Під час престуру на Львівщину за сприяння Харківського пресклубу, журналістам з різних областей пощастило: ми познайомитися з багатьма цікавими, діловими, творчими та сильними духом людьми. З-поміж них — Ігор Сабадаш, ветеран війни, учасник АТО, власник фермерського господарства “Еко-Ранчо Сабадаш”. Він поділився з журналістами власною історією життя, з чого починалося і як нині розвивається його господарство.
А бізнес починався, як жартома сказав пан Ігор, з гусей, яких виміняв на зібраний металолом на подвір'ї.
— Це було ще 2013 року. Я наводив порядок у тещі на подвір'ї, назбирав гору металобрухту і вирішив здати заготівельнику, — розказує з усмішкою пан Ігор.
Ігор Сабадаш, власник фермерського господарства “Еко-Ранчо Сабадаш”
— Привіз, а він каже: “Ну вибач, я не маю зараз грошей”.
Та мені й не треба були гроші, я хотів те все кудись подіти. Але він просто так брати не схотів — дав мені за металолом дві гуски і гусака. Я посміявся, подумав, хай будуть! Так і закрутилося.
Поголів'я гусей збільшувалося, потрібні були великі кошти для зміни технічних приміщень з утримання гусей. У процесі господарювання стало зрозуміло, що розводити гусей невигідна справа. Тож Ігор Сабадаш вирішив змінити напрям свого бізнесу: купив спочатку трьох бичків, а через рік ще тринадцять. Побачивши, що то вигідна справа, з якої можна отримувати прибуток і розвиватись, згодом придбав 15 голів корів абердин-ангуської породи та шароле і зайнявся розведенням великої рогатої худоби.
Фото: instagram.com/eco_farm_sabadash
Допомогла Комплексна програма підтримки та розвитку агропромислового виробництва у Львівській області: фермерське господарство отримало півмільйона гривень кредитних коштів для розширення ферми. Випасати худобу було де, адже поряд з фермою близько ста гектарів незораного поля.
Стадо худоби щороку збільшувалося, бізнес йшов уже доволі успішно. Пан Ігор планував розвивати своє ранчо, примножувати поголів'я стада, а також влаштовувати територією еко-туризм. Та всі плани перекреслила війна. Ігор Сабадаш, який мав бойовий досвід участі в АТО, пішов на фронт з першого дня повномасштабного вторгнення
— Дружина розбудила і сказала, що почалася війна, — пригадує пан Ігор. — У мене рюкзак був готовий, я відчував, що так буде. Пішов у військкомат. Дружину та двох дочок відправив за кордон. А з худобою, що робити? Подзвонив до товариша, щоб забрав їх до себе. Та він не мав такої можливості, тому вирішив випустити стадо на берег, щоб самі шукали харчі, а не загинули від ракети чи голоду. Згодом товариш все таки наглядав за стадом, а я воював.
Служити довелося недовго: на Луганщині отримав важке поранення. Складні операції, тривале лікування в Україні та за кордоном, третя група інвалідності. Повернувся на еко-ранчо, але ще довго не міг працювати на фермі.
— І увесь цей довгий час, поки я був на війні та лікувався, чужі люди та друзі допомагали, приглянули за поголів'ям. Тож вони практично врятували моє ранчо, і я щиро вдячний їм, — говорить Ігор.
Головну ставку в аграрному бізнесі фермер робить тепер на вирощуванні великої рогатої худоби — сьогодні стадо налічує вісім десятків голів. Основний прибуток еко-ранчо має від продажу бичків на м’ясо. Суттєву фінансову допомогу дотацією надає держава.
Фото: instagram.com/eco_farm_sabadash
— Я не можу сказати, що моє “Еко-Ранчо” приносить хороший прибуток, але на хліб вистачає, — говорить Ігор Сабадаш. — Держава підтримує. Так, фермерське господарство торік отримало дотацію за молоде поголів’я теличок, які в мене на господарстві народилися, виросли і стали коровами. На їх утримання була дотація 35 000 за одну голову. Через встановлений ліміт, ми подали заявку на 10 голів, хоча мали вже більше таких. Для ферми 350 000 то не великі гроші, але й не малі. Ще виграв грант на 50 тисяч гривень на реалізацію кращого бізнес-плану за програмою “Кроки до розвитку села” від благодійного фонду “МХП — громаді”. Придбав маленький тракторець з косаркою та причепом. Така техніка дуже потрібна в господарстві. Моя мета, аби маточне поголів’я корів було не менше ста голів.
“Еко-Ранчо Сабадаш”
Міська рада Городоцької громади, до складу якої входить село Мшани, також підтримала фермера. Дали в оренду на 20 років землю для випасу. Щоправда, спочатку встановили орендну ставку 12 відсотків. Але, зважаючи, що ця земля не приносить прибутку, бо частина її гірська, інша — болота і торфовища, за клопотанням фермера знизили відсоткову ставку податку до 1 % на шість років. За словами господаря ферми, бички та корови цілий рік на цьому полі вільно випасаються. Територія огороджена електропастухом, а за допомогою дрона господар стежить, де ходить стадо. Жартує, що вони в нього ще й синоптиками працюють, бо як тільки наступного дня має бути погана погода, то всі збиваються до гурту і приходять у стійло. То вже стає зрозуміло — буде негода.
Ранчо багате не лише великою рогатою худобою. Тут на подвір'ї ходять десять коней і двоє поні.
Фото: instagram.com/eco_farm_sabadash
Але, як говорить Ігор Сабадаш, то для задоволення. Є тут і гостинний будиночок, і мальовничі краєвиди... У ветерана є така мрія: розвивати еко-туризм, щоб люди приїздили з усіх куточків України, а на ранчо був інструктор, який навчав би охочих верховій їзді, а ще можна було б спробувати впроваджувати іпотерапію для людей з інвалідністю.
“Еко-Ранчо Сабадаш”
— Часто навіть зі Львова, до нас люди приїздять, аби просто відпочити на природі, — ділиться приємними моментами Ігор. — Коли є інструктор, то організовуємо катання верхи. Дітворі ж найбільше подобається гладити поні та кататися. Я розумію, що зелений туризм — у перспективі, бо поки триває війна, це не дуже актуально. Та й не вистачає людей, адже чоловіки воюють, багато хто виїхав за кордон, тож без фізичної сили реалізувати задумане важко.
... Увесь світловий день Ігор Сабадаш проводить на фермі. Говорить, постійне заняття та робота дозволяє забути про болячки, додає сил та енергії. І запрошує до себе на ранчо гостей помилуватися краєвидами, відпочити на природі, погладити коней та покататися на поні.
Побувала на “Еко-Ранчо Сабадаш” Любов РУДЯ
