Вплив воєнних дій на водні ресурси та інфраструктуру України. Про відчутні вже наслідки “водного терору” і потенційні ризики використання води, як зброї, в дослідженні Нижні Сірогози.City.
Прісна вода, як інструмент у збройних конфліктах
Населення України зараз проживає у складний час — в умовах війни, коли агресія Російської Федерації руйнує не лише військові об’єкти та інфраструктуру, а й своїми діями, завдає непоправної шкоди довкіллю. Бойова активність загострює прояв небезпечних процесів у розрізі кожного компонента навколишнього середовища — абіотичного (повітря, вода, грунти, джерела енергії) та біотичного (рослини, тварини, бактерії, гриби, віруси). Однак найбільших збитків і руйнації внаслідок збройної агресії зазнає водна інфраструктура, на яку впливає чотири види військових дій:
— захоплення водної інфраструктури;
— руйнування дамб та очисних станцій;
— мінування водного простору;
— підрив нафтобаз та інших підприємств.
Військова активність: ризики та наслідки для екосистеми та людини
Про це розповіла Валерія Овчарук, професорка, завідувачка кафедри гідрології Одеського національного університету ім. Мечникова. Вона вважає, що водні ресурси використовуються і як жертва, і як дуже важливий ресурс у збройному конфлікті між Росією та Україною.
Науковиця пояснила, що використання води під час бойових дій в Україні армією РФ, не є чимось абсолютно новим. Наприклад, у відкритій базі даних, яка називається “Хронологія водних конфліктів” від Тихоокеанського інституту (США) зібрано інформацію про випадки насилля, які асоціюються з ресурсами прісної води та водної інфраструктури з 2500 року до нашої ери і до сьогоднішніх днів.
Використання води як зброї особливо ефективно, коли є її дефіцит або коли така країна, як Україна, відома як житниця Європи, сильно залежить від сільського господарства та зрошення.
“Вода відіграє дуже важливу роль і є основним важливим ресурсом на нашій планеті. Прісна вода і вся водна інфраструктура опиняються в небезпеці під час збройних конфліктів. І більшість водних конфліктів локалізовані на територіях де немає багато води. Тобто там, де небагато водних ресурсів”, — зауважує пані Валерія.
І якщо проаналізувати карту хронології водних конфліктів у світі, то чітко можна визначити регіони, де їх сконцентрована найбільша кількість. Це ті території, що мають дефіцит прісної води — центральна Африка, півострів Індостан, Центральна Америка, Східна Європа та інші.
Скриншот карти “Хронології водних конфліктів у світі”
“Водні конфлікти поділяються на типи залежно від використання води, впливу на воду або ролі води під час конфлікту”, — пояснює Валерія Овчарук.
Відповідно до класифікації Тихоокеанського інституту (США) воду розглядають за трьома категоріями:
“Тригер” — водний конфлікт, у якому вода є ключовою причиною конфлікту, коли виникає суперечка за контроль над водним об’єктом. Тобто є невирішені питання над контролем водної території, водних шляхів, водних систем або економічний чи фізичний доступ до води, нестача води. І все це провокує насилля.
“Жертва” — водний конфлікт, в якому забруднення водних об’єктів, руйнування або пошкодження водної інфраструктури відбувається як навмисно, так і внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
“Зброя” — водний конфлікт, в якому водні об’єкти використовуються як інструменти у насильницькому конфлікті
Ці категорії є досить умовними, адже зазвичай неможливо чітко відсортувати кожен водний конфлікт. Є випадки, які легко класифікувати, а деякі є поєднанням усіх цих факторів.
За інформацією Тихоокеанського інституту (США) на середину липня 2024 року у світі вже зафіксовано 1634 конфлікти пов’язані з водою. З них такі, де вода є тригером, — більше 700 різних подій; у категорії “вода як зброя” — 207 конфліктів і “вода як жертва” — 830 конфліктів.
На початку ХХІ тисячоліття спостерігався позитивний тренд — зниження конфліктів пов’язаних з водою. Наприклад у 2000 – 2010 роках ці показники були досить низькі. Але пізніше кількість водних конфліктів зросла майже у сім разів. Дуже цікавим є те, що значний приріст спостерігається у категорії “вода як тригер”. І таку ситуацію ми маємо сьогодні по всьому світу.
