Від початку повномасштабного вторгнення в Україну Росія постійно шантажує світ застосуванням ядерної зброї. Об’єктами шантажу стали й українські атомні електростанції. Російська армія неодноразово обстрілювала Запорізьку АЕС та тимчасово окуповані території. Цими діями Кремль поставив під загрозу весь європейський континент.
Ядерна енергетика: 2021 рік — “ренесанс”, 2022 рік — оцінка загроз
2021 рік вважають роком “ренесансу” ядерної енергетики в усьому світі. У переважній більшості провідних світових столиць зрозуміли, що найближчими роками одним з основних джерел зростання світової економіки та її декарбонізації стане атомна енергетика, яка сприяє скороченню викидів парникових газів.
Приміром, до повномасштабної війни в Україні 2022 року, чотири атомні електростанції — Запорізька АЕС (Енергодар), Південноукраїнська АЕС (Южноукраїнськ), Рівненська АЕС (Вараш), Хмельницька АЕС (Нетішин) — в сумі генерували близько 55% електроенергії. Це другий показник у світі, більше — тільки у Франції. За кількістю ядерних реакторів, Україна посідає дев’яте місце у світі та п’яте у Європі. На даний момент в країні функціонує п’ять атомних електростанцій з 15 енергоблоками, одна з яких, Запорізька АЕС, найбільша в Європі.
Однак війна в Україні змусила переглянути умови безпечної роботи АЕС. Бо до повномасштабного вторгнення РФ, розглядали умови функціонування атомних електростанцій лише в мирних і безпечних умовах. Та навіть за таких обставин робота атомних електростанцій залежить від стабільного технічного, людського, нормативного, політичного та економічного середовища. Коли ж ці умови порушено, ризики збоїв лише зростають і несуть загрози як для людства, так і для навколишнього середовища.
Повномасштабна війна в Україні наглядно показала, що бойові дії можуть пошкодити критичні для безпеки частини атомної станції.
Так, деякі елементи систем безпеки знаходяться в будівлях реакторів. Вони захищені надійніше, ніж решта споруд, та все ж не від усього. Їх захист здатен витримати падіння невеликого літака, однак він не розрахований на артилерійський вогонь чи детонацію вибухівки. Інші ж важливі складові, як-от частини ланцюгів охолодження, трансформатори, дизельні генератори для аварійного живлення, розташовані у традиційних промислових будівлях, які більш вразливі до пошкоджень.
Усі атомні електростанції також мають басейни для зберігання відпрацьованого ядерного палива (ВЯП), які так само можуть постраждати через аварії чи збої в роботі. Там паливо, яке відпрацювало своє, декілька років охолоджується у воді, після чого може бути переміщене в сухі контейнери для зберігання, де залишкове тепло видаляється потоком повітря, тому активна система охолодження не потрібна.
Переривання охолодження відпрацьованого ядерного палива в басейні призводить до поступового випаровування, поки тепловиділяючі елементи, що потребують охолодження, не будуть частково або повністю розкриті. Потім вони нагріваються до руйнування оболонки та викидають радіацію у навколишнє середовище. При більш високих температурах також може утворюватися вибуховий водень. У випадку сухого сховища лише руйнування цілісності контейнера призведе до викидів радіації. У таких сценаріях забруднення зачепить меншу площу, якщо тільки ВЯП не загориться, наприклад, через влучання боєприпасів.
Ще до початку повномасштабної війни Україна вирішила зберігати все відпрацьоване паливо на своїй території. Для цього поблизу Чорнобильської АЕС побудували Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП).
Раніше тільки Запорізька атомна електростанція мала місце для зберігання відпрацьованого ядерного палива. Це єдина АЕС в Україні, яка має і басейни-охолоджувачі, і таке сухе сховище. До речі, до повномасштабної війни залишки з інших атомних електростанцій України доводилося передавати на зберігання в Росію.
Також оцінюючи безпеку роботи АЕС слід враховувати і людський фактор. Оператори реакторів навчаються для конкретної окремої станції і їх не можна просто замінити працівниками з інших місць. Тож, приміром на Запорізькій АЕС, яку захопили росіяни в 2022 році, втрата персоналу через тиск росіян означає і втрату спроможності ефективно управляти станцією. Навіть завезення працівників із Росії цю втрату не компенсує. До того ж ті українці, які залишилися працювати на станції, знаходяться там під постійним тиском і позбавлені своїх звичайних засобів зв’язку, що обмежило їхню можливість спілкуватися з колегами, керівниками та регуляторами. Стрес та терор щодо цих людей шкодить нормальній роботі підприємства.
