Під час затяжної війни, коли нападники намагаються зламати волю оборонців, то хімічна зброя, на жаль, є одним із дуже ефективних способів досягти цього. В третій статті з серії публікацій про хімічну зброю ми розкажемо про її вплив на довкілля і чому хімічні атаки спричиняють екоцид.
Хімічний слід війни
Цілий спектр хімічних речовин використовується під час бойових дій в артилерійських снарядах, бомбах і ракетах. Їх застосовували у війнах у минулому — в Першій світовій, в ірансько-іракській у 1980-х роках, і нещодавно — сирійським урядом проти повстанських сил. На жаль, і в російсько-українській війні регулярно фіксуються випадки використання військами РФ різних видів хімічної зброї.
За даними Генштабу ЗСУ, від початку повномасштабного вторгнення Росія здійснила в Україні 626 хімічних атак, з них лише за січень нинішнього року — 51 випадок. При цьому динаміка застосування зростає, щодня фіксується до 10 випадків використання хімічних речовин.
На стан хімічного осередку зараження і стійкість небезпечних хімічних речовин впливають метеорологічні умови — температура повітря, напрям та швидкість вітру, вид та інтенсивність опадів. Зауважимо, що саме низькі температури сприяють уповільненню руйнування і розсіювання більшості отруйних хімічних речовин, а отже тривалість їх згубної дії зростає. Тому саме з настанням зими росіяни все частіше почали застосувати хімічну зброю.
Хімічні атаки несуть загрозу не лише для людей, а й мають вагомий негативний вплив на екологію. А так як екологічні процеси поєднані між собою, то дія хімічних речовин на один з компонентів екосистеми наносить шкоду іншим. Отруєння від даної зброї передається через всі поверхні, що обмежує доступ до середовища проживання, та найчастіше досягає летальної дії для всього живого.
Також наслідком може бути неврожай, через негативний вплив бойових хімічних речовин на ґрунт і рослини. А “слід” від застосування хімічної зброї буде доволі довготривалими. Адже стійкість токсичних речовин, крім метеорологічних умов, залежить ще й від їх фізико-хімічних властивостей, способів застосування, характеру місцевості, в якій ці речовини використовуються.
В зоні хімічного ураження — атмосфера
Природно, що в зимових умовах під час інверсії, та у безвітряну погоду стійкість отруйних речовин буде максимальною, а влітку під час конвекції і сильного вітру — мінімальною.
Інверсія виникає при ясній погоді, малій швидкості вітру (до 4 м/сек.), у вечірній час, приблизно за 1 годину до заходу сонця. При інверсії нижні шари повітря холодніші за верхні, що перешкоджає розсіюванню його по висоті й утворює найбільш сприятливі умови для збереження високих концентрацій забрудненого повітря.
Конвекція виникає при ясній погоді, малих швидкостях вітру (до 4 м/сек.), приблизно через 2 години після сходу сонця і руйнується приблизно за 2 – 2,5 годин до заходу сонця. При конвекції нижні шари нагріваються сильніше, ніж верхні, і це сприяє швидкому розсіюванню забрудненої хімічною речовиною хмари і зменшенню її вражаючої дії.
Ізотермія спостерігається в хмарну погоду і при сніговому покриві, і характеризується стабільною рівновагою повітря в межах 20 – 30 м від земної поверхні. Ізотермія сприяє тривалому застою парів сильнодіючих отруйних речовин на місцевості.
Розглянемо це на прикладі зарину — створеного людиною бойового хімічного агенту, який класифікується як нервово-паралітична речовина.
Якщо температура на вулиці нижче 20°С, кількість часу протягом якого зарин затримується в повітрі, коливається від 2 до 20 днів.
При температурі 25°С цей термін “життя” скорочується вдвічі, від 1 до 10 днів. Чим вище температура, тим швидше він реагує на вологу в атмосфері, і тим швидше руйнується, і природно вступає в реакцію з водою в атмосфері.
Інші кліматичні умови, такі як вологість і кількість сонячного світла, також сприяють деградації зарину.
Щодо стійкості інших сильнодіючих токсичних речовин до метеоумов — великий дощ, механічно вимиваючи хімічні речовини з ґрунту й змиваючи їх з поверхні, може за порівняно короткий строк значно знизити щільність зараження. А ось сніг, який випав на заражену ділянку, створює умови для тривалого зберігання вражаючих властивостей небезпечних хімічних речовин.
До того ж у холодних погодних умовах, наприклад, при 0°С, нервово-паралітичні гази можуть залишатися в атмосфері до року.
Зважаючи на все це важливими факторами для розповсюдження і тривалості дії хімічних речовин є погодні умови.
Наслідки хімічної зброї для атмосфери є дуже фатальними, адже саме через зміну складу повітря, загроза становить для всього живого. Після розсіювання отруйних речовин, збільшується ризик вимирання, адже рослини зменшують синтез кисню, що вплине на життєдіяльність тварин і людей.
Деградація ґрунтів і руйнування природних ландшафтів — наслідок застосування бойових хімічних речовин
Розмір зони ураження внаслідок хімічних атак залежить не лише від метеорологічних умов, а й від рельєфу місцевості, щільності забудови населених пунктів, наявності лісових насаджень та складу ґрунту.
Підвищення рельєфу перешкоджає руху зараженого повітря, але суттєво не впливає на стійкість зараження. Загальне підвищення місцевості в напрямку руху хмари зменшує глибину поширення парів хімічної речовини. У глибоких видолинках, ярах при вітрі, спрямованому перпендикулярно до них, заражене повітря застоюється. Якщо ж напрямок вітру близький до осі яру, хмара, переміщуючись вздовж нього, проникає на велику глибину.
Якщо хмара зараженого повітря рухається через ліс, то глибина поширення хімічних речовин різко зменшується, так само як і їхня концентрація. Так, кожний кілометр глибини лісу за напрямком вітру зменшує на 2,5 км відстань, яку проходить хмара на рівній місцевості.
У лісі, на полях з високостебловими сільськогосподарськими культурами можуть утворюватися зони тривалого застою хімічних речовин. Таке явище може бути і в населених пунктах: заражене повітря, обтікаючи населений пункт, розсіюється в ньому і може на тривалий час утворювати застій зараженого повітря.
Ґрунт важливий для людей ресурс який забезпечує нас сільськогосподарськими продуктами та використовується як природний фільтр для води. Однак під час хімічної атаки є висока ймовірність його зараження, що спричиняє дуже негативні наслідки для всієї екосистеми.
На ґрунті, поверхні будов, споруд, техніці краплі отруйних речовин починають випаровуватися, вбиратися, що, у свою чергу, впливає на тривалість їхньої дії на зараженій ділянці. На твердому грунті випаровування хімічних речовин із зараженої поверхні прискорюється. На пухкому фунті, а також на шпаруватих матеріалах відбувається вбирання або всмоктування небезпечних речовин, що призводить до підвищення їх стійкості. Але одночасно відбувається повільне розкладання хімічних речовин за рахунок взаємодії з вологою.
Вплив характеру місцевості на стійкість отруйних речовин пов’язаний зі структурою і пористістю ґрунту, його вологістю, хімічним складом, а також наявністю і характером рослинного покриву. На піщаному ґрунті, позбавленому рослинності, стійкість буде незначною. На глинистих ґрунтах, вкритих зеленою рослинністю, отруйні речовини мають, навпаки, велику стійкість.
Наслідки хімічного зараження території, яка використовується для сільського господарства є непередбачуваними так як, рівень ураження залежить від концентрації хімічної речовини, пори року, напряму вітру, вологості повітря, різновидності рельєфу, температури.
В таких випадках є велика небезпека того, що врожай, який виросте на забрудненій території, буде не придатний до вживання. А саме — пшениця, кукурудза, буряк цукровий і столовий, картопля та інші коренеплідні рослини, які ми використовуємо для харчування. Також не забуваймо про фрукти та ягоди, які також під час хімічної атаки не будуть безпечні для вживання.
Є ймовірність того, що забруднення хімічними речовинами ґрунтів призведе до зменшення врожайності агрокультур, якщо взагалі не знищить їх. А той врожай який буде зібрано, стане непридатним для його використання, навіть як корму для сільськогосподарських тварин. Бо такий корм призведе до потрапляння небезпечних концентрацій хімічних речовин в організм тварин і спричинить вимирання їх великої кількості. М'ясо тварин, які вживали забруднений хімічними речовинами корм, також використовувати буде заборонено, так як воно небезпечне для харчування.
Також ще одним джерелом забруднення екосистем і, зокрема, ґрунту, став білий фосфор, який останнім часом російські війська все частіше застосовують на полі бою. Ця отруйна речовина міститься у заборонених запалювальних боєприпасах, які спричиняють масштабні пожежі та забруднюють ґрунти. Внаслідок чого відбувається деградаційні процеси, які змінюють вміст хімічних речовин у складі ґрунту, зменшують рівень гумусу та збільшують ймовірність розмивання ґрунтів дощами, що призводить до підвищення забруднення підземних вод, річок, ставків, озер.
Вплив хімічних бойових речовин на водні екосистеми і питну воду
Локалізація отруйних речовин в гідросфері майже неможлива, так як у воді хімічні речовини розносяться швидше через течію і меншу температуру ніж в повітрі.
Хоча гідросфера більш захищена від впливу хімічної зброї, якщо вода перебуває в газоподібному стані, але це не показник, так як у водному середовищі є живі організми які використовують кисень для свого життєзабезпечення.
Забруднення ж великих об’ємів води хімічною зброєю призведе до жахливих наслідків не тільки в гідросфері, але і в грунтах через підземні води, які рослини використовують для живлення. Також це дуже вплине на людей, так як ми використовуємо воду як в побуті так і для своїх власних потреб. Наслідком цього буде порушення кругообігу речовин і зміна хімічного складу повного ланцюга живлення.
Цілком імовірно, що розчинення хімічних елементів, які потрапили в моря, під час шторму буде посилюватися сильнішими рухами води, найбільш очевидно на мілководді. Відкладення і розподіл частинок хімічних елементів течіями також, ймовірно, збільшиться під час екстремальних погодних явищ.
Зброя, що не утилізується
Вплив хімічної зброї на екосистему і всіх живих істот є дуже вагомим, так як це завдає шкоди всім без виключення, починаючи від рослин закінчуючи тваринами і людьми, впливає на ґрунти, воду, повітря, і призводять до критичного стану довкілля.
Головними ризиками при застосуванні хімічної зброї є:
— генетичні наслідки пов’язані з порушенням апарату спадковості людей і тварин, що може негативно позначатися на наступних поколіннях;
— зараження токсинами приземного шару атмосфери;
— зараження водойм;
— значне зменшення біорізноманіття;
— порушення родючості ґрунту та розвиток мутаційних рослин;
— зменшення кисню в середовищі, через масове ураження флори;
— масове вимирання живих організмів в зоні ураження хімічною зброєю;
збільшення патогенних захворювань.
Усі представлені ризики, несуть значні наслідки для всієї екосистеми в цілому. Застосування хімічної зброї переслідує за собою дуже тяжкі та незворотні наслідки. Отруєння від даної зброї передається через всі поверхні та найчастіше досягає летальних наслідків для всього живого.
Наведені особливості хімічної зброї, можливі значні масштаби і важкі наслідки її застосування, а також морально-психологічний ефект впливу на людей та інші ознаки характеризують хімічної зброї як один із видів зброї масового ураження.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції
