Минають треті роковини загибелі на фронті мешканця селища Горностаївка Кашуби Олексія Олексійовича. У цей день його поминають рідні, друзі, земляки і закликають з пошаною та скорботою пом'янути Героя, життя якого забрала війна за Незалежність України.
Кашуба Олексій Олексійович
03.08.1994 – 19.06.2023
19 червня 2023 року, виконуючи свій військовий обов’язок перед Україною, внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту П’ятихатки Запорізької області загинув солдат 2-го кулеметного відділення Збройних ил України Кашуба Олексій Олексійович.
Олексій народився 3 серпня 1994 року в багатодітній родині на Херсонщині. Він зростав разом із братом та трьома сестрами. Через складні життєві обставини та хворобу матері змалку пізнав ціну праці й відповідальності. Щоб допомогти родині, після дев’ятого класу перейшов до вечірньої школи та почав працювати.
Після початку повномасштабного вторгнення Олексій разом із дружиною та маленькою донькою залишив окуповану рідну землю. Навіть під загрозою смерті на ворожих блокпостах він не приховував своєї любові до України та переконань. Його слова про готовність віддати життя за Батьківщину стали пророчими.
Оселившись у селі Бистровиця Горохівської громади Волинської області, звідки родом його дружина, Олексій не зміг залишатися осторонь боротьби за свободу країни. 19 липня 2022 року він добровільно вступив до лав Збройних сил України. Воював на Запорізькому напрямку, мужньо виконуючи бойові завдання та захищаючи українську землю від російських загарбників.
19 червня 2023 року життя воїна обірвав ворожий мінометний обстріл. Через запеклі бої евакуювати тіло захисника вдалося лише через кілька днів.
24 червня 2023 року Олексія Кашубу поховали в селі Бистровиця Луцького району Волинської області. Саме тут знайшов свій останній спочинок мужній воїн, який віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і майбутнє України.
Оплакуємо…
Сьогодні минає три роки від того трагічного дня, коли на фронті загинув наш найдорожчий син, брат, рідний і дорогий Олексій Кашуба.
Три роки болю, смутку і невимовної туги за тобою. Час не лікує рани втрати, а лише вчить жити з нею. Ти назавжди залишився в наших серцях добрим, мужнім, щирим і світлим. Ми пишаємося твоєю відвагою, твоєю любов’ю до України та жертовністю заради її майбутнього.
Схиляємо голови перед твоєю пам’яттю і дякуємо за подвиг, який ти здійснив заради миру та свободи рідної землі.
Світла і вічна пам’ять тобі, наш дорогий Олексію. Нехай Господь дарує спокій твоїй душі, а Царство Небесне стане твоєю вічною домівкою.
Ти живеш у наших молитвах, у наших спогадах і в кожному битті наших сердець.
Вічно сумуючі та люблячі тебе мама, сестри і вся родина.