Усі ці події свідчать про серйозні проблеми з безпекою на станції, які спричинила Росія, та які можуть мати наслідки не тільки для України, але й для міжнародної спільноти. Атомні електростанції показали себе дуже вразливими до зовнішніх впливів і “мирний атом” став зброєю в руках терористів.
Чотири сценарії для ЗАЕС спрогнозовані Людвігом Литвинським
Запорізька АЕС. Фото: ukrinform.ua
Фахівці кажуть про різні сценарії розвитку подій на Запорізькій атомній електростанції у разі навмисних терактів чи “випадкових”, але однозначно спровокованих агресором, технологічних аварій.
Розповів про ймовірні сценарії розвитку подій на ЗАЕС і директор Державного науково-інженерного центру систем контролю й аварійного реагування Мінпаливенерго України, доктор фізико-математичних наук Людвіг Литвинський.
Людвіг Литвинський, директор Державного науково-інженерного центру систем контролю й аварійного реагування Мінпаливенерго України, доктор фізико-математичних наук. Скриншот: uatv.ua
Перший сценарій: влучення в енергоблок
“Найгірша аварія — це влучення ракети в енергоблок, а саме в реакторне відділення. Проєкти типу ВВЕР не передбачають вилучення і не готові до цього, тобто у такому випадку буде аварія на кшталт Чорнобиської. Це може бути глобальна катастрофа, яка торкнеться не лише України, а й суміжних країн однозначно, а також багатьох країн, які далі ніж суміжні. Це найгірший варіант”, — прогнозує експерт.
Він пояснив, що реактор ВВЕР і обладнання першого контуру з радіоактивним теплоносієм розміщені в захисній оболонці з попередньо напруженого залізобетону, яка називається гермооболонкою або контайнментом. Вона забезпечує безпеку блоку при аваріях з розривом трубопроводів першого контуру.
Другий сценарій: втрата енергоживлення
Дещо кращим варіантом Людвіг Литвинський вважає, сценарій внаслідок якого станеться повна втрата енергоживлення, одночасно з втратою можливості електрозабезпечення дизельгенераторами.
“Тоді піде аварія на кшталт того, що відбулося на Фукусімі. Така аварія може статися, не припусти Боже, поступово, коли виходитимуть з ладу, один за одним енергоблоки, оскільки охолодження буде відсутнє”, — розповідає пан Литвинський.
Третій сценарій: обстріл контейнерів ВЯП
Третій варіант на думку Литвинського менш, скажімо так страшний, але він на сьогодні найбільш ймовірний. Це влучання артилерійського снаряду в контейнери з відпрацьованим ядерним паливом, і забруднення навколишнього середовища в радіусі декількох кілометрів.
“На жаль, ті дії, які зараз відбуваються завдяки Росії, її руками і головами, з великою ймовірністю можуть призвести до такого розвитку подій. Адже російська артилерія працює як по Нікополю так і по Марганцю. Артсистеми розташовані в безпосередній близькості від енергоблоків ЗАЕС. І відповідно будь-яка помилка, будь-якого, навіть не офіцера, а якогось, вибачаюся, тупого бурята, може призвести до аварії, внаслідок якої буде зруйнований такий контейнер”, — пояснює науковець.
За даними НАЕК, через ворожі ракетні обстріли вже пошкоджено три датчики радіаційного моніторингу навколо майданчика ССВЯП, через що вчасне виявлення та реагування у разі погіршення радіаційної обстановки або витоку радіації із контейнерів відпрацьованого ядерного палива наразі неможливе.
Четвертий сценарій: вибух у замінованому турбінному цеху
Парова турбіна енергоблоку
Ще один варіант — це вибух у замінованому турбінному цеху.
“На сьогодні відомо, що два цехи, вірогідно, заміновані. Такий вибух хоч і не миттєво, але призведе до аварії подібної до аварії на японській Фукусімі, якщо буде втрачено енергопостачання, — розповідає пан Литвинський. — Ось такі в нас страшні перспективи. А вихід з них єдиний — це негайне видалення російських вояк з АЕС і гарантоване забезпечення захисту від ракетних ударів не лише Запорізької атомної станції та її майданчику, а й майданчиків усіх чотирьох атомних станцій”.
Наслідки аварії на ЗАЕС будуть співставні з аварією на Чорнобильській АЕС
Людвіг Литвинський вважає, що якщо події на ЗАЕС розвиватимуться за першим чи другим сценарієм, то наслідки будуть співставні з наслідками Чорнобильськї аварії. Оскільки викид, який станеться, торкнеться водних і земельних ресурсів, звісно ж людей, які мешкають поблизу і навіть на значних відстанях.
“На ЗАЕС залишається один, п'ятий, енергоблок, який наразі в режимі гарячого зупину. Інші п'ять енергоблоків там у режимі холодного зупину. Різниця між цими станами лише в тому, скільки часу потрібно для виведення реактора на функціональну потужність. Але в разі теракту не має значення, в якому режимі зупину ці енергоблоки. Атомний реактор — це не чайник, який, якщо висмикнути шнур із розетки, просто перестане нагріватися. На жаль, атомний реактор навіть після зупинки, після повного припинення ланцюгової ядерної реакції продовжує виділяти тепло. І цього тепла більше ніж досить, щоб за відсутності охолодження стався тепловий вибух”, — пояснює науковець.
За його словами “гострота ситуації” полягає в присутності на ЗАЕС російських військ, а не в зниженні рівня води в резервуарі-охолоджувачі.
“Там є мавпа й у неї є граната. І все, що виконували представники МАГАТЕ на чолі з Рафаелем Гроссі, — це спроби легітимізації присутності російських військ на території АЕС. Річ у тім, що бюджет МАГАТЕ значною мірою формує Російська Федерація, та й персонал МАГАТЕ ледве не на половину сформовано колишніми працівниками сьогоднішнього “Росатому”. До співробітників Запорізької АЕС застосовували психологічний і фізичний тиск. Їх примушують підписати контракти із “Росатомом”. А частину людей справді відправляли, як вони кажуть, “на підвал”. Це не сприяє безпеці станції”, — наголосив експерт.
Литвинський зазначив, що проєкти атомних станцій, які діють зараз, зокрема й у інших країнах, не розраховані на ведення воєнних дій на їхній території. А жодні диверсії чи теракти на Запорізькій станції не мають військового сенсу, на відміну від підриву дамби на Каховському водосховищі.
У разі теракту, за оцінкою експерта, за найгіршим сценарієм зону відчуження можна буде порівняти з ЧАЕС.
“Якщо буде здійснено спрямований підрив спеціальним зарядом для високих температур, то результат можна буде порівняти з тим, що було на майданчику Чорнобильської атомної станції десь за півроку-рік після аварії. Радіоактивний цезій і радіоактивний стронцій переважно, деякі інші радіоактивні елементи. Єдине, що в гострій фазі аварії ці радіоактивності лежатимуть не на ґрунті, а будуть викинуті в атмосферу. І, відповідно, буде і інгаляційне, і пероральне надходження. Менш гострим буде пряме опромінення від хмари просто шляхом того, що короткоживучі радіонукліди за півроку зупинки енергоблоків встигли розпастися”, — пояснює він.
Справа в тому, що відповідно до низки міжнародних конвенцій, повну відповідальність за ядерну, радіаційну безпеку атомних об’єктів, у тому числі й на Запорізькій атомній електростанції, несе країна-оператор. Тобто в цьому випадку — Україна.
Але на сьогоднішній день Запорізьку атомну електростанцію перетворено на військову базу Російської Федерації. І це абсолютно неприпустимо, насамперед, з огляду на ядерну та радіаційну безпеку не лише самої станції та навіть України, але й безпеки у світовому масштабі.
Тому для досягнення повної відповідальності потрібне встановлення повного контролю з боку органу регулювання ядерної та радіаційної безпеки України. У МАГАТЕ не має інструментів прямого впливу на ситуацію, що склалася на ЗАЕС, зокрема й прямого впливу на окупантів. Проблема полягає в тому, що МАГАТЕ це лише консультативний орган. Саме тому, як стверджує Людвіг Литвинський, відповідальність за ядерну та радіаційну безпеку має повернутися українському органу регулювання ядерної та радіаційної безпеки.
Забезпечити ядерну та радіаційну безпеку можливо єдиним способом — повною ліквідацією присутності там російських військ та повним контролем, включаючи й питання фізичного контролю з боку України. Іншого вирішення цієї проблеми на думку експерта немає, і не може бути.
Матеріал створено у рамках проєкту “Ядерна загроза Україні та країнам Чорноморського регіону: ризики, прогнози, фейки, шанси на спасіння» створено за участю CFI, Французького агентства з розвитку ЗМІ у рамках проекту Hub Bucharest за підтримки Міністерства закордонних діл Франції”
