Азовське море в перспективі може стати безрибними солоним водоймищем, засміченим побутовими відходами та промисловими стоками. В чому причина таких змін і як російська окупація вплинула на екологію Азова читайте в дослідженні Нижні Сірогози.City.
У віддалені від океанів
Якщо подивитися на географічну карту, то Азовське море виглядає маленьким, але при цьому площа його поверхні близько 40 тисяч квадратних кілометрів, обсяг води — 290 тисяч кубічних кілометрів. Відноситься воно до басейну Атлантичного океану — сполучене з Чорним морем вузькою Керченською протокою, яке в свою чергу через систему проток (Босфор і Дарданелли) з’єднується з Середземним морем, утворюючи разом один з найважливіших морських транспортних шляхів.
Азовське море на фізичній карті України
Берегова лінія Азовського моря 2686 км. Воно омиває територію України, зокрема, Донецьку, Запорізьку, Херсонську області та АР Крим, а також територію Росії — Ростовську область і Краснодарський край.
Найбільша довжина Азовського моря — 360 км, а ширина з півночі на південь — 180 км. Середня глибина близько 7 м. Максимальна глибина — від 13,25 м. Майже 43% площі моря припадає на глибину 5 – 10 м.
Унаслідок малих глибин і площ відбувається швидке нагрівання морської води влітку та різке охолодження взимку. Приміром, літом азовська вода прогрівається до +32ºС. Внаслідок перемішування вод на всю глибину відбувається вирівнювання її температури й солоності. Однак через малу солоність море взимку легко замерзає майже на 3 місяці.
Море зі шлейфом екологічних проблем
Азовське море — одне з найвіддаленіших від Світового океану. Його водозбірна площа по відношенню до розмірів, на відміну від інших морів, дуже велика. Цим зумовлена надзвичайна його чутливість до впливу людської діяльності. Протягом останніх десятиліть відбувались евтрофікаційні процеси, забруднення морського шельфу токсичними речовинами, абразія берегів, зменшення біологічної різноманітності й рибних запасів, значні втрати рекреаційних ресурсів.
Узбережжя Чорного та Азовського морів України стикаються з низкою екологічних проблем, пов’язаних з триваючою війною, включаючи загрози для екологічно важливих природоохоронних територій та цінних об’єктів рибного промислу. Скриншот: ceobs.org
З цієї причини море надзвичайно забруднене і вважається хімічно найзабрудненішим морем Світового океану.
На властивості води Азовського моря впливають не лише його віддаленість від океану, а й малі глибини, випаровуванням води внаслідок тривалої спеки, значна ізольованість та істотне притікання через річки прісної води.
Основне річкове живлення Азовського моря забезпечують річки Дон і Кубань. Саме вони мають найбільший вплив на зміну середньорічної солоності вод Азовського моря.
Дон утворює дельту на північному сході моря, а Кубань — на південному заході. Їх водозбір знаходиться на території Росії.
У Азовське море впадають також менші річки: на території України — Малий Утлюк, Молочна, Корсак, Лозуватка, Обіточна, Берда, Кальміус, Грузький Єланчик; на території Росії — Мокрий Єланчик, Міус, Самбек, Кагальник, Мокра Чубурка, Ея, Протока.
Поява відчутних екологічних проблем в Азовському морі, знаменується початком 1940-х років. В той час відбулась зміна гідрологічного режиму. Це сталося внаслідок відбору стічних річкових вод, які потім використовувалися для зрошення полів. Третя частина від річкового припливу водних ресурсів просто вилучалася, позбавляючи море своєї звичної гідрологічного сталості. Тож у посушливі періоди до Азова мало, що доходило.
Вчені вважають, що, насамперед, в такому розвитку ситуації винне маловоддя Дону. Ось уже понад 15 років на тлі маловодного періоду Нижнього Дону спостерігається збільшення солоності Азовського моря. Ця річка дає до 70% прісної води. Дон несе все менше води з 2007 року, і це позначається на стані екосистеми не лише самої річки, а й узбережжя в дельті ріки.
