групу у Facebook “Окопні свічки в Чехії”. Інформація про цю групу дуже швидко поширилися серед діаспорян та біженців з України. Нині за день волонтери під керівництвом Ірини виготовляють майже 1000 свічок за день.
За рік повномасштабної війни росії на території України майже 8 мільйонів біженців виїхали зі своїх домівок. Більшість з них знайшли притулок поза межами України. За статистикою ООН ця цифра становить майже 5 мільйонів людей. І сьогодні у багатьох з них виникає питання: “А що можу зробити я, аби допомогти українським військовим?”
Наразі вже повсюдно в Україні працюють благодійні фонди, гуманітарні центри, збирають допомогу для ЗСУ. Волонтери плетуть маскувальні сітки, в’яжуть теплі речі, готують сухі борщі та домашні вареники. А ще утворюються спільноти виробників окопних свічок, на які є постійний попит у військових. Українці, які перебувають за кордоном, теж доєднуються до добрих справ, аби разом із Збройними силами України тримати фронт.
Історію Ірини Томич з Праги — ініціаторки ідеї виготовлення окопних свічок та збору допомоги для ЗСУ розповіла редакторка Великолепетиської газети “Таврійські вісті” Світлана Павліченко, яка після виїзду з тимчасово окупованої Херсонщини вже кілька місяців мешкає в Празі.
Ірина Томич
“Почалося з того, що Ірина прочитала у соціальній мережі пост своєї одногрупниці з Вінниці, яка займалася виготовленням окопних свічок, — переповідає історію своєї нової знайомої пані Світлана, — Жінка повідомляла, що надалі не може це робити через відсутність воску та світла. Тож Ірина запропонувала подрузі надіслати їй віск, аби виробництво окопних свічок не припинялося. Та ж їй порадили теж взятися за цю справу”.
Ірина до того часу нічим подібним не займалася, однак рішуче стала опановувати нову справу — виробництво свічок для потреб військових.
Перші окопні свічки Ірина Томич виготовляла разом зі своєю знайомою вдома, у квартирі. Потім створила групу у Facebook “Окопні свічки в Чехії”.
“Інформація про цю групу дуже швидко поширилися серед діаспорян та біженців з України, — продовжила розповідати історію Ірини Томич Світлана Павліченко. — Я також приєдналася до земляків. І таких охочих як я, було чимало”.
Знайомі Ірини, дізнавшись, чим вона займається, почали допомагати їй матеріалами: хтось приносив картон, хтось — залишки воску. Так, за місяць квартира Ірини перетворилася на склад. І вона зрозуміла, що потрібно шукати більш просторе приміщення.
Вже 10 січня українські волонтери у Празі перейшли на нову локацію — вперше зустрілися у “просторі” на Norska, 16.
Світлана Павліченко розповідає, що з цим приміщенням Ірині Томич допомогла одна із волонтерок. Тож вони щовівторка тут збираються і працюють над виготовленням свічок. Але постійно у цьому приміщенні вони бути не можуть, адже в тут проводять гуртки для дітей. Через це логістика Ірини все одно закінчується у неї вдома — всі матеріали та готові свічки ініціаторка зберігає на лоджії.
На Norska, 16 поряд з яскравими дитячими картинами стоять коробки та ящики — туди волонтери складають готові окопні свічки. Посеред кімнати — довгий стіл, засипаний порожніми бляшанками, їх жінки наповнюють картоном, формують ґніт та складають у коробки, далі заливають воском.
“Допомагають спільноті “Окопні свічки в Чехії” всі у кого є можливість, — продовжує розповідь Світлана Павліченко. — Телефон Ірини не стихає — люди питають, як приєднатися до волонтерів та куди приносити допомогу для військових. Долучилася і церкви — передають волонтерам віск. Ірина також купує віск — пальмовий. Він екологічний, не шкідливий, не коптить та не чадить, а тому його можна використовувати в бліндажі”.
Виявляється, що окопні свічки стали рятівним джерелом світла і тепла для наших захисників. Одна бляшанка, наповнена скрученим гофрокартоном і залита воском, горить від двох до шести годин, а її полум’я сягає 30 см.
Тож така свічка здатна освітити й обігріти невеликий простір: окоп чи підвал.
За день вдається вже виготовляти майже 1000 свічок.
Нині разом з Іриною Томич волонтерять і дорослі, і діти. Навіть долучилася до справи група скаутів. А ще від самого початку працює 8-річна дівчинка, яка прийшла разом із мамою Наталею Курчій. Вона обклеює бляшанки українською символікою.
“Робота є для всіх — який з процесів вільний, тим і можна займатися, — продовжує далі розповідати про те, як налагодили виготовлення свічок в Празі Світлана Павліченко. — Наприклад, Павліна Житнюк, українка, яка 10 років мешкає в Чехії, сьогодні відповідає за плавлення воску. А за всім процесом слідкує Ірина: спершу — збір матеріалів: далі — підготовка свічок та заливання їх воском. Після того, як свічки застигнуть, їх заливають ще раз — аби не було дірок. Після того складають у коробки та передають по маршруту далі”.
“Попри те, що Ірина живе в Чехії вже 5 років, війна також вплинула на неї, —зауважує Світлана Павліченко. — Окрім того, що її родичі в Україні (родина Ірини живе на Вінниччині неподалік військової бази), з Норвегії повернувся її брат та пішов захищати країну. Ірина каже, що будь-яка біда в Україні — це спільна біда для всіх українців, де б вони не перебували. Тому й організувала довкола таких як і сама небайдужих людей, аби допомагати Збройним силам України, навіть перебуваючи за кордоном”.
Довідково: група “Окопні свічки в Чехії” була створена 16 грудня 2022 року. Три тижні тривали організаційні моменти: збори, закупки, підготовчі роботи, вирішувалися питання з приміщенням тощо. Перший раз спільно зібралися для того, щоб виготовляти окопні свічки — 10 січня.
За місяць спільної праці виготовили та відправили на фронт 4 300 великих свічок (маленькі не рахують). Переплавили до 1000 кг воску.
Авторка Любов Рудя
