Румунія, як і інші країни Євросоюзу, надає українським біженцям прихисток від російської агресії. Наразі вимушені мігранти з України становлять два відсотки від усіх жителів країни. Розповідаємо історії мешканок Запорізької, Одеської та Херсонської областей, які мігрували до цієї країни під час повномасштабного російського вторгнення.
П’ять “плюсів” на користь Румунії
Від початку повномасштабної війни в Україні понад 9 мільйонів українських громадян виїхали за кордон. Найбільша група біженців перетнула польський та румунський кордони. Таким чином, Румунія опинилася на другому місці після Польщі за кількістю прийнятих з України людей, які виїхали в цю сусідню країну рятуючись від війни.
За даними прикордонної поліції кількість українців, які в'їхали на територію цієї країни Євросоюзу, на тлі російського вторгнення, перевищила 4,5 мільйона. Хтось з цих людей транзитом перетнув Румунію і поїхав далі. Але є чимало тих, хто вирішив осісти в сусідній країні на невизначений час.
На відміну від Польщі, біженці з України обирали Румунію передусім через кілька причин. Ось найбільш розповсюджені “плюси”, за словами наших земляків, які вплинули на вибір країни-проживання:
Перший, — членство цієї країни в НАТО.
Другий, — близькість Румунії до України в культурному плані.
Третій, — з Румунії легко доїхати до інших європейських держав.
Четвертий, — теплий і комфортний клімат.
П’ятий, — країна відносно близько знаходиться до Одеси, дванадцять годин, і ви вже в південній Пальмірі.
Історії українських біженок
“До повномасштабного російського вторгнення працювала в банківській сфері. Рішення виїхати до Румунії прийняла ще на початку війни. Тож з роботи довелося звільнитися. До речі, вихідної допомоги, яку я отримала після звільнення з банку, мені на перших порах вистачило для життя в Бухаресті. Планувала, що вже за 2-3 тижні повернуся додому, і що отриманої виплати на цей період мені буде достатньо.
Однак спливав час, а разом з ним і мої фінанси. І єдиним рішенням у цій ситуації було влаштуватися на роботу. Румунської мови звісно, що я не знала, а рівень моєї англійської також був недостатній для того, щоб знайти роботу. Та я активно включилася в пошуки: ходила на різні співбесіди, була на ярмарках вакансій, розсилала резюме. І так тривало два місяці…
Від випадкової знайомої почула, що скоро відкриють набір слухачів на безкоштовні курси румунської мови, і що після закінчення навчання організація допоможе працевлаштуватися. Тож я вирішила скористалася такою нагодою: зателефонувала до AFF і на зазначену дату прийшла на співбесіду. Розповіла про свій досвід з пошуку роботи в Румунії, про те, що я вмію і знаю. Після чого мене проінформували про наявні вакансії, дали заповнити анкети. А головне пояснили, що мої можливості з пошуку роботи зростуть, якщо я знатиму румунську мову.
До речі, щодо вивчення румунської мови, то я мала певні побоювання. Бо чула від знайомих, що ця мова доволі складна. В процесі ж навчання деякі румунські слова здалися мені схожими на українські та англійські. Це надало мені більшої впевненості, що я зможу зрозуміти і вивчити мову сусідньої країни.
На сьогодні завдяки знанню румунської я знайшла роботу. Так склалися обставини, що коли я закінчила навчання, AFF саме шукали співробітника зі знанням української та румунської мов, щоб працювати на курсах Ateliere fără Frontiere. Тож після співбесіди і проходження випробного терміну, я розпочала роботу у складі команди Asociatia Ateliere fără Frontiere. Нині допомагаю нашим співгромадянам інтегрувати в румунську спільноту”.
Анна, жителька смт Каланчак (Херсонська область):
“Приїхала я з дитиною до Румунії 8 жовтня 2022 року. Шлях сюди був дуже складний. Вибратися з окупованої росіянами території було дуже складно. Їхали довелося автобусом, разом з такими ж як і ми втікачами від війни. Дорога була як суцільний квест. Спочатку довелося протягом трьох годин відповідати на запитання російських військових на адмінкордоні між Херсонщиною та АР Крим. Потім на російсько-грузинському кордоні на КПП Верхній Ларс нас росіяни затримали більше ніж на 5 годин. Вони розповідали про те, як треба любити їхню батьківщину та запитували чому ми тікаємо, адже нас рятують.
Далі їхали п’ять діб автобусом до Болгарії. Під час цієї дороги у нас не було можливості ні нормально поїсти, ні поспати. Нарешті з Болгарії добралися до Румунії. І вже 21 листопада розпочався мій перший робочий день за контрактом — покоївкою в готелі.
До речі, я маю дві вищі освіти — юридичну та економічну. До війни у мене був власний бізнес. І я не соромлюся сказати, що нині я працюю в готелі — прибираю в номерах. За весь цей час у мене не було навіть думки, куди мені бігти за гуманітарною допомогою — бо я розраховую завжди тільки на себе. Зауважу, що треба розуміти, що рано чи пізно будь-яка допомога закінчується. Це не може тривати нескінченно, адже кожна країна має свій фінансовий ресурс.
Щодо моєї нинішньої роботи — вона важка. Звісно, що хотілося б знайти щось більш легке. Адже я офісний працівник і у мирному житті не працювала фізично, а працював мій мозок. Та сьогодні так склалися обставини не лише в мене, а й у багатьох українців, які стали вимушеними біженцями.
Курси румунської мови я почала відвідувати на початку жовтня 2022 року. Потім покинути навчання, бо пішла на роботу. Хоча дуже хотілося продовжити вивчати румунську мову далі. Адже потрібно мати хоча б мінімальний словарний запас для спілкування в колективі.
Звісно, що після роботи я втомлена, і іноді взагалі нічого не хочеться, але я усвідомлюю, що потрібно думати про день прийдешній. Можливо моє майбутнє буде пов’язане саме з Румунією. Хоча я хочу повернутися в Україну. І дай Боже, щоб так і було”.
Тетяна, жителька Херсона:
“В Херсоні я мала власний бізнес. Ось вже 18 років, як створила агенцію з нерухомості. Займалася купівлею, продажем і орендою житла. Та як багато наших співгромадян змушена була тікати від війни, від нашого спільного горя. Перебуваю в Румунії вже більше року. До переїзду в Бухарест я проживала в Сучаві.
Саме в Румунії прийшло усвідомлення того, як важливо спілкуватися, підтримувати один одного, а ще — розуміти, вивчати, знати і поважати мову країни, яка нас прихистила і нам допомагає”.
Ольга, жителька Одеси:
“У Румунії я з квітня 2022 року. Хоча двічі поверталася додому, в Одесу. Залишалася там на місяць, але після чергового масованого обстрілу поверталася назад до сусідньої країни.
Зараз я ніде не працюю, бо перебуваю у декретній відпустці. Молодшій донечці 6 місяців. А всього у мене трійко дітей. Справляємося з ними вдвох з чоловіком. Разом з нами живе тут у Румунії й моя сестра. В неї також маленька дитина, якій лише один місяць.
За професією я кухар. У перспективі, якщо буде можливість, обов’язково піду на роботу. До речі, тут роботодавці часто шукають кваліфікованих кухарів. Але поки що у мене немає можливості приступити до праці. Причина в тому, що як правило, робота кухаря — це зайнятість на повний робочий день. А в мене маленькі діти, і такий графік роботи мені не підходить. Тож поки що я вивчаю мову. Чекаю поки підросте дитина, щоб влаштувати її в дитячий садок. Мрію вийти на роботу і працювати за фахом. Якщо закінчиться війна — обов'язково повернемося в Україну. Вдома є вдома”.
Анна, жителька Запоріжжя:
“У Бухаресті я лише три місяці, і вже маю досвід життя в іншій країні. До цього рік мешкала в Іспанії. Знаю, наскільки важливо знати мову країни, в яку потрапляєш. Насамперед, це потрібно для комунікації з місцевими жителями та для вирішення побутових питань. Там я почала відвідувати курси з вивчення іспанської мови, але так склалися обставини, що переїхала з донькою до Румунії.
Вже за місяць після переїзду до Бухаресту знайшла безкоштовні мовні курси румунської мови. І вже після перших занять зрозуміла наскільки це важливо і класно. По суті я знайшла те, чого мені катастрофічно не вистачало останнім часом — спілкування з українцями і можливість вивчати мову країни перебування.
Думаю, що вивчення румунської мови підвищує мої шанси на працевлаштування за фахом, який мала в Україні. До речі робота у мене була доволі різнопланова. Можна сказати так, що у будні це була одна людина — бухгалтер і офісний працівник, а по вихідних інша — фотограф та візажист.
Тому сподіваюся, що опанувавши румунську мову я зможу працювати візажистом у якомусь салоні краси. Для мене це головна мотивація з вивчення мови. Я чудово розумію, що знаючи румунську я зможу не лише нормально комунікувати з роботодавцем, а й спілкуватися з клієнтами, щоб якомога краще зрозуміти їх побажання і потреби. Та й у побуті зі знанням мови жити набагато простіше. Приміром, вже не буде потрібна стороння допомога у спілкуванні з господарем орендованого житла.
Тож зараз я ніде не працюю, тільки відвідую курси, навчаюсь, щоб бути конкурентною на румунському ринку праці і в подальшому влаштуватися на роботу за фахом”.
Валерія, жителька Херсону:
“З тимчасово окупованого Херсону виїхала 1 грудня 2022 року. Вибиратися довелося через Василівку Запорізької області. Їхати в Румунію навіть не планувала, але туди вирішили мігрувати знайомі, тож поїхала разом з ними.
Спочатку зупинилася в Констанці. А в Бухарест приїхала оформляти тимчасовий захист. На території “Ромекспо” знаходиться UNHCR Румунія — Агентство ООН у справах біженців. Саме тут надають всебічну допомогу шукачам притулку та особам без громадянства. Після того як оформила необхідні документи для легального перебування у Румунії — прийняла рішення залишитися в Бухаресті, адже в столиці більше можливостей для працевлаштування. Також в “Ромекспо” волонтери надали контакти організації, яка допомагає з пошуком роботи.
І дійсно, роботу мені запропонували вже наприкінці січня, а 3 лютого я почала працювати на аптечному складі. Робота певною мірою мені зрозуміла, бо в Херсоні мала власний аптечний бізнес.
Я непогано знаю англійську мову, і на перших порах мені цього вистачало. Адже більшість румунів чудово володіють англійською мовою Однак я поставила собі за мету ще й вивчити румунську.
До речі, мій роботодавець і румунські колеги по роботі радо сприйняли моє рішення щодо навчання. Для того, щоб я могла відвідувати ранкові заняття мені змінили графік роботи. Тож з 9 ранку до 12:15 — я на курсах румунської мови, а в другій половині дня працюю на аптечному складі.
До речі, удосконалювати румунську мову мені допомагають і колеги по роботі. Приміром, ті слова, які нам задають самостійно вивчити вдома, за моїм проханням вони надиктовують мені на диктофон. Тож працюючи на складі я слухаю ці записи через навушники. Це дуже зручно, та й вдома не потрібно витрачати час, для того щоб виконати домашнє завдання”.
Корисні контакти та інформація для біженців в Бухаресті
+40-724-772-211 — колл-центр для запису на безкоштовний прийом до гінеколога, педіатра (україномовні спікери).
+40-214-144-494 — колл-центр для отримання безкоштовного житла, яке пропонує держава ( україномовні та російськомовні спікери).
112 — номер, за яким потрібно телефонувати у будь-якій ситуації неминучої небезпеки, з якою ви можете зіштовхнутися після в'їзду на територію Румунії.
0800-800-678 — гаряча лінія для повідомлень про випадки торгівлі людьми.
0800-500-333 — лінія для повідомлень про домашнє насильство.
0767055502 — цілодобова лінія екстреної допомоги, де пропонують підтримку усім, хто потрапив до сексіндустрії: житло, продукти, соцпослуги, консультації.
Заяву на тимчасовий захист в Румунії можна подати упродовж 90 днів з моменту в’їзду в країну. Це можна зробити у Romexpo. Також тут можна оформити фінансову допомогу від ООН.
Виставковий центр Romexpo у Бухаресті розташований за адресою: Bulevardul Mărăști 65-67. Графік роботи: понеділок — п’ятниця, 9:00 — 15:00.
