Вибори та референдум у Молдові 20 жовтня стали справжнім випробуванням для країни, яка знаходиться на перехресті між Європою та Росією. Підсумки голосування щодо євроінтеграційного курсу країни викликали шок як серед проєвропейських політиків, так і серед експертів. Президентка Майя Санду, яка ініціювала референдум, сподівалася закріпити європейський шлях Молдови в Конституції, однак результати голосування виявили глибокий розкол у суспільстві. Про те, чому референдум перетворився на поле політичних ігор і що це означає для майбутнього Молдови, розповіла президентка асоціації експертів із безпеки та глобальних питань (ESGA, Румунія) Анжела Грамада.
Президентські вибори та референдум: несподівані результати голосування в Молдові
У неділю, 20 жовтня, в Молдові відбулися одразу два важливі голосування — перший тур виборів президента Молдови та конституційний референдум про майбутнє країни в Європі.
До участі в президентських перегонах ЦИК Молдови зареєструвало 11 кандидатів, з поміж них — чинну президентку Майю Санду, лідерку партії “Дія і Солідарність” (PAS).
До речі, саме вона оголосила плебісцит, на який винесли питання ”Чи підтримуєте ви зміни Конституції з метою вступу Республіки Молдова до Європейського Союзу?”
Мета проведення референдуму була доволі проста і зрозуміла: якщо більше ніж половина громадян Молдови, які взяли візьмуть участь у голосуванні, будуть згодні (поріг явки на вибори становить 33%), то в Конституцію країни внесуть зміни, закріпивши незворотність європейського шляху Молдови. Відповідно у бюлетенях було наведено запропонований текст змін до Основного Закону та питання: “Чи підтримуєте ви зміну Конституції з метою приєднання Республіки Молдова до Європейського союзу?” з варіантами відповідей ”Так” або “Ні”.
Вважалося, що ця технологія дозволить мобілізувати проєвропейський електорат і збільшить підтримку Санду на виборах.
Також це було зроблено з огляду на майбутні парламентські вибори 2025 року. У разі, якщо проєвропейські сили матимуть меншість у парламенті Республіки, то проросійським партіям буде складно змінити законодавчо закріплене в Основному Законі Республіки Молдова волевиявлення народу — результати референдуму щодо євроінтеграційного курсу країни. Єдиним законним шляхом зміни даного рішення може бути лише повторне проведення референдуму.
Щодо підсумків першого туру президентських перегонів, то вони стали доволі прогнозованими. Найвищий рейтинг у чинної президентки Майї Санду, за яку віддали голоси 42,45% виборців. Тоді як за найближчого її опонента, представника Партії соціалістів Республіки Молдова Олександра Стояногло — проголосувало 25,98% виборців.
Президент Республіки Молдова Майя Санду голосує в Кишиневі в неділю, 20 жовтня 2024 року, під час президентських виборів і референдуму за те, чи включати в Конституцію шлях країни до вступу до Європейського Союзу. Фото: Вадим Гірда. AP / Profimedia
А ось результати референдуму стали абсолютно непередбачуваними для проєвропейських політичних сил, які були впевнені, що питання майбутньої євроінтеграції Молдови вже має позитивне рішення. Вони вважали, що в Республіці, де кожен другий житель має подвійне громадянство — Молдови і Румунії (країни Євросоюзу), а у невизнаному Придністров’ї, хоча регіон і контролюється Росією, румунське громадянство є у кожного третього, — електоральна підтримка європейського вибору країни буде в межах 60%.
Проте вже перші результати проміжного голосування на референдумі стали шокуючими в прямому сенсі цього слова: у бюлетенях переважало “Ні”. І лише на ранок, коли в ЦВК почав обробляти бюлетені, що надійшли з закордонних дільниць, баланс відповідей “так” і “ні” вирівнявся, і врешті-решт з не значною перевагою перехилився в бік майбутнього європейського курсу країни.