Друга велика річка, що впадає в Азовське море — Кубань, але її внесок значно менший. Разом з іншими дрібними річками вона приносить лише 30% прісної води. Однак річка Кубань зіткнулася з проблемою виснаження вод. Зокрема, будівництво в 1956 році Цимлянського гідровузла і зарегулювання русла призвело до скорочення прісноводного стоку в море майже вдвічі.
Карта забруднення Азовського і Чорного морів. Скриншот: geomap.com.ua
Зі стоком малих річок до басейнів Азовського моря потрапляє близько 12% не засвоєних азотних добрив, 13% фосфорних добрив та 6% пестицидів. Попадання в моря мінеральних добрив, особливо нітратів і фосфатів, а також радіонуклідів та інших токсичних речовин тягне за собою переудобрення вод моря. Наслідком цього є бурхливе зростання фітопланктону — інтенсивний розвиток синьо-зелених водоростей (“цвітіння” моря). Також ці процеси призвели до суттєвого збільшення популяції медуз, зменшення прозорості вод і загибелі багатоклітинних водоростей.
Вода в Азовському морі перетворилася на зелену рідину внаслідок «цвітіння» фітопланктону. Фото: ПроБердянськ
У 70-х роках у Таганрозькій затоці було зареєстровано перші великі спалахи токсичного “цвітіння” води синьозеленими водоростями. У 80-х роках вони стали регулярними. В 1997 року “цвітіння” спостерігалося вже на відкритих акваторіях моря й охоплювало не тільки його східну, найбільш забруднену частину, а й західну.
Ці процеси спричинили перебудову екосистеми Азовського моря, наприклад, зміну іхтіофауни. Не дивно, що прісноводна риба внаслідок цих процесів або вимирала, або мігрувала в Дон вище за течією.
Поживні речовини, які річки приносили на мілководдя, колись підтримували високі рибні запаси, проте евтрофікація, забруднення та надмірний вилов риби призвели до деградації екосистеми моря.
На сьогодні Азов знаходиться в російській окупації. Після 2014 року Російська Федерація розпоряджається Азовським морем виключно на власний розсуд, а після повномасштабного вторгнення в Україну і окупації частин Донецької, Запорізької та Херсонської областей, які мали вихід до Азовського моря, росіяни заявили, що воно є її внутрішніми водами. Тож за таких умов провести обстеження й моніторинг Азову в українських науковців немає можливості. І про нинішній екологічний стан Азовського моря можна дізнатися лише з російських інформаційних джерел та супутникових знімків.
Доцент Українського державного університету науки та технологій Максим Сорока проаналізував супутникові знімки прибережних вод Азовського моря за десять років. Він дійшов висновку, що останні два роки спостерігається “інтенсивний пік цвітіння моря”.
“Проблеми з північною акваторією Азовського моря будуть тільки загострюватися, оскільки не працюють очисні споруди в маріупольській агломерації. Відповідно зростає трофність, простою мовою — заболоченість водного масиву біля берега. Цвітіння, водорості, медузи — це все природні реакції екосистеми Азовського моря на інтенсивне забруднення. Ці явища ще раз підтверджують, що окупаційна влада насправді нічого не вирішує зі скидом стічних та зворотних вод”, — пояснив науковець.
На думку Сороки, найбільшою проблемою Азовського моря є й будуть міни.
“Ще 2022 року окупанти скидали бомби куди завгодно — щось розривалося, щось не розривалося. Плюс ті катери, які вони самі затопили та які ми затопили з боєкомплектами”, — зазначив він.
Чому Азовське море солонішає
Ще за декілька років до повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, науковці обох цих країн висловлювали занепокоєння значним зростанням солоності вод Азовського моря і супутніми екологічними проблемами пов’язаними з цим процесом.
Відповідно, що зменшення надходження прісної води в Азовське море стало однією з причин, яка призвела до того, що морська солона вода, яка надходить через Керченську протоку, витісняє прісну воду та підвищує вміст солі в азовській воді.
Старший науковий співробітник Інституту морської біології НАН України Віктор Демченко наголошує, що солоність моря напряму пов’язана з рівнем стоку річок, які потрапляють в Азовське море і рівнем водообміну з Чорним морем. Він зауважує, що з 80-х років минулого століття в Азовське море потрапляє менше прісної води з річок.
Також важливу роль відіграють зміни клімату: підвищилась температура, збільшилось випаровування, скоротилась кількість опадів. Тому потік прісної води в Азовське море суттєво зменшився. Називає він ще одну причину, яка ймовірно змінила солоність Азовського моря.
“Спорудження Керченського мосту вплинуло на водообмін між Азовським і Чорним морем. Складно сказати в який бік і в яких масштабах, але частково обмеження водообміну є”, — каже Віктор Демченко.
Зауважимо, що солоність води у Азовському морі в минулому була втричі меншою, ніж у Світовому океані — близько 11 проміле (‰). А біля гирла Дону навіть становила 1 проміле, тому практично була прісною.
Також після створення водосховищ на Доні та скорочення стоку через зрошення на Кубані, солоність води Азовського моря почала зростати й на початку двохтисячних років досягала 12 – 14 проміле. Тоді як до 2007 року середня солоність Азовського моря була близько 10 проміле.
Як розповів директор Приазовського національного природного парку (Україна) Дмитро Воловик, протягом останніх 5 років цей показник зріс з 8 до 16 проміле.
Карта солоності Азовського і Чорного морів. Скриншот: geomap.com.ua
А у своїх окремих частинах за рівнем солоності воно майже нічим не відрізняється від Чорного моря. Такої солоної води як нині в Азовському морі не було 100 років — з моменту спостереження за морем. Тепер у кожному кілограмі азовської води міститься майже 15 г солі. Це найвищий показник із 1924 року. Рівно стільки містить чорноморська вода.
Натомість у затоці Сиваш, що знаходиться на заході Азовського моря, і від якого відокремлюється Арабатською косою та сполучається з ним Генічеською протокою, вода у 10 – 15 разів солоніша від середньої у морі. А так як вода у затоці тепліша, ніж у морі, швидше випаровується під спекотним південним сонцем і доходить до стану ропи та перетворюється на сіль.
Вода Сиваша має високу концентрацію солі. Фото: sivash.in.ua
Також води з Сиваша через Генічеську протоку потрапляють у Азовське море і відповідно теж впливають на його солоність, значно її підвищуючи.
Простіше кажучи, Азовське море стає Чорним — подібним йому за рівнем солоності.
Про зростання рівня солоності Азовського моря, біля берегів Херсонської, Запорізької та Донецької областей, 4 червня 2024 року повідомив провідний науковий співробітник Південного наукового центру РАН (Росія) Олег Степаньян. Так рівень солоності східної частини Азовського моря становить — 2 – 7 грамів на літр, у Таганрозькій затоці вже від 12 грамів на літр, а в західній частині моря — 14 –15 грамів на літр. Тобто ці показники також вказують на те, що показники рівня солоності наближаються до Чорного моря.
Солоноводна фауна Азовського моря
Так званий сенатор від Херсонської області Костянтин Басюк, якого цитують проросійські телеграм канали, повідомив про зростання кількості планктону та медуз в Азовському морі, що також пов’язано і з зростанням рівня солоності морської води та розмноженням синьо-зелених водостей.
Зростання солоності також спричинило руйнування екосистеми Азовського моря і сприяло появі вселенців солоноводної фауни — гребневика Beroe ovata та гребневика Mnemiopsis, який зовні нагадує медузу.
Медуза коренерот — найбільша медуза Азовського моря
Та й популяція сцифоїдних медуз, а в Азовському морі їх зустрічається три види — аурелія вухата, коренерот, блакфордія, стрімко зростає в останні роки. При цьому знижується популяція багатьох видів риб через зменшення кормової бази.
Тож живність, яка мешкала в Азовському морі 5-10 років тому, її зараз уже немає, цю нішу займають інші види — емігранти з Чорного моря. Екосистема перебудовується, втрачає свою стійкість. Тобто з'являються всякі вселенці з далеких морів та океанів.
