На тимчасово окупованій території Херсонської області російська окупаційна адміністрація продовжує просувати наратив про нібито успішне відновлення аграрного сектору регіону та розширення експорту зерна до країн Близького Сходу, Африки й Азії. Водночас такі заяви фактично покликані приховати незаконне використання українських ресурсів та спроби легалізувати вивезення сільськогосподарської продукції з окупованої території.
Херсонщина традиційно є одним із ключових аграрних регіонів України. Родючі землі області забезпечували значні обсяги виробництва пшениці, ячменю та кукурудзи, а розвинена логістика дозволяла експортувати продукцію на світові ринки. Після початку російської окупації частини регіону контроль над аграрними ресурсами став одним із пріоритетів окупаційної влади.
Російські чиновники заявляють про ремонт елеваторів, модернізацію зерносховищ, відновлення зрошувальних систем та розширення посівних площ. Однак усі ці дії здійснюються без згоди законної української влади та власників майна. З точки зору міжнародного права окупаційна адміністрація не має права розпоряджатися майном, природними ресурсами та економічним потенціалом захопленої території у власних інтересах.
Особливу увагу окупанти приділяють експорту зерна. У своїх повідомленнях вони називають потенційними покупцями продукції Туреччину, Іран, Ірак, Сирію, Єгипет, Лівію, Туніс, Пакистан та інші країни. При цьому замовчується головне питання — походження цього зерна та законність його експорту.
Україна неодноразово заявляла про факти незаконного вивезення сільськогосподарської продукції з тимчасово окупованих територій. За даними українських органів влади та міжнародних розслідувачів, зерно з окупованих регіонів нерідко змішується з російським або оформлюється під російськими документами для подальшого продажу на зовнішніх ринках. Такі дії можуть розглядатися як привласнення майна на окупованій території, що суперечить нормам міжнародного гуманітарного права.
Окупаційна адміністрація також повідомляє про державні субсидії, пільгові кредити та гранти для агровиробників. Насправді ж значна частина місцевих фермерів опинилася під тиском окупаційних структур, які змушують їх працювати за встановленими правилами, перереєстровувати бізнес за російським законодавством або передавати продукцію через підконтрольні окупантам канали збуту.
Крім економічних ризиків, такі процеси створюють загрозу для міжнародних партнерів. Закупівля зерна з тимчасово окупованих територій може стати підставою для юридичних претензій та репутаційних втрат, адже походження продукції залишається спірним з точки зору міжнародного права.
Попри заяви окупаційної влади про розвиток агропромислового комплексу, реальність полягає в тому, що будь-яка економічна діяльність на захопленій території відбувається в умовах порушення суверенітету України. Спроби представити експорт зерна з ТОТ Херсонщини як законну міжнародну торгівлю є частиною ширшої інформаційної кампанії, спрямованої на легітимізацію російської окупації та використання українських ресурсів у власних інтересах.
Міжнародне право чітко визначає, що тимчасова окупація не надає державі-окупанту права розпоряджатися економічними ресурсами захопленої території як власними. Тому будь-які заяви про «успішний розвиток» аграрного сектору Херсонщини під контролем окупаційної адміністрації слід розглядати крізь призму незаконного використання українських активів та ресурсів.