Бюлетень для голосування на референдумі з внесення змін до Конституції Республіки Молдова щодо євроінтеграційного курсу країни. Фото з відкритих джерел
У підсумку за результатами референдуму євроінтеграцію країни підтримали 50,46% виборців Молдови, проти виступили 49,54%.
Проєвропейський референдум у Республіці Молдова, виграний з різницею в кілька тисяч голосів, є величезною перемогою в контексті гібридної війни з Росією. І показує, що президент Республіки Молдова та уряд доклали значних зусиль для протидії внутрішній, а особливо зовнішній дезінформації та підкупу виборців, які проводила Росія в останні місяці.
Керівництву країни вдалося успішно провести проєвропейський референдум. Після чого до Конституції Республіки Молдова будуть внесені зміни — преамбула Конституції буде доповнена двома новими параграфами, в яких буде написано, що ідентичність народу Республіки Молдова є європейською, а інтеграція в Європейський Союз є стратегічною метою країни. Водночас Конституція буде доповнена новим розділом назвою під назвою “Інтеграція до Європейського Союзу”.
Розкол у суспільстві: чому референдум у Молдові став маркером внутрішніх протиріч
Про результати референдуму щодо внесення змін до Конституції з метою приєднання Республіки Молдова до Європейського союзу розповіла президентка Асоціації експертів із безпеки та глобальних питань (ESGA, Румунія) Анжела Грамада, яка детально досліджувала цю тему.
Анжела Грамада, президентка Асоціації експертів із безпеки та глобальних питань (ESGA, Румунія)
Далі — пряма мова:
— До початку проведення референдуму в Молдові соціологи розглядали три ймовірних сценарії волевиявлення виборців. Адже результати обидвох голосувань можуть змінити вектор руху країни і вплинуть на парламентські вибори 2025 року.
Перший — позитивний сценарій: високий відсоток виборців підтримають євроінтеграцію Республіки Молдова.
Другий — песимістичний сценарій: результати голосування будуть з не значною перевагою в бік європейського майбутнього країни.
Третій — негативний сценарій: громадяни Молдови не проголосують за євроінтеграцію країни, внаслідок чого проросійські сили зможуть використати результати голосування для створення власної стратегії на наступні парламентські вибори.
В реальному житті спрацював песимістичний сценарій. Референдум став маркером, що показав розкол усередині країни, і нездатність проєвропейських політиків об'єднати країну та аргументовано просувати кампанію з євроінтеграції.
Такий підсумок голосування влаштовує Росію, і в той же час шкодить регіону, а також Україні та Грузії.
Нагадаю, що в Грузії 26 жовтня розпочнуться парламентські вибори. 20 жовтня в Тбілісі пройшли протести, які переросли в справжні передвиборчі мітинги. Люди вийшли на вулиці проти правлячої партії, а не проти прийняття Закону, як це було навесні.
Разом з мітингувальникам була й лідерка країни Саломе Зурабішвілі. Під час промови вона звернулася до молдавської колежанки: “Майя, я сподіваюся, що сьогодні буде день вашої перемоги та день перемоги на європейському референдумі. Ми увійдемо до Європи разом”.
Зурабішвілі сказала, що вони очікують на позитивний результат на референдумі в Молдові для того, щоб дати зрозуміти “Грузинській мрії”, що громадяни Грузії чекають на те саме. Однак Молдова не змогли відправити такий сильний меседж Тбілісі.
Також результати референдуму стали підтвердженням для України, що сусідня Молдова ще перебуває під російським впливом. Адже частина молдаван боїться, що поворот у бік Європейського Союзу спровокує посилення тиску з боку Росії.
Тому результат референдуму в Молдові я оцінюю як негативний не лише для країни і регіону, а й в цілому для Європейського Союзу. Лише зараз в ЄС починають розуміти, що тема європейської інтеграції була недостатньо розкрита в інформаційному просторі Республіки Молдова. Що вони надто багато покладалися на спілкування з владою країни, а не з народом. Сподівалися, що керівництво держави візьме на себе функцію комунікування з людьми. А цього, на жаль, не сталося.
Чи врятує фінансова допомога без діалогу з народом?
Нещодавно на одному з заходів я мала можливість спілкуватися з експертами з Європейського Союзу і запитала: “Чому ви думаєте, що гроші все вирішують?”
Бо на мою думку не завжди так відбувається. Є моменти, коли потрібно зустрітися і поговорити з людьми. Пояснити, чому права людини важливіші за донорське фінансування і реалізацію проєктів.
Приміром, 10 жовтня прибула до Молдови глава Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, і оголосила, що фінансова допомога ЄС для Молдови буде на наступні три роки 1 млрд 800 млн євро. Але молдовські чиновники, які працюють з цією інформацією не пояснили людям в чому полягає ця допомога і чим вона пересічним громадянам буде корисна.
Це так, як було з європейськими інвестиціями в Гагаузію: Євросоюз інвестував, Молдова не інформувала і люди вирішили що це фінансова допомога від Росії.
Також був випадок, коли Ігор Додон (колишній президент Молдови. — Ред.) в інтерв'ю Radio Europa Liberă розповів, що зробив пожертви на дитячий садок у своєму рідному селі Садова Каларашського району. Однак ця заява не підтвердилася. Міський голова Садова документально довів, що ані Ігор Додон, ані інші наближені до нього інвестори не дарували дитсадку гроші чи товари. Пізніше він вибачився за сказане. Та чи всі це почули?
І такі випадки непоодинокі…
Тож якщо Євросоюз виділив кошти, і про це Урсула фон дер Ляєн оголосила в Кишиневі, цей меседж донести до народу мали представники молдавської влади, щоб народ їх знав в обличчя. Бо на виборах вони голосували не за Урсулу фон дер Ляєн, а за Майю Санду і партію, яка підтримала її на цих виборах.
Парадокс виборів: підтримка Майї Санду і водночас відмова від євроінтеграції
Днями спілкувалася зі знайомими з півдня Молдови, і вони розповіли, що напередодні референдуму до них лише один раз приїздили представники влади з роз’ясненнями щодо вступу Молдови до Євросоюзу. Тобто людям недостатньо пояснили мету голосування. Уряд Республіки Молдова не розпочав нейтральну кампанію в інформаційному просторі, щоб об’єктивно пояснити мету референдуму. На відміну від проросійських сил, які по всій країні мають територіальні партійні осередки і постійно спілкуються з людьми.
Тому є нестикування в результатах двох голосувань, що відбулися в Молдові 20 жовтня. Суть їх в тому, що одні й ті самі виборці підтримали кандидатуру чинної президентки Майї Санду і в той же час проголосували проти запропонованої нею ініціативи — євроінтеграційного курсу Молдови. І це типова ситуація для всієї країни.
До прикладу розглянемо результати голосування в Кагулі, Гагаузії та Придністров’ї.
Кагул. Чинну лідерку країни підтримали 37,18% виборців цього регіону (це один з найвищих показників за підсумками голосування) і в той же час 56,19% жителів цього району висловилися проти вступу Молдови до Євросоюзу. До речі, мер Кагула проєвропейський. Він імплементує проєкти за гроші Європейського Союзу.
Результат голосування на референдумі в Кагулі. Скриншот ЦВК Молдови
Гагаузія. Цей регіон відверто любить РФ, однак кілька десятків років успішно веде проєвропейський курс реалізуючи чи не найбільше з поміж інших регіонів Молдови проєктів за кошти ЄС. Однак за інтеграцію з Євросоюзом проголосувало лише 5,16% гагаузьких виборців, а 94,84% висловилися проти.
Та щодо Гагаузії, то за попередніми прогнозами саме такі підсумки голосування очікували в цьому регіоні, але не з таким суттєвим розривом.
Результат голосування на референдумі в Гагаузії. Скриншот ЦВК Молдови
Придністров’я — ця частина міжнародно визнаної території Молдови перебуває поза контролем конституційної влади країни і є сферою впливу Росії вже протягом кількох десятків років. Однак мешканці Придністров’я активно приймають участь у виборчих процесах в Молдові. Точніше, їх зазвичай залучають до голосування зацікавлені політсили. Для цього забезпечують організований підвіз людей до виборчих дільниць. Так робив Володимир Плахотнюк (найбільший молдовський олігарх, політик, перший віце-спікер парламенту Молдови, з жовтня 2022 року перебуває під санкціями уряду США через його зв'язки з російським урядом — Ред.), який організовував автобусний підвіз придністровців до виборчих дільниць на території підконтрольної Республіки Молдова.
Результат голосування на референдумі в Придністров’ї. Скриншот ЦВК Молдови
Проте цього разу жодна з політсил не спонсорувала підвезення мешканців Придністров'я на виборчі дільниці. Майже 16 тисяч людей приїхали на вибори самостійно. Фактично це однакова кількість людей, якщо порівнювати з попередніми виборами, коли голосування жителів цього регіону відбувалося за згодою місцевих сепаратистів.
І ось на референдумі в підтримку євроінтеграційного майбутнього Молдови “Так” висловили більше 31,02% придністровців.
Ви розумієте різницю? Регіон, який постійно перебуває в сфері сепаратистської пропаганди віддав значну кількість голосів в підтримку євроінтеграції країни, на відміну від регіонів, які функціонують на підконтрольній Республіці Молдові території і отримують для свого розвитку фінансування з держбюджету та реалізують проєкти за кошти Євросоюзу.
Такі результати голосування показали дефіцит комунікації, недостатню присутність територіальних проєвропейських партійних осередків у регіонах. Це зарозумілість партій, які перебувають при владі. Тому, що після перемоги у 2001 році на парламентських виборах, вони цю владу відмовилися розділити з іншими проєвропейськими силами, які з часом втратили свою місію, а деякі навіть припинили існування. Тож проєвропейських партій залишилося у Молдові дуже мало.
Провал комунікації: як політичні суперечки та відсутність інформаційної кампанії вплинули на голосування
У грудні 2023 року, після візиту президентки Республіки Молдови Майї Санду в Брюссель, де дали “зелене світло” про початок переговорів з євроінтеграції Молдови, вона оголосила ініціативу з європейського вектору країни та ініціювала проведення референдуму.
Далі провели законодавчі процедури щодо його імплементації. І на цьому президентка та парламент вирішили, що місію виконано, тож і “забули” про референдум і необхідність вести роз’яснення щодо цієї ініціативи в суспільстві.
Тоді в підготовку до проведення референдуму включилися чотири проєвропейські партії, які залишилися за бортом парламентських виборів. Це “Партія змін”, Партія “Платформа “Гідність та правда” (DA), “Коаліція за єдність та добробут” (CUB) та соціально-політичний рух “Ліга міст та спільнот” (LOC), які 14 квітня 2024 року оголосили про об’єднання і створення блоку “Разом” (“Împreună”).
У Молдові чотири партії створили блок "Разом" та розробили “Пакт за Європу”. Фото: newsmaker.md
Новостворений блок визначив своєю метою гарантувати європейський курс Молдови, нейтралізувати політичні ризики, з якими можна стикнутися та об'єднати суспільство.
Також блок “Разом" оголосив підписання “Пакту за Європу”. На заклик відгукнулося 12 політсил, і зокрема, приєдналася правляча партія “Дія і Солідарність”. Хоча місію медіатора між різними політичними силами мала виконати президента країни, але вона цього не зробила.
Однак в такому складі блок проіснував до серпня цього року. Коаліція “За єдність і добробут” відокремилася від блоку “Разом” і відмовилася від підтримки Октавіана Цику, якого блок призначив кандидатом у президенти. І натомість висунули свого кандидата — лідера партії Ігоря Мунтяну.
Також з'являвилися “спойлери”, — політичні сили та актори, які вирішили всидіти на двох стільцях.
Це кандидат у президенти Республіки Молдова, екс-прем'єр-міністр Іон Кіку, який взяв участь у підписанні “Пакту за Європу”, проте відмовився від участі в референдумі і заявив, що “надто рано голосувати за євроінтеграцію Молдови”.
З подібним меседжами виступили кандидати в президенти Молдови: Олександр Стояногло (Соціалістична партія Республіки Молдова), Василе Тарлев (Партія за майбутнє Молдови) та Андрій Нестразе (незалежний кандидат в президенти)
Є й такі політики, які не бойкотували референдум, проте необхідність його проведення пояснили збільшенням шансів для Майї Санду виграти президентські перегони, так як євроінтеграційний курс Молдови — її ініціатива.
Всі ці внутрішні партійні чвари і втрату часу на інформування громадян, використали проросійські сили, які активно працювали в Молдові. Напередодні проведення виборів поліція Кишинева зробила заяву про підкуп 130 тисяч виборців. А 20 жовтня Майя Санду оголосила, що йшлося про 300 тисяч осіб (це майже 10% голосів). Якщо порахувати за кількістю людей, включених до реєстру виборців, то 1% голосів — це від 15 до 19 тисяч виборців. Тож мова йде про дуже високий відтік голосів внаслідок підкупу.
Внутрішні розбіжності та російський вплив: чи стане референдум сигналом для Євросоюзу?
Звісно, що результати голосування 20 жовтня в подальшому вплинуть на перебіг другого туру виборів президента Молдови, на парламентські вибори 2025 року і можуть змінити вектор руху країни.
Звісно, що в таких результатах голосування можна звинуватити Росію. Адже дійсно напередодні виборів вона використала для посилення свого впливу чимало різних інструментів, зокрема фінансових і політичних. Однак варто, насамперед, розібратися зі своїми внутрішніми політичними силами, які зсередини роблять гнилою Молдову. Бо цей шанс на “очищення” можна втратити.
Черга до дільниці голосування в Кишиневі. Фото: G4Media.ro/ Petru Clej
Щодо перебігу голосування 20 жовтня — констатую, що виборчий процес був доволі прозорий, і не дав можливості для серйозних фальсифікацій. Незалежні спостерігачі та преса у разі виявлення порушень зверталися до поліції та прокуратури. Свою фіксацію порушень під час виборів провела асоціація Promo-Lex — недержавна організація мета якої розвиток демократії в Республіці Молдова. Зокрема, в їх звіті зі спостереження за виборами Президента та Конституційним референдумом, йдеться про підкуп виборців проросійськими силами, і він включає 309 підтверджених інцидентів.
Про іноземне втручання та активне поширення дезінформації в Молдові заявили і спостерігачі Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ).
Водночас спостерігачі ОБСЄ вважають, що вибори і референдум в Молдові були добре організовані. Місія у звіті оцінила голосування “переважно позитивно”.
Виборча дільниця в Кишиневі. Фото з відкритих джерел
Як позитивний момент слід відзначити, що рівень організації виборів не дозволив чинній владі сфальсифікувати результати народного волевиявлення. Хоча подвійне голосування відбулося в умовах напруженого конфлікту між Росією та Заходом, загостреного війною в Україні. Тож і голосування, і плебісцит можна вважати дійсними. Тому що в обох випадках на виборчі дільниці прийшла третина громадян з правом голосу.
Черга до дільниці голосування в Бухаресті. Фото з відкритих джерел
Проведення референдуму в Молдові щодо євроінтеграційного курсу країни, має стати меседжем для Євросоюзу. І він має бути простим і зрозумілим: Україна у стані війни, Грузією керує проросійський уряд, Республіка Молдова — єдина “історія успіху”. Не варто давати Російській Федерації шанс на успіх у цих країнах, і не підтверджувати наратив, що колишні республіки СРСР можуть жити лише за російським сценарієм.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції
