Безкарність, з якою Росія окупувала Придністровський регіон Республіки Молдова та частину території Грузії, розв’язали їй руки для продовження загарбницьких планів в Україні.
Щоб зрозуміти події, які відбуваються в Україні з часу повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації, варто озирнутися на кілька десятків років назад, пригадати, події, що відбувалися в Молдові та Грузії.
Молдова — перша жертва імперських амбіцій Кремля
31 рік тому, навесні 1992 року, на берегах Дністра почалася війна, яка, по суті, триває досі, перебуваючи у стадії замороженого конфлікту. Причина — небажання Молдови жити під крилом Кремля. Країна зробила вибір на користь інтеграції до європейської спільноти. А Росія не захотіла відпускати у вільне плавання тих, кого вважала невід'ємною частиною “спадку” — СРСР.
У весняно-літній період 1992 року розпочалася гостра фаза військового конфлікту — придністровські сепаратисти билися проти Республіки Молдова. Відтак там постала і досі існує самопроголошена і невизнана “Придністровська молдавська республіка” під контролем Москви.
Територіальна карта Молдови та регіону Придністров’я — самопроголошеної і невизнаної республіки за станом на 2023 рік. Карта uk.wikipedia.org
Територіальна карта Молдови та регіону Придністров’я — самопроголошеної і невизнаної республіки за станом на 2023 рік. Карта uk.wikipedia.org
Придністров’я — регіон Молдови на лівому березі Дністра і невеликий анклав на правому. Ця територія потрібна була Москві винятково для того, щоб відірвати Молдову від Румунії та створити в цій частині Європи постійну гарячу точку, яку росіяни зможуть контролювати та використовувати для дестабілізації. З цією метою під видом миротворчого контингенту в Придністров’ї базується невеликий контингент російських військ.
Однак 31 рік тому, ще ніхто не знав і навіть не підозрював, що це була лише перша спроба Росії “пограта м’язами”. Що вже за кілька років вона розв’яже збройний конфлікт на території Грузії.
Грузія – друга жертва російської воєнної агресії
Війна Росії проти Грузії у серпні 2008 року, була першою з воєн Путіна, спрямованих на відбудову Російської імперії.
15 років тому, 7 серпня Росія ввела війська на територію Грузії під приводом захисту самопроголошеної Південної Осетії. Так розпочалася перша міждержавна війна XXI століття в Європі.
Територія Грузії, тимчасово окупована Росією та сателітами РФ з серпня 2008 року
Початком повномасштабної військової агресії Росії проти Грузії стала п’ятиденна війна, яка залишила після себе сотні загиблих грузинських військових та мирних жителів, тисячі внутрішньо переміщених осіб та окуповану Південну Осетію.
На сьогодні 20% території Грузії окуповані Росією. Однак для задоволення своїх імперських амбіцій і бажання повернути колишні республіки СРСР під свій контроль Росія зчинила нове повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року, цього разу на територію України.
Україна: повномасштабне вторгнення Росії під гаслом про самозахист
“Спецоперацію” з метою загарбання України оголосили під лозунгами “демілітаризації і денацифікації України”. Вранці 24 лютого 2022 року Росія відкрито здійснила воєнний напад на сусідню державу. Цей день став початком повномасштабної війни проти Української держави.
Військова кампанія почалася після тривалого нарощування російських військ з листопада 2021 року вздовж кордону України з РФ і Білоруссю та визнання органами влади Росії 21 лютого 2022 року терористичних утворень на території України — так званих “ДНР” і “ЛНР” — як державних утворень.
Карта, на якій показано території України, про анексію яких заявила РФ. Карта uk.wikipedia.org
Росія відкрито напала на демократичну, більш слабку сусідню державу і назвала це самозахистом перед смертельною загрозою для себе.
Безкарність Кремля в Молдові та Грузії — двигун загарбницької війни в Україні
Безкарність Кремля є двигуном загарбницької війни в Україні та дуже серйозною проблемою, що лежить в основі тривожної ситуації з правами людини на тимчасово неконтрольованих територіях країн-кандидатів і потенційних кандидатів на членство в Європейському Союзі.
“Російська Федерація має відповідати за порушення прав людини на окупованих територіях Молдови, України та Грузії”, — вважає Іон Маноле, виконавчий директор асоціації Promo-Lex, який вже не один десяток років займається правозахисною діяльністю в Молдові та Придністров’ї.
Ситуація з правами людини на окупованих Росією територіях різна, кожна зі своєю специфікою, але джерело проблем спільне: політика Російської Федерації.
Іон Маноле, виконавчий директор асоціації Promo-Lex
“Тривожна ситуація з правами людини базується на політиці Кремля щодо цих територій, контрольованих її військовими. А саме безкарність, яка сталася в Грузії та Придністровському регіоні Республіки Молдова, є основою для продовження цих злочинів, звірств, порушень прав людини в Україні, які масово переростають у злочини проти людства”, — каже пан Маноле.
Правоохоронець говорить про те, що якби наприкінці 1990-х Рада Європи та інші міжнародні організації погодилися засудити злочини комунізму, домовилися не закривати на них очі, не було б війни в Придністров’ї, Чечні, Грузії, Сирії та Україні. Вони могли все зупинити. Бо їх бездіяльність дала можливість Росії відчути смак цієї безкарності, відчути смак крові, і апетити країни-агресорки стали більшими.
Приміром, заморожений конфлікт у Придністров’ї мали вирішити дипломатичні групи з Придністров’я, Молдови, Росії, України та Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), а також у ролі спостерігачів — ЄС і США. Але ця структура була бездіяльною і безхребетною, погоджувалося закривати на очі на заморожний конфлікт і укладати угоди з Росією.
Нині одним з наслідків цієї пасивності стало виникнення загрози безпеці для всієї Європи та за її межами. Є ризики застосування ядерної зброї, загрози продовольчої та екологічної безпеки. І це досить складна ситуація, бо невідомо чим вона закінчиться.
“Ми говорили про ці сценарії роками, але ніхто не слухав, — каже Маноле. — Протягом останніх років дуже часто на різних міжнародних публічних заходах я говорив про необхідність реформування міжнародних інституцій ООН і ОБСЄ, що потрібно реформувати наші міжнародні організації в Придністров’ї та не терпіти злочинні дії на цій території. Невже нам справді потрібно дійти до третьої війни, щоб зрозуміти необхідність цих процесів і згодом все-таки реформувати ці інститути? Або все-таки нарешті визнати їх неспроможність і самим взятися за справу?”
Щоб припинити безкарність країни-агресорки потрібно мати міжнародні механізми для документування злочинів, що порушують права людини на окупованих територіях Молдови, Грузії та України.
“За допомогою документації та аналізу доказів ми можемо зупинити безкарність за воєнну агресію. Для цього потрібна міжнародна співпраця та залучення міжнародних інституцій, — зазначає керівник асоціації Promo-Lex — Військові злочини потрібно фіксувати і розслідувати, щоб покарати винних у скоєнні жорстокостей і порушенні прав людини на цих територіях”.