Україна – полігон для “водної” війни
За запасами доступних для використання водних ресурсів Україна належить до малозабезпечених. За цим показником Україна перебуває на 111 місці серед 152 країн світу. Серед 20 європейських країн посідає 17 місце. Клімат в Україні набуває тропічних ознак з тривалими без дощовими періодами, падінням рівня ґрунтових вод та масовим пересиханням дрібних річок і колодязів.
Забезпеченість водними ресурсами регіонів України
Використовуючи відкриту базу даних “Хронології водних конфліктів” Валерія Овчарук інформує, що переважна кількість водних конфліктів Східної Європи сконцентрована в Україні, і лише поодинокі випадки зафіксовано в інших країнах Європи. Але така ситуація склалася після 2022 року.
Скриншот карти “Хронології водних конфліктів у світі”. Україна
“Ми маємо дуже багато різної інформації але ми її ще не підсумовуємо. Проте навіть кількість відомостей зібраних Тихоокеанським інститутом (США) дійсно вражає. Список дуже-дуже довгий щодо пошкоджень та руйнувань інфраструктури пов'язаної з водними ресурсами та водопостачання”, — зазначає науковиця.
До прикладу вона наводить якої шкоди внаслідок збройної агресії Російської Федерації зазнали водні об’єкти та водна інфраструктура України у кілька перших місяців повномасштабного вторгнення у 2022 році.
“У нас була дамба на Херсонщині, яка блокувала подачу води до анексованого Криму. Її було зруйновано. Наступний об’єкт, що зазнав руйнації — Печенізька дамба на Сіверському Донцю”, — розповідає пані Валерія.
Скриншот карти “Хронології водних конфліктів у світі”
Вона додає, що були затоплені землі на північ від Києва, під час спроби військ РФ напасти на українську столицю. Також російські сили атакували водогін Сіверський Донецьк — Донбас. Бомбовими ударами вони зруйнували систему подачі води в Херсоні. Обстрілювали системи водопостачання Харкова, Чернігова, Луганська. Атакували ракетами нафтобазу в Калинівці, внаслідок чого були забруднені ставки і виникла загроза забруднення нафтопродуктами річки Ірпінь.
Скриншот карти “Хронології водних конфліктів у світі”
Зруйнували електро- і водозабезпечення Сіверодонецька, затопили Святогірськ внаслідок руйнації дамби Оскільського водосховища. Через обстріли армії РФ було припинено водопостачання до п'яти населених пунктів в Луганській області та до декількох населених пунктів Запоріжжя. Росія також відрізала в свій час водопостачання до Миколаєва. Дуже багато населених пунктів Донеччини та 106 населених пунктів в Херсонській області залишились без води після нападів Росії на енергетичну та водну інфраструктуру.
Скриншот карти “Хронології водних конфліктів у світі”
В перші місяці повномасштабного вторгнення систематично зазнавали російських атак системи подачі та обробки води на Луганщині і Запоріжжі. Більшість районів Харкова залишились без води через обстріли водної та енергетичної інфраструктури. Російські сили обстрілювали Дніпро і Зеленодольськ, внаслідок чого ці міста залишилися теж без води та електрики.
Скриншот карти “Хронології водних конфліктів у світі”
Блокування водопостачання для місцевого населення, як це зробили російські війська в Маріуполі, також виявилося потужною тактикою. Вже за три місяці в місті виникла гуманітарна катастрофа.
Заблокований доступ до води — або її забруднення в результаті обстрілу інфраструктури, наприклад хімічних об’єктів чи нафтосховищ — також завдає довгострокової шкоди економіці країни.
Нарешті, в Україні є актуальною проблема забруднення ґрунтових вод. Існує небезпека екологічного лиха внаслідок затоплення низки пограбованих російськими окупантами та занедбаних вугільних шахт на території тимчасово окупованих районів Донбасу.
Скриншот карти “Кількість екозлочинів РФ по областях України”. ГО “Екодія”
Тобто тактика водного терору, яку обрали росіяни, для них приваблива не лише своїм швидким ефектом, але й деморалізацією цільових груп населення.