Води на Дону мало, але треба ділитися
Через скорочення скидання води з річки Дон у море і внаслідок зарегульованості стоку та збільшення відбору води, щорічно Азовське море недоотримує 9 км³ прісної води.
З одного боку, Азовському морю потрібно більше прісної води, щоби загальмувати осолоніння. Нагадаємо, що основним для Азовського моря є річкове живлення і 70 відсотків прісної води надходить з річки Дон. З іншого боку, прісна вода з Дону потрібна Ростовській області (Росія) і, з початку 2023 року, так званій Донецькій Народній Республіці (ДНР), під потреби якої щодоби з Дону відбирають до 300 тис. м³ води. З річкою Кубань, яка разом з малими річками на 30 відсотків забезпечує водопостачання Азовського моря, ситуація значно краща, ніж з Доном, хоч і там обсяг стоків зменшився.
Тому інтерес Ростовської області до ріки Дон зрозумілий. Води в Доні стало мало, її намагаються заощадити за рахунок будівництва Багаївського гідровузла, який дозволить щорічно залишити у Цимлянському водосховищі 3,5 млн м³ води.
Однак у січні 2023 року росіяни оголосили про будівництво водоводу із Ростовської області на Донбас. Таким чином окупаційна влада вирішила забезпечити Донецьк та область водою. Адже на цій території, з початку збройної російської агресії, з водопостачанням стало дуже погано.
Спорудження водоводу з Дону до Донецьку
На ситуацію вплинула низка подій, що підпадає під визначення «екоцид».
Так, після початку бойових дій було висаджено в повітря дамбу Оскільського водосховища (Харківська область), і канал Північний Донець – Донбас (Донецька область), який постачав Горлівку, Єнакієве, Макіївку, Ясинувату, Донецьк і Маріуполь, обмілів.
Канал розпочинався у Слов'янську та доходив до Верхньокальміуського водосховища, де й було збудовано водозабір для Донецька. Але насоси у Слов'янську розбомбили, качати стало нічим. Води в обласному центрі та в добаських містах та селищах не стало. Замість 320 тисяч кубометрів води за добу Донецьк отримував від сили 50 тисяч.
Щоб забезпечити окуповані території водою росіяни простягли дві гілки трубопроводу по 200 км кожен від Дону до каналу Північний Донець – Донбас. Його потужність становила 300 тисяч кубів води на добу. Вони налагодили водопостачання не лише Донецька, а й до Маріуполя.
Щодо Маріуполя, то росіяни від самого початку окупації міста теоретично розглядали варіант подачі води з Дніпра. Але це стало неможливим через бойові дії, а пізніше через підрив дамби Каховської ГЕС і зневоднення Каховського водосховища. За другим планом хотіли вирішити проблему водозабезпечення Маріуполя подаючи воду з Північного Донця. Але це також район активних бойових дій, і ріка проходить то через російські, то через українські позиції. Тож і цей план залишився без реалізації.
Вихід російська влада “знайшла”, проклавши водогінну трубу від Дону в його пониззі до Маріуполя.
В умовах бойових дій ці роботи проводилися без екологічної експертизи. Проте навіть пересічних громадян, зокрема, жителів Ростова, занепокоїло питання надмірного використання водозабору з річки Дон, що призвело до суттєвого зниження рівня води. Також ніхто з інінціаторів прокладки водогонів з ріки Дон до Донецька і Маріуполя не взяв до уваги екологічні проблеми Азовського моря, які безпосередньо пов’язані з водою, яка надходить з річки Дон.
Тож Дон так обмілів останнім часом, що в Таганрозькій затоці вода відступила від берега на кілометр. Адже Ростов споживає півмільйона кубометрів води з Дону на добу, а тут ще додатково почали перекидку 300 тисяч кубів води на потреби окупованих населених пунктів Донеччини. Відповідно ці 300 тисяч кубів прісної води, які щодня недоотримує Азовське море, призведе до подальшого підвищення рівня його солоності. Адже мова йде не про рішення задачі про сполучені судини, а про складні екосистеми, які людина знову змінює.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції
