12 грудня на 88-му році невблаганна смерть перекреслила земний шлях жінки-трудівниці, Заслуженого агронома України, ветерана праці Приходько Клавдії Григорівни, яка ще за життя стала легендою Сірогозщини за свою відданість улюбленій справі і щиру любов до рідної землі, яку вона плекала та берегла.
У ці скорботні дні друзі, колишні колеги і односельці розділяють невимовний сум та тугу її близьких і рідних. Світлий і добрий спомин про Клавдію Григорівну назавжди залишиться в серцях тих, хто її знав, любив і поважав, з ким вона разом працювала.
Оплакуємо і поминаємо…
Приходько Клавдія Григорівна
(04.11.1936 – 12.12. 2023)
Таких як Клавдія Григорівна Приходько називають “дітьми війни”, адже на її дитинство припали роки воєнного лихоліття Другої світової війни, потім голодні 1946 – 1947 роки. Однак дівчина знаходила сили і навчатися в школі, яку вона закінчила на відмінно, і на рівні з дорослими працювати в полі.
Свій трудовий шлях Клавдія Приходько розпочала в радгоспі “Червоний партизан” (нині це населені пункти Вербівської сільської ради: Верби, Партизани, Зернове, Чеховка, Донцове) обліковцем.
Вже маючи на руках двох маленьких доньок Ліду та Тетяну, молода жінка відвезла документи до Мелітопольського сільськогосподарського технікуму на заочне відділення за спеціальністю агроном.
У 1969 році закінчила цей заклад, дипломну роботу захистила на відмінно.
Ще в 1970 році за високі врожаї зернових культур відділок №3 радгоспу “Червоний партизан”, де працювала Клавдія Григорівна, зайняв друге місце по Україні (45 цнт з гектара). Її було нагороджено найвищою нагородою Орденом Леніна, а колектив механізаторів — першою грошовою республіканською премією.
Через три роки Клавдію Приходько відзначили Орденом Жовтневої революції. Вона мала дві бронзові медалі з Виставки Досягнень Народного Господарства СРСР, медаль “Знак Пошани”.
На досягнутому не зупинилася, і в 1972 році вступила до Херсонського сільськогосподарського інституту імені Цюрупи, який закінчила в 1977 році.
Рішенням Нижньосірогозького райвиконкому 11 вересня 1974 року Клавдію Приходько перевели на посаду головного агронома колгоспу імені Димитрова (с. Анатолівка), нині це ТОВ “Анатолівське”.
В 1987 році їй присвоєно Почесне звання Заслуженого агронома Української РСР.
За майже 48 років з часу призначення Клавдії Григорівни на цю посаду кілька разів змінювалася форма господарювання цього агропідприємства, та незмінним залишився тандем — Клавдії Приходько та Петра Яворського — головного агронома і керівника господарства.
Клавдію Григорівну майже ніколи не можливо було застати у робочому кабінеті навіть у міжсезоння. Родина звикла, що вільного часу і відпусток у неї практично не було, а її робочий день починався ще до схід сонця, і закінчувався тоді, як сонце сяде.
Про свою роботу вона говорила так:
— Якщо порівнювати агрономію з іншими професіями — тут є сезон, коли ти не можеш дати собі розслабитись ні на день, тому що це посівна, це обробіток, це захист рослин. Тоді один день проживаєш за рік. Фактично тих півтора-два місяця в новому сезоні ти маєш тримати все під контролем. Агрономи на полі не мають ні вихід них, ні прохідних. Агроном не може собі дозволити 5 днів про працювати, а 2 відпочивати. Взимку — займаєшся плануванням, плануєш, думаєш, це такий короткотривалий період спокою. А потім залежно від сівозміни, кінець червня — початок липня, перед початком жнив, ще з’являється трохи спокою. Тоді ж знову майже цілодобово в полі — бо жнива. А за тим вже і обробіток ґрунту починається — найважливіший період року. Треба з осені правильно зібрати попередник, підготувати ґрунт, тобто здійснити зяблевий обробіток, рихлення чи оранку, а потім заходить в зиму спокійно, знаючи, що в тебе все зроблено для весняної посівної.
Розповідала Клавдія Григорівна й за що вона любила свою професію:
— Великий плюс в роботі агронома, що ти весь час на свіжому повітрі. Буває жарко, буває дощ, пилюки багато, особливо, коли вриваєшся в грунтообробіток, чи сіється, чи культивується, чи ореться. Це моменти робочі, які дають тобі можливість щодня спостерігати, як росте рослина. А коли ти отримав врожай, який і розраховував, то це з часом набута можливість бачити результати. Особливо, коли врожай кращий, ніж торішній, це й приносить задоволення.
Своє життя Клавдія Приходько прожила чесно і достойно. Виховала двох доньок, дочекалася онуків, правнуків і пра правнуків. Завжди була прикладом справедливої та хорошої людини, і пішла за межу Вічності залишивши по собі добру пам'ять та гідні справи.
У цей скорботний час висловлюємо слова найщирішого співчуття родині. Сумуємо разом з вами. Поділяємо ваші біль та горе.
Вічна і світла пам’ять шановній Клавдії Григорівні.