Водний екоцид — зброя в руках країни-агресорки
“Я хочу сфокусуватись на найбільші катастрофі, яка виникла внаслідок російської агресії. Це підрив у 2023 році дамби Каховської ГЕС на Дніпрі і спустошення Каховського водосховища. Наслідки цього були дуже серйозні, зокрема, для нижньої течії Дніпра та для Чорного моря, — говорить Валерія Овчарук. — Адже саме по річці Дніпро проходить лінія розмежування між територіями окупованими російськими військами (лівобережжя) та підконтрольними Україні (правобережжя). Теракт на Каховській ГЕС спричинив велике затоплення і велике екологічне спустошення. Загинуло багато людей (від редакції — наразі точна цифра невідома). Міста залишились без води, системи меліорації також не працюють. Це приклад того, як вода є зброєю і жертвою”.
Каховська гребля 5 червня 2023 року. Фото: @evanhill на X
Супутниковий знімок Каховської ГЕС, зроблений 6 червня. Фото: @Planet via X
Як це виглядало в різні дні після підриву Каховської дамби добре видно на підбірці супутникових карт — загальний план усієї досліджуваної ділянки з позначенням води на всі доступні дати, що показує переміщення води за період з 5 червня 2023 року по 29 серпня 2023 року.
Найсильніше затоплення ділянки нижче греблі спостерігається на зображенні від 9 червня 2023 року, після чого вода поступово відступає, при цьому спостерігається і поступове зниження рівня води у водосховищі.
Загальний огляд руху води з Каховського водосховища
Також за супутниковими знімками можна відслідкувати, як змінювалося “дзеркало” Каховського водосховища після руйнування греблі Каховської ГЕС.
Каховське водосховище. 5 липня 2023 року
Додамо, що при Каховському водосховищі знаходиться також Запорізька атомна електростанція і ця вода використовується для охолодження її елементів. Тобто зниження рівнів води також може нести ядерну загрозу.
Каховське водосховище. 29 серпня 2023 року
Ще одна підбірка оброблених супутникових фотознімків за 2023 рік демонструє поширення забрудненої води від Дніпровсько-Бузького лиману до північно-західної частини Чорного моря.
За словами Валерії Овчарук на сьогодні ми бачимо, що Дніпро повернувся до свого старого природного каналу, того, що існував до побудови Каховської дамби, а дно водосховища заростає молодим лісом. І це позитивний фактор в даній ситуації.
Однак науковицю непокоїть той факт, що в результаті спустошення Каховського водосховища і того, що Дніпро увійшов у свій старий природний канал, — рівень води дуже знизився, і це є небезпечним та навіть катастрофічним. Насамперед, це впливає на водозабір в Дніпропетровській, Запорізькій та Херсонській областях.
“Ми бачимо, що у нас буде засуха. Адже така ситуація вже утримується чотири місяці. Якщо раніше засухи були тимчасовими, то нині вони регулярно повторюються, і таку ситуацію ми спостерігаємо вже у травні та червні цього року”, — зазначила пані Валерія.
Агресія Російської Федерації призвела до дуже великих та інколи незворотних руйнувань критичної інфраструктури централізованого водопостачання. І питання питної води високої якості стало дуже гострим під час повномасштабного російського вторгнення. Зокрема, руйнування Каховської дамби та Каховського водосховища спричинило нестачу прісної води зразу в кількох регіонах.
Наслідки та ризики для водних ресурсів України через вторгнення РФ є суттєвими як для людей, так і для довкілля. Не слід забувати про те, що функціонування держави залежить від збалансованого розвитку усіх компонентів навколишнього середовища та суспільства в цілому. Дана проблема є актуальною і вимагає від науковців ретельно аналізу та оцінювання ситуації, знаходження шляхів та способів знешкодження завданих збитків від російської агресії. Адже вибухи на підприємствах і нафтобазах, мінування водних об’єктів, руйнування водної інфраструктури, захоплення об’єктів водопостачання — можна віднести до екологічних злочинів, які спричинили та можуть спричинити суттєві зміни у водному середовищі.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції
