11 листопада на 83-му році, перестало битися серце чудової людини, знаного на Сірогозщині агровиробника, колишнього голови колгоспу ім. Куйбишева Сергана Володимира Павловича.
Звістка про смерть принесла біль і скорботу в серця всіх, хто знав його особисто — Володимир Павлович був надзвичайно порядною, авторитетною та працьовитою людиною, турботливим і люблячим чоловіком, батьком, дідусем.
Оплакуємо і поминаємо…
Серган Володимир Павлович
17.10.1941 —11.11.2023
Володимир Павлович Серган належав до тих людей, які все життя на виду, яких усі знають. А це зобов’язувало до величезної відповідальності перед земляками, і, передусім, перед собою.
…Він народився у звичайній селянській сім’ї в селі Ковалівці Монастирського району на Тернопільщині. Батько, Павло Іванович, працював механізатором у місцевому колгоспі. На жаль, загинув у роки Другої Світової війни. Мати, Марія Климівна, все життя проробила дояркою.
Зростав Володимир розумним і допитливим хлопцем, сильним і витривалим. Разом зі своїми однолітками пішов у перший клас Ковалівської середньої школи. Потім сім’я переїхала на постійне місце проживання в село Анатолівку Нижньосірогозького району, що на Херсонщині, де він закінчує сім класів і йде працювати в колгосп на різні роботи.
Далі — навчання в Архангельському училищі механізації та Новокаховському сільськогосподарському технікумі (заочно). Працював спочатку механізатором колгоспу ім. Димитрова (с. Анатолівка), затим бригадиром тракторної бригади, інженером по сільськогосподарській техніці.
В процесі зростання по службовій лінії зрозумів, що лише цієї освіти йому мало, тож заочно закінчив ще й Херсонський сільськогосподарський інститут. Він ніколи не рвався до вищих посад, а так виходило, що добре себе зарекомендовував на тих місцях, які доручали, тож його переводили на більш відповідальну роботу. Так став заступником голови колгоспу, парторгом колгоспу.
Звичайно, найскладнішим і найвідповідальнішим був період, коли він очолив колгосп імені Куйбишева (с. Першопокровка), працював інженером по газифікації при управлінні сільського господарства та головою КСП “Заготхудобавідгодівля”. Час тоді видався непростий — так звана перебудова, багато з’явилося таких, що самі не зробивши нічого доброго для суспільства, намагалися ставити йому палиці в колеса. Та Володимир Павлович скрізь і завжди віддавався роботі сповна.
Працюючи головою колгоспу ім. Куйбишева, прагнув, щоб трудовий колектив господарства успішно виконував плани і зобов’язання, добивався зміцнення трудової і технологічної дисципліни. Сприяв благоустрою сіл, розташованих на території колгоспу, залучав до цього виборців округу, турбувався про розвиток особистих підсобних господарств колгоспників, створював необхідні умови для закріплення молоді в господарстві.
Обирався депутатом Нижньосірогозької районної ради, його діяльність у раді відзначалася принциповістю і виваженістю, він завжди казав те, що думав, незважаючи на посади своїх опонентів.
Навіть перебуваючи на заслуженому відпочинку Володимир Павлович не зрадив своїм життєвим принципам, цікавився життям села, вболівав за улюблену місцеву футбольну команду. До життя на пенсії ставився філософськи і висловлював занепокоєння, що багато чого ще не встиг зробити в цьому житті, тож критично оцінював прожите.
“Відчуваю, що неповністю реалізував свої можливості, свій потенціал. Міг зробити більше. Та різні обставини і час цьому завадили”, — казав він.
Та спогади — річ суб’єктивна. Надзвичайно прикро усвідомлювати, що невблаганна смерть забрала Володимира Павловича Сергана, що немає Людини, до якої йшли за порадою і обов’язково її отримували. Втім, Володимир Павлович живе і житиме у наших душах, серцях — як ідеал компетентності, відданості справі, як особистість, котру можна лише недооцінити, а переоцінити — просто неможливо.
Людина живе доти, поки її пам’ятають. Світла, добра пам’ять про Володимира Павловича Сергана назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, любив і поважав, хто жив і працював поруч із ним.
Всіх, хто знав Володимира Павловича Сергана, пом’яніть його добрим словом.
В глибокому смутку і скорботі — рідні та друзі.
